Справа № 357/10818/18
1-кп/357/1235/19
17 жовтня 2019 року Білоцерківський міськрайонний суд в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
за участі:
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5 ,
розглядаючи кримінальне провадження № 1201811030003510 внесене 24 серпня 2018 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 185 КК України, установив:
захисником ОСОБА_5 заявлене клопотання про зміну запобіжного заходу ОСОБА_4 з тримання під вартою на особисте зобов'язання.
Воно обґрунтоване тим, що обвинувачений ОСОБА_4 більше року перебуває під вартою, ризики його переховування від суду, впливу на потерпілого свідків та вчинення нових злочинів суттєво знизився, адже в разі перебування на свободі він буде забезпечений роботою та житлом.
Заслухавши захисника ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_4 , які його підтримали, прокурора ОСОБА_3 , яка заперечувала проти зміни обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу, посилаючись на відсутність у нього стійких соціальних зв'язків, суд дійшов наступних висновків.
Згідно ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу (ч. 2 ст. 331 КПК України).
Згідно ч. 4 ст. 201 КПК України слідчий суддя, суд зобов'язаний розглянути клопотання підозрюваного, обвинуваченого протягом трьох днів з дня його одержання згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Такі правила визначені, ст.ст. 193, 194 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ч. 1 ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Суд зазначає, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачена відповідальність у виді позбавлення волі, його тримання під вартою обумовлювалось наявністю ризиків переховування від суду, незаконного впливу на потерпілого та свідків, вчинення інших кримінальних правопорушень, про які свідчить те, що він обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину за який передбачене покарання у виді тримання під вартою, раніше судимий, неодружений, не працюючий та не має стійких соціальних зв'язків.
Згідно ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Суд зазначає, що за практикою Європейського суду з прав людини, існування обґрунтованої підозри щодо вчинення особою тяжкого злочину спочатку може виправдовувати тримання під вартою. Але тяжкість обвинувачення не може сама по собі бути виправданням тривалих періодів тримання під вартою (п. 61 рішення від 01 березня 2007 року у справі «Belevitskiy v. Russia» за зая-вою № 72967/01).
Зі спливом певного часу саме тільки подальше існування обґрунтованої підозри щодо вчинення особою тяжкого злочину не може виправдовувати позбавлення свободи і судові органи зобов'язані навести інші підстави для продовження строку тримання під вартою (п. 63 рішення від 27.11.2008 року у справі «Свершов проти України», заява № 35231/02).
В п. 64 рішення Європейського суду з прав людини від 15 лютого 2005 року у справі «Sulaoja v. Estonia» за завою № 55939/00, суд зазначив, що сама по собі відсутність постійного місця проживання не є ризиком утечі від правосуддя. Відсутність роботи або сім'ї не є доказом схильності людини до вчинення нових злочинів.
Встановлено, що ОСОБА_4 перебуває під вартою більше року. Суд визнає, такий період - тривалим.
Отже, для продовження дії обраного ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, поряд із обґрунтованою підозрою щодо вчинення тяжкого злочину необхідним є наведення інших підстав.
Суд зазначає, що в матеріалах справи містяться докази, які свідчать про те, що в разі перебування на волі ОСОБА_4 має можливість працевлаштуватися та буде забезпечений місцем проживання, потерпілий ОСОБА_6 відмовився від цивільного позову, претензій до обвинуваченого не має.
На думку суду, ці обставини свідчать про зменшення ризиків втечі та переховування від суду, вчинення нових злочинів.
Суд зазначає, що об'єктивних підстав побоюватись, що ОСОБА_4 має підстави чинити тиск на потерпілих та свідків немає.
Отже, зважаючи на те, що існує обґрунтована підозра у вчиненні обвинуваченим тяжкого злочину, за який передбачена кримінальна відповідальність у виді позбавлення волі, значний проміжок часу перебування ОСОБА_4 під вартою, зменшення ризиків втечі та переховування від суду, вчинення нових злочинів, що обумовлюється наявністю у ОСОБА_4 можливості працевлаштуватися та місця проживання, відсутністю об'єктивних підстав побоюватись, що ОСОБА_4 має підстави чинити тиск на потерпілих та свідків, суд вважає за необхідне змінити йому запобіжний захід з тримання під вартою на особисте зобов'язання.
Таким чином, суд дійшов висновку, що клопотання захисника ОСОБА_5 про заміну запобіжного заходу ОСОБА_4 належить задовольнити.
Керуючись ст. 194, 202, 331, 369-372, 392-394 КПК України, -
постановив:
клопотання захисника ОСОБА_5 про заміну запобіжного заходу ОСОБА_4 - задовольнити.
Змінити обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід з тримання під вартою на особисте зобов'язання.
Покласти на ОСОБА_4 наступні обов'язки:
прибувати на виклики до суду за першою вимогою;
не відлучатися з м. Біла Церква Київської області без дозволу прокурора та суду;
утримуватись від спілкування з свідками по справі у всіх випадках, коли це не пов'язано з розглядом кримінального провадження.
Звільнити ОСОБА_4 з-під варти негайно в залі суду.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Білоцерківської місцевої прокурора тури Київської області ОСОБА_3 .
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали буде проголошений 22 жовтня 2019 року.
Суддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської областіОСОБА_1