Справа № 296/2668/19
2-а/296/126/19
27 вересня 2019 року м.Житомир
Корольовський районний суд м.Житомира у складі:
головуючої судді Маслак В.П.,
при секретарі Тузенко А.О.,
за участі позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Національної поліції України ДПП в Житомирській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому (з урахуванням позовної заяви в редакції від 24.06.2019р.) просить:
- скасувати постанову серії НК №788958 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі як незаконну;
- прийняти рішення про поворот безпідставно стягнених з нього коштів в сумі 765,10 грн.
Обґрунтовуючи позов, ОСОБА_1 посилається на те, що він, рухаючись 23.11.2018р. о 00:25 на своєму транспотному засобі ВАЗ 21114, н.з. НОМЕР_1 , по вул.Великій Бердичівській був зупинений інспектором роти №3 Житомирської області лейтенантом Вікарчуком О.В. Інспектор звинуватив позивача у порушенні ним Правил дорожнього руху, запропонувавши підписати незаповнений бланк постанови про притягнення до адміністративної відповідальності. В зв'язку з тим, що позивач відмовився підписувати документ, між ним та інспектором виникла суперечка. Вважаючи дії інспектора протиправними, позивач викликав поліцію, патрульні покинули місце події. Перебуваючи у нотаріуса 18.02.2019р., позивачу стало відомо, що державним виконавцем Корольовського ВДВС м.Житомира Головного територіального управління юстиції у Житомирській області відкрито виконавче провадження з виконання постанови Управління патрульної поліції в Житомирській області №788958 про стягнення з ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 510,00 грн. Незаконність постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, на думку позивача полягає в тому, що вона винесена не в його присутності, протокол про адміністративне правопорушення не складався, відсутні будь-які докази, які свідчать про порушення ОСОБА_1 правил дорожнього руху України.
Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції в клопотанні від 20.09.2019р. (а.с.36-37) просило суд позов ОСОБА_1 залишити без розгляду в зв'язку з пропуском строку оскарження постави, посилаючись на те, що постанову на адресу позивача було направлено 28.11.2018р. Також, відповідач вказує на те, що позивачем не подано до суду жодного доказу на спростування вчинення ним адміністративного правопорушення, за яке його притягнуто до відповідальності.
В судовому засіданні ОСОБА_1 позовну заяву підтримав та просив її задовольнити.
Представник відповідача в засідання суду не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Суд, заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали позовної заяви та справи, дійшов наступних висновків.
Як свідчать матеріали справи, 23.11.2018р. о 00 год.25 хв. ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом ВАЗ 21114, н.з. НОМЕР_1 , був зупинений інспектором роти №3 БУПП в Житомирській області ДПП лейтенантом Вікарчуком О.В.
Відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, водій, в даному випадку ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом, не виконав вимогу знаку 4.3 (рух ліворуч) та здійснив рух прямо, чим порушив п.п.33 4.3 Правил дорожнього руху України та скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст.122 КУпАП.
Згідно вказаної постанови до ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255,00 грн.
В постанові зазначено, що ОСОБА_1 відмовився від підпису та отримання копії постанови (а.с.15 зворотня сторона).
Вважаючи, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, є незаконною, ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду.
Розглядаючи питання на предмет задоволення позову, суд враховує наступне.
Відповідно до ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі по тексту - КУпАП) адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту (частини перша, друга і третя статті 122).
Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію" встановлено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
За змістом статті 31 вказаного Закону поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.
Відповідно до абз. "а" п. 2.4 Правил дорожнього руху на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.
Згідно зі ст. 35 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: 1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху; 2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; 3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; 4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; 5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; 6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; 7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; 8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; 9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв.
За загальним правилом, відповідно до ст. 254 КУпАП, фіксація адміністративного правопорушення починається зі складення протоколу про його вчинення уповноваженою на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ч. 3 ст. 254 КУпАП протокол не складається у випадках, передбачених ст. 258 цього Кодексу.
Як визначено ч. 1-3 ст. 258 КУпАП, протокол не складається в разі вчинення адміністративних правопорушень, передбачених статтями 70, 77, частиною третьою статті 85, статтею 153, якщо розмір штрафу не перевищує трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, частиною першою статті 85, якщо розмір штрафу не перевищує семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, статтею 107 (у випадках вчинення правопорушень, перелічених в частині третій статті 238) частиною третьою статті 109, статтями 110, 115, частинами першою, третьою і п'ятою статті 116, частиною третьою статті 116-2, частинами першою і третьою статті 117 (при накладенні адміністративного стягнення у вигляді попередження на місці вчинення правопорушення), статтями 118, 119, статтями 134, 135, 185-3, статтею 197 (при накладенні адміністративного стягнення у вигляді попередження), статтею 198 (при накладенні адміністративного стягнення у вигляді попередження) цього Кодексу, якщо особа не оспорює допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається.
Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123,статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140КУпАП.
Згідно зі ст. 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне та об'єктивне встановлення обставин справи, вирішення її у точній відповідності до закону.
При накладенні стягнення за скоєне адміністративне правопорушення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі (ч. 2 ст. 33 КУпАП).
Порядок розгляду справ про адміністративне правопорушення регламентований главою 22 КУпАП.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, які полягають, зокрема, у порушенні правил дорожнього руху, відповідальність за які передбачена відповідними частинами ст.ст.121, 122,126 КУпАП.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Положеннями ч. 2 ст. 258 КУпАП передбачено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
Відповідно до ч. 4 ст. 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 283 цього Кодексу.
Разом з цим, згідно ч. 5 ст. 258 КУпАП, якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185-3 цього Кодексу та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі.
Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Дійсно, за змістом ч.5 ст.258 КУпАП, відповідач не був зобов'язаний складати протокол у справі про адміністративне правопорушення.
Разом з тим, він мав право це зробити. У випадку, коли особа заперечує факт вчинення правопорушення, саме протокол про адміністративне правопорушення відповідно до ст.251 КУпАП міг бути доказом його вчинення. Цей же протокол був би доказом роз'яснення позивачу прав, передбачених ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП. У цьому ж протоколі позивач мав би змогу надати свої пояснення і це було б належним чином зафіксовано.
Згідно з п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах по деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП.
У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Крім того, даною постановою зазначено - судам слід звернути увагу на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників.
В контексті наведеного слід відмітити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об'єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб'єктом владних повноважень (в даному випадку - інспектором патрульної поліції) при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об'єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.05.2018 року у справі №337/3389/16-а (2-а/337/154/2016).
В матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про порушення позивачем Правил дорожнього руху України та вчинення, відповідно, адміністративного правопорушення, за яке передбачено стягнення.
Диск відео фіксування правопорушення, поданий до суду відповідачем, не може бути доказом, на підставі якого можна встановити дійсні обставини справи, та не приймається судом до уваги, оскільки згідно листа відповідача від 14.06.2019р. (а.с.29), адресованого позивачу, відеоматеріали по даній справі в управлінні патрульної поліції в Житомирській області відсутні , в зв'язку з закінченням строку зберігання відеозаписів.
Факт правопорушення не підтверджено належними та допустимими доказами, у зв'язку з чим оскаржувана постанова у справі про адміністративне правопорушення підлягає скасуванню.
Безпідставним є посилання відповідача на те, що позивачем не подано жодного доказу на спростування вчинення ним адміністративного правопорушення, за яке його притягнуто до відповідальності, оскільки приписами ч.2 ст.77 КАС України саме на відповідача (суб'єкта владних повноважень) покладено обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності.
З огляду на те, що копію постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №5830825 у справі про стягнення з ОСОБА_1 адміністративного штрафу у сумі 510,00 грн. позивачем отримано 12.03.2019р., що вбачається із заяви від 19.02.2019р. (а.с.15), безпідставним є клопотання відповідача про залишення позову без розгляду, оскільки строк оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення позивачем не пропущено.
Копії поштових реєстрів, наданих відповідачем в якості доказу направлення позивачу оскарженої постанови про накладення адміністративного стягнення, не свідчать про її отримання останнім, оскільки згідно даних сайту «Укрпошта» дані про відправлення за номером 1003141494468 (зазначені в поштовому реєстрі) відсутні, тому що не зареєстровані в системі.
З приводу вимоги про прийняття рішення про поворот безпідставно стягнених коштів з ОСОБА_1 в сумі 765,10 грн. слід вказати наступне.
Згідно копії квитанції (а.с.30 зворотня сторона) позивачем сплачено грошові кошти в сумі 765,10 грн., отримувачем коштів зазначено - Корольовський ВДВС м.Житомир ГТУЮ у Житомирській області, призначення платежу - борг на підставі документу, виданого Управлінням патрульної поліції в Житомирській області, стягнення штрафів у справах про адміністративні правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху.
Суд звертає увагу на те, що отримувачем коштів є Корольовський ВДВС м. Житомира ГТУЮ у Житомирській області щодо якого не було заявлено позивачем клопотань про залучення до участі у справі в частині вимог щодо стягнення коштів.
Приписами ст.380 КАС України врегульовано питання щодо повороту виконання судових рішень.
З огляду на те, що нормами чинного КАС України не врегульовано питання щодо прийняття рішень про поворот безпідставно стягнених коштів на підставі документів, виданих, зокрема, Управлінням патрульної поліції в Житомирській області, в задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.
На підставі вищевикладеного, ст.19 Конституції України, ст.ст.141, 251, 258, 287-289 КУпАП та керуючись ст.ст. 241 - 246 КАС України, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Національної поліції України ДПП в Житомирській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити частково.
Постанову по справі про адміністративне правопорушення серія НК №788958, винесену інспектором роти №3 БУПП в Житомирській області ДПП Лейтенаном ОСОБА_2 23.11.2019р., про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн. скасувати.
В решті вимог позовної заяви відмовити.
Рішення може бути оскаржено сторонами в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Корольовський районний суд м. Житомира протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Cуддя В. П. Маслак