23.10.2019 Справа № 908/2946/19
м.Запоріжжя
Суддя Колодій Наталія Анатоліївна,
розглянувши позовну заяву Військового прокурора Запорізького гарнізону Південного регіону України (69063, м. Запоріжжя, вул. Базарна, 2) в інтересах держави, в особі
Позивача-1 Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр. Повітрофлотський, 6)
Позивача-2 Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 )
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Б.І.З.-Технології» (01024, м.Київ, вул. Богомольця, 7/14, прим. 182, к. 42)
про зобов'язання повернути земельні ділянки,
21.10.2019 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Військового прокурора Запорізького гарнізону Південного регіону України в інтересах держави, в особі Міністерства оборони України та Військової частини НОМЕР_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Б.І.З.-Технології» про зобов'язання відповідача повернути Міністерству оборони України в особі Військової частини НОМЕР_1 земельну ділянку - кадастровий номер 2320684500:02:008:0010, площею 1,9968 га, яка розташовані на території Новопетрівської сільської ради Бердянського району Запорізької області.
Згідно з вимогами п. 2 ч. 1 ст. 164 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до норм ч. 1, пп. пп. 1, 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VІ "Про судовий збір" судовий збір за розгляд немайнових вимог складає 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за розгляд майнових вимог - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду.
Згідно п. 2.2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна у позадоговірних зобов'язаннях (у тому числі в зв'язку з вимогами, заснованими на приписах частини п'ятої статті 216, статті 1212 Цивільного кодексу України тощо), - як рухомих речей, так і нерухомості, - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.
Пунктом 2 вказаної постанови визначено, що статтею 55 ГПК України, яка кореспондується зі ст. 163 ГПК України в чинній редакції, передбачено визначення ціни позову у позовах про стягнення грошей і про витребування майна. Відповідні позовні заяви мають майновий характер, і розмір ставок судового збору за їх подання визначається за приписом підпункту 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону.
Аналіз викладених у позові обставин та доданих до позову документів свідчить про пред'явлення прокурором позову майнового характеру (віндикаційний позов). Суд дійшов такого висновку виходячи з того, що позов заявлено на підставі ст. 388 Цивільного кодексу України і обґрунтовано правом власника витребувати у відповідача як добросовісного набувача спірну земельну ділянку, що вибула з державного володіння поза волею власника і придбана відповідачем в особи, яка не мала її відчужувати.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 163 ГПК України ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.
Отже, судовий збір за розгляд позовних вимог про повернення спірної земельної ділянки має справлятися як із позову майнового характеру, виходячи з вартості спірного майна.
Згідно з вимогами п. 3 ч. 3 ст. 162 ГПК України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці.
Між тим, як вбачається титульного аркушу позовної заяви, прокурором в порушення вимог п. 3 ч. 3 ст. 162 ГПК України не зазначено ціни позову (вартість земельної ділянки станом на час подання позову). Вартість земельної ділянки також не визначено у тексті позовної заяви.
Крім того, відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 162 ГПК України позовна заява повинна містити: повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців); відомі номери засобів зв'язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти.
Військовим прокурором позивачем-2 визначено Військову частину НОМЕР_1 з ідентифікаційним кодом юридичної особи - 08202683. До позову додано копію довідки від 13.11.2012 р. № 806/12 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ), згідно якої Військова частина НОМЕР_1 має ідентифікаційний код - НОМЕР_2 .
Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зробленого на запит суду, станом на 04.09.2019 р. відповідно до критеріїв пошуку: код ЄДРПОУ - 08202683, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань записів не знайдено.
Згідно ст. 10 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань”, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи - підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах.
Відтак, прокурором порушені приписи п. 2 ч. 3 ст. 162 ГПК України.
Відповідно до ст. 174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Для усунення недоліків позовної заяви військовому прокурору необхідно: 1) надати інформацію про ціну позову (вартість земельної ділянки станом на час подання позову); 2) надати письмове пояснення щодо ідентифікаційного коду позивача-2 (Військової частини НОМЕР_1 ); 3) надати докази в підтвердження правового статусу Військової частини НОМЕР_1 на час подання позову.
Враховуючи вищевикладене, позовна заява підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення вказаних недоліків.
Суд також вважає за необхідне роз'яснити позивачам, що згідно з ч. 8 ст. 174 ГПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків.
На підставі викладеного, керуючись ст. 164, 172, 174, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовну заяву Військового прокурора Запорізького гарнізону Південного регіону України - залишити без руху.
Повідомити Військового прокурора Запорізького гарнізону Південного регіону України про необхідність виправити зазначені недоліки та подати до суду відповідні докази до 07.11.2019.
Роз'яснити позивачу, що при невиконанні вимог даної ухвали, позовна заява вважається неподаною та повертається позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду. Ухвала підписана 23.10.2019.
Суддя Н.А.Колодій