07 жовтня 2019 року м. Дніпросправа № 160/3192/19
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів:
судді-доповідача Чумака С.Ю.,
суддів: Чабаненко С.В., Юрко І.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 травня 2019 року у справі № 160/3192/19 (суддя І інстанції - Кальник В.В..)
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування постанов,
ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ, РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ, ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області про накладення стягнень передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів» від 20.03.2019 № 7;
- визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області про накладення стягнень передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів» від 20.03.2019 № 8.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 травня 2019 року адміністративний позов задоволено в повному обсязі.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати це рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги серед іншого зазначає, що матеріали справи не містять підтвердження надання позивачем замовнику інформації передбаченої ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів», що і стало підставою для притягнення до відповідальності. ОСОБА_2 того, позивачем не виконаний припис відповідача про усунення виявлених порушень чинного законодавства.
Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін.
ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем з 13.06.2018, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за номером 2 224 000 0000 125400 від 13.06.2018 (а.с. 11-12). Основний вид економічної діяльності за КВЕД 14.11 «Виробництво одягу зі шкіри».
Позивачем провадиться діяльність із виробництва одягу зі шкіри, виробництва іншого одягу й аксесуарів, виготовляються вироби із хутра, позивач займається роздрібною торгівлею, що здійснюється шляхом замовлення через мережу Інтернет.
Позивач розмістив публічну пропозицію укласти договір на виготовлення та пошив ОСОБА_3 шуби в мережі Інтернет на веб-сторінці за адресою (www.instagram.com/lev_rina/) (а.с. 38).
Після розміщення пропозиції до позивача звернулась фізична особа ОСОБА_4 (далі - замовник або споживач) та зробила замовлення на пошив норкової шуби.
14.08.2018 після того, як сторони домовились щодо умов співробітництва, що підтверджується скріншотами листування між ними (а.с. 39-54), замовником перераховано грошові кошти трьома транзакціями по 13 972,00 грн за кожну транзакцію, та однією транзакцією на суму 12 684,00 грн на рахунок фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , шляхом поповнення готівкою в терміналі самообслуговування в м. Миколаїв. Загалом 14.08.2018 нею сплачено 54 600,00 грн.
З метою виготовлення та пошиву норкової шуби, за згодою ОСОБА_4 , позивачем за договором купівлі-продажу №20/08-18 від 20.08.2018 придбано у Товариства з обмеженою відповідальністю «ПІВДЕННО-ПІВНІЧНИЙ АЛЬЯНС» шкурки норки NAFFA, у кількості 20 шт. та необхідну фурнітуру, загальною вартістю 59 800,00 грн, що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями документів (а.с. 55-62).
08.09.2018 на виконання вимог укладеного між сторонами договору, ОСОБА_4 здійснено повну оплату за норкову шубу (а.с. 31зв).
Усього разом за пошив норкової шуби замовником сплачено 81 900,00 грн.
На виконання договору ФОП ОСОБА_1 виготовив та передав у власність ОСОБА_4 норкову шубу, а остання отримала її та сплатила за неї грошові кошти у повному розмірі.
10.09.2018 замовником отримано виготовлену норкову шубу через відділення «Нова пошта», що підтверджується експрес-накладною № 59000362186922 від 08.09.2018 року (а.с. 37).
Після цього позивачем отримано повідомлення, що ОСОБА_4 бажає перекроїти отриману нею шубу, на що позивач погодився та 10.09.2018 замовником повернуто шубу з метою її перекрою через відділення «Нова пошта», експрес-накладна № НОМЕР_1 від 10.09.2018 (а.с. 35).
13.10.2018 позивачем повторно направлено замовнику виготовлену норкову шубу через відділення «Нова пошта», експрес-накладна № НОМЕР_2 від 13.10.2018. (а.с. 34).
Після отримання шуби вдруге, ОСОБА_4 звернулась із заявою до ГУ Держпродспоживслужби у Дніпропетровській області, оскільки вважає, що вказаний товар не відповідає вартості та якості. На підставі такої заяви проведена перевірка позивача.
Внаслідок перевірки ФОП ОСОБА_1 щодо дотримання законодавства про захист прав споживачів, Головним управлінням Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області 27.02.2019 складено акт № 001443 за результатами такої перевірки. Згідно з актом, виявлено наступне: перед укладанням договору на відстані (пошив шуби з норки) не надано інформацію, не укладено договір. Споживачу не надано необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію. (а.с. 21).
До зазначеного акта наданий припис, відповідно до якого позивача зобов'язано усунути недоліки згідно чинного законодавства (а.с. 23).
Від ФОП ОСОБА_1 надійшли заперечення на акт № 001443 від 27.02.2019, в якому він просить визнати протиправним та скасувати вказаний вище акт та припис до нього (а.с. 24-28).
20.03.2019 відповідачем прийнято Постанову № 7 про накладення стягнень, передбачених ст. 23 ЗУ «Про захист прав споживачів», якою за невиконання припису посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, про усунення порушень прав споживачів, на позивача накладений штраф у розмірі 20 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 340,00 грн. (а.с. 29)
Також 20.03.2019 відповідачем прийнято Постанову № 8 про накладення стягнень, передбачених ст. 23 ЗУ «Про захист прав споживачів», відповідно до якої ФОП ОСОБА_1 , під час замовлення роботи (послуги) споживача на пошив норкової шуби, 14.08.2018 не надав необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію та до позивача застосовано штраф в розмірі 24 618,90 грн. (а.с. 30)
У той же день обидві постанови отримані позивачем, що ним підтверджено у позові і не заперечувалось під час розгляду справи.
Не погодившись з постановами, вважаючи їх необґрунтованими, протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не наведено достатньо доводів та не надано доказів щодо наявності факту виявлених порушень норм законодавства про захист прав споживачів.
НОРМИ ПРАВА, ЯКІ РЕГУЛЮЮТЬ СПІРНІ ПРАВОВІДНОСИНИ, ТА ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ СУДОМ
Статтею 42 Конституції України встановлено, що держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів. Таким чином, контроль за якістю і безпечністю продукції гарантується державою, а право на безпечність та якість продукції є конституційним правом людини.
Відповідно до Положення про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 № 667 (далі - Положення № 667), Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (Держпродспоживслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства та який реалізує державну політику у галузі ветеринарної медицини, сферах безпечності та окремих показників якості харчових продуктів, карантину та захисту рослин, ідентифікації та реєстрації тварин, санітарного законодавства, попередження та зменшення вживання тютюнових виробів та їх шкідливого впливу на здоров'я населення, метрологічного нагляду, ринкового нагляду в межах сфери своєї відповідальності, насінництва та розсадництва (в частині сертифікації насіння і садивного матеріалу), реєстрації та обліку машин в агропромисловому комплексі, державного нагляду (контролю) у сфері агропромислового комплексу, державного нагляду (контролю) у сферах охорони прав на сорти рослин, насінництва та розсадництва, державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів і рекламу в цій сфері, за якістю зерна та продуктів його переробки, державного нагляду (контролю) за додержанням заходів біологічної і генетичної безпеки щодо сільськогосподарських рослин під час створення, дослідження та практичного використання генетично модифікованого організму у відкритих системах на підприємствах, в установах та організаціях агропромислового комплексу незалежно від їх підпорядкування і форми власності, здійснення радіаційного контролю за рівнем радіоактивного забруднення сільськогосподарської продукції і продуктів харчування.
Відповідно до пунктів 1, 13 частини 1 статті 26 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 № 1023-ХІІ центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, здійснює державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечує реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і має право: давати суб'єктам господарювання обов'язкові для виконання приписи про припинення порушень прав споживачів; накладати на суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, стягнення, передбачені статтею 23 цього Закону, в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.
Споживач за власним бажанням звернулась до позивача з проханням виготовити виріб на замовлення, а не придбати вже готовий виріб. При цьому, позивачем, на виконання вимог ЗУ «Про захист прав споживачів» було повідомлено споживача, яке саме ательє виготовляє шубу (ательє Levrina).
Судом першої інстанції правильно встановлено, що договір між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_4 укладений саме в усній формі, а сторонами вчинено відповідні дії на виконання умов цього договору. Зазначений факт жодною зі сторін не оскаржується.
Також, в матеріалах справи містяться докази того, що позивачем та замовником оговорено всі деталі, які мають значення при виготовленні товару, а саме зазначено, що відтіночна норка не буде ідентична з фото; стрижена норка має властивості бути зношеною у більш швидкий термін ніж звичайна; було обрано підкладку. Сторонами обрано шкурки норки ОСОБА_5 .
Окрім цього, з метою визначення всіх побажань замовника, позивач погоджував питання щодо косої планки, паркетної розкладки по діагоналі, вороту, рукавів та поясу. Також чітко визначена модель шуби. Замовником особисто надано примірочні мірки, по яким виготовлений виріб.
Судом першої інстанції обґрунтовано взято до уваги, що протягом процесу виготовлення, розпорювання, перекрою шуби, сторонами оговорювались всі деталі засобами електронного зв'язку.
Проте, як зазначалося вище, відповідачем на підставі акту перевірки № 001443 від 27.02.2019 винесено Припис, в зобов'язальній частині якого зазначено усунути виявлені недоліки згідно чинного законодавства, тобто припис носить загальний характер без конкретизації того, що приписується (вимагається) зробити.
Згідно з ч. 6 ст. 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 5 квітня 2007 року № 877-V, за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт.
Відповідно до ч. 7 ст. 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", на підставі акту, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п'яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.
Частиною 8 ст. 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" визначено, що припис - обов'язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб'єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб'єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку.
Припис не може містити декларативних (загальних) вимог щодо усунення виявлених перевіркою порушень. Натомість, він повинен містити перелік конкретних заходів, які необхідно здійснити суб'єкту господарювання для усунення виявлених порушень.
Із припису, наданого відповідачем не є зрозумілим спосіб усунення порушень, а також про які саме порушення йде мова та в чому конкретно вони полягають і яким шляхом їх необхідно усунути позивачу на думку контролюючого органу.
Отже, наведений припис не містить у собі категоричної вимоги, що полягає у вчиненні фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 . конкретних дій для усунення конкретних порушень законодавства, а тому позивач не мав об'єктивної можливості виконати вказані пункти Припису не може нести відповідальність за невиконання такого припису.
Сам припис позивачем не оскаржувався, проте колегія суддів вважає, що ця обставина не є перешкодою для визнання протиправною постанови № 7 з огляду на зазначені вище обставини.
Стосовно постанови № 8 апеляційний суд виходить з такого.
Як зазначалось вище, в акті та оскарженій постанові відповідач зазначив, що порушення позивача полягає у тому, що перед укладанням договору на відстані (пошив шуби з норки) не надано необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію.
В апеляційній скарзі в обґрунтування своїх вимог, відповідач посилається на норми статті 13 Закону України «Про захист прав споживачів», яка передбачає перелік інформації, яку повинен надати продавець (виконавець) споживачу перед укладенням договору.
Частиною 2 вказаної статті визначено, що перед укладенням договорів на відстані продавець (виконавець) повинен надати споживачеві інформацію про:
1) найменування продавця (виконавця), його місцезнаходження та порядок прийняття претензії;
2) основні характеристики продукції;
3) ціну, включаючи плату за доставку, та умови оплати;
4) гарантійні зобов'язання та інші послуги, пов'язані з утриманням чи ремонтом продукції;
5) інші умови поставки або виконання договору;
6) мінімальну тривалість договору, якщо він передбачає періодичні поставки продукції або послуг;
7) вартість телекомунікаційних послуг, якщо вона відрізняється від граничного тарифу;
8) період прийняття пропозицій;
9) порядок розірвання договору.
У разі ненадання такої інформації суб'єкт господарювання несе відповідальність згідно із статтями 15 і 23 цього Закону.
Отже, частина 2 статті 13 Закону України «Про захист прав споживачів» містить 9 пунктів щодо надання виконавцем відповідної інформації споживачу, проте відповідачем ні в акті, ні в постанові не конкретизовано, які саме з цих пунктів не виконані позивачем.
Апелянт посилається на те, що позивачем не надано доказів на підтвердження дотримання вищезазначених норм, а судом першої інстанції встановлено лише факт розміщення на веб-сторінці позивача публічної пропозиції про укладення договору щодо виготовлення та пошиву норкової шуби, проте такі доводи не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки, які зазначалось раніше, судами встановлено, що перед укладенням договору сторонами обговорювались певні його умови і щодо цих умов сторони дійшли відповідної згоди.
Отже, відповідачем не зазначено ні в акті, ні в постанові, яку саме інформацію позивач не надав споживачу перед укладенням договору на відстані, тобто склад правопорушення з боку позивача відповідачем не визначений і відповідно не встановлений, а виклад порушень носить узагальнений характер без посилання на фактичні обставини відносин між позивачем та споживачем.
При цьому, навіть наводячи в апеляційній скарзі положення частини 2 статті 13 Закону України «Про захист прав споживачів» відповідачем лише перераховані пункти цієї частини статті без конкретизації, які саме вимоги та пункти порушені позивачем при укладанні договору на виготовлення товару на відстані.
Крім того, колегія суддів також зазначає, що стаття 23 стаття Закону України «Про захист прав споживачів», відповідно до якої на позивача накладені стягнення за обома оскарженими постановами, містить 3 частини, а частина 1 - 12 пунктів, за якими на порушників накладаються стягнення за різні види правопорушень, проте ні постанова № 7, ні постанова № 8 не містять посилань на конкретні частини та пункти, які є підставою для притягнення позивача до відповідальності, тобто відповідачем не визначені і не зазначені в оскаржених постановах конкретні норми, які стали підставою для накладення стягнень. Посилання в такому випадку і при таких обставинах на статтю 23 зазначеного Закону в цілому є недостатнім, оскільки остання лише в частині 1 містить 12 складів правопорушень і за яке з них притягується до відповідальності позивач не зазначено.
Зазначені обставини свідчать про протиправність оскаржених позивачем постанов і необхідність їх скасування, про що правильно зазначено і судом першої інстанції.
Суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що постанови Головного управління Держпродспоживслужби № 7 та № 8 від 20.03.2019 про накладення стягнень передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів» є протиправними та підлягають скасуванню.
За таких обставин колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно та об'єктивно досліджено обставини справи і надано оцінку всім доводам сторін, рішення прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін.
Оскільки справа відповідно до п. 6 ч. 6 ст. 12 КАС України відноситься до категорії незначних, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом.
На підставі викладеного, керуючись статтями 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 травня 2019 року у справі № 160/3192/19 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач С.Ю. Чумак
суддя С.В. Чабаненко
суддя І.В. Юрко