Справа № 580/1292/19 Головуючий у І інстанції - Гаврилюк В.О.
Суддя-доповідач - Мельничук В.П.
17 жовтня 2019 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого-судді: Мельничука В.П.
суддів: Земляної Г.В., Лічевецького І.О.,
при секретарі: Андрієнко Н.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України про визнання протиправним та скасування наказу, -
ОСОБА_1 звернулась до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної міграційної служби України про визнання протиправним (незаконним) та скасування наказу Голови Державної міграційної служби України від 28.03.2019 року № 4-дв "Про оголошення зауваження".
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2019 року адміністративний позов задоволено повністю.
Визнано протиправним та скасовано наказ голови Державної міграційної служби України від 28.03.2019 року № 4-дв "Про оголошення зауваження".
Розподіл судових витрат не здійснено.
Не погоджуючись з постановленим рішенням, в частині розподілу судових витрат ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови Позивачу в здійсненні розподілу судових витрат та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути на користь ОСОБА_1 з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Державної міграційної служби України понесені нею як Позивачем судові витрати в розмірі 7 273, 92 грн. У решті рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2019 року залишити без змін.
Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2019 року у частині розподілу судових витрат без змін, оскільки заявлений Позивачем розмір судових витрат не відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру та не є обґрунтованим.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні розподілу судових витрат виходив з того, що надані додатки не підтверджують затрачену кількість годин на аналіз практики судів вищих інстанцій, Європейського суду з прав людини, написання позовної заяви та унеможливлюють вирішення питання про відшкодування витрат на користь позивача. Також, до позовної заяви про долучення доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу долучено копію чеку на придбання пального № 526754 на суму 417,66 грн., однак відсутні докази, що підтверджують використання власного транспортного засобу, а також будь-які докази, які можна взяти до уваги для визначення кількості пального, що витрачене. Суд першої інстанції дійшов висновку, що підстави для відшкодування позивачеві витрат на професійну правничу допомогу відсутні.
Перевіривши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, якими Позивачка обґрунтовує свої вимоги,оцінивши доводи апеляційної скарги щодо вирішення питання про розподіл судових витрат та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимог про розподіл судових витрат виходячи з наступного.
Так, відповідно до частини 1 статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно із частиною 2 статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Зазначені положення кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв'язку з розглядом.
Відповідно до пунктів 1, 5, 6 статті 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; захист - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні захисту прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення; інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
З приводу зазначеного питання висловлювався і Конституційний Суду України, так, пунктом 3.2 рішення від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Також, Конституційний Суд України зазначив і про те, що гарантування кожному права на правову допомогу в контексті частини другої статті 3, статті 59 Конституції України покладає на державу відповідні обов'язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня. Такі обов'язки обумовлюють необхідність визначення в законах України, інших правових актах порядку, умов і способів надання цієї допомоги.
Отже, з викладеного слідує, що до правової (правничої) допомоги належать, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру тощо.
За змістом пункту 1 частини 3 статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Частиною 4 статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частиною 5 статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Як вбачається із поданої заяви до суду першої інстанції про долучення доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу від 16 травня 2019 року вх. № 12278/19 представником Позивача заявлені вимоги до відшкодування витрат, пов'язаних із професійною правничою допомогою, отриманою від адвоката Міщенко С.В. у вигляді підготовки та подання до суду першої інстанції адміністративного позову (справа № 580/1292/19) ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України про визнання протиправним та скасування наказу (том 1 а.с. 74).
В матеріалах справи міститься договір про надання правової (правничої) допомоги від 03 квітня 2018 року, укладений між адвокатом Міщенко Сергієм Валентиновичем, що діє на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатської діяльності № 000933 від 01.06.2018 року та ОСОБА_1 (том 1 а.с. 75-76).
Згідно з п. 1.1 вказаного договору адвокат бере на себе зобов'язання надавати необхідну правничу допомогу клієнту у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України про визнання протиправним та скасування наказу Державної міграційної служби України № 4-дв "Про оголошення зауваження ОСОБА_1 " від 28.03.2019 року, у якій клієнт має статус позивача, а також в інших справах, що пов'язані з предметом указаного вище позову.
Відповідно до пункту 6.1 договір набуває чинності з дати його підписання і діє протягом 12 наступних календарних місяців.
Також, відповідно до додатку № 1 до договору про надання правничої (правової) допомоги, який укладений між адвокатом Міщенком Сергієм Валентиновичем та ОСОБА_1 вбачається, що сторони погодили виплату фіксованої суми гонорару (винагороди) за надання адвокатом правничої (правової) допомоги згідно договору:
Надання усної консультації з приводу винесеного наказу Державної міграційної служби України № 4-дв "Про оголошення зауваження ОСОБА_1 " від 28.03.2019 року, складання від імені ОСОБА_1 позовної заяви (адміністративного позову) до Державної міграційної служби України про визнання протиправним та скасування наказу Державної міграційної служби України № 4-дв "Про оголошення зауваження ОСОБА_1 " від 28.03.2019 року, участь в суді першої інстанції, як представник позивача у даній справі (авансом) - у розмірі 5700 (п'ять тисяч сімсот) грн., з яких:
1) 300 (триста грн..) - за надану усну консультацію та роз'яснення прав і обов'язків позивача у зв'язку з допущенням зі сторони відповідача прав;
2) 2400 грн. - за підготовку (складання) адвокатом від імені клієнта указаної позовної заяви;
3) 3000 грн. - за участь адвоката у судовому засіданні (судових засіданнях) в розгляді справи у суді першої інстанції, як представник позивача (а.с. 77).
В акті про надання та оплату послуг правничої (правової) допомоги від 16 травня 2019 року зазначено, що адвокатом Міщенко С.В. було затрачено 8 годин робіт: здійснено аналіз документів та визначено норми матеріального та процесуального права, яким належить регулювати спірні правовідносини з можливістю та порядком їх правозастосування, у тому числі з урахуванням практики судів вищих інстанцій та Європейського суду з прав людини - 4 години; написання від імені позивача позовної заяви - 4 години; з розрахунку 1 година роботи - вартістю 300 грн.
На виконання умов договору про надання правничої (правової) допомоги від 03 квітня 2019 року з додатком № 1, в свою чергу клієнт оплатив, а адвокат прийняв оплату (гонорар) за надані послуги адвоката:
1) 300 (триста грн..) - за надану усну консультацію та роз'яснення прав і обов'язків позивача у зв'язку з допущенням зі сторони Державної міграційної служби України прав клієнта;
2) 2400 грн. - за підготовку (складання) адвокатом від імені клієнта позовної заяви до Державної міграційної служби України про визнання протиправним та скасування наказу Державної міграційної служби України № 4-дв "Про оголошення зауваження ОСОБА_1 " від 28.03.2019 рокуґ4
3) 3000 грн. - за участь адвоката у судовому засіданні (судових засіданнях) в розгляді справи у суді першої інстанції, як представник позивача (а.с. 78).
Також, квитанцією № TS 204840 від 15.05.2019 року підтверджується здійснення Позивачем оплати послуг за надання правничої (правової) допомоги адвокатом Міщенко С.В. у розмірі 5 700, 00 грн. (а.с. 79).
Досліджуючи надані представником Позивача документи, колегія суддів встановила, що договором передбачено надання правової допомоги саме у справі № 580/1292/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України про визнання протиправним та скасування наказу.
Акт та додаток № 1 до договору про надання правничої (правової) допомоги обумовлює вартість юридичних послуг та порядок розрахунків за правову (правничу) допомогу у суді першої інстанції в даній адміністративній справі.
Квитанція № TS 204840 від 15.05.2019 року, як первиний документ, відповідають вимогам, встановленим статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-14, містять всі необхідні реквізити, в них вказано призначення платежу з посиланням на відповідний договір та номер адміністративного провадження.
Враховуючи складність справи, обсяг та якість виконаних адвокатом робіт, витрачений час, значення цієї справи для особи, яка є іншою стороною у справі, колегія суддів вважає обґрунтованими, співмірними та підтвердженими належними доказами понесені Позивачем витрати на правничу допомогу.
Аналогійний правовий висновок викладений у додатковій постанові Верховного Суду від 05 вересня 2019 року у справі № 826/841/17 (адміністративне провадження № К/9901/5157/19).
Колегія суддів критично ставиться до висновків суду першої інстанції та доводів Відповідача у відзиві на апеляційну скаргу про те, що позовна заява підписана Позивачем - ОСОБА_1 . та копії долучених додатків завірені теж ОСОБА_1 , що ставить під сумнів твердження про підготовку (складення) адвокатом позовної заяви, оскільки такі твердження не ґрунтується на жодних положеннях закону та спростовується пунктом 2 розділу I акта про надання та оплату послуг правничої (правової) допомоги від 16 травня 2019 року.
Крім того, колегія суддів зазначає, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення понесених збитків, але і у певному сенсі має спонукати суб'єкта владних повноважень утримуватися від подачі безпідставних заяв, скарг та своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.
Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що надані суду першої інстанції матеріали доводять факт понесення Позивачем витрат за складання, подання адміністративного позову та участь адвоката у судових засіданнях на загальну суму 5700,00 грн.
Щодо клопотання Позивача про відшкодування витрат, пов'язаних з прибуттям Позивача та її представника до суду першої інстанції у розмірі 1 573, 92 грн., колегія суддів зазнає таке.
Відповідно до статті 135 КАС України витрати пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони. Стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, та її законному представнику сплачується іншою стороною компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно до розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно до розміру мінімальної заробітної плати. Граничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їхніх законних представників, що пов'язані із прибуттям до суду, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Позивачем в підтвердження доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу долучено копії чеків на придбання пального № 526754 на суму 417,66 грн. (том 1 а.с. 81), № 537786 від 27.05.2019 року на суму 1 499, 33 грн. (том 2 а.с. 13), № 615516 від 09.08.2019 року на суму 1 221, 51 грн. (том 2 а.с. 75).
Разом з тим, з вказаних чеків неможливо встановити для яких цілей дизельне пальне було придбане, оскільки надано три чеки, в яких сума придбаного пального значно більша ніж заявлена Позивачем.
Фіскальні чеки на придбання пального не є належним доказами, так як не можуть перевищувати встановлені законодавством норми відшкодування витрат на відрядження, згідно з додатком до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року № 590 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2018 року № 155) "Граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних, адміністративних та господарських справ". Зокрема, вказані чеки не є проїзними документами урозумінні законодавства, що можуть слугувати належними підставами для відшкодування відповідних витрат (зокрема, не є транспортними квитками, рахунками щодо проїзду автомобільним транспортом загального користування).
Крім того, відсутні докази, які підтверджують використання власного транспортного засобу, а також будь-які докази, які можна взяти до уваги для визначення кількості пального, що витрачене.
Таким чином, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що Позивач належними та допустимими доказами не довела розмір таких витрат.
Посилання ОСОБА_1 на чеки про придбання паливно-мастильних матеріалів колегією суддів оцінюються критично, оскільки зміст останніх не може слугувати підтвердженням суми витрат на проїзд Позивача та його представника саме для прибуття на судові засідання суду першої інстанції у даній справі.
З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність правових підстав для відшкодування ОСОБА_1 судових витрат, пов'язаних з прибуттям Позивачки та її представника у судові засідання до суду першої інстанції.
Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За змістом частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Розглянувши доводи ОСОБА_1 викладені в апеляційній скарзі в частині розподілу судових витрат, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що судове рішення постановлено при неповному з'ясуванні обставин справи та з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду першої інстанції скасуванню в частині відмови у здійсненні розподілу судових витрат, з ухваленням нового рішення в цій частині про стягнення на користь ОСОБА_1 судових витрат на професійну правничу допомогу понесених при розгляді справи у суді першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2019 року скасувати в частині відмови у здійсненні розподілу судових витрат та прийняти в цій частині нову постанову.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Державної міграційної служби України (01001, м. Київ, вул. Володимирська, 9, ЄДРПОУ 3750847) судові витрати на професійну правничу допомогу, понесені при розгляді справи у суді першої інстанції, у розмірі 5700 (п'ять тисяч сімсот) гривень 00 копійок.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий-суддя: В.П. Мельничук
Судді: Г.В. Земляна
І.О. Лічевецький
Повний текст складено 22.10.2019 року.