Справа № 357/9426/19
2-а/357/308/19
іменем України
23 жовтня 2019 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Орєхова О. І. ,
за участі секретаря - Сокур О. В.,
розглянувши в спрощеному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 в м. Біла Церква адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до старшого сержанта поліції Білоцерківського відділення поліції СРПП № 4 Київської області Маслюк Дмитра Андрійовича про скасування постанови, -
22 серпня 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адмінінстративним позовом до сержанта поліції Білоцерківського відділення поліції СРПП № 4 Київської області Маслюк Дмитра Андрійовича про скасування постанови, посилаючись на наступні обставини.
Згідно постанови інспектора поліції серії ДПО18 № 083329, його, ОСОБА_1 , піддано адміністративному стягненню за ч. 6 ст. 121 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 170 гривень. Зазначенка посчтанова мотивована тим, що він, ОСОБА_1 , 217.08.2019 року в темну пору доби керував автомобілем Mitshubishi Lancer X, державний номерний знак НОМЕР_1 , в якого не освітлювався задній номерний знак, що не давало чітко визначити символи номерного знаку на відстані 20 метрів, чим порушив підпункт «в» п. 2.9 ПДР. Вважає, таку постанову незаконною, так як 17.08.2019 року увечері він, ОСОБА_1 , будучи за кермом свого автомобіля, прямував разом із пасажирами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з м. Біла Церква до села Озірно. Перед початком руху він ретельно перевірив належність роботи зовнішнього освітлення транспортного засобу, у тому числі заднього номерного знаку. Під час руху транспортного засобу неможливо спостерігати, чи працює освітлення номерного знаку, неможливо спрогнозувати дату та час, коли воно може вийти з ладу. Відповідно до ПДР України відсутність освітлення номерного знака не є перешкодою для подальшого руху автомобіля і не загрожує безпеці дорожнього руху. Після того, як у 23:30 годині він зупинив автомобіль на вимогу поліції, дізнався від інспектора рпо непрацююче освітлення заднього номерного знаку. Яке вочевидь вийшло з ладу саме у дорозі, вірогідно через низьку якість дорожнього покриття. Не дивлячись на всі його спроби пояснити вищевказані обставини та на показання свідків, інспектор поліції проігнував очевидну відсутність складу адміністративного правопорушення, а саме його основних складових - умислу чи необережності - та, всупереч твердженням ст. 9 КУпАП, склав постанову.
Просив суд постанову ДПО18 № 083329 визнати незаконною та скасувати. Провадження по відповідній адміністративній справі - закрити ( а. с. 12-13 ).
Ухвалою судді від 16 вересня 2019 року відкрито провадження у вищезазначеній справі. Постановлено провести розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням ( виликом ) сторон ( а. с. 16-17 ).
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце слухання справи повідомлений належним чином, надав до суду заяву, яка отримана судом 23.10.2019 року, в якій просив суд розглянути справу без його участі. Позов підтримує та просить його задовольнити.
Відповідач старший сержант поліції Білоцерківського відділення поліції СРПП № 4 Київської області Маслюк Дмитро Андрійович в судове засіданні не з'явився, про час, дату та місце слухання справи повідомлений належним чином, про що в матеріалах справи свідчить наявне поштове повідомлення про вручення, яке було отримано уповноваженою особою ОСОБА_4 02.10.2019 року.
Жодних заяв та клопотань з боку відповідача на адресу суду не надходило, як і не надходило відзиву на адміністративний позов.
Відповідно до ч. 3 ст. 126 КАС України повістка повинна бути вручена не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, крім випадку, коли повістка вручається безпосередньо в суді. Якщо для розгляду окремих категорій справ, заяв або клопотань учасників справи цим Кодексом встановлено строк розгляду менше десяти днів, повістка має бути вручена у строк, достатній для прибуття особи до суду для участі в судовому засіданні.
Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень ст. 268 КАС України, не перешкоджає розгляду справи.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку субєктів владних повноважень.
Статтею 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Згідно з ч.2 ст. 286 КАС України, позовну заяву щодо оскарження рішень субєктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Враховуючи викладене, положення ст. 286 КАС України, ст. 289 КУпАП, суд приходить до висновку, що позивач при зверненні до суду з адміністративним позовом 22.08.2019 р., що підтверджується штампом суду ( а. с. 2 ), щодо оскарження постанови від 17.08.2019 р., не порушив передбачений 10-денний строк для захисту своїх прав в судовому порядку.
Суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Встановлено, що 17.08.2019 року позивача ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 6 ст. 121 КУпАП.
В оскарженій позивачем постанові зазначено, що 17.08.2019 р. о 23:15 годин в с. Шкарівка по вулиці Курсантській водій керував транспортним засобом Mitshubishi Lancer X, державний номерний знак НОМЕР_1 , в якого не освітлювався задній номерний знак, що не давало чітко визначити символи номерного знаку на відстані 20 метрів, чим порушив підпункт «в» п. 2.9 ПДР, чим скоїв адміністративне правопоушення, передбачене ч. 6 с. 121 КУпАП. Інспектор прийняв рішення про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 170 грн. ( а. с. 4 ).
Оскаржувальна постанова про накладення адміністративного стягнення відносно ОСОБА_1 по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі Серія ДПО18 № 083329 була винесена 17.08.2019 року старшим сержантом поліції Білоцерківського відділення поліції СРПП № 4 Київської області Маслюк Дмитром Андрійовичем.
Зі змісту ст. 9 КУпАП слідує, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків (ст.10 КУпАП).
Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності ( ст. 7 КУпАП).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Порядок та підстави притягнення до адміністративної відповідальності регулюються КУпАП.
Відповідно до ч. 2 ст. 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
Як передбачено ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно п.1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Отже, одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб'єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості.
Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб'єкта владних повноважень (в тому числі, при притягненні особи до адміністративної відповідальності) враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення суб'єкта владних повноважень, в тому числі рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, повинно бути вмотивованим.
Всупереч даним вимогам, суб'єктом владних повноважень жодного доказу в обґрунтування законності винесеної ним постанови та накладення на ОСОБА_1 штрафу, передбаченого санкцією ч. 6 ст. 121 КУпАП, не було в наявності та відповідно, не долучено до матеріалів справи.
Так, єдиним доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення є сама оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення, в якій зафіксовано порушення водієм правил дорожнього руху.
Однак, суд вважає, що зазначена постанова є саме предметом спору між сторонами та не може розглядати як доказ за відсутності інших доказів на підтвердження обставин вказаних в оскаржуваній постанові.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в судове засідання не з'явився, будь-яких доказів на підтвердження обставин зазначених в оскаржуваній постанові не надав.
Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України, неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
За таких обставин факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 121 КУпАП, на думку суду, є недоведеним.
Отже, з боку відповідача не надано жодного належного та допустимого доказу того, що позивач дійсно керував траспортним засобом з Mitshubishi Lancer X, державний номерний знак НОМЕР_1 , в якого не освітлювався задній номерний знак, чим останній порушив підпункт «в» п. 2.9 ПДР, скоїв адміністративне правопоушення, передбачене ч. 6 с. 121 КУпАП.
Сам позивач ОСОБА_1 звертаючись до суду з відповідним адміністративним позовом зазначав, що перед початком руху він ретельно перевірив належність роботи зовнішнього освітлення транспортного засобу, у тому числі заднього номерного знаку. Під час руху транспортного засобу неможливо спостерігати, чи працює освітлення номерного знаку, неможливо спрогнозувати дату та час, коли воно може вийти з ладу.
Пунктом 2.9 «в» Правил дорожнього руху України передбачено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом, керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов'язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що, зокрема, неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.
Відповідно до ч. 6 ст. 121 КУпАП керування водієм транспортним засобом, не зареєстрованим або не перереєстрованим в Україні в установленому порядку, його експлуатація без номерного знака або з номерним знаком, що не належить цьому засобу чи не відповідає вимогам стандартів, або з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, закритим іншими предметами, у тому числі з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, чи забрудненим, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знака з відстані двадцяти метрів, перевернутим чи неосвітленим, тягне за собою накладення штрафу в розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно ст. 11 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.
З пояснень позивача, а також досліджених матеріалів справи вбачається, що позивач дійсно рухався в темну пору доби на транспортному засобі, на якому при зупинці поліцією було встановлено, що не освітлювався задній номерний знак.
Проте, суд приймає до уваги, що перед виїздом автомобіль перебував у повній технічній справності, під час руху, позивач не міг передбачити, що у нього під час руху виникне технічна несправність з освітленням заднього номерного знаку і не міг це виявити під час руху жодним чином.
З боку відповідача не надано жодного належного доказу в зворотному.
Отже, дане правопорушення не призвело до будь-яких наслідків, позивач відразу після його зупинки працівниками поліції (до початку складання постанови) виявив (після того як йому повідомили про несправності працівники поліції) та намагався полагодити освітлення заднього номерного знаку.
Відповідно до ст. 22 КУпАП, при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
Згідно ч. 2 ст. 284 КУпАП, постанова про закриття справи виноситься при оголошенні усного зауваження.
Судом враховано, що позивач не передбачав можливості настання зазначених вище наслідків, хоча повинен був і міг їх передбачити, порушення ПДР України не призвело до будь-яких негативних наслідків, суспільної небезпечності не становить, вчинене з необережності тощо.
Тому, суд вважає за можливе звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності та скасувати постанову про накладення адміністративного штрафу, а провадження у справі закрити.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Згідно з ч. 1 ст.139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі ст. 288 КУпАП, то підстави для стягнення з відповідача судового збору відсутні.
На підставі викладеного та керуючись ст. 19 Конституції України, ст. 2, 5, 6-10, 20 77, 122, 139, 159, 205, 229, 241-246, 255, 268, 286, 295 КАС України, ст.7, 9, 247, 251, 252, 288, 289, 293 КУпАП, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до старшого сержанта поліції Білоцерківського відділення поліції СРПП № 4 Київської області Маслюк Дмитра Андрійовича про скасування постанови, - задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія ДПО18 № 083329 від 17.08.2019 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.6 ст.121 КУпАП.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , - закрити.
Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених ст. 286 КАС України можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених статтями 273, 275-277, 280, 282, пунктами 5 та 6 частини першої статті 283, статтями 286-288 цього Кодексу, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Позивач ОСОБА_1 ( адреса проживання: АДРЕСА_1 );
Відповідач - старший сержант поліції Білоцерківського відділення поліції СРПП № 4 Київської області Маслюк Дмитро Андрійович ( адреса місцезнаходження: 09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Привокзальна, 3 ).
Повний текст судового рішення складено 23 жовтня 2019 року.
Рішення надруковано в нарадчій кімнаті в одному примірнику.
СуддяО. І. Орєхов