Постанова від 22.10.2019 по справі 18/257

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2019 року

м. Київ

Справа № 18/257

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Білоуса В.В. - головуючого, Жукова С.В., Погребняка В.Я.

за участю секретаря судового засідання - Кондратюк Л.М.;

за участю представників сторін:

скаржника - ОСОБА_3

боржника - адвокат Захаров П.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Уповноваженої особи власника майна ПАТ "Бурова компанія "Букрос" ОСОБА_3

на ухвалу Східного апеляційного господарського суду

від 31.07.2019

у справі № 18/257

за заявою Державної податкової інспекції у м. Полтаві

до Відкритого акціонерного товариства "Бурова компанія "Букрос"

про визнання банкрутом,-

ВСТАНОВИВ:

1. В провадженні Господарського суду Полтавської області перебуває справа №18/257 про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Бурова компанія "Букрос".

2. Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 09.07.2019 у справі №18/257, зокрема: 4) клопотання керуючого санацією ПАТ "БК "Букрос" Тищенко О.І. (вх. № 2737 від 19.03.2019) про витребування інформації у ПАТ "Національний депозитарій України" задоволено; 5) витребувано в ПАТ "Національний депозитарій України": інформацію з реєстру власників іменних цінних паперів та цінних паперів на пред'явника щодо ПАТ "Бурова компанія "Букрос" та документи системи реєстру, що були передані до Центрального депозитарію, щодо ПАТ БК "Бурос", інформацію, що міститься у документах систем реєстрів власників іменних цінних паперів, щодо ПАТ "Бурова компанія "Букрос"; 8) розгляд заяв АТ "Полтава-Банк", ОСОБА_2 та скарги керуючого санацією ПАТ "БК "Букрос" Тищенко О.І. на дії та бездіяльність учасників провадження відкладено на 20.08.19 о 10:15.

3. Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції в частині перелічених пунктів Уповноважена особа власника майна ПАТ "Бурова компанія "Букрос" ОСОБА_3 звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанцій

4. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 31.07.2019 у справі № 18/257 повернуто апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 09.07.2019 у справі №18/257.

Надходження касаційної скарги до Верховного Суду

5. 21.08.2019 Уповноважена особа власника майна ПАТ "Бурова компанія "Букрос" ОСОБА_3 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою від 07.08.2019 на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 31.07.2019 у справі № 18/257, підтвердженням чого є відтиск календарного штемпелю відділення поштового зв'язку на конверті, в якому надійшла касаційна скарга.

6. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги Уповноваженої особи власника майна ПАТ "Бурова компанія "Букрос" ОСОБА_3 у справі № 18/257 було визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Ткаченко Н.Г., судді - Жукова С.В., що підтверджується витягом з протоколу передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 24.09.2019.

7. Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 21.10.2019 № 29.3-02/3130, у зв'язку з відпусткою судді Ткаченко Н.Г., відповідно до приписів Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 № 30 (зі змінами та доповненнями), призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 18/257 за касаційною скаргою Уповноваженої особи власника майна ПАТ "Бурова компанія "Букрос" ОСОБА_3 від 07.08.2019.

8. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 21.10.2019 справу № 18/257 за касаційною скаргою Уповноваженої особи власника майна ПАТ "Бурова компанія "Букрос" ОСОБА_3 від 07.08.2019 розподілено колегії суддів Касаційного господарського суду у складі: Білоуса В.В. - головуючого, Жукова С.В.,

Погребняка В.Я.

9. Ухвалою Верховного Суду від 22.10.2019 колегією суддів Касаційного господарського суду у складі: Білоуса В.В. - головуючого, Жукова С.В.,

Погребняка В.Я. прийнято касаційну скаргу Уповноваженої особи власника майна ПАТ "Бурова компанія "Букрос" ОСОБА_3 від 07.08.2019 на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 31.07.2019 у справі № 18/257 до свого провадження.

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу

10. Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, Уповноваженою особою власника майна ПАТ "Бурова компанія "Букрос" ОСОБА_3 подано касаційну скаргу, в якій останній просить скасувати ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 31.07.2019 та передати справу № 18/257 на розгляд до суду апеляційної інстанції.

10.1. В судовому засіданні 22.10.2019 представник скаржника підтримав касаційну скаргу з підстав, викладених в ній.

11. На думку скаржника оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, на підтвердження своєї позиції наводить наступні доводи.

11.1. Суд апеляційної інстанції не врахував, що п. 17 ч. 1 ст. 255 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено оскарження ухвал у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

11.2. Судом апеляційної інстанції невірно встановлено, що Уповноваженою особою власника майна ПАТ "Бурова компанія "Букрос" ОСОБА_3 при зверненні з апеляційною скаргою не доведено його повноважень як учасника у справі про банкрутство, оскільки нормами ГПК України передбачено, що до апеляційної скарги додаються довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження особи, лише у тому разі, якщо скарга подана особою у якої в справі немає підтвердження її повноважень. Водночас, протокол засідання наглядової ради ПАТ "Бурова компанія "Букрос" від 17.10.2017 № 3-17, відповідно до якого ОСОБА_3 було призначено уповноваженою особою власника майна ПАТ "Бурова компанія "Букрос" був залучений до матеріалів справи декілька років тому назад судом першої, апеляційної інстанції.

11.3. Акціонер є співвласником боржника та відповідно є учасником справи про банкрутство. Наведено правову позицію Вищого господарського суду України у постанові від 19.10.2005 у справі № 9/207.

11.4. Згідно пункту 7.68.1. статуту ПАТ "Бурова компанія "Букрос" до виключної компетенції наглядової ради належить затвердження в межах своєї компетенції інших внутрішніх документів товариства та положень, якими регулюються питання, пов'язані з діяльністю товариства і затвердження яких не належить до виключної компетенції Загальних зборів. Дане питання не входить до виключної компетенції загальних зборів (п.7.4 Статуту ПАТ "Бурова компанія "Букрос"). Наглядова рада мала всі належні повноваження щодо призначення уповноваженою особою власника майна боржника - ОСОБА_3 , як співвласника майна та акціонера боржника.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

12. Арбітражний керуючий Тищенко О . І. подав відзив на касаційну скаргу, в якому останній просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

12.1. В судовому засіданні 22.10.2019 представник боржника заперечив проти касаційної скарги.

Позиція Верховного Суду

13. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

14. Відповідно статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не буле встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

15. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

16. Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (п. 8 ч. 1 цієї статті).

17. Конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об'ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

18. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Пелевін проти України" від 20.05.2010 зазначено, що держава, яка створює суди апеляційної чи касаційної інстанцій, має забезпечити, щоб особи, які відповідають перед законом, мали можливість користуватись всіма фундаментальними гарантіями статті 6 Конвенції в провадженнях у цих судах. Суд повторює, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг.

19. Згідно положень статті 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

20. Відповідно до частин 1, 2 статті 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції чинній до 19.01.2013 (далі - Закон про банкрутство) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України. Цей Закон має пріоритет перед іншими законодавчими актами України у регулюванні відносин, пов'язаних з банкрутством суб'єктів підприємницької діяльності, за винятком випадків, передбачених цим Законом.

21. Відповідно до частини першої статті 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

22. Згідно із частиною другою статті 254 ГПК України, ухвали суду першої інстанції оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

23. Відповідно до частини 3 статті 255 ГПК України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

24. Отже, перелік ухвал, які підлягають апеляційному оскарженню окремо від рішення суду, наведений у статті 255 ГПК України, є вичерпним.

25. Системне тлумачення статті 255 ГПК України свідчить про те, що законодавець свідомо виокремив випадки, в яких може бути оскаржена або конкретна процесуальна дія, або така конкретна дія і відмова в її вчиненні.

26. Зазначені процесуально-процедурні обмеження права на апеляційне оскарження деяких ухвал місцевого господарського суду окремо від остаточного рішення суду встановлено з метою ефективного здійснення правосуддя і не зменшують для сторін можливості доступу до суду апеляційної інстанції та не ускладнюють їм цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, оскільки сторони не позбавляються права на апеляційне оскарження таких ухвал місцевого господарського суду взагалі, їх право лише відтерміновується до винесення остаточного рішення зі справи.

27. Як встановлено судом апеляційної інстанції, предметом апеляційного оскарження є ухвала Господарського суду Полтавської області від 09.07.2019 в частині ряду процесуальних дій (зокрема, витребування доказів та відкладення розгляду клопотань учасників процесу), які спрямовані на забезпечення судового процесу, можливість оскарження яких в апеляційному порядку не передбачено окремо від рішення суду ні процесуальним законом ні Законом про банкрутство.

28. Отже доводи касаційної скарги, зазначені в п. 11.1. є необґрунтованими та спростовуються встановленими обставинами справи в оскаржуваному судовому рішенні суду апеляційної інстанції.

29. Згідно пункту 4 частини 5 статті 260 ГПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

30. Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_3 звернувся з апеляційною скаргою як уповноважена особа власника майна, а не як акціонер. В обґрунтування вказаних обставин заявник надав копію протоколу засідання наглядової ради ПАТ "Бурова компанія "Букрос" від 17.10.2017 №3-17.

31. Відповідно до вимог статті пункту 1 частини 3 статті 258 ГПК України до апеляційної скарги додається довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо скарга подана представником і в справі немає підтвердження його повноважень.

32. Судом апеляційної інстанції встановлено, що копія протоколу засідання наглядової ради ПАТ "Бурова компанія "Букрос" від 17.10.2017 №3-17 не засвідчена належним чином, оскільки не містить прізвища та посади особи, яка її посвідчила, а також дати засвідчення копії, а тому не може вважатися доказом у справі.

33. Водночас, в апеляційній скарзі апелянт не зазначає, чи містять матеріали даної справи документи (оригінал чи належним чином засвідчена копія), що підтверджують його повноваження (том справи, сторінки).

34. Щодо доводів касаційної скарги, зазначених в п.п.11.2.-11.4. постанови, колегія суддів касаційної інстанції критично оцінює їх з огляду на наступне.

34.1. За приписами статті 32 Закону України "Про акціонерні товариства" (в редакції, чинній на момент проведення засідання наглядової ради (далі - Закон про акціонерні товариства) загальні збори є вищим органом акціонерного товариства. Акціонерне товариство зобов'язане щороку скликати загальні збори (річні загальні збори). Усі інші загальні збори, крім річних, вважаються позачерговими.

34.2. Статтею 33 Закону про акціонерні товариства передбачено, що до виключної компетенції загальних зборів, зокрема, належить: 9) затвердження положень про загальні збори, наглядову раду, виконавчий орган та ревізійну комісію (ревізора) товариства, а також внесення змін до них; 17) обрання членів наглядової ради, затвердження умов цивільно-правових договорів, трудових договорів (контрактів), що укладатимуться з ними, встановлення розміру їх винагороди, обрання особи, яка уповноважується на підписання договорів (контрактів) з членами наглядової ради; 18) прийняття рішення про припинення повноважень членів наглядової ради, за винятком випадків, встановлених цим Законом.

34.3. До компетенція наглядової ради належить вирішення питань, передбачених цим Законом, статутом, а також переданих на вирішення наглядової ради загальними зборами (ст. 52 Закону про акціонерні товариства).

34.4. Члени наглядової ради публічного акціонерного товариства обираються акціонерами під час проведення загальних зборів товариства на строк до наступних річних зборів товариства (п. 1 ст. 53 Закону про акціонерні товариства).

34.5. Під час обрання членів наглядової ради разом з інформацією про кожного кандидата (прізвище, ім'я, по батькові (найменування) акціонера, розмір пакета акцій, що йому належить) у члени наглядової ради в бюлетені для кумулятивного голосування зазначається інформація про те, чи є такий кандидат акціонером, представником акціонера або групи акціонерів (із зазначенням інформації про цього акціонера або акціонерів) або чи є він незалежним директором (п. 5 ст. 53 Закону про акціонерні товариства).

34.6. Повноваження члена наглядової ради дійсні з моменту його обрання загальними зборами. У разі заміни члена наглядової ради - представника акціонера повноваження відкликаного члена наглядової ради припиняються, а новий член наглядової ради набуває повноважень з моменту отримання акціонерним товариством письмового повідомлення від акціонера (акціонерів), представником якого є відповідний член наглядової ради. (п. 7 ст. 53 Закону про акціонерні товариства).

34.7. Таким чином уповноважена особа власника майна в підтвердження своїх повноважень має надати належні докази.

34.8. Суд апеляційної інстанції встановив, що заявником не надано належних доказів на підтвердження повноважень наглядової ради ПАТ "Бурова компанія "Букрос" виступати у даній справі в якості "власника майна" банкрута, а відповідно визначити уповноважену особу власника майна банкрута. З наявної в матеріалах копії статуту боржника (т. 37 а.с. 63) також не вбачається наявності у наглядової (спостережної) ради товариства відповідних повноважень.

34.9. Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що заявником при зверненні з апеляційною скаргою не доведено його повноважень як учасника у справі про банкрутство та відповідної процесуальної дієздатності, зазначивши, що вказані обставини є окремою підставою для повернення апеляційної скарги на підставі пункту 1 частини 5 статті 260 ГПК України.

35. Відповідно до статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, що мають значення для справи.

36. Статті 76-79 ГПК України надають визначення належності, допустимості, достовірності і достатності доказів.

37. Згідно зі статтею 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

38. З огляду на імперативні приписи статті 300 ГПК України Верховний Суд не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходив суд при вирішенні спору, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.

39. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, позиція суду касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

40. Згідно приписів статті 309 ГПК України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

41. Отже, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного суду дійшла висновку, що оскаржуване судове рішення прийнято з дотриманням норм процесуального права та з урахуванням спеціальних норм Закону про банкрутство, відтак суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку про повернення апеляційної скарги.

42. Оскільки підстав для скасування ухвали суду апеляційної інстанції немає, то судовий збір за подачу касаційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Уповноваженої особи власника майна ПАТ "Бурова компанія "Букрос" ОСОБА_3 від 07.08.2019 на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 31.07.2019 у справі № 18/257 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 31.07.2019 у справі № 18/257 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. В. Білоус

Судді С. В. Жуков

В. Я. Погребняк