номер провадження справи 32/118/18
16.10.2019 Справа № 908/2073/18
м.Запоріжжя
За позовом Приватного акціонерного товариства “Агропромислова компанія” (72319, Україна, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Героїв України, 175)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Уа Гео Інвест” (0159, Грузія, м. Тбілісі, вул. А. Церетелі, 61, кв. 8; ідентифікаційний код 402024830)
про стягнення суми 143154,40 грн., що еквівалентно 5080 дол. США
Суддя Колодій Н.А.
При секретарі: Лола Н.О.
За участю представників сторін:
Від позивача: Мартиненко К.І. (ордер ЗП № 046773 від 16.10.19)
Від відповідача: не з'явився
09.10.2018 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства “Агропромислова компанія” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Уа Гео Інвест” про стягання заборгованості за контрактом № 280318 від 28.03.2018 в розмірі 143154,40 грн., що еквівалентно 5080 дол. США.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 16.10.2018 відкрито загальне позовне провадження у справі №908/2073/18, підготовче засідання призначено на 12.02.2019. З метою повідомлення відповідача про дату час і місце проведення підготовчого засідання вирішено звернутися до компетентного органу Грузії із судовим дорученням про вручення Товариству з обмеженою відповідальністю «Уа Гео Інвест» ухвали суду від 16.10.2018. Цією ж ухвалою провадження у справі № 908/2073/18 зупинено на підставі п. 4 ч. 1 ст. 228 ГПК України.
Ухвалою суду від 12.02.2019 поновлено провадження у справі № 908/2073/18. Ухвалою суду від 12.02.2019, у зв'язку з відсутністю доказів, які б свідчили про виконання судового доручення щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, підготовче засідання призначено на 16.04.2019 (з урахування ухвали суду від 19.03.2019). Цією ж ухвалою суду зупинено провадження у справі.
Ухвалою суду від 16.04.2019 підготовче провадження закрито, судове засідання призначено на 16.10.2019. З метою належного повідомлення відповідача-нерезидента про час та місце розгляду справи вирішено звернутися до компетентного органу Грузії із судовим дорученням про вручення Товариству з обмеженою відповідальністю “Уа Гео Інвест” ухвали суду. Цією ж ухвалою провадження у справі № 908/2073/18 зупинено.
09.07.2019 від Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області надішли документи, складені в ході виконання на території Грузії доручення про вручення документів ТОВ “Уа Гео Інвест”, а саме: підтвердження про вручення документів Тбіліським міським судом від 07.05.2019 та протокол судового засідання Тбіліського міського суду від 07.05.2019 у справі № 2/4129-1, з якого вбачається, що документи вручено директору ТОВ “Уа Гео Інвест” Карену Цатуряну.
У судовому засіданні 16.10.2019 представник позивача підтримав позовні вимоги, зазначивши наступне. На виконання умов контракту № 280318 від 28.03.2018 позивач поставив відповідачу товар на суму 5080 дол. США. Відповідач, в свою чергу, оплату за отриманий товар не здійснив. У зв'язку з чим, позивач, на підставі ст.ст. 11, 204, 509, 526, 530, 626, 627, 629 ЦК України, ст.ст. 193 ГК України, просить стягнути з відповідача суму 143154,40 грн. заборгованості, що еквівалентно 5080 дол. США.
Представник відповідача у судове засідання 16.10.2019 не з'явився, відзив на позовну заяву не надав. Про розгляд даної справи відповідач повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
За приписами ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача на підставі наявних в справі матеріалів.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд
28.03.2018 між ПАТ “Агропромислова компанія” (продавець, позивач у справі) та ТОВ “Уа Гео Інвест”, Грузія (покупець, відповідач у справі) був укладений контракт № 280318, відповідно до умов якого продавець зобов'язується поставити покупцю яйця індика - інкубаційні першого класу (вага 86-105 г) від породи БІГ-6, та яйця курячі - інкубаційні від породи домашня куриця бройлер кобб-500 (вага 65-70 г.), а покупець у свою чергу зобов'язується прийняти товар, провести оплату товару на умовах та у строки, зумовлені даним контрактом та додатками до нього, підписаних на кожну партію товару (п. 1.1).
Згідно з п. 2.3 контракту, ціна за одиницю товару, вартість кожної партії товару встановлюється сторонами в додатках до контракту, які є невід'ємною частиною даного контракту.
Пунктом 4.1 контракту визначено умови поставки товару: FCA, склад продавця (пташник) за адресами: 71660, АДРЕСА_1 , с. Нестерянка, вул. Гвардійська, 51-57 (пташник), INKOTERMS-2010.
Датою поставки є дата завантаження товару у пункті поставки на транспортний засіб, яке надане покупцем. Право власності на товар переходить від продавця до покупця з моменту поставки згідно з п. 4.3 контракту. (п.п. 4.3, 4.4).
За умовами п.п. 3.1, 3.2, 3.3 контракту, платіж за товар здійснюється шляхом банківського переводу на рахунок продавця, зазначений у контракті. Оплата за товар здійснюється у доларах США. Умови оплати кожної партії товару - 100% оплата в день відвантаження товару згідно додатку. Додатком можуть бути передбачені інші умови оплати конкретної партії товару.
Відповідно до п. 11.4 контракту, він вступає в силу після його підписання та діє до 30.09.2018.
28.03.2019 сторони уклали додатки до контракту № 001 на поставку товару на суму 4000 дол. США та № 002 на поставку товару на суму 1080 дол. США. Даними додатками сторони також погодили умови постачання, терміни поставки до 30.04.2018 та умови оплати - 100% оплати в день відвантаження товару.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов контракту до додатків до нього, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 5080 дол. США. Факт поставки товару підтверджується: рахунками (інвойсом) № 001 від 28.03.2018, № 002 від 28.03.2018; експертними деклараціями № UA 112090/2018/001131 від 11.04.2018, № UA 112090/2018/001132 від 11.04.2018; міжнародними товарно-транспортними накладними № (CMR) № 403441 від 10.04.2018, № 403441/1 від 10.04.2018.
Відповідач, в свою чергу, договірних зобов'язань належним чином не виконав, оплату за отриманий товар не здійснив.
Згідно з ст.ст. 11, 509 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.
Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Приписами ст. 629 цього Кодексу встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, крім випадків, передбачених законом.
Аналогічний припис містить п.п.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.
Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідач доказів належного виконання зобов'язання і перерахування позивачу заявленої до стягнення суми не надав.
Факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем за контактом № 280318 від 28.03.18 в розмірі 5080 дол. США підтверджується матеріалами справи.
Слід зазначити, що позивач просить суд стягнути з відповідача суму 143154,40 грн., що еквівалентно 5080 дол. США на момент подачі позовної заяви. У зв'язку з чим, суд зазначає наступне.
Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня.
Відповідно до ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Тобто, відповідно до чинного законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.
Такі випадки передбачені статтею 193, частиною четвертою статті 524 ЦК України, Законом України від 16 квітня 1991 року № 959-XII «Про зовнішньоекономічну діяльність», Декретом Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (далі Декрет № 15-93), Законом України від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».
У статті 2 Декрету 15-93 вказано, що резиденти і нерезиденти мають право здійснювати валютні операції з урахуванням обмежень, встановлених цим Декретом та іншими актами валютного законодавства України.
У ч. 1 ст. 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
В той же час, заборони на виконання грошового зобов'язання у іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить.
У постанові від Верховного суду від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц Велика Палата Верховного Суду виклала висновок про те, що гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України. У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов'язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.
Враховуючи те, що умовами контакту № 280318 від 28.03.2019 сторонами погоджено здійснення оплати за товар в іноземні валюті, то до стягнення підлягає сума заборгованості саме в іноземній валюті.
Таким чином, з відповідача на користь позивача слід стягнути суму 5080 дол. США основного боргу.
Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 202, 233, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Уа Гео Інвест” (0159, Грузія, м. Тбілісі, вул. А. Церетелі, 61, кв. 8; ідентифікаційний код 402024830) на користь Приватного акціонерного товариства “Агропромислова компанія” (72319, Україна, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Героїв України, 175; ідентифікаційний код 31914947) суму 5080 (п'ять тисяч вісімдесят) доларів США , суму 2147 (дві тисячі сто сорок сім) грн. 32 коп. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 24.10.2019.
Суддя Н.А.Колодій