Справа № 357/9094/19
2/357/3890/19
Категорія 47
іменем України
23 жовтня 2019 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Орєхова О. І. ,
за участі секретаря - Сокур О. В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 в м. Біла Церква цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину, -
14 серпня 2019 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину, посилаючись на наступні обставини.
10 березня 2006 року у них з Відповідачем народилась донька, ОСОБА_3 , про що в Книзі записів актів громадського стану про народження зроблено відповідний запис за № НОМЕР_1 .
На даний момент дитина проживає з Позивачем.
Відповідач ухиляється від покладеного на нього обов'язку приймати участь у додаткових витратах на утримання дитини у відповідності до ст. 185 СК України.
15.12.2018 року, 20.05.2019 року та 12.08.2019 року нею були понесені витрати у розмірі 1993 грн. на проведення аналізів в медичній лабораторії «Діла». Дані витрати були необхідними для отримання результатів аналізів для подальшого лікування дитини.
Також, Позивачем були понесені витрати на стоматолога з обслуговування брекітів на суму 1630 грн.
Стан доньки Позивача почав погіршуватися і тому Позивач з донькою звернулися до дільничного терапевта, який визначив діагноз і дав направлення на магнітно-резонансну терапію, вартість якої становила 1100 грн. після проведення даної терапії були здійснені додаткові витрати на ліки на суму 2089,88 грн.
Донька Позивача починаючи з 2014 року постійно відвідує школу іноземних мов « ОСОБА_4 », вартість навчання в місяць становить 420 грн. так, згідно довідки зі школи на навчання доньки з вересня 2018 року по липень 2019 року було витрачено 4200 грн.
Разом витрачена сума становить 11 012,88 гривень.
Відповідно до ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
Просила суд стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на її користь половину вартості витрат, які були понесені нею на утримання їхньої доньки, а саме у розмірі 5 506,44 гривень ( а. с. 2-3 ).
Ухвалою судді від 05 вересня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у зазначеній справі. Розгляд справи у відповідності до ч. 5 ст. 279 ЦПК України вирішено провести в порядку спрощеного позовного провадженням з повідомленням (викликом ) сторін ( а. с. 18-19 ).
Відповідно до ч. 4 ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Згідно до ч. 1 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явилася, надала до суду заяву, отримана судом 04.09.2019 року за вх. 32352, в якій просила справу розглядати у її відсутність, позовні вимоги підтримує повністю та у разі неявки відповідача у судове засідання не заперечує проти заочного розгляду справи ( а. с. 17 ).
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином, про що в матеріалах справи свідчить наявна розписка, отримана останнім особисто 30.09.2019 року ( а. с. 25 ).
Відповідно до ч. 5 ст. 128 ЦПК України судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.
16 жовтня 2019 року за вх. № 37847 судом отримано відзив, в якому ОСОБА_2 позовні вимоги визнає частково, стягнувши з нього 2100 грн. за навчання доньки ОСОБА_3 , 2006 року народження в школі іноземних мов « ОСОБА_4 » з вересня 2018 року по липень 2019 року, в решті позовних вимог відмовити обґрунтовуючи наступним.
За рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19.12.2014 року з нього були стягнуті аліменти на користь позивача на утримання дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 400 грн., щомісячно, починаючи з 22.10.2014 року і до повноліття дитини.
За рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26.03.2018 року розмір стягуваних аліментів на утримання дитини було збільшено до 1000 грн., щомісяця, і до повноліття дитини. Розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону. Аліменти на утримання дитини він сплачує, заборгованість відсутня.
Однак, домовитися з відповідачем ОСОБА_1 з приводу додаткового утримання та виховання доньки ОСОБА_5 не можливо. Крім того, влітку 2019 року позивач змінила місце проживання і забороняє йому у спілкуванні з донькою.
У 2018 році відповідач ОСОБА_1 вже зверталася до Білоцерківського міськрайонного суду з позовом про стягнення додаткових витрат на дитину в сумі 19732 грн. 50 коп. (справа № 357/4394/18).
26 червня 2018 року Білоцерківський міськрайонний суд виніс рішення суду та позовні вимоги задовольнив частково стягнувши з нього 9687 грн. 50 коп.
Він не заперечує, що дитина потребує додаткових витрат, однак відповідач відмовляється виходити з ним на будь-які контакти та відмовляється письмово підтверджувати, що він надає додаткові кошти.
Спілкуючись з донькою він знає, що їй цікаво вивчати додатково англійську мову, тому він і не заперечує сплатити половину вартості навчання в школі іноземних мов «Смайлик».
Згідно роз'яснень Міністерства Юстиції України «доказами, що підтверджують наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати на дитину, можуть бути документи, які свідчать, наприклад, про витрати на придбання спеціальних інструментів, призначених для розвитку здібностей дитини (наприклад, музичного інструменту або спортивного спорядження тощо), витрати на навчання дитини у платному навчальному закладі, на заняття у музичних, мистецьких або спортивних закладах, на додаткові заняття, висновки МСЕК, довідки медичних закладів та інші документи, що підтверджують відповідний стан здоров'я дитини (хвороба, каліцтво), і свідчать про необхідність додаткових витрат на лікування (на придбання ліків, спеціальний медичний догляд, санаторно-курортне лікування тощо)».
Розмір додаткових витрат на дитину повинен обгрунтовуватись відповідними документами. Позов не містить належні докази про те, що його дочці ОСОБА_5 призначалося лікування (відсутні виписки з історії хвороби, призначення лікарів та направлення на обстеження), можливо позивач і несла ці витрати, але з особистої ініціативи у цілях профілактики, а можливо лікувалася сама, а витрати хоче покласти на нього.
Товарні чеки № 117, 348 та 441, які надані як доказ, взагалі не містять ніякої інформації, крім суми сплачених коштів і викликають дуже багато запитань.
Працює він офіційно та має офіціальний дохід, який на сьогоднішній день складає 2325,00 гривень в місяць. У нього на утриманні є ще одна дитина, а саме: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та дружина ОСОБА_7 , яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Дані докази вже досліджувалися в справі № 357/4394/18 і він сподівається, що не будуть заперечуватись позивачем.
Вважає, що сукупність всіх перелічених ним обставин, виключають можливість задовольнити позов повністю, так як позивачем не було наданого будь-яких належних та допустимих доказів про понесені нею додаткових витрат на лікування дитини.
Він згоден сплатити 2100 грн. за навчання доньки ОСОБА_3 , 2006 р.н., в школі іноземних мов « ОСОБА_4 » з вересня 2018 року по липень 2019 року, в решті позовних вимог прошу відмовити в зв'язку з недоведеністю.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Отже, оскільки сторони не з'явилися в судове засідання, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Інших заяв та клопотань від учасників справи до суду не надано.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги позивача ОСОБА_1 про стягнення додаткових затрат на дитину підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Судом встановлені фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.
В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі.
Встановлено, що від шлюбу у подружжя народилася дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що в матеріалах справи свідчить копія свідоцтва про народження, Серія НОМЕР_1 , виданого Виконкомом Фесюрівської сільської ради Білоцерківського району Київської області 24 березня 2006 року ( а. с. 6 ), яка проживає разом з позивачем.
Звертаючись до суду з відповідним позовом позивач зазначає на тому, що вона несе додаткові витрати на дитину, а відповідач ухиляється добровільно допомагати та надавати додаткові витрати. Понесені нею додаткові витрати підтверджуються матеріалами справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дні, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин ( фактів ), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.
Відповідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 5 та 6 статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Частинами першою-третьою статті 181 СК України передбачено, що способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними; за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі; за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Положеннями статей 180, 183, 185, 193, 198, 199 СК України визначаються декілька способів виконання цього обов'язку, зокрема: утримання неповнолітньої дитини, на що стягуються аліменти у частках від заробітку (доходу) або в твердій грошовій сумі (статті 180, 183); участь батьків у додаткових витратах на дитину, викликаних особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо) (стаття 185); утримання дитини, яка перебуває в закладі охорони здоров'я, навчальному або іншому закладі, при цьому якщо батьки не беруть участі в утриманні дитини, влаштованої до державного або комунального або іншого закладу, аліменти можуть бути стягнуті з них на загальних підставах (стаття 193); обов'язок батьків утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дітей, які потребують матеріальної допомоги, а також якщо повнолітні діти продовжують навчання і потребують матеріальної допомоги до досягнення ними 23 років, за умови, що батьки можуть надавати таку допомогу (стаття 198).
Сімейний кодекс України виходить з принципу рівності прав та обов'язків батьків. Відповідно до закону брати участь у додаткових витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає дитина. При визначенні розміру стягнення з одного з батьків суд відносить частину витрат на іншого.
Згідно із частиною першою статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Це положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається цією статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат, у тому числі у зв'язку з розвитком певних її здібностей. Визначення таких особливих обставин відноситься до компетенції суду, і вони є індивідуальними в кожному конкретному випадку.
За частиною другою статті 185 СК України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.
Вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суди повинні враховувати, в якій мірі кожен із батьків зобов'язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення. У випадку, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково.
Ураховуючи зазначені обставини, суд визначає розмір додаткових витрат на дитину, зумовлених особливими обставинами, одному з батьків у твердій грошовій сумі.
Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.
У цих випадках йдеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.
Тому, вирішуючи такий спір, суд враховує, що дотримуючись рівноваги між інтересами дитини та інтересами батьків, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (Рішення Європейського суду з прав людини від 07.12.2006 року по справі «Хант проти України»).
Так, до особливих обставин, які викликають необхідність додаткових витрат на дитину закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв'язку із розвитком певних її здібностей, страждає на тяжку хворобу тощо. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Такі особливі обставини будуть індивідуальними у кожному конкретному випадку.
У пунктах 18, 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» зазначено, що до передбаченої ст. 185 СК України участі в додаткових витратах на утримання дитини можуть залучатися батьки, а додаткові витрати це такі, які викликані особливими обставинами: розвитком здібностей дітей, хворобою, каліцтвом тощо.
Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватись відповідними документами.
Отже, в матеріалах справи наявна довідка від 08 червня 2019 року, видана школою іноземних мов « ОСОБА_4 », за підписом директора ОСОБА_8 , в якій зазначено, що ОСОБА_3 дійсно вивчає англійську мову з вересня місяця 2018 року. Заняття проводяться тричі на тиждень. Вартість складає 420 гривень на місяць ( а. с. 13 ).
Отже, з наданих доказів позивачем вбачається, що остання дійсно понесла додаткові витрати на навчання ОСОБА_3 в школі іноземних мов « ОСОБА_4 », де вартість навчання за місяць становить 420 грн., а з вересня 2018 року по липень 2019 року ( 10 місяців ) останньою було витрачено 4200 грн.
Звертаючись до суду з відзивом до суду відповідач ОСОБА_2 визнав позовні вимоги позивача в цій частині та не заперечував щодо стягнення з нього 2100 грн. ( половину ) за навчання доньки в школі іноземних мов.
Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Тому, позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача додаткових витрат на навчання в школі іноземних мов в сумі 2100 грн. є цілком обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення та стягненню з відповідача.
Крім того, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача половину додаткових витрат понесених останньою на послуги стоматолога з обслуговування брикетів на загальну суму в розмірі 1630 грн., зазначену суму позивач зазначала у позовній заяві при зверненні до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Отже, матеріали справи дійсно мають в якості доказів копії квитанцій, з яких вбачається, що оплата здійснювалася Повшедної за отримання стоматологічних послуг та грошові кошти було отримано медичним центром ПП «Дригало» ( а. с. 8-9 ).
В судовому засіданні під час розгляду даної цивільної справи знайшло своє підтвердження понесення останньою вищевказаних витрат.
Тому, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача половина додаткових витрат понесених на дитину у розмірі 815 гривень за послуги стоматолога.
Стосовно позовних вимог позивача в частині стягнення з відповідача половини додаткових витрат у сумі 1993 грн., які були понесені на проведення аналізів в медичній лабораторії «Діла», що підтверджується копіями чеків № 441, № 348 та № 117 ( а. с. 7 ), то в цій частині вимоги позивача не підлягають до задоволення, оскільки з вказаних чеків вбачається, що зазначені суми були сплачені не відомою особою, невідомо за що та отримані суб'єктом підприємницькою діяльністю ОСОБА_9 .
Жодного підтвердження того, що чеки видані саме лабораторією « ІНФОРМАЦІЯ_4 » з боку позивача не надано, як і не надано жодного належного та допустимого доказу такого направлення для забору відповідних аналізів.
Крім того, не підлягають задоволенню вимоги позивача в частині стягнення з відповідача половину додаткових витрат за проведення магнітно-резонансної терапії, вартість якої становила 1100 грн. та вартість понесених витрат на ліки після проведення терапії у сумі 2089,88 грн., так як з боку позивача у відповідності до вимог ст. 12, 81 ЦПК України не було надано до суду жодного належного та допустимого доказу щодо направлення дільничним терапевтом на магнітно-резонансну терапію ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та в подальшому після його проходження терапевтом було призначено ліки.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача ОСОБА_1 до відповідача ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину підлягають частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2 915 гривень.
Згідно п. 3 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно із ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
З 1 січня 2019 року відповідно до Закону України «Про судовий збір» та Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» ставки судового збору змінюються.
Як визначено у Законі, судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
За подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана: фізичною особою або фізичною особою - підприємцем ставка судового збору складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Отже, на час прийняття судового рішення з відповідача ОСОБА_2 підлягає стягненню на користь держави судовий збір у сумі 768,40 гривень ( сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок ).
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 180, 181, 185 СК України, ст. ст. 4, 12, 13, 19, 76, 77, 81, 82, 206, 133, 141, 247, 263, 265, 273, 353, 354 України, постановою Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», Законом України «Про судовий збір», суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину, - задовольнити частково.
Стягувати з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 додаткові витрати на дитину у сумі 2 915 ( дві тисячі дев'ятсот п'ятнадцять ) гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір на користь держави в сумі 768,40 гривень ( сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок ).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( адреса проживання: АДРЕСА_1 );
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 ).
Повне судове рішення складено 23 жовтня 2019 року.
Рішення надруковано в нарадчій кімнаті в одному примірнику.
СуддяО. І. Орєхов