ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
17.10.2019Справа № 910/8661/19
За позовомОСОБА_1
До 1. ОСОБА_2 ;
2. ОСОБА_5 ;
3. Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Легкобита Станіслава Олександровича;
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача
Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська сировина" ЛТД;
Провизнання недійсним договору.
Суддя Мандриченко О.В.
Секретар судового засідання Дюбко С.П.
Представники:
Від позивачаЗабуга А.І. адвокат;
Від відповідача-1не з'явився;
Від відповідача-2 Чумак О.В. адвокат;
Від відповідача-3не з'явився;
Від третьої особиЗабуга А.І. адвокат.
Татарінов Володимир Володимирович звернувся до суду з позовом про визнання недійсним договору дарування частки у статутному фонді Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська сировина" ЛТД, укладеного 06.03.2019 ОСОБА_2 та ОСОБА_5 та акту приймання-передачі частки, а також про скасування реєстраційних дій по внесенню змін до відомостей про юридичну особу.
Позовні вимоги мотивовані необхідністю захисту порушених майнових прав позивача на управління товариством в порядку та у спосіб, визначений законом.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.07.2019 відкрито провадження у справі № 910/8661/19, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 12.09.2019, залучено до участі у справі в якості третьої особи на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська сировина", відповідачам визначено строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, позивачу - строк для подання відповіді на відзив та ін.
Станом на дату відкриття провадження у справі 09.07.2019 до суду надійшла заява про визнання позовних вимог за підписом ОСОБА_2
04.09.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська сировина" ЛТД подало до суду письмові пояснення, в яких вказує на правомірність та обґрунтованість позовних вимог і зазначає про необхідність задоволення позову.
У підготовчому засіданні 12.09.2019, вчинивши всі передбачені процесуальним законодавством дії за ст.ст. 182-183 Господарського процесуального кодексу України, суд на місці постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 03.10.2019.
За ухвалами від 03.10.2019 та 08.10.2019 розгляд справи відкладався на 08.10.2019 та відповідно - 17.10.2019.
Під час розгляду спору по суті представник позивача, яка одночасно представляє інтереси і Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська сировина" ЛТД, позовні вимоги підтримала та просила позов задовольнити, а саме:
- визнати недійсним договір дарування частки у статутному фонді Товариства з обмеженою відповідальністю Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська сировина" ЛТД № 06/03/19, укладений 06.03.2019 між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 щодо безоплатної передачі частки ОСОБА_2 у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська сировина" ЛТД у розмірі 50 %, яка у грошовому еквіваленті становить 10 000 000, 00 грн на користь ОСОБА_5 ;
- визнати недійсним акт приймання-передачі частки (частини частки) у статутному фонді Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська сировина" ЛТД, укладений 06.03.2019 між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 щодо безоплатної передачі ОСОБА_2 у власність ОСОБА_5 частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська сировина" ЛТД у розмірі 50 %, яка у грошовому еквіваленті становить 10 000 000,00 грн;
- скасувати проведену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Легкобитом Станіславом Олександровичем реєстраційні дії № 10701070036005231 від 12.03.2019 щодо внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах, зміну складу або інформації про засновників по Товариству з обмеженою відповідальністю "Українська сировина" ЛТД.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що при укладенні договору дарування № 06/03/19 від 06.03.2019 було порушено вимоги п. 8.4 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська сировина" ЛТД, п. 1 ч. 1 ст. 6, ст. 21 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", п. 4, 1 1 ст. 116, п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 117 Цивільного кодексу України. Як вказується у позовній заяві, позивач не погоджував і, як наслідок, не надавав згоду на передачу частки відповідача-1 у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська сировина" ЛТД відповідачу-2.
Представник відповідача-2, який з'явився до суду 17.10.2019, позовні вимоги визнав та просив позов задовольнити.
Розгляд справи було проведено за відсутності представників решти учасників провадження, які своєчасно і належним чином кожного разу повідомлялися про дату, час і місце розгляду справи та не повідомляли про причини своєї неявки, клопотань чи заяв до суду не надавали.
17.10.2018 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оглянувши оригінали документів, копії яких долучено до матеріалів справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська сировина" ЛТД було зареєстроване як юридична особа 10.03.1993 Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією.
Згідно з приєднаним до позовної заяви примірником статуту товариства у редакції станом на 2008 рік його місцезнаходженням є м. Київ, вул. Шота Руставелі, 23; учасниками - громадянин України ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 , виданий Подільським РУ ГУ МВС України у м. Києві 25.08.1997, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ) та громадянин України ОСОБА_11 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , паспорт НОМЕР_4 , виданий Київським РВ УМВС України в Одеській лобасті 17.02.1997, мешкає за адресою: АДРЕСА_2 ); вищим органом товариства є загальні збори учасників, виконавчим органом - дирекція, яку очолює генеральний директор.
Відповідно до поданого суду примірника статуту в редакції за 2008 рік для забезпечення діяльності товариства за рахунок внесків учасників утворюється статутний капітал (статутний фонд) у розмірі 20 000 000,00 грн (п. 8.1 статуту).
Учасники вносять вклади до статутного капіталу у рівних частках, а саме: 10 000 000,00 грн ОСОБА_1 , що складає 50 % статутного капіталу та 10 000 000,00 грн. ОСОБА_11 , що також складає 50 % статутного капіталу (п. 8.2 статуту).
За твердженнями позивача, 06.03.2019 ОСОБА_2 (дарувальник), прізвище якого було раніше ОСОБА_5, та ОСОБА_5 (обдарований) уклали договір дарування частки у статутному фонді Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська сировина" ЛТД, предметом якого є дарунок - майнове право на частку у статутному фонді юридичної особи: Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська сировина" ЛТД та становить 50 % статутного капіталу товариства і в грошовому еквіваленті складає 10 000 000,00 грн і є повністю сплаченим дарувальником товариству.
Відповідно до п. 2.1.2 вказаного договору право власності у обдарованого на дарунок виникає після укладення нотаріально посвідченого акту приймання-передавання частки в статутному фонді товариства та внесенню відповідних змін до державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Як зазначає позивач, 06.03.2019 приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Легкобит С.О. посвідчив акт приймання-передачі частки (частини частки) у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська сировина" ЛТД.
Звертаючись до суду з цим позовом, позивач зазначає, що договір дарування від 06.03.2019 має бути визнаний судом недійсним відповідно до ст. 215 та ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, оскільки відчуження учасником частки у статутному фонді Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська сировина" ЛТД відбулося без урахування застереження, встановленого у п. 8.4 статуту товариства, де вказується, що передача учасником своєї частки (частини частки) третім особам допускається тільки з погодженням решти учасників.
За твердженнями позивача, існування спірного договору порушує його корпоративні права на управління товариством у порядку та у спосіб, визначений законом та статутом.
Статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
У ст. 21 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" закріплено, що учасник товариства має право відчужити свою частку (частину частки) у статутному капіталі товариства оплатно або безоплатно іншим учасникам товариства або третім особам.
Статутом товариства може бути встановлено, що відчуження частки (частини частки) та надання її в заставу допускається лише за згодою інших учасників. Відповідне положення може бути внесене до статуту або виключене з нього одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь всі учасники товариства.
Учасник товариства має право відчужити свою частку (частину частки) у статутному капіталі лише в тій частині, в якій вона є оплаченою.
У ст. 116 Цивільного кодексу України наведено перелік прав учасників господарського товариства, де вказується, що учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом: 1) брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі, крім випадків, встановлених законом; 2) брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди); 3) вийти у встановленому порядку з товариства; 4) здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, у порядку, встановленому законом; 5) одержувати інформацію про діяльність товариства у порядку, встановленому установчим документом. Учасники господарського товариства можуть також мати інші права, встановлені установчим документом товариства та законом.
У ст. 117 Цивільного кодексу України передбачено невиключний перелік обов'язків учасників господарського товариства та визначено, що учасники господарського товариства зобов'язані: 1) додержуватися установчого документа товариства та виконувати рішення загальних зборів; 2) виконувати свої зобов'язання перед товариством, у тому числі ті, що пов'язані з майновою участю, а також робити вклади (оплачувати акції) у розмірі, в порядку та засобами, що передбачені установчим документом; 3) не розголошувати комерційну таємницю та конфіденційну інформацію про діяльність товариства. Учасники господарського товариства можуть також мати інші обов'язки, встановлені установчим документом товариства та законом.
Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними у розумінні процесуального законодавства є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування, достовірними - докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст.ст. 76, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України).
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.2 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно зі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (допустимість доказів).
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Отже, чинне господарське процесуальне законодавство ґрунтується на принципі змагальності сторін, а у ч. 2 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Згідно з ч. 2 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви.
З огляду на предмет заявленого спору позивач у справі повинен довести належними і допустимими засобами доказування:
по-перше, обставини того, що на момент укладення договору дарування дарувальник мав право на відчуження своєї частки, тобто оплатив її повністю, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 21 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" право на відчуження набувається лише після повної сплати частки учасником;
по-друге, сам факт наявності договору, який він просить визнати недійсним. Так, до матеріалів справи або ж суду для огляду в судовому засіданні не було надано оригінал договору, який позивач просить визнати недійсним;
по-третє, факт зміни прізвища громадянином ОСОБА_11 на ОСОБА_12 ;
по-четверте, обставини того, що укладенню договору дарування не передував факт звернення іншим учасником до позивача для отримання згоди на відчуження частини.
У позовній заяві позивач фактично обмежується лише посиланнями та твердженнями про певні факти й обставини, проте не подає фактичних даних на їх підтвердження.
При зверненні до суду з цим позовом та після відкриття провадження у справі позивач не звертався до суду з клопотаннями про витребування доказів, на причини, які унеможливлюють подання певних фактичних даних не вказував.
Для перевірки обставин, які вміщені у позовній заяві щодо складу учасників товариства, редакцій статуту, внесення змін до установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська сировина" ЛТД та ін. судом здійснювалися запити до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України. Отримано було лише витяг в порядку ст. 11 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", примірники установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська сировина" ЛТД на вказаному ресурсі відсутні.
Позивач не клопотав перед судом про витребування реєстраційної справи Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська сировина" ЛТД від державного реєстратора, примірника договору дарування від сторін договору, документів на підтвердження зміни прізвища ОСОБА_2 від відповідного органу реєстрації тощо.
Отже, посилання, на яких позивач ґрунтує свої позовні вимоги та підстави звернення до суду з позовом про визнання недійсним договору, акту приймання-передачі, дій нотаріуса та подані на їх підтвердження фотокопії документів судом оцінено критично як такі, що не відповідають вимогам належності, достовірності і достатності.
Крім того, вказуючи на порушення своїх прав на управління товариством, позивач не пояснює про які саме права йде мова, і який механізм порушення він має на увазі, адже частка самого позивача внаслідок зміни іншого учасника товариства не змінилася, порядок ухвалення рішень, обсяг прав та обов'язків позивача як учасника юридичної особи також і зворотнього суду не доведено. Тобто, позивач не підтвердив та не довів суду обставин порушення своїх корпоративних прав внаслідок укладення договору дарування.
Щодо документів, отриманих судом від відповідача-1 про визнання позову суд зазначає, що до матеріалів справи не було приєднано документального підтвердження того, що їх склав саме громадянин ОСОБА_2 . Крім того, у цій заяві не міститься пояснень з яких причин позов визнається, які обставини підтверджує відповідач-1 з тих, на які посилався позивач у позові.
У судові засідання учасники провадження, які є фізичними особами, жодного разу не з'явилися, особисто власну правову позицію до відома суду не довели.
Зважаючи на викладене, позовні вимоги відхиляються через їх недоведеність.
Керуючись ст. 73-80, 129, 236-241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд
У позові відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 23.10.2019
Суддя О.В. Мандриченко