24.10.2019 Справа № 756/12474/19
Справа № 1-кп/756/1228/19
756/12474/19
іменем України
24 жовтня 2019 року Оболонський районний суд м. Києва
в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2 , з участю прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника - ОСОБА_4 ,
потерпілої - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження по обвинуваченню
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Кропивня, Новоград-Волинського району, Житомирської області, громадянина України, одруженого, не працюючого, з середьою освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше неодноразово судимого:
- 08.02.1980 вироком Новомосковського міського суду Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 81 КК України 1960 року до 2 років позбавлення волі;
- 23.08.1982 вироком Королівського районного суду м. Житомира за ч. 2 ст.140 КК України 1960 року до 3 років 6 місяців позбавлення волі;
- 05.11.1986 вироком Новоград-Волинського міського суду Житомирської області за ч. 3 ст. 140 КК України 1960 року до покарання у вигляді штрафу 70 руб.;
- 16.11.1987 вироком Новоград-Волинського міського суду Житомирської області за ч. 3 ст. 140 КК України 1960 року до 4 років 6 місяців позбавлення волі;
- 18.05.1995 вироком Апостольського районного суду Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 206 КК України 1960 року до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 45 КК України 1960 року з випробувальним строком 3 роки;
- 05.02.1996 вироком Апостольського районного суду Дніпропетровської області за ч. 3 ст.140 КК України 1960 року до 3 років 6 місяців позбавлення волі, на підставі ст. 43 КК України 1960 року приєднано невідбуте покарання за вироком від 18.05.1995 та визначено покарання 4 роки 6 місяців позбавлення волі;
- 31.10.2000 вироком Новоград-Волинського районного суду Житомирської області за ч. 3 ст. 81, ч. 1 ст. 89 ст. 42 КК України 1960 року до 4 років 6 місяців позбавлення волі;
- 21.04.2006 вироком Апостольського районного суду Дніпропетровської області за ч. 1 ст. 122 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбуття покарання з іспитовим строком 2 роки;
- 14.12.2006 вироком Апостольського районного суду Дніпропетровської області за ч. 1 ст.121 КК України до 6 років позбавлення волі, із застосуванням ч. 4 ст. 70 КК України, до 6 років 6 місяців позбавлення волі; 05.04.2007 Дніпропетровським апеляційним судом вирок від 04.12.2006 змінено, засуджено за ч. 1 ст.121, із застосуванням ч. 4 ст.70 КК України, до 6 років позбавлення волі;
- 26.04.2013 вироком Генічеського районного суду Херсонської області за ч. 3 ст.185 КК України до 4 років позбавлення волі,
що обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 186 КК України,-
встановив:
17.01.2017, приблизно о 04 год. 15 хв., ОСОБА_6 , знаходився за адресою: м. Київ, вул. Кондратюка, 8, в приміщені Київської міської клінічної лікарні № 8, де зайшов до каб. 129, та, намагаючись таємно викрасти телевізор марки «Оріон», почав виходити з кабінету. У цей момент в кабінеті знаходився ОСОБА_7 , який, побачивши, що ОСОБА_6 намагається вчинити крадіжку, одразу ж вибіг за останнім та почав кричати, щоб останній зупинився. У цей час, усвідомлюючи, що його дії викрито, у ОСОБА_6 виник умисел на повторне відкрите заволодіння чужим майном, в результаті чого ОСОБА_6 намагався втекти з викраденим, однак, не втримавши в руках телевізор, впустив його на підлогу. Таким чином, ОСОБА_6 не зміг довести злочин до кінця, з причин, що не залежали від його волі.
У судовому засіданні ОСОБА_6 , свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 186 КК України визнав, покаявся, повністю підтвердив фактичні обставини справи, зокрема показав, що 17.01.2017, приблизно о 04 год. 15 хв., він знаходився за адресою: м. Київ, вул. Кондратюка, 8, в приміщені Київської міської клінічної лікарні № 8, де зайшов до каб. 129, та взяв телевізор марки «Оріон». У цей момент в кабінеті знаходився чоловік, який, побачивши, що ОСОБА_6 намагається вчинити крадіжку, одразу вибіг за ним та почав гукати. У цей момент, ОСОБА_6 , усвідомлюючи, що дії було викрито, намагався з викраденим втекти, однак, впустив телевізор на підлогу. Через деякий час він був затриманий працівниками поліції.
На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів по справі, щодо тих обставин, які ніким з учасників процесу не оспорюються. При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, сумнівів у добровільності його позиції немає; останньому роз'яснено, що у такому випадку, він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
За таких обставин, суд вважає, що винність ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 186 КК України, доведена.
Дії ОСОБА_6 повинні бути кваліфіковані за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 186 КК України, оскільки він вчинив дії, що виразились у закінченому замаху на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчиненому повторно.
У відповідності зі ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_6 , згідно ст. 66 КК України, суд визнає, що обвинувачений щиро покаявся.
Обставиною, що обтяжує покарання, згідно ст. 67 КК України, судом визнано рецедив злочину, оскільки ОСОБА_8 раніше судимий за вчинення злочинів, які не пов'язані з посяганням на власність.
Крім цього, при обранні обвинуваченому ОСОБА_6 міри покарання судом враховується його відношення до вчиненого, матеріали, що його характеризують, що обвинувачений за місцем проживання характеризується формально позитивно, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, а також стан здоров'я обвинуваченого.
На підставі викладеного, суд вважає за необхідне обрати ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі, оскільки вважає, що його перевиховання та виправлення не можливі без ізоляції від суспільства.
Суд не знаходить підстав для застосування до обвинуваченого ст.ст. 69,75 КК України.
Вирішуючи питання щодо заходів забезпечення кримінального провадження суд враховує характер та тяжкість вчиненого злочину, тяжкість призначеного обвинуваченому покарання, вік, стан здоров'я, соціальні зв'язки останнього, а також наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Також, застосовуючи ст. 72 КК України, суд враховує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду від 29.08.2018.
Керуючись ст.ст. 370, 374 КПК України, суд,
ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 186 КК України та призначити йому покарання у виді 4 років позбавлення волі.
Запобіжний захід ОСОБА_6 - тримання під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор» до набрання вироком законної сили - залишити без змін.
Строк відбування покарання ОСОБА_6 рахувати з 03 вересня 2019 року, зарахувавши у строк відбування покарання термін з 17.01.2017 по 30.01.2017 з розрахунку 1 день попереднього ув'язнення за 2 дні позбавлення волі та з 03.09.2019 по день набрання вироком законної сили з розрахунку 1 день попереднього ув'язнення за 2 дні позбавлення волі.
Речові докази, а саме: телевізор марки «Оріон», залишити за належністю потерпілій ОСОБА_5 .
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд м. Києва протягом тридцяти діб з моменту його проголошення, а обвинуваченим - з моменту отримання його копії.
Суддя ОСОБА_1