ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
17.10.2019Справа № 910/9323/19
Суддя Господарського суду міста Києва Привалов А.І., розглянувши за участю секретаря судового засідання Мазур В.М. у відкритому судовому засіданні
справу № 910/9323/19
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автосервіс"
до Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської
міської ради (Київської міської державної адміністрації)
про визнання недійсними окремих положень договору
За участю представників сторін:
від позивача: Нагорна Н.О., ордер серії ДН №105953 від 30.09.2019;
від відповідача: Куліковський В.В., довіреність №80-Д05/95 від 16.09.2019.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Автосервіс" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), в якому просить суд визнати недійсними пункти 2.3.38, 4.2- 4.6, 4.15, 4.19, 4.22 Договору від 28.05.2018 №35-19 про організацію перевезень пасажирів на міському автобусному маршруті загального користування м. Києва.
Позовні вимоги мотивовані тим, що п.п. 4.2- 4.6 Договору суперечать вимогам Закону України «Про автомобільний транспорт», п.п. 2.3.38, 4.2- 4.6, 4.19, 4.22 Договору суперечать вимогам Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», п.п. 4.19, 4.22, 5.6- 5.7 Договору суперечать також Порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2008 №1081, а отже, є підстави для визнання їх недійсними в судовому порядку.
Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/9323/19 від 22.07.2019 позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Автосервіс" залишено без руху.
24.07.2019 та 07.08.2019 від позивача через канцелярію суду надійшли заяви про усунення недоліків на виконання вимог ухвали суду від 22.07.2019.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.08.2019 відкрито провадження у справі №910/9323/19, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання у справі призначено на 19.09.2019.
27.08.2019 від відповідача через канцелярію суду надійшов відзив, до якого долучено клопотання про залучення до участі у справі третьої особи та про закриття провадження у справі.
05.09.2019 від позивача через канцелярію суду надійшла відповідь на відзив та заперечення проти клопотання про закриття провадження у справі.
17.09.2019 від позивача через канцелярію суду надійшла заява про відкладення підготовчого засідання.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.09.2019 розгляд справи відкладено на 17.10.2019.
08.10.2019 від позивача через канцелярію суду надійшло клопотання про об'єднання позовних вимог та про приєднання доказів до матеріалів справи.
В судовому засіданні 17.10.2019 представник позивача підтримав позовні вимоги, проти клопотання відповідача про закриття провадження заперечував та просив задовольнити клопотання про об'єднання справ.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечив, а також підтримав раніше подане ним клопотання про закриття провадження у справі.
Розглянувши в судовому засіданні клопотання позивача про об'єднання в одне провадження справ №910/9323/19 та №910/13765/19, суд зазначає наступне.
Частиною 3 ст. 173 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що об'єднання справ в одне провадження допускається до початку підготовчого засідання, а у спрощеному позовному провадженні - до початку розгляду справи по суті у кожній із справ.
Оскільки клопотання позивача про об'єднання справ №910/9321/19 та №910/13768/19 в одне провадження не відповідає положенням ч. 3 ст. 173 Господарського процесуального кодексу України, вказане клопотання задоволенню не підлягає.
Також, разом з відзивом на позовну заяву відповідачем було подано заяву про залучення до участі у справі Комунальної служби перевезень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 50 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.
Згідно з ч. 3 ст. 50 Господарського процесуального кодексу України у заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.
Однак, у поданому суду клопотанні відповідачем не вказано, на які права чи обов'язки Комунальної служби перевезень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та яким чином може вплинути рішення суду у даній справі.
Враховуючи предмет та підстави позовних вимог, суд не вбачає підстав для залучення Комунальної служби перевезень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до участі у справі в якості третьої особи.
Розглянувши в судовому засіданні клопотання відповідача про закриття провадження у справі, суд зазначає слідуюче.
Згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Термін «суд, встановлений законом» у п.1 ст.6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Згідно із ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до п.п.2, 7 ч.1 ст.4 цього ж Кодексу публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій. Суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Згідно з п.1 ч.1 ст.19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій.
Пункт 16 ч.1 ст.4 Кодексу адміністративного судочинства України формулює поняття адміністративного договору як спільного правового акта суб'єктів владних повноважень або правового акта за участю суб'єкта владних повноважень та іншої особи, що ґрунтується на їх волеузгодженні, має певне розмаїття форм, визначає взаємні права та обов'язки його учасників у публічно-правовій сфері і укладається на підставі закону.
Стаття 3 Закону України «Про автомобільний транспорт» установлює, що цей Закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.
За змістом статті 6 Закону України «Про автомобільний транспорт», Рада міністрів Автономної Республіки Крим та обласні державні адміністрації формують у приміському та міжміському сполученні мережу автобусних маршрутів загального користування, що не виходять за межі території Автономної Республіки Крим чи області, та здійснюють в межах своїх повноважень контроль за дотриманням законодавства у сфері автомобільного транспорту на відповідній території.
Відповідно до положень ст.7 Закону України «Про автомобільний транспорт» забезпечення організації пасажирських перевезень на міських автобусних маршрутах загального користування покладається на виконавчий орган сільської, селищної, міської ради відповідного населеного пункту, а на приміських і міжміських автобусних маршрутах загального користування, що не виходять за межі території Автономної Республіки Крим чи області (внутрішньообласні маршрути), - на Раду міністрів Автономної Республіки Крим або обласні державні адміністрації.
Вказані повноваження обласних державних адміністрацій кореспондуються з повноваженнями, зазначеними у п.2 ст.20 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», який передбачає, що місцева державна адміністрація забезпечує організацію обслуговування населення підприємствами, установами та організаціями житлово-комунального господарства, зв'язку, телебачення, радіомовлення, торгівлі та громадського харчування, побутового і транспортного обслуговування незалежно від форм власності.
Частина 1 ст.44 Закону України «Про автомобільний транспорт» указує, що організація проведення конкурсу та визначення умов перевезень покладаються на органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.
Пунктом 1 Порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2008 №1081 (в редакції, чинній на час укладання договору №35-19) передбачено, що цей Порядок визначає процедуру підготовки та проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування (далі - конкурс) і є обов'язковим для виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами (організаціями), залученими на договірних умовах для організації забезпечення проведення конкурсів, конкурсними комітетами та автомобільними перевізниками.
Відповідно до змісту абз.3 та абз.4 п.2 Порядку організатор - орган виконавчої влади, виконавчий орган сільської, селищної, міської ради, який самостійно або із залученням робочого органу проводить конкурс; конкурсний комітет - це постійний або тимчасовий орган, утворений організатором для розгляду конкурсних пропозицій та прийняття рішення про визначення переможця.
За змістом п.4 Порядку організатором на автобусному маршруті загального користування є, зокрема, виконавчий орган сільської, селищної, міської ради відповідного населеного пункту - на автобусному маршруті, що проходить у межах населеного пункту (міський маршрут).
Метою визначення автомобільного перевізника на конкурсних засадах є: реалізація основних напрямів розвитку галузі автомобільного транспорту; створення безпечних умов для перевезення пасажирів автомобільним транспортом; покращення якості пасажирських перевезень; створення конкурентного середовища; забезпечення оновлення рухомого складу; підвищення рівня безпеки перевезень пасажирів; забезпечення виконання соціально значущих перевезень (п.5 Порядку).
Таким чином, з огляду на вказані приписи норм матеріального та процесуального права, слід зазначити, що на органи виконавчої влади та місцевого самоврядування покладені повноваження із забезпечення обслуговування населення засобами транспорту, в тому числі із залученням з цією метою на договірних засадах підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності. Орган виконавчої влади - це суб'єкт владних повноважень, що виступає у правовідносинах щодо організації та проведення конкурсу з перевезення пасажирів як організатор та контролюючий орган у цій сфері, відповідно й правовідносини, що складаються між організатором та учасниками конкурсу під час його організації та проведення містять ознаки публічно-правових відносин у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, а договір про організацію перевезень, укладений за наслідками проведення такого конкурсу, відповідає ознакам адміністративного договору.
У даній справі позивачем заявлено вимоги про визнання недійсними окремих пунктів Договору від 28.05.2018 №35-19 по організацію перевезень пасажирів на міському автобусному маршруті загального користування м. Києва № 200-К, укладеного між Департаментом транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (як організатором) і Товариством з обмеженою відповідальністю «Автосервіс» (перевізник).
Так, відповідно до п. 1.1 вказаного договору організатор надає перевізнику право на перевезення пасажирів на міському автобусному маршруті загального користування: номер маршруту: 200-К; схема слідування маршруту: вул. Гаршина - вул. Олевська - вул. Бахмацька - вул. Клавдіївська - вул. Корсунська - вул. Наумова - просп. Палладіна - вул. Академіка Єфремова - вул. Чорнобильська - вул. Прилужна - вул. Ушакова - вул. Прилужна - вул. Чорнобильська - вул. Академіка Єфремова - просп. Палладіна - вул. Булаховського - вул. Лісорубна - вул. Наумова - вул. Корсунська - вул. Клавдіївська - вул. Бахмацька - вул. Олевська - вул. Гаршина.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилається на те, що п.п. 4.2- 4.6 Договору суперечать вимогам Закону України «Про автомобільний транспорт», п.п. 2.3.38, 4.2- 4.6, 4.19, 4.22 Договору суперечать вимогам Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», п.п. 4.19, 4.22, 5.6- 5.7 Договору суперечать також Порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2008 №1081.
Тобто предметом розгляду в цій справі є відповідність приписам чинного законодавства пунктів договору, укладеного сторонами за результатами дії Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) як суб'єкта владних повноважень, що в цілому свідчить про публічно-правовий характер спірних правовідносин.
Згідно з п.1 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Отже, зважаючи на суб'єктний склад учасників правовідносин, предмет та характер спору, суд дійшов висновку, що справа №910/9323/19 не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства та має розглядатися в порядку адміністративного судочинства.
При виборі і застосуванні норм права до спірних відносин суд, відповідно до ч. 4. ст.236 Господарського процесуального кодексу України враховує висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі №910/2175/18.
Відповідно до ч.ч.4, 5 ст.231 Господарського процесуального кодексу України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Отже, з огляду на положення ст.231 Господарського процесуального кодексу України та ст.7 Закону України «Про судовий збір» позивачу підлягає поверненню з державного бюджету судовий збір, сплачений за подання позову, що становить 1921,00 грн.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 50, 173, 185, 231, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Провадження у справі №910/9323/19 закрити.
2. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Автосервіс» (08363, Київська обл., Бориспільський район, село Сошників, вулиця Іванова, будинок 3, ідентифікаційний код 30497614) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) грн 00 коп., сплачений відповідно до платіжного доручення №9585 від 12.07.2019, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи №910/9323/19.
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та відповідно до ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржена в частині закриття провадження у справі до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня складення повної ухвали.
Повний текст ухвали складено та підписано 22.10.2019.
Суддя А.І. Привалов