П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
24 жовтня 2019 р.м.ОдесаСправа № 483/167/19
Головуючий в 1 інстанції: Фульга А. П.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача - Стас Л.В.
суддів - Турецької І.О., Шеметенко Л.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 червня 2019 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач, ОСОБА_1 , (далі - позивач) звернувся з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просив:
- визнати протиправною діяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо безпідставного зменшення громадянину ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у листопаді - грудні 2015 року на суму 5799,17 грн.;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити громадянину ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за листопад - грудень 2015 року на суму 5799,17 грн.;
- визнати протиправною діяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо безпідставного позбавлення громадянина ОСОБА_1 індексації матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, наданої у грудні 2015 року, у розмірі 2004,55 грн.;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити громадянину ОСОБА_1 індексацію матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, наданої у грудні 2015 року, у розмірі 2004,55 грн.;
- визнати протиправною діяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо безпідставного позбавлення громадянина ОСОБА_1 індексації грошової премії до Дня Збройних Сил України за підсумками 2015 року у розмірі 1603,64 грн.;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити громадянину ОСОБА_1 індексацію грошової премії до Дня Збройних Сил України за підсумками 2015 року у розмірі 1603,64 грн.;
- визнати протиправною діяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо безпідставного позбавлення громадянина ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з січня 2016 року по 16 серпня 2017 року (за виключенням нарахування 29,22 у травні 2016 року) у розмірі 32397,64 грн.;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити громадянину ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з січня 2016 року по 16 серпня 2017 року у розмірі 32397,64 грн.;
- визнати протиправною діяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо безпідставного позбавлення громадянина ОСОБА_1 індексації компенсації за невикористану відпустку у 2017 році у розмірі 973,31 грн.;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити громадянину ОСОБА_1 індексацію за невикористану відпустку у 2017 році у розмірі 973,31 грн.;
- визнати протиправною діяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо безпідставного позбавлення громадянина ОСОБА_1 індексації одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 197374,60 грн.;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити громадянину ОСОБА_1 індексацію одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 197374,60 грн.;
- визнати протиправною діяльність Військової частини НОМЕР_1 у роботі зі зверненнями громадянина ОСОБА_1 протиправною і такою, що завдала останньому моральної шкоди;
- стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь громадянина ОСОБА_1 грошове відшкодування моральної шкоди у розмірі 200000,00 грн.;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 відшкодувати громадянину ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 200000,00 грн. за протиправну діяльність у роботі з його зверненнями.
В обґрунтування позову посилався на те, що відповідачем в порушення вимог Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та п. 2 Порядку проведення індексації грошових доходів громадян, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 року № 1078 (далі - Порядок № 1078) за період проходження військової служби у 2015-2017 р.р. не нараховувалась та не виплачувалась індексація грошового доходу. Також позивач зазначав про те, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці, а її проведення у зв'язку зі зростанням споживчих цін є обов'язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 червня 2019 року позов ОСОБА_1 - задоволено частково.
Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо зменшення громадянину ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за листопад - грудень 2015 року на суму 5799,17 грн.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити громадянину ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за листопад - грудень 2015 року у сумі 5799,17 грн.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не виплати громадянину ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з січня 2016 року по 16 серпня 2017 року у розмірі 32397,64 грн.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити громадянину ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з січня 2016 року по 16 серпня 2017 року у розмірі 32397,64 грн.
В решті позовних вимог - відмовлено.
В апеляційній скарзі, Військова частина НОМЕР_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 червня 2019 року в частині задоволених вимог скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що військова частина є бюджетною організацією, основні фонди, матеріальні цінності якої перебувають у державній власності, а тому джерелом коштів для виплати грошового забезпечення військовослужбовцям та проведення індексації грошових доходів є Державний бюджет України. При цьому апелянт зазначає, що у 2016-2018 роках у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення не було передбачено фінансування індексації такого грошового забезпечення. Також в апеляційній скарзі апелянт зазначає про помилковість висновків суду першої інстанції щодо визначення конкретної суми індексації, що підлягає виплаті позивачу, посилаючись на втручання судом першої інстанції у дискрецію відповідача.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу посилаючись на безпідставність доводів апеляційної скарги, просить у задоволенні апеляційної скарги Військової частини НОМЕР_1 - відмовити, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 червня 2019 року - залишити без змін.
Колегія суддів, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач, ОСОБА_1 , у період з 16.07.1994 року по 16.08.2017 року проходив військову службу у Збройних Силах України. Останні 24 календарних місяці перед звільненням проходив службу на посадах: з 16.08.2015 року по 15.09.2015 року - начальник штабу - перший заступник командира військової частини НОМЕР_2 (м. Очаків); з 15.09.2015 року по 16.08.2017 року - начальник протичовнової боротьби - начальник групи протичовнової боротьби, протипідводно-диверсійного забезпечення та протимінної оборони управління операціями (бойового) забезпечення штабу Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України (м. Одеса).
Наказом Міністерства оборони України (по особовому складу) від 03.08.2017 року № 528 позивач звільнений з військової служби у запас у зв'язку із закінченням строку контракту. Наказом Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України від 16.08.2017 року № 166 позивач був виключений зі списків особового складу Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України, знято зі всіх видів забезпечення та направлено для зарахування на військовий облік до Очаківського районного військового комісаріату Миколаївської області (м. Очаків).
При звільненні з військової служби позивачу не була виплачена індексація грошового забезпечення.
Листом від 05.01.2018 року за вих. № 16 (а.с.51) на підставі звернення позивача, від 30.11.2017 року (вх№3219 від 05.12.2017) щодо роз'яснення порядку нарахування індексації грошового забезпечення за вересень-грудень 2015 року та з січня 2016 року відповідачем надано відповідь стосовно порядку нарахування та виплати індексації грошового забезпечення та зазначено, що у межах наявного фінансового ресурсу можливості для виплати індексації грошового забезпечення не було, тобто індексацію грошового забезпечення військовослужбовців слід не нараховувати до окремого роз'яснення. Крім того зазначено, що Порядком № 1078 не передбачений механізм нарахування та виплати індексації за попередні періоди, тому підстави для нарахування та виплати за попередні роки відсутні.
Вважаючи протиправними такі дії відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи справу та задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Військовою частиною НОМЕР_1 протиправно, всупереч нормам Конституції України та Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 не проведено нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення військовослужбовця за період з листопада 2018 року по 16.08.2017 року. В той же час суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог в іншій частині через необґрунтованість таких вимог.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів виходить із такого.
Відповідно до частини першої ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Отже, колегія суддів переглядає висновки суду першої інстанції тільки в межах доводів апеляційної скарги та не вступає в обговорення та оцінку рішення суду першої інстанції, в тій частині яка не оскаржена апелянтом.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно із ч. 1 ст. 2 Закону України від 25.03.1992 р. № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Відповідно до ст. 1-2 Закону України від 20.12.1991 р. № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Відповідно до частин 2, 3 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 03.07.1991 р. № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 1282-ХІІ).
Визначення індексації наведено у ч.1 ст.1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», відповідно до якої індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Відповідно до ч.1 ст.2 вказаного Закону індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, в тому числі, оплата праці (грошове забезпечення).
Згідно з ч.1 ст.4 цього Закону індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Згідно ч.1 ст.6 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.
Частинами 2, 6 ст.5 наведеного Закону передбачено, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), згідно п.1 якого він визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.
Пунктом 11 вказаного Порядку встановлено, що підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.
Згідно п.2 цього Порядку індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, в тому числі грошове забезпечення військовослужбовців.
Відповідно до п.6 Порядку виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. Відповідно до вимог діючих нормативно-правових актів, проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Листом Державної служби статистики України від 11 січня 2016 року №11.1-5/6-16 повідомлено, що індекс споживчих цін (без урахування тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим, м. Севастополя та частини зони проведення антитерористичної операції) у 2015 році (грудень до грудня попереднього року) становив 143,3 %
Відповідно до листа Державної служби статистики України від 10 січня 2017 року №11.1-03/2-17 індекс споживчих цін (без урахування тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим, м. Севастополя та частини зони проведення антитерористичної операції) у 2016 році (грудень до грудня попереднього року) становив 112,4 %.
У 2017 році індекс споживчих цін (без урахування тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим, м. Севастополя та частини зони проведення антитерористичної операції) становив 113,7 %.
Таким чином, у 2015-2017 році грошове забезпечення позивача підлягало обов'язковій індексації відповідно до норм Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», оскільки величина індексу споживчих цін за цей період перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Доводи апеляційної скарги із посиланням на відсутність механізму нарахування індексації грошового забезпечення та не закладення до бюджету коштів для виплати індексації, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки індексація заробітної плати (грошового забезпечення) є одним із способів забезпечення державних соціальних стандартів і нормативів, тому держава не може односторонньо відмовитись від взятих на себе зобов'язань, шляхом не виділення на дані цілі бюджетних асигнувань, без внесення відповідних змін до чинного законодавства щодо зміни соціальних стандартів і нормативів.
Таким чином, вказані апелянтом обставини не позбавляють його обов'язку провести індексацію грошового забезпечення позивача у встановленому законом порядку.
Відповідно до п. 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме6 підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету. У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговість його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході.
Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік (вказана норма застосовується із 01.12.2015 р.).
Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2018 № р. 141 внесено зміни у вищевказаний пункт та викладено його в такій редакції: «виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету. У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговості його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік».
Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до вимог чинного законодавства України, проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
При цьому, нормами Закону України « Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку № 1078 визначено джерело коштів на проведення індексації. Пунктом 6 Порядку № 1078 безпосередньо не скасовано виплату індексації заробітної плати (грошового забезпечення) та не пов'язано індексацію з надходженням коштів до власника підприємства, установи, організації. В Законі йдеться про фінансові ресурси бюджетів всіх рівнів.
З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для визнання протиправними дії відповідача та зобов'язання Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з листопада 2015 року по 16.08.2017 року.
При цьому, колегія суддів враховує, що статтею 18 Закону України від 05.10.2000 р. № 2017-ІІІ «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» визначено, що законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Тобто, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних вище нормативно-правових актів, проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією), є обов'язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України» від 08.11.2005 р. зазначено, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п.23 рішення).
У зв'язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Разом з цим, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги щодо втручання судом першої інстанції у дискрецію відповідача та безпідставного визначення у резолютивній частині судового рішення конкретних сум індексації грошового забезпечення, що повинні бути виплачені відповідачем, з таких підстав.
Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи N R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
При цьому, виходячи з положень ст. 2 КАС України щодо компетенції адміністративного суду останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які Конституцією України віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Отже, адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим ст. 3 КАС України, критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя.
З огляду на викладене, завдання, покладені на відповідача, в тому числі щодо здійснення індексації грошового забезпечення, є його виключною компетенцією (дискреційними повноваженнями), а тому обраним способом захисту прав позивача, суд фактично втрутився у дискреційні повноваження відповідача.
За наведених обставин, рішення суду першої інстанції, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 317 КАС України підлягає зміні, в частині виключення з тексту резолютивної частини судового рішення зазначення конкретних сум індексації грошового забезпечення, що підлягають виплаті позивачу.
Відповідно до ст. ст. 242 КАС України КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції відповідно до ч.5 ст.328 КАС України в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - задовольнити частково.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 червня 2019 року - змінити, шляхом викладення абзаців другого, третього, четвертого та п'ятого його резолютивної частини у наступній редакції:
«Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) щодо зменшення ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ) індексації грошового забезпечення за листопад - грудень 2015 року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ) індексацію грошового забезпечення за листопад - грудень 2015 року.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) щодо не виплати ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ) індексації грошового забезпечення за період з січня 2016 року по 16 серпня 2017 року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ) індексацію грошового забезпечення за період з січня 2016 року по 16 серпня 2017 року.»
В іншій частині рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 червня 2019 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає,
Повний текст судового рішення складено 24.10.2019 року.
Головуючий суддя Стас Л.В.
Судді Шеметенко Л.П. Турецька І.О.