П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
23 жовтня 2019 р.м.ОдесаСправа № 540/1113/19
Головуючий в 1 інстанції: Василяка Д.К.
Дата і місце ухвалення: 11.07.2019р., м.Херсон
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого - судді : Бойка А.В.,
суддів: Федусика А.Г.,
Шевчук О.А.,
за участю секретаря: Шепель О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Митниці ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 11 липня 2019 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНИЯ СМАЗОЧНЫХ МАТЕРИАЛОВ «СИОЛ» до Митниці ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів, зобов'язання здійснити митне оформлення товарів,
В травні 2019 року товариство з обмеженою відповідальністю «КОМПАНИЯ СМАЗОЧНЫХ МАТЕРИАЛОВ «СИОЛ» звернулося до Херсонського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Митниці ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів №UA508000/2019/000033/2 від 19.04.2019 року та №UA508000/2019/000034/2 від 19.04.2019 року, зобов'язання відповідача вжити заходів щодо митного оформлення товарів на підставі даних, заявлених позивачем в митних деклараціях МД-2 №UA508070/2019/000610 та МД-2 №UA508070/2019/000611.
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 11 липня 2019 року позов задоволено у повному обсязі.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, 13.08.2019 року Митниця ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі подала апеляційну скаргу, в якій посилається на не повне з'ясування судом обставин справи та не правильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права, що призвело до не правильного вирішення справи.
В своїй скарзі апелянт зазначає, що під час проведення митного контролю правильності визначення митної вартості товару було детально вивчено договір купівлі-продажу та інші документи, подані декларантом для здійснення митного оформлення. Перевіркою поданих документів встановлено наявність розбіжностей, а саме: у банківських платіжних документах у графі «Призначення платежу» вказано номер рахунку-проформи, який відрізняється від номеру рахунку-проформи, поданого до митного оформлення. Також, у поданому до митного оформлення рахунку-проформі вказано, що покриття страхових витрат здійснюється покупцем товару, тоді як угода укладена на умовах CIF, відповідно до яких витрати, пов'язанні із страхуванням товару, несе продавець. Крім того, зазначено, що ціна на товар дійсна протягом січня - лютого 2018 року, тоді як угода на поставку товару укладена у 2019 році.
Виявлені розбіжності викликали у митного органу обґрунтований сумнів щодо достовірності заявленого рівня митної вартості. Здійснивши порівняння рівня заявленої митної вартості задекларованого товару з рівнем митної вартості подібних товарів, митне оформлення яких здійснювалося в Херсонській області та інших митницях ДФС, було встановлено, що заявлений рівень митної вартості товарів не відповідає інформації, наявній у митного органу.
У зв'язку з цим, в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 11 липня 2019 року та прийняття нової постанови - про відмову в задоволенні позову ТОВ «КОМПАНИЯ СМАЗОЧНЫХ МАТЕРИАЛОВ «СИОЛ».
ТОВ «КОМПАНИЯ СМАЗОЧНЫХ МАТЕРИАЛОВ «СИОЛ» подало письмовий відзив на апеляційну скаргу митного органу, в якому просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін. Позивач зазначає, що нижчий рівень митної вартості імпортованого ним товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. ТОВ «КОМПАНИЯ СМАЗОЧНЫХ МАТЕРИАЛОВ «СИОЛ» для оформлення товару за методом №1 надало всі передбачені чинним законодавством документи для підтвердження ціни товару, що імпортується.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 09.01.2019 року між компанією Qingdao Awesome International Trade CO, Ltd (Китай), як Продавцем, та ТОВ «КОМПАНИЯ СМАЗОЧНЫХ МАТЕРИАЛОВ «СИОЛ», як Покупцем, укладено Контракт №SIOL-01, за умовами якого Продавець продав, а Покупець купив на умовах CIF Odessa (порт відвантаження Qingdao) згідно правил INCOTERMS 2010, автомобільні шини Annaite, Hilo і Amberstone в порядку та на умовах даного Контракту. Країна походження товару - Китай. Загальна сума Контракту складає 1 000 000 доларів США. Ціна за одиницю товару на весь асортимент визначена в проформах-інвойсах.
На виконання умов вказаного Контракту ТОВ «КОМПАНИЯ СМАЗОЧНЫХ МАТЕРИАЛОВ «СИОЛ» ввезло на митну територію України автомобільні шини в асортименті кількістю 240 штук.
У зв'язку з цим, 18.04.2019 року ТОВ «КОМПАНИЯ СМАЗОЧНЫХ МАТЕРИАЛОВ «СИОЛ» подало до Митниці ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі митну декларацію №UA508070/2019/000610, в якій митну вартість товару визначено за першим методом - ціною договору.
На підтвердження митної вартості товару позивачем надано: пакувальний лист; рахунок-проформу; рахунок-фактуру (інвойс); коносамент; сертифікат про походження товару №19С3705В0111/00009 від 01.03.2019 року; банківський платіжний документ, що стосується товару (Swift) від 21.02.2019 року; банківський платіжний документ, що стосується товару (Swift) від 15.03.2019 року; прейскурант (прас-лист) виробника товару від 09.01.2019 року; страховий поліс №В053635012019009154 від 13.03.2019 року; зовнішньоекономічний контракт №Siol-01 від 09.01.2019 року; договір (контракт) про перевезення №1408/13-01 від 14.08.2013 року; заяву на фізичний огляд №1217 від 17.04.2019 року.
За результатами перевірки документів, поданих позивачем для підтвердження заявленої митної вартості товарів, Митницею зроблено висновок, що вони містять розбіжності, числові значення складових митної вартості товарів, які є обов'язковими при її обчисленні, не підтверджені документально, та заявлено неповні відомості про митну вартість товарів.
Відповідно до вимог п.3 ст.53 МК України декларанту 19.04.2019р. було запропоновано, для підтвердження заявленої митної вартості товару, потягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, а саме: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний із договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (контракту, угоди); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прайс-листи виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Того ж дня, на виконання вимог митного органу, позивачем додатково надано експортну декларацію №435020190000009777 від 01.03.2019 року та лист від продавця. Зазначено про неможливість надання інших документів.
Після подання декларантом додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, Митниця ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі дійшла висновку, що надані документи містять розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
19.04.2019 року відповідачем сформовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення №UA508070/2019/00035.
Крім того, 19.04.2019 року Митницею ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі прийнято рішення про коригування митної вартості №UA508000/2019/000033/2, згідно якого митна вартість оцінюваного товару була визначена за другорядним методом - за резервним методом.
Зокрема, у рішенні про коригування митної вартості товарів від 19.04.2019р. №UA508000/2019/000033/2 відповідач зазначив, що позивачем заявлено не повні відомості про митну вартість та окремі складові митної вартості (фактурна вартість, транспортні витрати та витрати на страхування) достовірно документально не підтверджено. При цьому, подані документи містять розбіжності, а саме: у банківських платіжних документах у графі «Призначення платежу» вказано номер рахунку-проформи, який відрізняється від наданого до митного оформлення; у поданому до митного оформлення рахунку-проформі вказано, що покриття страхових витрат здійснюється покупцем товару, тоді як угода укладена на умовах CIF, відповідно до яких витрати, пов'язанні із страхуванням товару несе продавець; у поданому до митного оформлення рахунку-проформі вказано, що ціна на товар дійсна протягом січня-лютого 2018 року, тоді як угода на поставку товару укладена у 2019 році; у додатково наданій копії митної декларації країни відправлення умови поставки товару відрізняються від вказаних у товаро-супровідних документах, а також зазначено рахунок-фактуру, номер якої не відповідає поданому до митного оформлення.
Судом першої інстанції, також, встановлено, що на виконання умов Контракту №SIOL-01 від 09.01.2019 року ТОВ «КОМПАНИЯ СМАЗОЧНЫХ МАТЕРИАЛОВ «СИОЛ» ввезло на митну територію України автомобільні шини в асортименті кількістю 1512 штук.
У зв'язку з цим, 19.04.2019 року ТОВ «КОМПАНИЯ СМАЗОЧНЫХ МАТЕРИАЛОВ «СИОЛ» подало до Митниці ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі митну декларацію №UA508070/2019/000611, в якій митну вартість товару визначено за першим методом - ціною договору.
На підтвердження митної вартості товару позивачем надано: пакувальний лист, рахунок-проформу, рахунок-фактуру, коносамент, міжнародну товарно-транспортну накладну, банківський платіжний документ, що стосується товару (Swift) від 21.02.2019 року, банківський платіжний документ, що стосується товару (Swift) від 15.03.2019 року, прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 09.01.2019 року, страховий поліс, зовнішньоекономічний контракт, договір про перевезення, заяву на фізичний огляд № 1218 від 17.04.2019 р., повідомлення від 19.04.2019 року.
У зв'язку із встановленням розбіжностей у поданих до митного оформлення документах, Митницею 19.04.2019 р. направлено електронне повідомлення декларанту, із зазначенням про необхідність надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умови, визначеними договором (угодою, контрактом), рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору, виписку з бухгалтерської документації, каталоги, специфікації, прейскуранти виробника товару, копію митної декларації країни відправлення, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та /або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
На виконання вимог митного органу позивачем додатково надано експортну декларацію №435020190000140656 від 05.03.2019 року та лист від продавця («Account Statement»). Зазначено про неможливість подання інших документів у зв'язку з їх відсутністю.
19.04.2019 року відповідачем сформовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення № UA508070/2019/00036.
Крім того, 19.04.2019 року Митницею ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі прийнято рішення про коригування митної вартості №UA508000/2019/000034/2, згідно якого митна вартість оцінюваного товару була визначена за другорядним методом - за резервним методом.
Зокрема, у рішенні про коригування митної вартості товарів від 19.04.2019р. №UA508000/2019/000034/2 відповідач зазначив, що позивачем заявлено не повні відомості про митну вартість та окремі складові митної вартості (фактурна вартість, транспортні витрати та витрати на страхування) достовірно документально не підтверджено. При цьому, подані документи містять розбіжності, а саме: у банківському платіжному документі у графі «Призначення платежу» вказано номер рахунку-проформи, який відрізняється від наданого до митного оформлення; у поданому до митного оформлення рахунку-проформі вказано, що покриття страхових витрат здійснюється покупцем товару, тоді як угода укладена на умовах CIF, відповідно до яких витрати, пов'язанні із страхуванням товару несе продавець; у додатково наданій копії митної декларації країни відправлення умови поставки товару відрізняються від вказаних у товаро-супровідних документах, а також зазначено рахунок-фактуру, номер якої не відповідає поданому до митного оформлення.
Не погоджуючись з правомірністю рішень про коригування митної вартості товарів №UA508000/2019/000033/2 від 19.04.2019 року та №UA508000/2019/000034/2 від 19.04.2019 року ТОВ «КОМПАНИЯ СМАЗОЧНЫХ МАТЕРИАЛОВ «СИОЛ» оскаржило їх в судовому порядку.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов товариства, дійшов висновку, що позивачем був наданий достатній вичерпний перелік документів, який підтверджував заявлену митну вартість товарів, наявність розбіжностей щодо числових значень митної вартості у яких митним органом не доведено. Надані позивачем документи також не містять ознак підробки, містили всі відомості, що підтверджували числові значення складових митної вартості товарів, та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. А відтак, за висновками суду першої інстанції, у Митниці не було підстав для сумніву правильності митної оцінки товару.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Відповідно до пунктів 23, 24 статті 4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
На підставі приписів Митного кодексу України орган доходів і зборів здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою, відповідно до ст.49 МК України, є їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Поняття митної вартості є базовою категорією у системі митного законодавства з питань державної митної справи, оскільки саме на основі митної вартості здійснюється розрахунок митних платежів.
Вказане узгоджується з положеннями ст.50 МК України, якою передбачено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Відповідно до Брюссельської Конвенції про створення уніфікованої методології визначення митної вартості товарів 1950 року (Конвенція про оцінку товарів у митних цілях), митна вартість була визначена як номінальна ціна товару, за якою відповідний товар може бути проданий в країну призначення в момент подання митної декларації (тобто ціна, що укладається між незалежними один від одного продавцем і покупцем на умов повної ринкової конкуренції).
Відповідно до Генеральної угоди про тарифи і торгівлю (ГАТТ), підписаної 30 жовтня 1947 року, оцінка імпортованого товару для митних цілей (митна вартість) повинна ґрунтуватись на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито.
Згідно Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року митною вартістю імпортованих товарів є їх контрактна вартість, тобто ціна, що фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт до країни імпорту.
За змістом частини 1 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Частинами 1, 2 статті 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Згідно ч.1 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Тобто, заявлення митної вартості товарів здійснюється виключно декларантом без жодного втручання митних органів, за винятком проведення певних консультацій за бажанням та зверненням декларанта для отримання певної інформації, необхідної йому для визначення митної вартості товарів.
Водночас, відповідно до частини 3 статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелік яких визначено вказаною нормою.
Згідно частин 5, 6 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Відповідно до ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За наслідками здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Отже, виключно у разі наявності розбіжностей у поданих декларантом до митного оформлення документах для підтвердження заявленої митної вартості товару, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані надати додатковий перелік документів.
При цьому, витребування митним органом таких документів може мати місце у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено тощо.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки саме з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
При цьому, як слідує зі змісту приписів ч.3 ст.318 Митного кодексу України, митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Аналогічні положення містяться і в п.3.16 та п.6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011р. №3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими, в свою чергу, запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Також, зазначене узгоджується і з проголошеними у ст.8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.
До того ж, відповідно до вимог ч.7 ст.54 МК України, у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що у банківських платіжних документах у графі «Призначення платежу» вказано номер рахунку-проформи, який відрізняється від наданого до митного оформлення.
Дійсно, матеріалами справи підтверджено, що в графі 70 «remittance Information» банківського платіжного документу від 21.02.2019 року №SAAtoAFTsnpO-0106-000001, який був наданий відповідачу з метою митного оформлення, зазначено Contract SIOL-01 09/01/2019 Preforma invoice 2019-XY-SIOL-1 18.02.2019 FOR AUTOMATIVE TIRES. При цьому, до митного органу товариством подано рахунок - проформу №2019- XY-SIOL-2 від 14.01.2019 року.
Судом першої інстанції встановлено, а апелянтом не спростовано, що відмінність в датах, вказаних в документах, виникла в зв'язку з тим, що згідно вимог Національного банку України до оплати подаються рахунки-проформи на іноземній мові, а також в обов'язковому порядку перекладені українською мовою. Банк приймає до роботи рахунок-проформу, перекладену українською мовою і вказує її реквізити у банківському документі - Swift.
Що ж до відмінності в номерах документів, то, за поясненнями ТОВ «КОМПАНИЯ СМАЗОЧНЫХ МАТЕРИАЛОВ «СИОЛ», дані розбіжності виникли в результаті технічної помилки з боку банківської установи.
Колегія суддів приймає до уваги вказані пояснення позивача, оскільки вважає, що вказана обставина не впливає на митну вартість товару, її числові показники і не є достатньою підставою для митного органу не приймати даний документ для підтвердження митної вартості товару за ціною контракту.
Крім того, банківський платіжний документ, що стосується товару (Swift) від 15.03.2019 року №SAAtoAFTsnpO-8682-000001 це сплата 80% від вартості відвантаження, яке відбувається на підставі Інвойсу №2019-XY-Siol -2 від 01.03.2019 року. В банківському платіжному документі , що стосується товару (Swift) від 15.03.2019 року № SAAtoAFTsnpO-8682-000001 працівниками банківської установи помилково вказано номер Інвойсу - « 2019- XY-Siol-1» замість вірного - « 2019- XY-Siol-2».
Дані розбіжності, на думку колегії суддів, також не впливають на митну вартість товару, а тому не є підставою для митного органу не приймати даний документ для підтвердження митної вартості товару за ціною контракту.
Щодо посилань апелянта на те, що у поданому до митного оформлення рахунку - проформі вказано, що покриття страхових виплат здійснюється покупцем товару, тоді як угода укладена на умовах GIF відповідно до яких витрати пов'язані із страхуванням товару несе продавець, то колегія суддів зазначає, що відповідно до страхового полісу «Cargo Transportation Insurance Policy» №В053635012019009154 від 13.03.2019 року, страхувальником товару є «Qingdao Awesome International Trade CO.», тобто продавець, що відповідає умовам поставки GIF.
При цьому, вказаний вище страховий поліс надався позивачем митному органу під час митного оформлення товару, що свідчить про те, що під час митного оформлення товару у відповідача були первинні документи, з яких останній міг достеменно встановити страхувальника товару.
Щодо висновків суду першої інстанції з приводу інших «розбіжностей», які зазначені митним органом у спірних рішеннях про коригування митної вартості товарів, то в апеляційній скарзі Митниця ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі лише дублює зміст п.33 рішень про коригування митної вартості товарів №UA508000/2019/000033/2 від 19.04.2019 року та №UA508000/2019/000034/2 від 19.04.2019 року, без обґрунтування в чому саме полягає помилковість, на думку апелянта, рішення суду у відповідній частині, в тому числі з посиланням на відповідні докази.
Апелянт посилається на те, що під час митного оформлення товарів зовнішньоекономічний контракт №SIOL-01 від 09.01.2019 року ТОВ «КОМПАНИЯ СМАЗОЧНЫХ МАТЕРИАЛОВ «СИОЛ» подало як «прямий» (контракт із безпосереднім виробником товару), на підтвердження чого було надано лист від компанії виробника товару (Xingyuan Tire Group Co., LTD) про те, що експортер товару (QINGDAO AWESOME INTERNATIONAL TRADE CO., LTD) є дистриб'ютором з експорту товарів підприємства-виробника. Проте, зміст позову цьому суперечить.
Колегія суддів не приймає до уваги такі посилання апелянта, оскільки наведення відповідачем під час судового розгляду нових розбіжностей, які не зазначались останнім при прийнятті спірних рішень про коригування митної вартості товарів, суперечить принципу верховенства права в частині забезпечення правової передбачуваності та правової визначеності, та не може бути причиною виникнення сумніву у задекларованій позивачем митній вартості товару, оскільки на стадії декларування товару вони не були заявлені.
Положеннями п.2.1 розділу ІІ Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012р. №598, чітко встановлено про необхідність у рішенні при визначенні митної вартості відповідно до положень ст.ст. 59, 60 та 64 МК України, крім номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, робити пояснення щодо зроблених коригувань.
Діюче законодавство з питань державної митної політики не передбачає іншого документа, в якому орган доходів і зборів зобов'язаний давати свої висновки щодо причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, аніж рішення про коригування митної вартості товарів.
Повідомлення відповідачем на стадії судового оскарження інших підстав неприйняття заявленої декларантом митної вартості, ніж ті, що були зазначені в його рішеннях про коригування митної вартості, не може бути причиною виникнення сумніву у задекларованій ТОВ «КОМПАНИЯ СМАЗОЧНЫХ МАТЕРИАЛОВ «СИОЛ» митній вартості товару, оскільки на стадії декларування товару вони не були заявлені.
Із положення, закріпленого у ч.1 ст.2 КАС України, випливає, що метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. При цьому, адміністративний суд не призначений для виконання функцій суб'єктів владних повноважень у випадках, коли ці суб'єкти з якихось причин не виконали покладені на них функції.
Згідно пункту 27 висновків Постанови Пленуму ВАСУ №2 від 13.03.2017р. дослідження судом обставин, які не були досліджені органом доходів та зборів при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів, є не що інше, як виконання судом функції митного контролю замість органів доходів та зборів, а тому суперечить частині 1 статті 2 КАС України, а також не відповідає конституційному принципу розподілу влад. Суд не має права досліджувати обставини, які стосуються митної вартості, але які не були предметом дослідження органу доходів і зборів при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів.
Аналогічна правова висловлена Верховним Судом у постанові від 23.01.2018р. по справі К/9901/6239/18 (815/469/15).
Конституційний Суд України в мотивувальні частині Рішення від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005 зазначив, що складовими принципу верховенства права є, зокрема, правова передбачуваність та правова визначеність, які необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його обсяг та зміст ними буде реалізовано.
На підставі викладеного, колегія суддів також не вбачає підстав надання правової оцінки «розбіжностям», які не зазначено Митницею у спірних рішеннях про коригування митної вартості товарів.
Зазначивши в спірних рішеннях про коригування митної вартості товарів, що позивачем заявлено не повні відомості про складові митної вартості, зокрема, щодо фактурної вартості та транспортних витрат, митним органом не конкретизовано в чому саме це виразилось.
Інших обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, відповідачем не наведено. Так само й інших юридичних фактів, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару, судом не встановлено.
Визначальною обставиною при коригуванні митної вартості за другорядними методами є обставина ідентичності (подібності, аналогічності) товарів. Відповідно, орган доходів та зборів повинен довести обставину ідентичності (подібності, аналогічності) оцінюваних товарів, ціну яких бере за основу, якщо має намір застосувати один з наведених другорядних методів. Така обставина доводиться саме шляхом порівняння характеристик оцінюваних товарів та товарів, ціна яких береться за основу при коригуванні митної вартості.
Крім того, одним із принципів здійснення державної митної справи є принцип додержання прав та охоронюваних законом інтересів осіб (п.7 ч.1 ст.8 Митного кодексу України). У контексті процедури перевірки заявленої митної вартості під час митного контролю та митного оформлення згаданий принцип на думку колегії суддів, означає обов'язок органу доходів та зборів вживати заходів щодо забезпечення інтересів декларанта, зокрема, інтересу бути обізнаним із попередньою оцінкою, наданою органом доходів і зборів доказам у справі. Це означає, що орган доходів і зборів повинен довести до відома декларанта таку свою оцінку з тим, щоб декларант мін сформулювати власну правову позицію і стратегію її відстоювання у конкретній митній процедурі.
Ненаведення у рішеннях про коригування митної вартості товару інформації щодо товару, з яким здійснюється порівняння, та пояснень щодо самих коригувань суперечить принципу правової визначеності та позбавляє декларанта права спростувати наведену митним органом інформацію.
У спірних рішеннях про коригування митної вартості товару Митниця ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі не навела порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості.
Колегія суддів зазначає, що навіть наявність у митного органу інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг не відповідає вартості заявленій позивачем, не може утворити підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом, оскільки митні органи при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, мають діяти у спосіб, визначений МК України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті органом доходів і зборів відповідних рішень. Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувані рішення митного органу є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки позивачем надано усі передбачені чинним законодавством документи, які підтверджують митну вартість товарів, що ввозяться, та дають можливість визначити митну вартість товару за ціною договору шляхом застосування першого методу.
Натомість, митним органом не доведено правомірності оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товару, не спростовано дійсність поданих до митного оформлення документів, достовірність і об'єктивність зазначених відомостей, не доведено наявності підстав для витребування від позивача (декларанта) додаткових документів, а також застосування другорядного методу визначення митної вартості товарів, не надано доказів, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації та не дотримано передбаченого ст. 57 МК України порядку визначення митної вартості товару.
Отже, позовні вимоги ТОВ «КОМПАНИЯ СМАЗОЧНЫХ МАТЕРИАЛОВ «СИОЛ» є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не вбачається.
Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 308, 310, п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд апеляційної інстанції
Апеляційну скаргу Митниці ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі залишити без задоволення, а рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 11 липня 2019 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення або з дня вручення учаснику справи повного судового рішення.
Повний текст судового рішення виготовлено та підписано 24.10.2019 року.
Суддя-доповідач: А.В. Бойко
Суддя: А.Г. Федусик
Суддя: О.А. Шевчук