Справа № 296/7933/19
1-кп/296/666/19
Вирок
Іменем України
24 жовтня 2019 року м.Житомир
Корольовський районний суд м. Житомира в складі:
головуючого ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
з участю прокурора ОСОБА_3 , ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі кримінальне провадження №42019060360000239 від 07.08.2019 року по обвинуваченню
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Хмельницький, українця, громадянина України, освіта вища, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , начальник контрольно - технічного пункту, неодруженого, на утриманні має одну малолітню дитину, 2014 р.н., зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.407 КК України,-
У відповідності до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - це період функціонування національної економіки, Збройних Сил України та інших державних органів, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію та закінчується прийняттям рішення про демобілізацію. Демобілізація - комплекс заходів, спрямованих крім іншого, на планомірне переведення Збройних Сил України на організацію і штати мирного часу.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» рішення про демобілізацію приймає Президент України. Тобто, особливий період розпочався з моменту набрання чинності Указу Президента України від 17 березня 2014 року № 303, на визначених територіях України та продовжується на цих територіях до оголошення (набрання чинності) окремого рішення Президента України про демобілізацію, якого станом на 09 серпня 2019 року оголошено не було.
06 липня 2018 року старший сержант ОСОБА_5 призваний на військову службу за контрактом ІНФОРМАЦІЯ_2 та направлений для подальшого проходження до військової частини НОМЕР_1 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 06.07.2018 р № 134 старшого сержанта військової служби за контрактом ОСОБА_5 призначено на посаду головного сержанта взводу матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 та в подальшому 07.11.2018р - начальником контрольно - технічного пункту військової частини НОМЕР_1 .
Старший сержант ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем, відповідно до вимог ст. ст. 9,11,16,28,49,200 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України зобов'язаний свято і непорушно додержуватись Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, постійно бути зразком високої культури, скромності і витримки, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України, берегти державне майно, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою та розподіляти час у військовій частині протягом доби і протягом тижня згідно з розпорядком дня, встановленого командиром (начальником).
Згідно розпорядку дня військової частини НОМЕР_1 , службові обов'язки військовослужбовці частини виконують упродовж робочих днів з понеділка по п'ятницю в період часу з 09 год 00 хв по 17 год 00 хв.
Відповідно до вимог ст. ст. 1-4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, військова дисципліна досягається шляхом особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Військової присяги, виконання своїх обов'язків, вимог військових статутів, а також зобов'язує кожного військовослужбовця додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів та накази командирів.
Так, старший сержант ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом військової частини НОМЕР_1 , в порушення вимог ст. ст. 9,11,16,28,49, 200 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4,6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, з особистих мотивів та з метою тимчасово ухилитись від військової служби, без дозволу відповідних командирів (начальників) та без поважних причин, в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, 16 липня 2019 року о 08 год 00 хв не з'явився вчасно на службу до військової частини НОМЕР_1 , що дислокується за адресою у АДРЕСА_2 та проводив час на власний розсуд за адресою: АДРЕСА_1 , не пов'язуючи його із виконанням службових обов'язків до 06 серпня 2019 року, коли прибув до розташування військової частини НОМЕР_1 та приступив до виконання обов'язків військової служби.
За час відсутності у військовій частині НОМЕР_1 старший сержант ОСОБА_5 обов'язки військової служби не виконував, перебуваючи поза межами військової частини, правоохоронні органи або органи державної влади про свою належність до військової служби, про вчинене ним нез'явлення вчасно на службу та його причини не повідомив та проводив час на власний розсуд.
Своїми умисними діями, які виразились в нез'явленні військовослужбовцем (крім строкової служби) вчасно на службу без поважних причин, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.407 КК України.
Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_5 свою вину у вчиненні даного злочину визнав повністю. В судовому засіданні дав показання, які повністю співпадають із фабулою обвинувачення, фактичними обставинами справи та погодився з їх юридичною кваліфікацією, що запропонована стороною обвинувачення. Пояснив, що з 01.07.2019р перебував у відпустці, на службу мав з'явитися 16.07.2019 року, однак до військової частини не прибув, не маючи на те поважних причин. Попередив своїх безпосередніх керівників про те, що буде через тиждень, однак до військової частини з'явився лише 06.08.2019 року. Весь час проводив вдома, батьки поїхали за кордон до Португалії, вдома вживав алкогольні напої. Свою вину визнає, розкаюється у вчиненому та засуджує свою поведінку, розуміючи, що вчинив неправильно.
Суд, відповідно до ст. 349 ч.3 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів по справі щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, з'ясувавши, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин та немає сумнівів у добровільності їх позиції.
Обвинуваченому роз'яснено, що у такому випадку він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку. Проти недоцільності дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, не заперечували всі учасники судового провадження, погодившись на дослідження лише даних, що характеризують особу обвинуваченого.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні даного злочину, і ці умисні дії кваліфікує за ч.4 ст.407 КК України, як нез'явлення військовослужбовця (крім строкової служби) вчасно на службу без поважних причин, вчинені в умовах особливого періоду, крім воєнного стану.
Обираючи вид та міру покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, що відноситься до категорії тяжкого злочину, особу обвинуваченого та обставини, що пом'якшують і обтяжують його відповідальність.
Так, обтяжуючих відповідальність обвинуваченого обставин судом не встановлено. В якості пом'якшуючої відповідальність обставини суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
Крім того, суд також враховує і те, що ОСОБА_5 раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, має молодий вік, на обліку в лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває, його соціальні зв'язки - не одружений, має неповнолітню дитину, за місцем проходження служби характеризується позитивно, думку прокурора, враховуючи висновок органу пробації про середній рівень ризику вчинення повторного правопорушення та середній рівень небезпеки для суспільства, в зв'язку з чим суд приходить до висновку про те, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе із призначенням покарання в межах санкції статті обвинувачення у виді позбавлення волі на мінімальний термін із встановленням іспитового строку.
При цьому судом також враховуються приписи закону про те, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених та попередження вчинення нових злочинів, а також те, що призначене судом покарання буде необхідне й достатнє для виправлення ОСОБА_5 та запобігання вчиненню нових злочинів.
Цивільний позов не заявлявся. Арешт на майно не накладався. Запобіжний захід обвинуваченому не обирався. Речові докази, судові витрати по справі відсутні.
Керуючись ст.ст.368, 369, 374 КПК України, суд,-
Визнати ОСОБА_5 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.407 КК України, та призначити покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.
На підставі ст. ст. 75,76 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки: періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
Цивільний позов не заявлявся. Арешт на майно не накладався. Запобіжний захід обвинуваченому не обирався. Речові докази, судові витрати по справі відсутні.
Вирок може бути оскаржений до Житомирського апеляційного суду через Корольовський районний суд м. Житомира протягом 30 днів, починаючи з дня його проголошення.
Копію вироку негайно вручити обвинуваченому, прокурору.
Головуючий суддя ОСОБА_1