ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
22.10.2019Справа № 910/10203/19
За позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України
до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового
фонду Дніпровського району м. Києва»
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1
про стягнення 21 676, 71 грн.,
Суддя Ломака В.С.
Секретар судового засідання Вегера А.В.
Представники учасників справи:
від позивача: Мостовик О.С. за довіреністю № 6-03/134 від 08.04.2019;
від відповідача: не з'явився;
від третьої особи: не з'явився.
Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва" (далі - відповідач) про стягнення 21 676, 71 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані виплатою позивачем потерпілій особі регламентної виплати, внаслідок чого до позивача перейшло право вимоги до власника транспортного засобу, який спричинив збитки, цивільно-правова відповідальність якого застрахована не була.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.08.2019 відкрито провадження у справі № 910/10203/19, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, на підставі статті 50 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 .
Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.09.2019 судове засідання призначено на 24.09.2019 року.
16.09.2019 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи.
18.09.2019 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подано клопотання про витребування додаткових доказів у справі.
Представники відповідача та третьої особи у судове засідання 24.09.2019 року не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.
У судовому засіданні 24.09.2019 року представник позивача підтримав клопотання про витребування доказів та подав клопотання з посиланням на приписи статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод враховуючи принцип розумності строків розгляду справи, просив суд задовольнити його клопотання та витребувати додаткові докази у справі.
У судовому засіданні 24.09.2019 року судом розглянуто клопотання позивача про витребування додаткових доказів у справі та вирішено задовольнити його частково, враховуючи наступне.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.09.2019 судове засідання відкладено на 22.10.2019 року, в порядку статті 81 Господарського процесуального кодексу України витребувані додаткові докази у справі.
У судове засідання 22.10.2019 року представник відповідача не з'явився, витребувані судом докази не надав.
У судовому засіданні 22.10.2019 року суд дійшов висновку про необхідність повторно витребувати додаткові докази у справі, враховуючи наступне.
Так, в силу приписів частини 1 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
При цьому, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частина 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України).
Частиною 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що однією з основних засад господарського судочинства є змагальність сторін.
Положення частини 3 статті 13 та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України визначають, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частина 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Частинами 1-3 статті 80 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Водночас, учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання (частини 1 та 2 статті 81 Господарського процесуального кодексу України).
Слід звернути увагу на те, що приписи статті 81 Господарського процесуального кодексу України не обмежують суд в праві витребувати необхідні для розгляду справи докази колом учасникiв даного судового процесу, тобто суд наділений правом витребувати такі докази також від iнших підприємств, установ та організацій, державних та інших органів чи посадових осіб, незалежно від їх участі у справі.
Необхідно враховувати, що за змістом системного аналізу приписів статей 86, 236, 277 Господарського процесуального кодексу України, з метою забезпечення законності та обґрунтованості судового рішення, на місцевий господарський суд покладено обов'язок всебічно та повно з'ясувати і дослідити обставини справи, що мають значення для її вирішення по суті.
Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
При цьому, згідно з пунктами 1 та 2 частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, є підставами для скасування або зміни судового рішення.
Таким чином, суд, розглядаючи справу, має вживати заходів до всебічного й повного встановлення обставин спору, що не суперечить принципу змагальності, оскільки останній відображається в змісті процесуальних прав та обов'язків осіб, що беруть участь у справі та реалізується в сукупності з принципами рівності, диспозитивності та безпосередності, проте суд наділяється в тому числі організаційно-розпорядчими повноваженнями, необхідними для здійснення ним функцій органу правосуддя та прийняття законних і обґрунтованих судових актів.
Слід зазначити, що вказані висновки в тому числі відповідають рекомендаціям Ради Європи, членом якої є Україна.
Так, в Рекомендаціях R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на удосконалення судової системи, наголошується на тому, що суд повинен, принаймні в ході попереднього засідання, а якщо можливо, і протягом всього розгляду, відігравати активну роль у забезпеченні швидкого судового розгляду, поважаючи при цьому права сторін, в тому числі і їх право на неупередженість. Зокрема, він повинен володіти повноваженнями proprio motu, щоб вимагати від сторін пред'явлення таких роз'яснень, які можуть бути необхідними; вимагати від сторін особистої явки, піднімати питання права; вимагати показань свідків, принаймні в тих випадках, коли мова йде не тільки про інтереси сторін, що беруть участь у справі, тощо. Такі повноваження повинні здійснюватися в межах предмета розгляду.
Крім того, відповідно до пункту 62 Додатку до Рекомендації CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов'язки, ухваленої Комітетом Міністрів Ради Європи 17 листопада 2010 р. на 1098 засіданні заступників міністрів, - судді повинні розглядати кожну справу з належною ретельністю та впродовж розумного строку.
За таких обставин, суд вважає за необхідне повторно витребувати у відповідача докази на підтвердження того, що ОСОБА_1 на момент скоєння ДТП перебував у трудових відносинах з відповідачем та виконував службові обов'язки; докази на підтвердження того, що транспортний засіб «ЗИЛ», реєстраційний номер НОМЕР_1 , на момент ДТП належав відповідачу на праві власності.
Відповідно до пункту 10 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України основними засадами (принципами) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.
За змістом частини 2 статті 114 Господарського процесуального кодексу України розумним є строк, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
З огляду на конкретні обставини справи, з урахуванням комплексності правової кваліфікації відносин, з яких виник спір, без чого неможливо правильно вирішити справу по суті та застосувати норми процесуального права, визначається розумність строку розгляду цієї справи.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
При цьому, Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України від 02.05.2013р., Папазова та інші проти України від 15.03.2012р.).
Європейський суд щодо тлумачення положення «розумний строк» в рішенні у справі «Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства» роз'яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
Оскільки спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів сторін у даній справі, забезпечення сторонам можливості надати всі необхідні докази, заяви та клопотання на їх розсуд, суд вважає за необхідне оголосити перерву у судовому засіданні в межах розумних строків, у зв'язку з необхідністю витребування доказів.
Одночасно суд звертає увагу відповідача на те, що невиконання вимог ухвал суду, які у відповідності до приписів ст. ст. 232, 326 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковими до виконання судовими рішеннями, що набрали законної сили, є порушенням приписів ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ч. 1 ст. 18 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим відповідача може бути притягнуто до відповідальності, в тому числі кримінальної (ст. 382 Кримінального кодексу України).
Керуючись статтями 2, 81, 216, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,-
1. Оголосити у судовому засіданні перерву до 12.11.19 р. о 15:00 год. Засідання відбудеться у приміщенні господарського суду міста Києва за адресою: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 44-в, корпус В, зал № 31.
2. В порядку статті 81 Господарського процесуального кодексу України повторно витребувати у Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва»:
- докази на підтвердження того, що ОСОБА_1 на момент скоєння ДТП перебував у трудових відносинах з відповідачем та виконував службові обов'язки;
- докази на підтвердження того, що транспортний засіб «ЗИЛ», реєстраційний номер НОМЕР_1 , на момент ДТП належав відповідачу на праві власності.
3. Встановити Комунальному підприємству «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» - до 07.11.2019 року.
4. Попередити Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва», що відповідно до частини 7 статті 81 Господарського процесуального кодексу України особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов'язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п'яти днів з дня вручення ухвали.
5. Попередити Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва», що у відповідності до ч. 8 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України у разі неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин, суд вправі застосувати заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом. Зокрема, у відповідності до ч. 2 ст. 135 Господарського процесуального кодексу України у випадку повторного чи систематичного неподання витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення про наявність таких поважних причин, суд, з урахуванням конкретних обставин, вправі стягнути в дохід державного бюджету з відповідної особи штраф у сумі від п'яти до п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (від 1 921,00 грн. до 96 050,00 грн.).
6. Звернути увагу учасників справи на те, що копії письмових доказів, які подаються повинні бути оформлені у відповідності до вимог частини 4 статті 91 Господарського процесуального кодексу України та пункту 5.27 Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації (Вимоги до оформлення документів ДСТУ 4163-2003).
7. Викликати у судове засідання представників учасників справи, яким необхідно при собі мати документи, що підтверджують їх повноваження відповідно до статті 60 Господарського процесуального кодексу України.
8. Явку представників учасників справи у судове засідання визнати обов'язковою.
9. Згідно з положеннями статті 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення і не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
10. Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://ki.arbitr.gov.ua.
Повний текст ухвали складено та підписано 24.10.2019 року.
Суддя В.С. Ломака