Кіровоградської області
"16" серпня 2006 р.
Справа № 17/220
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Таран С. В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 17/220
за позовом: відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Кіровограді, м. Кіровоград
до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю «Механомонтаж», м.Кіровоград
про стягнення 12539,35 грн.
від позивача- Чорний О.І., дов.№05/022-07 від 04.01.2006 р., головний спеціаліст з юридичних питань;
від відповідача-участі не брали.
Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м.Кіровограді, м.Кіровоград подано позов про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Механомонтаж», м.Кіровоград 12539,35 грн. в порядку регресу.
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №122026 від 30.06.2006 р.(а.с.16), позов не заперечив, витребувані господарським судом документи не подав.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши наявні та досліджені в судовому засіданні докази, господарський суд, встановив наступне.
19.01.2004 р. при виконанні електрозварювальних робіт на висоті в цеху екстракції корпорації ССБ «Сонола» з електрозварником товариства з обмеженою відповідальністю «Механомонтаж» Гофом О.М. стався нещасний випадок.
В результаті даного нещасного випадку потерпілий отримав закритий перелом хребта сидаліщної кістки, закритий перелом лучевої кістки, забиття грудного відділу хребта та правої почки. Згідно з висновком МСЕК від 26.10.2004 р. потерпілий втратив 10% втрати професійної працездатності.
Із рішення Ленінського районного суду м.Кіровограда від 11.02.2005 р. по справі №2-861-05 р. (а.12), яке відповідно до вимог статті 35 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які мають значення для вирішення спору, вбачається, що працівник Гоф О.М. під час нещасного випадку виконував трудові обов'язки.
Випадок з Гоф О.М. визнано нещасним випадком на виробництві, про що 07.09.2004 р. складено акт за формою Н-1 (а.с.7).
Відповідно до статей 34, 35, 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання України, які спричинили втрату працездатності» потерпілому відділенням у 2004-2006 роках (станом на 01.06.2006 р.) було здійснено страхові виплати у сумі 12539,35 грн. (одноразова допомога, щомісячні страхові виплати, грошова сума за моральну шкоду).
Із матеріалів справи вбачається, що товариство з обмеженою відповідальністю «Механомонтаж» є страхувальником, зареєстрованим 29.12.2003 р. в Фонді соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, та сплачує страхові внески.
Принципи, загальні правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян в України визначені Основами законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі -Основи).
Відповідно до статті 21 Основ внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань сплачує виключно роботодавець. Розмір внесків встановлюється у відсотках до сум фактичних витрат на оплату праці та інших виплат найманим працівникам, які підлягають обкладенню прибутковим податком з громадян.
Статтею 11 Основ та статтею 13 Закону України України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання України, які спричинили втрату працездатності» визначено, що страховий ризик -це обставини, внаслідок яких може статися страховий випадок, а страховим випадком є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму за обставин, зазначених у статті 14 вказаного закону, з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та/або соціальних послуг.
Згідно з статтею 2 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання України, які спричинили втрату працездатності» дія цього Закону поширюється на осіб, які працюють на умовах трудового договору.
Статтею 6 цього Закону встановлено, що суб'єктами страхування від нещасного випадку є застраховані громадяни, а в окремих випадках - члени їх сімей та інші особи, страхувальники та страховик. Застрахованою є фізична особа, на користь якої здійснюється страхування (працівник); страхувальниками є роботодавці, а в окремих випадках - застраховані особи; страховик -Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
Відповідно до наведених приписів статей 2, 6 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання України, які спричинили втрату працездатності» потерпілий Гоф О.М. є застрахованою особою, на користь якої здійснювалося страхування страхувальником-роботодавцем ТОВ «Механомонтаж».
З огляду на наведене, в даному випадку на правовідносини між Фондом та страхувальником-работодавцем (ТОВ «Механомонтаж») поширюється дія Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання України, які спричинили втрату працездатності» та знаходяться поза сферою цивільного законодавства, на підставі якого подано позов.
Між тим, Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання України, які спричинили втрату працездатності» не передбачено можливості пред'явлення страховиком вимог до страхувальника з приводу відшкодування Фонду страхових виплат в порядку регресу, а тому позовні вимоги, які пред'явлено до роботодавця постраждалого працівника, відносини якого з Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України регулює вказаний закон, заявлені необґрунтовано і задоволенню не підлягають.
Аналогічну правову позицію викладено в постанові Вищого господарського суду України від 07.03.2006 р. по справі №9/223.
Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати на державне мито та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.
Керуючись статтями 33-35, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
В задоволенні позовних вимог відмовити.
Згідно частини 3 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
До набрання рішенням законної сили воно може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області у порядку встановленому Господарським процесуальним кодексом України.
Суддя
С.В. Таран