ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
21.10.2019Справа № 910/9051/19
Господарський суд міста Києва у складі судді Бондарчук В.В., за участі секретаря судового засідання Топіхи І.О., розглянувши в порядку загального позовного провадження
позовну заяву Заступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву, м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лаян Віннер», м. Київ
про стягнення 3 173 164,71 грн.,
Представники:
прокурор: Колодчина Р.В.;
від позивача: Гармашов Б.С.;
від відповідача: не з'явились.
Заступник прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лаян Віннер» про стягнення заборгованості в сумі 3 173 164,71 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 7604 від 09.11.2016 в частині повної та своєчасної оплати орендних платежів.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 11.07.2019 позовну заяву прийняв до розгляду та відкрив провадження у справі, визначив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначив на 22.08.2019.
22.08.2019 у зв'язку із задоволенням усного клопотання відповідача про відкладення судового засідання для добровільного погашення заборгованості та врегулювання спору мирним шляхом, суд відклав підготовче судове засідання на 16.09.2019.
16.09.2019 через канцелярію суду від відповідача надійшла заява про відкладення судового засідання.
16.09.2019 суд задовольнив клопотання відповідача та відклав підготовче судове засідання на 30.09.2019.
30.09.2019 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 21.10.2019.
17.10.2019 через канцелярію суду від відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи, яка обґрунтована проведенням з 21.10.2019 по 25.10.2019 Відділом запобігання надзвичайним ситуаціям Вінницького міського управління ГУ ДСНС України у Вінницькій області планової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Лаян Віннер» з додержання (виконання) вимог нормативно-правових актів та нормативних документів у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки та від'їздом представника товариства для захисту інтересів та прав, за місцем проведення вищезазначеної перевірки.
У судове засідання 21.10.2019 з'явились прокурор та представник позивача. Представник відповідача до суду не з'явився.
Прокурор та представник позивача заперечили проти задоволення заяви відповідача про відкладення розгляду справи.
Розглянувши вказану заяву, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення, оскільки будь-яких доказів на підтвердження викладених в ній обставин, відповідачем не надано. Крім того, враховуючи неодноразову неявку в судові засідання представника відповідача та двічі подання заяв про відкладення розгляду справи, суд розцінює зазначені дії Товариства з обмеженою відповідальністю «Лаян Віннер», як зловживання своїми процесуальними правами, спрямоване на затягування розгляду справи.
У судовому засіданні 21.10.2019 прокурор та представник позивача надали пояснення по суті спору, в яких підтримали позовні вимоги в повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
09.11.2016 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву (далі-орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лаян Віннер» (далі-орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 7604 від 09.11.2016, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлові приміщення площею 577,33 кв.м, розмішені за адресою: бульвар Лесі Українки, 26 (реєстровий номер 02497720.1.АААДДЛ215), що перебуває на балансі Державного підприємства Український державний науково-дослідний інститут проектування міст «Дніпромісто» імені Ю.М.Білоконя в місті Києві, код ЄДРПОУ 02497720 (далі - балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість станом на 31.08.2016, складає 11 034 595,00 грн.
Згідно з п.1.2. договору, майно передається в оренду з метою розміщення приватного закладу охорони здоров'я, медичний центр для надання медичних та консультативних послуг населенню, безкоштовного обстеження та консультацій лікарями учасників АТО і соціально незахищених груп населення України.
Відповідно до п.2.1. договору орендар вступає в строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна.
За змістом п.3.1., п.3.3. договору орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 (зі змінами) і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку серпень 2016 року 183 909,92 грн.
Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць, із врахуванням п.9 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік».
Відповідно до положень п.3.6. договору орендна плата перераховується до Державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 15 числа місяця за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за яких здійснюється платіж із врахуванням пункту 9 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік».
Пунктом 3.8. договору сторони погодили, що у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 3% від суми заборгованості.
Згідно з пунктом 9.1. договору за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.
Цей договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 09.11.2016 до 09.10.2019 включно (пункт 10.1. договору).
За змістом п.10.4. договору у разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього договору.
На виконання умов вказаного договору позивачем та відповідачем складено акт від 09.11.2016 приймання-передавання орендованого майна за адресою: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, який підписаний представниками сторін, а також скріплений печатками без будь-яких зауважень та заперечень.
Проте, в порушення умов договору, відповідач не виконував взяті на себе зобов'язання зі сплати орендних платежів, у зв'язку з чим у Товариства з обмеженою відповідальністю «Лаян Віннер» за період з січня 2018 по травень 2019 виникла заборгованість перед позивачем на загальну суму 2 528 697,96 грн.
16.03.2018 та 07.09.2018 позивач звертався до відповідача з пропозиціями про дострокове розірвання договору оренди №7604 від 09.11.2016, у зв'язку з невиконанням його умов.
На вказані пропозиції відповідач надав відповідь, в якій повідомив про те, що заборгованість за вказаним договором буде сплачена у найкоротший строк за відповідним запропонованим графіком.
Проте, враховуючи невиконання відповідачем зобов'язань, 18.02.2019 Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву скерувало на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лаян Віннер» листа з вимогою оплатити заборгованість за договором оренди №7604 від 09.11.2016, а також нараховані штрафні санкції, у відповідь на яку відповідач повторно просив розстрочити суму заборгованості на 8 місяців.
За змістом п.5.3. положення «Про регіональне відділення Фонду державного майна по м. Києву» з метою захисту майнових інтересів держави регіональне відділення здійснює контроль за надходженням до Державного бюджету України плати за оренду державного майна по договорам оренди, укладених регіональним відділенням, та договорах оренди, укладених підприємствами, організаціями, установами, розмір орендної плати по яких погоджений відділенням.
У зв'язку з невиконанням відповідачем грошових зобов'язань за договором оренди №7604 від 09.11.2016 нерухомого майна, що належить до державної власності, Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву звернулося до Прокуратури міста Києва з проханням вжити цивільно-правові заходи шляхом пред'явлення позову до суду про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лаян Віннер» заборгованості з орендної плати до Державного бюджету України, оскільки у Регіонального відділення Фонду державного майна України відсутні на рахунках кошти для сплати судового збору.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
У зв'язку з вищенаведеним, прокуратура міста Києва звернулась до суду із даним позовом про стягнення з відповідача заборгованості за договором №7604 від 09.11.2016 нерухомого майна, що належить до державної власності в розмірі 2 528 697,96 грн, а також 400 266,62 грн пені, 168 339,19 грн інфляційних втрат та 75 860,94 грн штрафу.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Суд зазначає, що за своїм змістом та правовою природою укладений між сторонам правочин є договором оренди державного нерухомого майна.
Відповідно до норм частини 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).
Згідно з частиною 3 статті 283 Господарського кодексу України об'єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання.
Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
У відповідності до частини 1 статті 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Частинами 1, 4 статті 286 Господарського кодексу України визначено що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Відповідно до статті 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.
Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об'єктів, що перебувають у державній власності, Кабінетом Міністрів України. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим (для об'єктів, що належать Автономній Республіці Крим), та органами місцевого самоврядування (для об'єктів, що перебувають у комунальній власності) на тих самих методологічних засадах, як і для об'єктів, що перебувають у державній власності.
Орендна плата, встановлена за відповідною методикою, застосовується як стартова під час визначення орендаря на конкурсних засадах.
Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Як вже зазначалось, у п.3.3. договору оренди №7604 від 09.11.2016 нерухомого майна, що належить до державної власності, позивач та відповідач погодили, що орендна плата перераховується до Державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 15 числа місяця за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за яких здійснюється платіж із врахуванням пункту 9 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік».
Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за договором оренди №7604 від 09.11.2016 належним чином, надавши в орендне користування відповідачу нерухоме майно за адресою: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, про що складено відповідний акт. Однак, відповідач порушив взяті на себе обов'язки зі сплати орендних платежів.
Отже, враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Заступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за договором №7604 від 09.11.2016 в розмірі 2 528 697, 96 грн підлягають задоволенню в повному обсязі.
Разом з тим, враховуючи невиконання відповідачем свого зобов'язання щодо своєчасної оплати орендних платежів, прокурор також просить суд стягнути з відповідача 75 860,94 грн - штрафу, 400 266,62 грн - пені, 168 339,19 грн - інфляційних втрат.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).
В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд перевірив надані позивачем розрахунки та встановив, що сума інфляційних втрат розраховані невірно, за перерахунком суду з відповідача підлягає стягненню 132 288,37 грн інфляційних втрат.
При цьому, здійснивши арифметичний перерахунок пені та штрафу, судом встановлено, що заявлені до стягнення суми відповідають нормам чинного законодавства та є арифметично правильними.
Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до вимог ст.ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З урахуванням встановленого вище, приймаючи до уваги, що відповідачем не надано суду належних доказів на спростування викладених у позові обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги заступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Фонду державного майна України по місту Києву про стягнення 2 528 697,96 грн - основного боргу, а також 400 266,62 грн - пені, 168 339,19 грн - інфляційних втрат та 75 860,94 грн - штрафу підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись ст.ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов Заступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лаян Віннер» (04073, місто Київ, проспект Степана Бандери, будинок 16А; ідентифікаційний код 35007886) в дохід Державного бюджету України заборгованість в розмірі 2 528 697 (два мільйони п'ятсот двадцять вісім тисяч шістсот дев'яносто сім) грн 96 коп., пеню в сумі 400 266 (чотириста тисяч двісті шістдесят шість) грн 62 коп., інфляційні втрати в розмірі 132 288 (сто тридцять дві тисячі двісті вісімдесят вісім) грн 37 коп., штраф в сумі 75 860 (сімдесят п'ять тисяч вісімсот шістдесят) грн 94 коп.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лаян Віннер» (04073, місто Київ, проспект Степана Бандери, будинок 16А; ідентифікаційний код 35007886) на користь Прокуратури міста Києва (03150, місто Київ, вулиця Предславинська, будинок 45/9; ідентифікаційний код 02910019) судовий збір в розмірі 47 056 (сорок сім тисяч п'ятдесят шість) грн 71 коп.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів в порядку, передбаченому ст.ст. 253-259, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено: 23.10.2019.
Суддя В.В. Бондарчук