Справа № 288/1368/19
Провадження № 2-а/288/20/19
22 жовтня 2019 року смт. Попільня
Попільнянський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді - Рудник М. І.,
за участю секретаря судових засідань - Франчук Ю.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Попільня Житомирської області адміністративну справу у порядку спрощеного позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до інспектора Управління патрульної поліції в Херсонській області лейтенанта поліції Павлюка Миколи Миколайовича про визнання дій протиправними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду із адміністративним позовом до інспектора Управління патрульної поліції в Херсонській області лейтенанта поліції Павлюка Миколи Миколайовича (далі - відповідач) про визнання дій протиправними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, в якому зазначає, що 10 вересня 2019 року на його адресу надійшла постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАВ № 1481420 складена 02 вересня 2019 року ОСОБА_2 , інспектором лейтенантом поліції Управління патрульної поліції в Херсонській області.
Згідно вказаної постанови до позивача застосовано адміністративне стягнення за частиною 1 статті 122 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 255 гривень 00 копійок, за те, що він перевозив вантаж загальною вагою 19 050 кг, при нормі 18 000 кг, чим порушив п. 22 Правил дорожнього руху.
Проте позивач з вищевказаною постановою не згоден, так як дана постанова не відображає дійсних обставин справи, винесена з грубим порушенням вимог чинного законодавства, щодо її змісту та процедури складання, є незаконною, а тому підлягає скасуванню.
При зупинці транспортного засобу поліцейський був зобов'язаний повідомити про причину зупинки, посилаючись на конкретні обставини, визначені у статті 35 Закону України «Про національну поліцію».
Позивач вказує, що він здійснював перевезення вантажу, а саме: сільськогосподарської продукції, яку придбав на ринку в селі Великі Копані, Херсонської області. Біля контрольно - пропускного пункту у Херсонській області, його було зупинено працівником патрульної поліції. Позивач запитав у працівника поліції про причину його зупинки, інспектору не сподобалось запитання позивача, на що він відповів, що зараз причину знайдуть.
Позивач надав інспектору поліції документи на вантаж, де була вказана його вага, що до уваги інспектором не бралось, здійснивши переважування вантажу на вагах, позивачу не було повідомлено про його вагу, позивача не допустили до участі у зважуванні, а також не надали підтверджуючих документів по факту зважування, акт про перевищення вагових параметрів складено не було, заборони про продовження руху йому також не було, сума плати за проїзд також визначена не була.
Таким чином, доказів правопорушення інспектором не надано. Свідки, фото та відеозйомка відсутні.
Крім того, постанова складалась без відома позивача, йому взагалі не було відомо про існування вказаної постанови, інспектор не надав позивачу жодного документу на підпис.
Проте, притягнення позивача до відповідальності за частиною 1 статті 122 КУпАП є наслідком притягнення його до адміністративної відповідальності за статтею 132-1 КУпАП.
Про існування вказаної постанови позивач дізнався лише тоді, коли отримав її по пошті, тобто 10 вересня 2019 року.
Позивач вважає, що дії вчинені інспектором поліції слід визнати неправомірними, а постанову серії ЕАВ № 1481420 від 02 вересня 2019 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення за частиною 1 статті 122 КУпАП слід вважати як винесену бездоказово та в порушення прав позивача, а тому її слід скасувати.
Позивач просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАВ № 1481420, винесену 02 вересня 2019 року інспектором поліції Управління патрульної поліції в Херсонській області лейтенантом поліції Павлюком Миколою Миколайовичем за частиною 1 статті 122 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 255 гривень 00 копійок.
Відповідно до ухвали суду від 18 вересня 2019 року по справі відкрито провадження у справі за правилами глави 10 КАС України, у порядку спрощеного позовного провадження, з повідомлення (виклику) сторін.
В судове засідання 22.10.2019 року позивач не з'явився, надав до суду заяву в якій просив справу слухати у його відсутність, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.
Відповідач в судові засідання не з'явився, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.
Копію ухвали про відкриття провадження та копію позовної заяви з додатками, які направлялись на адресу відповідача отримано, що підтверджується матеріалами справи, а саме: повідомленням «Укрпошти» про вручення поштового відправлення, яке відповідач отримав особисто 24 вересня 2019 року та 08 жовтня 2019 року, однак станом на 22 жовтня 2019 року відповідачем не подано відзиву протягом строку, встановленого судом, відповідно до положень статті 162 КАС України.
Частина 1 статті 205 КАС України визначає, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно норм частини 3 статті 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Клопотань від учасників процесу про розгляд справи у поряду загального позовного провадження не надходило.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надійшло, відповідно до положень ч. 5 ст. 279 ЦПК України, тому суд з власної ініціативи розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Суд, дослідивши письмові докази, які знаходяться в матеріалах справи, дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законом України.
Згідно ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
В силу частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є, справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Стаття 7 КУпАП визначає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Судом встановлено, що 02 вересня 2019 року інспектором поліції Управління патрульної поліції в Херсонській області лейтенантом поліції Павлюком Миколою Миколайовичем винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАВ № 1481420, згідно якої ОСОБА_1 02 вересня 2019 року о 17.47 годині керуючи автомобілем марки «Daf CF 75.250» д.н.з. НОМЕР_1 на автодорозі М14 203 км Херсонської області, перевозив вантаж загальна вага якого становить 19050 кг при нормі 18000 кг, чим порушив п. 22 ПДР, за що передбачена відповідальність за частиною 1 статті 122 КУпАП та на ОСОБА_1 накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 255 гривень 00 копійок.
Вищевказану постанову позивач отримав поштою 10 вересня 2019 року, що підтверджується поштовим конвертом «Укрпошти», супровідним листом Управління патрульної поліції в Херсонській області Департаменту патрульної поліції № 15021/41/23-2019 та підтвердженням про вручення листа та постанови особисто ОСОБА_1 .
Згідно з п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично - дорожній мережі.
До компетенції органів Національної поліції відповідно до ст. 222 КУпАП віднесено розгляд справи, передбаченої ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №1395 від 07 листопада 2015 року та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за № 1408/27853, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП.
Тобто, складення та винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення є складовою виконання посадовою особою Національної поліції України своїх процесуальних обов'язків передбачених законом.
Пунктом 2 Розділу ІІІ Інструкції визначено, що постанова у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частинами першою, другою, третьою і п'ятою статті 122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення. Вказане підтверджується також нормами ст. 276 КУпАП.
Згідно ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення. У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Зазначена норма права вказує на те, що постанова у справі про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною 1 статті 122 КУпАП виноситься на місці вчинення правопорушення. А відтак не потребує додаткового роз'яснення про час та місце розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності. У такому випадку не здійснюється провадження у справі про адміністративне правопорушення у порядку та за правилами, встановленими Розділом ІV КУпАП.
Відповідач не оголошував яка справа має розглядатись та не запропонував позивачу надати пояснення, таким чином поліцейський своїми діями грубо порушив приписи ст.ст. 278, 279, 283 КУпАП.
Також при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно позивача, за результатами якого винесено оскаржену постанову, порушено права позивача передбачені ст. 268 КУпАП, не роз'яснено його прав, зокрема право на захист, отримання правової допомоги.
Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. У ній зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилається правопорушник, чи наведених останнім доводів.
Частиною 1 статті 9 КУпАП зазначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до частини 1 статті 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Крім того, судом встановлено, що за зазначене у постанові правопорушення не передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 122 КУпАП, тобто фабула правопорушення викладена в оскаржуваній постанові не відповідає диспозиції ч. 1 ст. 122 КУпАП, оскільки порушення правил перевезення вантажів не тягне за собою адміністративну відповідальність за ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Як передбачено ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 23 Закону України "Про Національну поліцію" поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, вчинених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Згідно пунктів 9, 10 Розділу ІІІ Інструкції, розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка. Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідач в судове засідання не з'явився, будь-яких доказів на підтвердження обставин вказаних в оскаржуваній постанові не надав, не спростував вказане твердження позивача, що він під час керування транспортним засобом не порушив ПДР України, оскільки він не порушував правила перевезення вантажу.
При цьому, згідно з ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суб'єкт владних повноважень - відповідач у справі зобов'язаний подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі, незалежно від того, на чию користь вони можуть бути використані - на користь відповідача чи навіть позивача.
Про це мало бути відомо відповідачу, так як позивачем в позовній заяві, яка направлена відповідачу і яку він отримав, було не визнано свою вину в порушеннях ПДР України і викладено мотиви такої незгоди. Однак відповідач, отримавши повістку в суд і матеріали адміністративного позову і ознайомившись з їх змістом, не з'явився в суд і не довів свою правомірність, а тому суд вважає, що відповідач при такій своїй поведінці погодився з вимогами позивача.
Будь-яких доказів, які б свідчили про вчинення позивачем порушення правил дорожнього руху при винесенні оскаржуваної постанови не надано, зокрема, відповідачем не надано суду та не долучено до оскаржуваної постанови пояснення свідків, фото-, відеофіксації порушення позивачем правил дорожнього руху тощо.
Також у оскаржуваній постанові про адміністративне правопорушення не зазначено, які саме наявні докази вини у скоєнні позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КУпАП.
Так єдиним доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення є сама оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення, в якій зафіксовано порушення водієм правил дорожнього руху.
Однак, суд вважає, що зазначена постанова є саме предметом спору між сторонами та не може розглядати як доказ за відсутності інших доказів на підтвердження обставин вказаних в оскаржуваній постанові.
Таким чином, суд вважає, що відповідачем в порушення вимог ст. 77 КАС України не надано доказів на підтвердження правомірності оскаржуваної постанови.
Отже, оскаржувана постанова від 02 вересня 2019 року про притягнення позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП є незаконною та підлягає скасуванню.
Як визначено в ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
За приписами статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати, у тому числі, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Отже, особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення зобов'язана: по-перше, встановити склад правопорушення, яким згідно статті 9 КУпАП є протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, а по-друге, відповідно до ст. 252 КУпАП дослідити докази та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ч. 5 ст. 77 КАС України, якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
За змістом ч. 9 ст. 80 КАС України у разі неподання суб'єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності суд має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Таким чином, суд вважає, що відповідачем в порушення вимог ст. 77 КАС України не надано доказів на підтвердження правомірності оскаржуваної постанови.
Тобто, викладені позивачем в позовній заяві доводи стосовно своєї не винуватості відповідачем не спростовані. Тому, суд приходить до висновку, що прийнята відповідачем постанова підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закриттю.
Керуючись статтями 19, 55 Конституції України; Законом України «Про Національну поліцію»; «Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1395 від 07 листопада 2015 року та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за № 1408/27853; статтями 122, 245, 251, 268, 278, 283, 284 КУпАП; статтями 2, 5, 7, 9, 72, 77, 80, 90, 229, 241-246, 250, 251, 255, 257, 286 КАС України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора Управління патрульної поліції в Херсонській області лейтенанта поліції Павлюка Миколи Миколайовича про визнання дій протиправними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАВ № 1481420, винесену 02 вересня 2019 року інспектором поліції Управління патрульної поліції в Херсонській області лейтенантом поліції Павлюком Миколою Миколайовичем про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за частиною 1 статті 122 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 255 гривень 00 копійок.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 122 КУпАП - закрити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У разі проголошення в судовому засіданні скороченого рішення суд надсилає учасникам справи копію повного судового рішення протягом двох днів із дня його складання в електронній формі у порядку, встановленому законом (у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси), або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса у особи відсутня.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Попільнянського
районного суду М. І. Рудник