ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
22.10.2019Справа № 910/10413/19
Суддя Господарського суду міста Києва Морозов С.М. розглянувши без повідомлення сторін у спрощеному позовному провадженні справу
За позовом Акціонерного товариства «Подільський цемент», Хмельницька область, Кам'янець-Подільський район, с. Гуменці
до Акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Київ
про стягнення 85 163,22 грн, -
Акціонерне товариство "Подільський цемент" (позивач) звернулось до суду з позовною заявою про стягнення Акціонерного товариства "Українська залізниця" (відповідач) суми штрафу в розмірі 85 163,22 грн (з урахуванням закриття провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення суми в розмірі 3 927,32 грн) за порушення відповідачем строків доставки вантажів і порожніх вагонів залізницею.
Згідно з п. 2 ч. 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.
Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються що малозначні справи.
Частиною 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.08.2019 року у справі №910/10413/19 позовну заяву Акціонерного товариства "Подільський цемент" було залишено без руху, надано позивачу строк для усунення встановлених недоліків позовної заяви протягом 10 (десяти) днів з дня вручення даної ухвали.
21.08.2019 року (в межах встановленого судом строку) позивачем була подана до суду заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.08.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами та запропоновано сторонам у встановлені судом строки подати відповідні заяви по суті.
Відповідач, згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0103051259088 отримав ухвалу суду від 23.08.2019 про відкриття провадження у справі 28.08.2019.
09.09.2019 року відповідачем подано відзив на позовну заяву (в межах строку, визначеного судом) в якому ним зазначено, що позивачем в позовній заяві не враховано при розрахунку акти, які зазначені в графі №49 накладній, щодо збільшення терміну доставки з незалежних від залізниці причин згідно п. 2.9. Правил обчислення термінів доставки вантажів, а також не враховано акти загальної форми, які надають право на збільшення терміну доставки вантажів.
19.09.2019 року позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якій він зазначає, що відповідач не довів належними та допустимими доказами наявність обставин для продовження строків доставки, а також не довів обставин, які можуть бути підставою для зменшення штрафу.
26.09.2019 року відповідачем подано до суду клопотання про зменшення суми штрафу.
04.10.2019 року позивачем подано до суду заяву про відмову від частини позовних на суму в розмірі 3 927,32 грн по залізничних накладних 32136186, 32220436, 45802931, 45737566, 45679602, 45679594, 45685351, а сума яка залишається до стягнення становить 85 163,22 грн.
Судом ухвалою від 17.10.2019 року прийняти відмову Акціонерного товариства «Подільський цемент» від частини позовних вимог на загальну суму в розмірі 3 927,32 грн, провадження у справі №910/10413/19 за позовом Акціонерного товариства «Подільський цемент» до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення 89 090,54 грн в частині стягнення з Акціонерного товариства «Українська залізниця» штрафних санкцій в розмірі 3 927,32 грн закрито.
Відповідач правом на подання заперечень на відповідь на відзив не скористався.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -
15.02.2018 між Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця", яке змінило своє найменування на Акціонерне товариство "Українська залізниця" (перевізник) та Публічним акціонерним товариством "Подільський цемент", яке змінило своє найменування на Акціонерне товариство "Подільський цемент" (замовник) укладено Договір №10155/ЦТЛ-2018 про надання послуг (надалі - Договір), предметом якого відповідно до п. 1.1 є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, та інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника і проведення розрахунків за ці послуги.
За умовами п. 1.3. Договору надання послуг за цим договором може підтверджуватись залізничною накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю та іншими документами.
Відповідно до підп. 2.1.1. п. 2.1. Договору замовник зобов'язався надавати або організовувати надання місячних замовлень на перевезення відповідно до Правил планування перевезень вантажів через АС "Месплан".
В свою чергу, у підп. 2.3.2 п. 2.3 Договору виконавець зобов'язався приймати до перевезення вантажі у вагонах (контейнерах) замовника або у вагонах (контейнерах) перевізника, надавати вагони (контейнери) перевізника для навантаження вантажів згідно із затвердженими планами і заявками замовника згідно інформації АС "Месплан", доставляти вантаж до станції призначення та видавати його одержувачу, надавати додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, перелік яких зазначається у додатках до цього договору.
У розділі 4 Договору сторони передбачили порядок проведення розрахунків за надані виконавцем послуги.
Згідно з п. 12.1. Договору він вступає в силу з моменту одностороннього підписання замовника договору в електронному вигляді з накладанням ЕЦП в АС "Месплан" або в АС "Клієнт УЗ" або вчинення замовником будь-якої дії на виконання цього договору і діє з 20.02.2018 до 31.12.2018. Якщо жодна із сторін не звернеться письмово за один місяць до закінчення дії Договору з пропозицією до іншої сторони про припинення його дії, то цей Договір діє до надходження такої пропозиції і здійснення всіх розрахунків за виконані перевезення та надані послуги.
За твердженнями позивача, протягом лютого 2019 року - березня 2019 року відповідачем було доставлено позивачеві вантаж за залізничними накладними, копії яких містяться у матеріалах справи, одержувачем за якими є позивач, з простроченням термінів доставки вантажу.
Матеріалами справи підтверджується звернення позивача з претензією 16№000058 від 17.07.2019 про сплату штрафу за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів в сумі 89 650,29 грн, яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Позивач, звертаючись до суду з цим позовом, вказує на те, відповідач, як перевізник вантажу, належним чином не виконав зобов'язання та допустив прострочення доставки вантажу за вказаними в позові залізничними накладними, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 85 163,22 грн штрафу на підставі ст. 116 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998.
Відповідач, заперечуючи проти позову, зазначив про те, що позивачем в позовній заяві не враховано при розрахунку акти, які зазначені в графі №49 накладній, щодо збільшення терміну доставки з незалежних від залізниці причин згідно п. 2.9. Правил обчислення термінів доставки вантажів, а також не враховано акти загальної форми, які надають право на збільшення терміну доставки вантажів. Крім того, у поданому до суду клопотанні відповідач просить суд, у разі висновку про обґрунтованість вимог позивача, зменшити заявлену суму штрафу щонайменше на 50 % або у розмірі, визначеному на розсуд суду.
Оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.
Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Частиною 5 статті 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
У відповідності до ст. 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998, Статут залізниць України (далі - Статут) визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під'їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (ст. 3 Статуту).
Пунктом 6 Статуту визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Укладення договору перевезення вантажу шляхом складання транспортної накладної передбачено також ч. 2 ст. 307 Господарського кодексу України.
Як було вказано вище, згідно з п. 1.3 Договору надання послуг за укладеним між сторонами договором може підтверджуватись залізничною накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю та іншими документами.
Таким чином, відповідачем взято на себе зобов'язання з перевезення вантажу за Договором, надання послуг за яким підтверджуються вказаними вище залізничними накладними.
Згідно з пунктами 22, 23 Статуту за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату. Відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем.
У ч. 1 ст. 313 Господарського кодексу України передбачено, що перевізник зобов'язаний доставити вантаж до пункту призначення у строк, передбачений транспортними кодексами, статутами чи правилами. Якщо строк доставки вантажів у зазначеному порядку не встановлено, сторони мають право встановити цей строк у договорі.
Відповідно до пункту 41 Статуту залізниці зобов'язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.
Пунктом 1.1 Правил обчислення термінів доставки вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 (далі - Правила) визначено терміни, в які залізниці зобов'язані доставляти вантажі за призначенням, зокрема, відповідно до підпункту 1.1.1 названих Правил у разі перевезення вантажною швидкістю: маршрутними відправками; вагонними відправками та відправками у великотоннажних контейнерах; дрібними відправками та відправками в середньотонажних контейнерах, терміни доставки вантажу обчислюються виходячи з 1 (однієї) доби на кожні повні та неповні 320, 200 та 150 км відповідно.
Відповідно до пункту 1.2 Правил термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата. Обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах (пункт 2.1. Правил).
Як передбачено в пункті 2.4 Правил, терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються на одну добу на операції, пов'язані з відправленням і прибуттям вантажу.
Відповідно до пункту 2.9 Правил про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції.
Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки (пункт 2.10 Правил).
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частинами 2, 3 ст. 313 Господарського кодексу України передбачено, що перевізник звільняється від відповідальності за прострочення в доставці вантажу, якщо прострочення сталося не з його вини. Розмір штрафів, що стягуються з перевізників за прострочення в доставці вантажу, визначається відповідно до закону.
Згідно з пунктом 116 Статуту за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі: 1) 10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби; 2) 20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби; 3) 30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб.
Встановлений пунктом 116 Статуту штраф застосовується у разі прострочення доставки вантажу на дві доби (більше ніж на 48 годин), на три доби (більше ніж на 72 години) і на чотири доби (більше ніж на 96 годин). Якщо прострочення доставки вантажу допущено залізницею менш як на дві доби (не більше 48 годин), що обчислюється з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення, то підстави для нарахування передбаченого статтею 116 Статуту штрафу відсутні.
Суд встановив, що відповідачем доставлено позивачу вантаж із порушенням встановленого терміну доставки, визначеного пунктом 41 Статуту та Правилами, що підтверджується календарними штемпелями у вказаних вище накладних (графа 52) та у відповідності до пункту 116 Статуту і пункту 1.1 Правил є підставою для застосування до відповідача як перевізника відповідальності у вигляді штрафу.
Порушення визначених Правилами термінів доставки вантажу відповідачем у відзиві на позовну заяву не заперечується, сума штрафу відповідачем не оспорюється.
Перевіривши наведений у позовній заяві розрахунок штрафу за прострочення доставки вантажу, судом встановлено, що він відповідає фактичним обставинам справи, містить всю необхідну інформацію щодо нарахування позивачем штрафу, в тому числі й щодо термінів доставки вантажу за залізничними накладними, періодів прострочення доставки вантажу тощо та є арифметично вірним.
Таким чином, обґрунтованою за розрахунком позивача, який перевірено судом, є сума штрафу за прострочення доставки вантажу в розмірі 85 163,22 грн.
Зазначені відповідачем у відзиві пояснення спростовуються матеріалами справи та вищевикладеними обставинами.
У поданому до суду клопотанні про зменшення суми штрафу відповідач, з посиланням на ненадання позивачем доказів понесення ним будь-яких майнових втрат у зв'язку з порушенням термінів доставки вантажу залізницею, невідповідність застосування до відповідача штрафних санкцій у заявленому позивачем розмірі критеріям розумності та справедливості, негативний майновий стан, низький кредитний рейтинг відповідача, систематичне недоотримання коштів від місцевих органів влади за перевезення пільгових категорій населення тощо, просить суд, у разі висновку про обґрунтованість вимог позивача, зменшити заявлену суму штрафу щонайменше на 50 % або у розмірі, визначеному на розсуд суду.
Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до усталеної практики Верховного Суду, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного механізму зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов'язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.
Згідно з положеннями ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Висновок суду щодо необхідності зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України).
Зі змісту наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку.
Попри посилання відповідача у своєму клопотанні на негативний майновий стан, низький кредитний рейтинг підприємства, систематичне недоотримання коштів від місцевих органів влади за перевезення пільгових категорій населення, доказів цього відповідачем не надано.
При цьому, суд звертає увагу, що за приписами ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.
Виходячи з приписів статей 546, 549 Цивільного кодексу України, статті 230 Господарського кодексу України неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов'язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов'язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання боржником.
Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов'язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання.
Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб'єкта господарської діяльності.
Суд також не може визнати достатнім для зменшення розміру штрафу посилання відповідача на відсутність збитків у позивача у зв'язку з простроченням термінів доставки вантажу, оскільки, як вказувалось вище, зобов'язання мають бути виконані належним чином.
Крім цього, суд наголошує, що зменшення розміру штрафних санкцій не є обов'язком суду, а його правом і виключно у виняткових випадках.
Таким чином, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання відповідача щодо зменшення суми штрафу.
Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із статтями 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідачем належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, не спростовано.
Враховуючи вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 52 034,34 грн штрафу за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів.
Судовий збір у розмірі 1 836,32 грн, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням частини судового збору в сумі 84,68 грн, яку покладено на позивача під час вирішення питання про прийняття відмови останнього від частини позовних вимог, покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (ідентифікаційний код 40075815, місцезнаходження: 03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5) на користь Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» (ідентифікаційний код 00293091, місцезнаходження: 32325, Хмельницька область, Кам'янець-Подільський район, м. Гуменці, вул. Хмельницьке шосе, буд. 1-А) суму штрафу в розмірі 85 163,22 грн. (вісімдесят п'ять тисяч сто шістдесят три гривни 22 копійки) та суму судового збору в розмірі 1 836,32 грн. (одна тисяча вісімсот тридцять шість гривень 32 копійки).
3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
5. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 та п. 17.5. розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.
Суддя С.М. Морозов