ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
08.10.2019Справа № 910/7765/19
За позовом Приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Мава»
до Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської
міської ради (Київської міської державної адміністрації)
про зобов'язання укласти договір про пайову участь
Суддя Сівакова В.В.
секретар судового засідання Кимлик Ю.В.
за участю представників сторін
від позивача Драчук І.В, адвокат за довіреністю б/н від 17.05.2019
від відповідача Мельниченко К.Г., довіреність № 050/05-6326 від 12.09.2018
13.06.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Мава» про зобов'язання Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) укласти договір про пайову участь.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в липні 2018 року позивач звернувся до відповідача про укладення договору про пайову участь у створені і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва, у зв'язку із реконструкцією закладу ресторанного господарства на 2-му поверсі торгівельно-розважального центру «Мармелад» по вул. Борщагівській, 154 у м. Києві. Відповідачем було відмовлено в укладанні відповідного договору, посилаючись на те, що у позивача існує заборгованість у розмірі 5.981,41 тис. грн, яка виникла на підставі договору № 253 від 21.04.2005. Оскільки позивачем зобов'язання щодо оплати пайового внеску було виконано вчасно, що підтверджується платіжними дорученнями на загальну суму 4.909.270,00 грн, позивач звернувся до суду з вимогою про зобов'язання відповідача укласти договір про пайову участь у створенні і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва у зв'язку із реконструкцією закладу ресторанного господарства на 2-му поверсі торгівельно-розважального центру «Мармелад» по вул. Борщагівській, 154 у м. Києві.
Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/7765/19 від 18.06.2019 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено п'ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання відповідних документів.
27.06.2019 позивачем усунено недоліки позовної заяви шляхом подання до суду відповідних документів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.07.2019 відкрито провадження у справі № 910/7765/19 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 18.07.2019.
Даною ухвалою зобов'язано відповідача протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.
У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 05.07.2019 було направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0103051234611 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, яка згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача.
Відповідач ухвалу суду від 05.07.2019, надіслану за вказаною адресою, отримав 10.07.2019, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0103051234611, а отже відповідач мав подати відзив до 25.07.2019 включно.
18.07.2019 відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує посилаючись на те, що до предмету договору пайової участі від № 253 від 21.04.2005, а саме: громадського центру загальною площею 45138,00 кв. м по вул. Борщагівській, 154 у м. Києві, вже входить заклад громадського харчування (підтверджується листом позивача від 02.12.2004 № 0212/04, копією позитивного висновку комплексної державної експертизи Служби «Київдержекспертиза» від 06.12.2006), та той факт, що згідно технічного паспорту ТОВ «Бюро технічної інвентаризації» від 25.05.2018 заклад ресторанного господарства - це приміщення № 15, яке знаходиться на 2-му поверсі торговельно-розважального центру «Мармелад» по вул. Борщагівській, 154 у м. Києві, правові підстави для укладення окремого договору пайової участі у зв'язку з реконструкцією закладу рестораного господарства на другому поверсі торговельно-розважального центру «Мармелад», загальною площею 574,8 кв. м по вул. Борщагівська, 154 у м. Києві, у позивача відсутні, про що Департаментом листом № 050/08-5307 від 31.07.2018 було надано позивачу обґрунтовану відповідь.
В підготовчому засіданні 18.07.2019 відповідно до ст. 183 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 29.08.2019.
В підготовчому засіданні 29.08.2019 судом постановлено ухвалу на місці, не виходячи до нарадчої кімнати, у відповідності до ст.ст. 182, 185 Господарського процесуального кодексу України про закриття підготовчого засідання та призначення справи до судового розгляду по суті на 19.09.2019.
Позивач в судовому засіданні 19.09.2019 позовні вимоги підтримав повністю.
Відповідач в судовому засіданні 19.09.2019 проти задоволення позовних вимог заперечував повністю.
В судовому засіданні 19.09.2019 відповідно до ст. 216 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 26.09.2019.
В судовому засіданні 26.09.2019 відповідно до ст. 216 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 08.10.2019.
В судовому засіданні 08.10.2019, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва
21.04.2005 між Головним управлінням економіки та інвестицій Київської міської державної адміністрації та Приватним підприємством «Виробничо-комерційна фірма «Мава» (забудовник) укладено договір № 253 предметом якого є сплата забудовником пайової участі (внесків) на створення інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва у зв'язку з будівництвом, реконструкцією громадського центру загальною площею 45138 кв. м з гостьовою автостоянкою на вул. Борщагівській, 154 у Солом'янському районі м. Києва.
Відповідно до п. 1.2 договору № 253 від 21.04.2005 розмір пайового внеску, згідно з розрахунками 1, 2, 3, та 4 становить - 4909,27 тис. грн і підлягає уточненню після затвердження у встановленому порядку проектно-кошторисної документації.
Згідно з п. 2.1.3 договору № 253 від 21.04.2005 забудовник зобов'язаний перерахувати Головному управлінню економіки та інвестицій пайовий внесок у сумі 4909,27 тис. грн (без ПДВ) в термін з квітня 2005 року по листопад 2006 року включно, рівними частками, щомісячно, але не пізніше 28 числа на бюджетний рахунок цільового фонду спеціального фонду міського бюджету.
Відповідно до п. 2.1.4. договору № 253 від 21.04.2005 забудовник зобов'язаний за три дні до сплати коштів, передбачених п. 2.1.3 одержати в Головному управлінні економіки та інвестицій розрахунок суми, що підлягає оплаті, скоригованої на індекс інфляції від дати розрахунку.
Відповідно до матеріалів справи позивачем здійснено сплату пайового внеску в загальному розмірі 4.909.270,00 грн за наступними платіжними дорученнями: № 27 від 31.08.2006 на суму 1.227.317, 50 грн, № 4 від 29.09.2006 на суму 2.700.098,50 грн, № 1225 від 27.09.2005 на суму 490.927,00 грн, № 56 від 07.11.2006 на суму 490.927,00 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.04.2013 у справі № 910/3405/13, яке набрало законної сили, відмовлено в задоволенні позовних вимог про стягнення з ПП «ВКФ «Мава» 2.620.550,00 грн заборгованості за договором № 253 від 21.04.2005, у зв'язку з пропуском строку позовної давності.
Даним рішенням встановлено, що ПП «ВКФ «Мава» сплачувало пайові внески без передбаченого договором коригування суми внеску на індекс інфляції, що є порушенням договору з боку останнього, яке призвело до утворення основної заборгованості перед Департаментом економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за договором № 253 від 21.04.2005.
14.11.2017 між Приватним підприємством «Виробничо-комерційна фірма «Мава» (сторона-2) та іншими співвласниками групи приміщень, розташованих на ІІ поверсі за адресою: м. Київ, вул. Борщігівська, 154 укладено договір про поділ об'єкту нерухомого майна, відповідно до якого позивачу виділено в натурі приміщення таким чином: 22/100 - група приміщень площею 1384,21 кв. м. (група приміщень № 15) та 6/100 - група нежитлових приміщень № 15 (приміщення № 12 площею 342,8 кв. м).
Приватне підприємство «Виробничо-комерційна фірма «Мава» звернулось до Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) з листом № 33 від 11.07.2018 про надання висновку щодо необхідності вирішення питання пайової участі у створенні і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва, у зв'язку з реконструкцією закладу ресторанного господарства на 2-му поверсі торгівельно-розважального центру «Мармелад» загальна площа реконструкції 574,8 кв. м. по вул. Борщагівська, 154 м. Києва та про надання проекту відповідного договору з розрахунком.
Відповідач у відповідь листом № 050/08-5307 від 31.07.2018 повідомив, що між сторонами укладений договір пайової участі (внесків) на створення інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва № 253 від 21.04.2005, у зв'язку з будівництвом, реконструкцією громадського центру загальною площею 45138 кв. м. на вул. Борщагівській, 145, за яким у позивача рахується заборгованість у сумі 5.981,41 тис. грн. Департамент у цьому листі вимагав сплатити заборгованість та повідомив, що після її сплати повернеться до розгляду порушеного позивачем питання щодо реконструкції закладу ресторанного господарства на 2-му поверсі торгівельно-розважального центру «Мармелад» по вул. Борщагівська, 154 у м. Києві.
Спір у даній справі виник у зв'язку з наявністю, на думку позивача, підстав для зобов'язання відповідача укласти договір пайової участі.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Стаття 3 Цивільного кодексу України визначає, що однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.
Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох сторін, що направлена на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, а ст. 627 цього ж Кодексу встановлено, що сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента, визначенні умов договору, з урахуванням вимог, визначених цим кодексом, іншими актами цивільного законодавства, звичаїв ділового обігу, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.
Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.
Позивачем належних доказів того, що він у визначеному порядку звертався до відповідача з метою укладення договору пайової участі шляхом надіслання проекту відповідного договору не подано.
Статтею 55 Конституції України встановлено, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з статтею 20 Господарського кодексу України, визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що не передбачено положеннями статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 господарського кодексу України.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Отже, суд зобов'язаний з'ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Саме по собі формулювання позовної вимоги, без з'ясування судом зазначених обставин, не є підставою для припинення провадження у справі або для беззаперечної відмови у задоволенні позову.
При цьому, відповідно до положень ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його «ефективність» з точки зору ст. 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 Рішення ЄСПЛ у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2015).
Отже, законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з урахуванням положень ст.ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції.
Порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту й у спосіб, не передбачений законом, зокрема ст. 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.
Отже, суд вправі застосовувати способи захисту цивільних прав, які випливають із характеру правопорушень, визначених спеціальними нормами права, а також повинен враховувати критерії «ефективності» таких засобів захисту та вимоги частин 2-5 статті 13 Цивільного кодексу України щодо недопущення зловживання свободою при здійсненні цивільних прав особою.
Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Суд в даному випадку, за відсутності надісланої на адресу відповідача редакції (проекту) договору про пайову участь, відповідно до викладеної в позовній заяві вимоги не може визначити такий спосіб захисту, який міг би забезпечити поновлення порушеного права позивача.
Таким чином, у суду відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог про зобов'язання укласти договір про пайову участь у створенні і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва у зв'язку із реконструкцією закладу ресторанного господарства на 2-му поверсі торгівельно-розважального центру «Мармелад» по вул. Борщагівській, 154 у м. Києві.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні обставини, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами.
З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги Приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Мава» є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -
В позові відмовити повністю.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Повне рішення складено 24.10.2019.
СуддяВ.В. Сівакова