П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
23 жовтня 2019 р.м. ОдесаСправа № 521/7259/19
Головуючий в 1 інстанції: Бобуйок І.А.
рішення суду першої інстанції прийнято у м. Одеса
11 липня 2019 року об 16 год. 47 хв.
Судова колегія П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача: Яковлєва О.В.,
суддів Градовського Ю.М., Крусяна А.В.,
при секретарі Голобородько Д.В.,
за участі:
апелянта ОСОБА_1
представника апелянта ОСОБА_2
представника відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 11 липня 2019 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці Державної фіскальної служби України, виконуючого обов'язки начальника митниці - начальника управління протидії митним правопорушенням та міжнародної протидії Одеської митниці Державної фіскальної служби України - Недоренко Сергія Олександровича, про скасування рішення,-
Позивач звернувся до суду з позовом у якому заявлено вимоги Одеській митниці Державної фіскальної служби України та виконуючому обов'язки начальника митниці - начальника управління протидії митним правопорушенням та міжнародної протидії Одеської митниці Державної фіскальної служби України - Недоренко Сергію Олександровичу про визнання протиправною та скасування постанови у справі про порушення митних правил № 3473/50000/18 від 10 квітня 2019 року.
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 11 липня 2019 року відмовлено у задоволенні адміністративного позову.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням позивачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позивні вимоги.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що є помилковим висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позивних вимог, так як позивач не має статус резидента, внаслідок чого у його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України.
Крім того, апелянт вважає, що митним органом порушено процедуру притягнення його до відповідальності, що також свідчить про необхідність скасування оскаржуваної постанови у справі про порушення митних правил.
В свою чергу, митним органом подано відзив на вищевказану апеляційну скаргу у якому зазначено, що судом першої інстанції прийнято законне та обґрунтоване рішення, яким підтверджено вину позивача у вчиненні спірного правопорушення.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що подана апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 12 березня 2018 року, як громадянином Болгарії, ввезено на митну територію України транспортний засіб «RENAULT ESPACE» смугою руху «зелений коридор» з метою «особисте користування» у митному режимі «тимчасове ввезення до 1 року».
При цьому, 03 листопада 2018 року в зону митного контролю митного поста «Аккерман» Одеської митниці ДФС, напрямком з України до Молдови, в'їхав легковий автомобіль марки «RENAULT ESPACE» під керуванням ОСОБА_1
В свою чергу, митним органом, при виїзді з України зазначеного автомобіля встановлено, що ОСОБА_1 має громадянство України, а як наслідок ним вчинено адміністративне правопорушення при ввезені автомобіля, як нерезидент України, передбачене ст. 485 МК України.
Внаслідок чого, посадовою особою Одеської митниці ДФС у відношенні громадянина України ОСОБА_1 03 листопада 2018 року складено протокол про порушення митних правил № 3473/50000/18 за ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України.
При цьому, 10 квітня 2019 року митним органом прийнято постанову у справі про порушення митних правил № 3473/50000/18, якою позивача визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбачених ст. 485 МК України та накладено стягнення, у розмірі 188 338,41 грн.
Не погоджуючись з отриманою постановою про накладення адміністративного стягнення позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
За наслідком встановлених обставин судом першої інстанції, з яким не погоджується судова колегія, зроблено висновок про відмову у задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне.
Так, згідно ст. 485 МК України, заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги,- тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.
Відповідно до ч. 1 ст. 495 МК України, доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст. 9 ЗУ «Про громадянство України», іноземець або особа без громадянства можуть бути за їх клопотаннями прийняті до громадянства України. Умовами прийняття до громадянства України є: 1) визнання і дотримання Конституції України та законів України; 2) подання декларації про відсутність іноземного громадянства (для осіб без громадянства) або зобов'язання припинити іноземне громадянство (для іноземців). Іноземці, які перебувають у громадянстві (підданстві) кількох держав, подають зобов'язання припинити громадянство (підданство) цих держав.
Відповідно до п. 1 ст.2 ЗУ «Про громадянство України», якщо громадянин України набув громадянство (підданство) іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України. Якщо іноземець набув громадянство України, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України.
Згідно зі ст. 18 ЗУ «Про громадянство України», громадянин України, який відповідно до чинного законодавства України є таким, що постійно проживає за кордоном, може вийти з громадянства України за його клопотанням. Датою припинення громадянства України у випадках, передбачених цією статтею, є дата видання відповідного Указу Президента України.
Відповідно до ст. 19 ЗУ «Про громадянство України», громадянин України, який подав заяву про вихід з громадянства України або щодо якого оформляється втрата громадянства, до видання Указу Президента України про припинення громадянства України користується всіма правами і несе всі обов'язки громадянина України.
Згідно ст. 4 МК України, резидентами-фізичними особами вважаються: громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які мають постійне місце проживання в Україні, у тому числі ті, які тимчасово перебувають за кордоном.
Колегією суддів встановлено, що ОСОБА_1 12 березня 2018 року, як громадянином Болгарії, який також є громадянином України, ввезено на митну територію України смугою руху «зелений коридор» транспортний засіб «RENAULT ESPACE» з метою особистого користування у митному режимі тимчасового ввезення до 1 року, чим на думку митного органу вчинено порушення митних правил, передбачене ст. 485 МК України.
В свою чергу, надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає, що тимчасове ввезення громадянами-нерезидентами на митну територію України транспортних засобів особистого користування дозволяється на строк до одного року без сплати митних платежів.
При цьому, тимчасове ввезення громадянами-резидентами транспортних засобів особистого користування здійснюється після сплати всіх митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів.
Між тим, колегія суддів вважає, що основоположним критерієм визначення особи резидентом чи нерезидентом, у розумінні положень Митного кодексу України, є її постійне місце проживання, а не її громадянство, оскільки нерезидентом може бути, зокрема, як і громадянин України, так і громадянин іншої держави.
В свою чергу, у межах спірних правовідносин митним органом встановлено, що громадянин Болгарії ОСОБА_1 є також громадянином України та має паспорт громадянина України, серії НОМЕР_1 , виданий 28 грудня 2006 року.
Крім того, громадянин України ОСОБА_4 зареєстрований у встановленому законом порядку за адресою: АДРЕСА_1 .
При цьому, колегія суддів вважає, якщо громадянин України постійно проживає в іншій країні він має у встановленому законом порядку зареєструвати своє місце проживання у відповідному територіальному підрозділу Міністерства закордонних справ України або дипломатичного представництва чи консульської установи України за кордоном, що свідчитиме про набуття ним статусу нерезидента.
В даному випадку, позивачем не надано доказів проведення відповідної реєстрації свого місця проживання, як громадянина України, за кордоном.
Між тим, колегія суддів вважає, що оскільки позивач має паспорт громадянина України, він має нести юридичну відповідальність відповідно до вимог чинного законодавства, як громадянин України.
В свою чергу, враховуючи факт постійної реєстрації позивача, як громадянина України, на території України, колегія суддів вважає останнього резидентом України.
Внаслідок чого, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач, маючи статус громадянина-резидента, при ввезенні на митну територію України автомобіля, зареєстрованого за кордоном, заявив митному органу України, що він є громадянином Болгарії та нерезидентом України, чим вчинив протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів.
Проте, колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова про порушення митних правил підлягає скасуванню, так як вона прийнята поза межами строків накладення адміністративних стягнень у справах про порушення митних правил, встановлених ст. 467 МК України, з огляду на наступне.
Так, згідно ч. 1 ст. 467 МК України, якщо справи про порушення митних правил відповідно до статті 522 цього Кодексу розглядаються органами доходів і зборів, адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше, ніж через шість місяців з дня вчинення правопорушення, а у разі розгляду органами доходів і зборів справ про триваючі порушення митних правил, у тому числі передбачені статтями 469, 477-481, 485 цього Кодексу, - не пізніше, ніж через шість місяців з дня виявлення цих правопорушень.
В даному випадку, як вже зазначалось колегією суддів вище, 12 березня 2018 року позивачем ввезено на митну територію України транспортний засіб з іноземною реєстрацією смугою руху «зелений коридор», з метою особистого користування у митному режимі «тимчасове ввезення до 1 року», чим вчинено спірне правопорушення.
При цьому, інформацію щодо наявності у позивача громадянства України митний орган, згідно оскаржуваної постанови, отримав 13 квітня 2018 року з листа Прикордонної служби від 05 квітня 2018 року № 5/10/325, а також з листа від 03 травня 2018 року № 5/10/422.
Внаслідок чого, колегія суддів вважає, що митний орган, станом на 13 квітня 2018 року, знав про факт вчинення позивачем спірного правопорушення, а як наслідок мав вчиняти необхідні дії для притягнення останнього до відповідальності у встановлені МК України строки.
В свою чергу, складання оскаржуваної постанови 10 квітня 2019 року здійснено поза межами встановленого 6-місячного строку, а тому така постанова є протиправною та підлягає скасуванню.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції допустив порушення матеріального і процесуального права при вирішенні справи, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення.
Керуючись ст.ст. 271, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 11 липня 2019 року - скасувати, прийняти у справі нове рішення, яким частково задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 .
Визнати протиправною та скасувати постанову Одеської митниці Державної фіскальної служби про порушення митних правил № 3473/50000/18 від 10 квітня 2019 року, якою на позивача накладено адміністративне стягнення за порушення, передбачене ст. 485 МК України, у вигляді штрафу, на суму 188 338,41 грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Яковлєв О.В.
Судді Градовський Ю.М.
Крусян А.В.