Справа №278/2841/19
24 жовтня 2019 року м. Житомир
Суддя Житомирського районного суду Житомирської області Дубовік О. М., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, -
Заявник 23 жовтня 2019 року звернулася до суду із заявою про забезпечення позову, в якій зазначила, що нею подано до Житомирського районного суду Житомирської області позовну заяву про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 в сумі 402305,78 грн. 24 жовтня 2019 року позивачем до канцелярії суду подана вказана позовна заява. В обґрунтування необхідності забезпечення позову зазначила, що їй відомо про те, що боржник перебуває у скрутному майновому стані, та що єдиним майновим активом останньої є земельна ділянка площею 0,1028 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1822082500:02:001:1498.
У зв'язку з наведеним заявник просить суд накласти арешт на належну ОСОБА_2 земельну ділянку.
Дослідивши зазначену заяву, суд дійшов таких міркувань.
Інститут забезпечення позову - це фактично гарантія захисту прав позивача, що гарантує в майбутньому належне виконання судового рішення, оскільки забезпеченню підлягає матеріально-правова вимога до відповідача, реалізація якої без вжиття заходів із забезпечення позову може бути неможливою.
У частині другій статті 149 ЦПК України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову спрямоване перш за все проти несумлінних дій відповідача.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягнути за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 150 ЦПК України одним із видів забезпечення позову є накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Згідно з частиною третьою статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
При розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.
Під час звернення до суду з заявою про забезпечення позову заявник зобов'язаний надати суду докази на підтвердження реально існуючої загрози невиконання та/або утруднення виконання майбутнього рішення суду, в разі задоволення позову.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач зазначає, що боржник перебуває у скрутному майновому стані, та що єдиним майновим активом останньої є вищезазначена земельна ділянка.
Однак, на думку суду, наведені позивачем обставини не є достатньою підставою для застосування судом заходів для забезпечення.
На переконання суду, позивачем не наведено жодних фактичних обставин, з якими б могло бути пов'язане застосування забезпечення позову, однією з яких могло бути вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації.
Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Крім того, на думку суду, позивачем не надано достатніх доказів на підтвердження того, що вищезазначена земельна ділянка станом на момент звернення до суду із заявою про забезпечення позову дійсно належить ОСОБА_2 .
З огляду на наведене, суд не вбачає підстав для застосування заходів забезпечення, у зв'язку з чим вважає за потрібне відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 .
Керуючись ст.ст. 149-153 ЦПК, суд -
Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження в разі пропуску строку з поважних причин. Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О. М. Дубовік