гСправа № 358/381/19 Провадження № 2/358/317/19
24 жовтня 2019 року м. Богуслав
Богуславський районний суд Київської області в складі головуючого судді Корбута В.М., при секретарі Давиденко М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Богуслав у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі-позивач або Банк) звернувшись до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі-відповідач), просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 39291,49 грн. за кредитним договором та судові витрати у розмірі 1921 грн., мотивуючи тим, що відповідач ОСОБА_1 звернулася до Банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала заяву №б/н від 16.12.2009 року, згідно якої отримала кредит у розмірі 6000,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua (далі- сайт), складає між нею та Банком Договір про надання банківських послуг (далі-Договір), що підтверджується її підписом у заяві. Позивач свої зобов'язання за Договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме: надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому Договором. Однак, відповідач належним чином не виконує свої зобов'язання, передбачені Договором, що має відображення у розрахунку заборгованості за Договором, і тому станом на 18.02.2019 року виникла заборгованість в сумі 39291,49 грн., яка складається з: 17555,78 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 8609,44 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 10029,06 грн. - нарахована пеня за прострочене зобов'язання, 750,00 грн. - нарахована пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн; 500 грн. - штраф (фіксована частина); 1847,21 грн. - штраф (процентна складова). На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов'язання і заборгованість за Договором не погашає, що і змусило звернутись до суду з даним позовом з метою захисту своїх законних прав.
Разом з позовною заявою на адресу суду надійшло клопотання представника позивача про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (а.с. 36).
Ухвалою суду від 04 квітня 2019 року відкрито провадження за вказаним позовом та призначено до розгляду у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін. Одночасно запропоновано відповідачу у 15 денний строк з дня одержання ухвали про відкриття провадження надіслати до суду відзив на позов. Копію ухвали надіслано сторонам (а.с. 40).
Представник позивача Гаренко Надія Володимирівна в судове засідання не з'явилася, надіславши до суду клопотання, в якому зазначила, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, необхідні докази є в матеріалах справи, клопотань та заяв немає, не заперечує проти заочного розгляду справи та винесення заочного рішення. Просила розглянути справу за її відсутності (а.с. 4, 36).
Відповідач ОСОБА_1 в установлений судом строк не надіслав відзив на позовну заяву, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 42, 47, 49-51).
Згідно частини восьмої статті 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення, у зв'язку з неподанням відповідачем відзиву, та враховуючи погодження представника позивача щодо заочного розгляду справи (а.с. 4, 36), що відповідає положенням пункту третього, пункту четвертого частини першої статті 280 ЦПК України.
Відповідно до вимог частини другої статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 16.12.2009 року відповідач підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку (далі - анкета - заява), згідно якої виявила бажання отримати кредитний ліміт за платіжною карткою «Універсальна» (а.с.11).
До матеріалів справи позивач надав Довідку про умови кредитування (далі-Довідка) та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку (далі-Витяг з Умов), (а.с.12, 13-27), витяг з умов який не підписаний відповідачем. Крім того, на підтвердження своїх вимог позивач надав суду розрахунок, згідно якого вбачається, що станом на 18.02.2019 року у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 39291,49 грн., яка складається з: 17555,78 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 8609,44 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 10029,06 грн. - нарахована пеня за прострочене зобов'язання, 750,00 грн. - нарахована пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн; 500 грн. - штраф (фіксована частина); 1847,21 грн. - штраф (процентна складова). (а.с. 7-10).
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання, його умови розробляє саме підприємець (в даному випадку Банк).
Оскільки умови договорів приєднання розробляє Банк, то вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим, Банк повинен підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України, можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг Банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з частинами першою, другою статті 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. За змістом частини другої цієї статті, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
За змістом частини першої статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначають акти законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначають сторони в самому договорі).
Враховуючи положення статей 77, 79-81 ЦПК України, суд вважає, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод принципу справедливості розгляду справи судом.
Банк, пред'являючи вимоги до відповідача про погашення кредиту, просить стягнути заборгованість за тілом кредиту, заборгованість за простроченим тілом кредиту, заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами та пеню і штрафи, посилаючись на те, що між сторонами укладено кредитний договір на підставі анкети-заяви від 16.12.2009 року, Довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна» та Витягу з Умов, які розміщені на банківському сайті, як невід'ємні частини цього договору.
Судом встановлено, що в анкеті-заяві від 16.12.2009 року процентна ставка не зазначена. Крім того, у цій анкеті-заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці «Умови та правила надання банківських послуг» та «Тарифи Банку» розуміла відповідач та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи анкету-заяву, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Таким чином, роздруківка з сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (Банку), яка може вносити відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11.03.2015 (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді даної справи.
За таких обстави, суд вважає, що в даному випадку не можливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, оскільки «Умови та правила надання банківських послуг» та «Тарифи Банку», що розміщені на банківському сайті, які не містять підпису відповідача не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного 16.12.2009 року між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Однак, у частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Суд враховує, що між позивачем та відповідачем укладено кредитний договір шляхом підписання анкети-заяви від 16.12.2009 року, в якій не зазначено строк повернення кредиту (користування ним).
Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані відповідачем кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд приходить до висновку, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19).
На підставі викладеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача: 8609,44 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 10029,06 грн. - нарахована пеня за прострочене зобов'язання, 750,00 грн. - нарахована пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн; 500 грн. - штраф (фіксована частина); 1847,21 грн. - штраф (процентна складова).
В той же час, суд вважає наявними підстави для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 17555,78 грн. - тіло кредиту.
Щодо вимоги про стягнення з відповідача судових витрат, суд приходить до наступного.
Позивач, пред'явивши до відповідача позов про стягнення заборгованості у сумі 39291,49 грн., сплатив судовий збір у розмірі 1921,00 грн., що підтверджується копією платіжного доручення № PROM8BСL0L від 28.02.2019 року (а.с. 1).
Однак, враховуючи те, що судом позов задоволено частково, а саме: у розмірі 17555,78 грн., що становить 44,68 % (17555,78 грн. х 100% : 39291,49 грн.), тому у відповідності до частини першої статті 141 ЦПК України, позивач має право на відшкодування витрат, понесених при сплаті судового збору в сумі 858,30 грн. (1921,00 грн. х 44,68 % : 100%).
Керуючись статтями 509, 525-527, 530, 551, 610-612, 634, 1048, 1049, 1054, 1055, 1056-1 Цивільного кодексу України, статтями 10, 12, 13, 77-81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 280-282, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 24.01.1997 року Ленінським РВ УМВС України в Кіровоградській області, РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстрації та проживання за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (юридична адреса: вул. Грушевського, буд. № 1Д, м. Київ, 01001, адреса для листування: вул. Набережна Перемоги, буд. № 50, м.Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 14360570, р/р № НОМЕР_3 , МФО № 305299) заборгованість за кредитним договором № б/н від 16.12.2009 року в розмірі 17555,78 (сімнадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят п'ять) гривень 78 копійок та судовий збір в розмірі 858 (вісімсот п'ятдесят вісім) гривень 30 копійок, а всього 18414 (вісімнадцять тисяч чотириста чотирнадцять) гривень 08 копійок.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення може бути оскаржено в загальному порядку до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Головуючий: суддя В. М. Корбут