Рішення від 23.10.2019 по справі 640/13961/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23 жовтня 2019 року № 640/13961/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу

за позовомОСОБА_1

доГоловного управління Пенсійного фонду України у м. Києві

третя особа проГоловне управління Державної казначейської служби України в м. Києві визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві про:

- зобов'язання Головне управління ПФУ в м. Києві (ЄДРПОУ 42098368, 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд.16) звернутися із поданням відповідно до вимог чинного законодавства України до Управління Державної казначейської служби у Печерському районі м. Києва щодо повернення ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 7194,20 (сім тисяч сто дев'яносто чотири грн. 00 коп. ) гривень, сплаченого згідно з квитанцією № 20-766212 від 20.08.2018р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 17.08.2018 року позивач на підставі договору купівлі-продажу квартири набув право власності на квартиру АДРЕСА_2 .

Також позивачем було зазначено, що оскільки, однією з обов'язкових підстав для посвідчення нотаріусом договору купівлі-продажу нерухомого майна є внесення особою, яка звернулась з проханням про вчинення нотаріальної дії, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, перед укладенням договору купівлі-продажу нерухомості, позивач сплатив збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 1% від його вартості, що складає 7 194, 20 грн.

Позивач також вказує на те, що житло ним придбавалось вперше, а тому відповідно до положень пункту 9 частини 1 статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» він не є платником відповідного збору та не повинен був сплачувати такий.

Втім, відповідачем було відмовлено у поверненні помилково сплаченого збору, з посиланням на звернення до суду для встановлення для цього правових підстав.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 липня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику сторін) та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Вказаною ухвалою відповідачу надано час для надання відзиву протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

29.08.2019 року представником Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві надано до суду відзив, в якому відповідач проти задоволення адміністративного позову заперечує та просить відмовити в його задоволенні.

Відзив обґрунтовано тим, що у Пенсійного фонду України відсутній механізм перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість, з огляду на що, управління позбавлене можливості встановлювати факт придбання квартир конкретною особою вперше та, як наслідок, повертати помилково сплачені кошти.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

17 серпня 2018 року між ОСОБА_2 (Продавець) та ОСОБА_1 (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 (далі - нерухоме майно).

Договір купівлі-продажу посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою Л.М. та зареєстрований в реєстрі за № 2089. Відповідно до пункту 3 договору купівлі-продажу, ціна нерухомого майна становить 719 420 (сімом дев'ятнадцять тисяч чотириста двадцять гривень ) 00 копійки.

У зв'язку з укладенням зазначеного договору купівлі-продажу квартири позивач сплатив збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 1 відсотка від вартості придбаного житла - 7 194, 20 грн. відповідно до платіжного доручення (квитанції) № 20-766212 від 20.08.2018 року.

29 грудня 2018 року позивач звернувся з заявами до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві та Управління Державної казначейської служби у Печерському районі м. Києва про повернення сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 7 194, 20 грн.

За результатами розгляду даної заяви, Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві листом від 25 січня 2019 року № 16306/15 надало позивачу відповідь, якою останньому відмовлено у задоволені заяви та запропоновано для встановлення правових підстав щодо повернення коштів збору з купівлі-продажу нерухомого майна звернутися до суду.

Не погодившись із вищенаведеною відмовою та вважаючи, що відповідач зобов'язаний сформувати та подати до Управління Державної казначейської служби у Печерському районі м. Києва подання про повернення їй суму помилково сплачено збору, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування визначає Закон України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» № 400/97-ВР від 26.06.1997 (далі - Закон № 400/97).

Відповідно до абзацу першого пункту 9 статті 1 даного Закону, платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Питання сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" врегульовані Порядком сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 №1740 (далі - Порядок).

Згідно з пунктом 15-1 Порядку, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.

Пункт 15-3 Порядку передбачає, що нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

З системного аналізу наведених правових актів суд приходить до висновку, що із загального правила про обов'язковість сплати збору при придбанні нерухомого майна законодавцем встановлено винятки для громадян, які придбавають житло і перебувають на черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Матеріалами справи, зокрема, згідно Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта (номер інформаційної довідки 175024231) сформованої 24.07.2019 року, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є відомості про реєстрацію права власності за ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 17.08.2018 року. Відомості щодо придбання іншого нерухомого (житлового) майна позивачем відсутні.

Відсутність відомостей щодо придбання іншого нерухомого (житлового) майна позивачем також підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, сформованої Окружним адміністративним судом м. Києва за № 181835782 від 20.09.2019 року.

Водночас, суд зазначає, що під час розгляду даної справі відповідачем будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували твердження позивача про придбання ним житла вперше, чи підтверджували б реєстрацію на праві приватної власності за ним будь-якого іншого нерухомого майна та свідчили б про відсутність у неї права на звільнення від сплати збору, не надано.

У той же час, посилання відповідача на неможливість перевірки інформації щодо придбання квартири конкретною особою вперше, як на підставу для відмови позивачу в поверненні помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна є необґрунтованими.

У постанові від 03.07.2018 (справа №819/33/17) Верховний Суд дійшов правового висновку, що за відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб'єкта владних повноважень зобов'язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов'язана сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше. Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.

Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень встановити придбання квартир конкретною особою вперше не може ставитись в провину особі, оскільки невизначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення чи обмеження прав громадян, які наділені такими правами.

Зазначена правова позиція також викладена у постановах Верховного Суду від 30.01.2018 №К/9901/412/17, від 14.02.2018 №К/9901/1783/18 від 20.02.2018 №К/9901/404/17.

Таким чином, суд приходить до висновку, що 17.08.2018 року позивач вперше придбав житло і при нотаріальному оформленні договору купівлі-продажу квартири безпідставно сплатив збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 1% від його вартості, а саме 7 194, 20 грн.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що частиною другою статті 45 Бюджетного кодексу України передбачено, що казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, перерахування компенсації частини суми штрафних (фінансових) санкцій покупцям (споживачам) за рахунок сплачених до державного бюджету сум штрафних (фінансових) санкцій, застосованих такими органами за наслідками проведеної перевірки за зверненням або скаргою покупця (споживача) про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій.

Механізм повернення коштів, помилково зарахованих до державного бюджету визначений у Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного або місцевого бюджетів, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року №787 (далі - Порядок №787).

Відповідно до пункту 5 Порядку №787, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили.

Подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби України (далі - органи ДФС)) подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.

Відповідно до пункту 7.2 Порядку ведення органами Пенсійного фонду України обліку надходження сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших платежів, затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 27.09.2010 № 21-2, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 жовтня 2010 року за №988/18283, яким установлено механізм здійснення органами Пенсійного фонду України обліку надходження сум збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, суми помилково сплачених платежів зараховуються в рахунок майбутніх платежів або повертаються платникам на підставі заяви.

Отже, законодавством визначено порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджетів, який передбачає наявність подання відповідного органу, що контролює справляння надходжень бюджету, з метою внесення його платником до органу Державної казначейської служби України.

Таким чином, виходячи із встановлених обставин та доказів по справі, суд дійшов висновку про те, що позивач звільнений від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, як такий, що придбав житло вперше, а тому має право на повернення помилково сплаченого нею збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, під час укладання договору купівлі-продажу квартири від 17.08.2018 року.

Втім, суд зазначає, що такі кошти мають бути повернуті на підставі подання відповідача до відповідного органу Державної казначейської служби про повернення позивачу суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 7 194, 20 грн. сплаченого відповідно до платіжного доручення (квитанції) № 20-766212 від 20.08.2018 року.

Судом встановлено, що відповідно до платіжного доручення (квитанції) № 20-766212 від 20.08.2018 року сума збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 7 194, 20 грн. була сплачена на розрахунковий рахунок Управління Державної казначейської служби у Печерському районі м. Києва.

Оскільки Головним управління Пенсійного фонду України у м. Києві листом від 25.01.2019 року № 16306/05 було надало позивачу відповідь, якою пропонувалося останньому для встановлення правових підстав щодо повернення коштів збору з купівлі-продажу нерухомого майна звернутися до суду, суд приходить до висновку про невиконання, за наявності на це правових підстав, відповідачем свого обов'язку по зверненню до Управління Державної казначейської служби у Печерському районі м. Києва з поданням про повернення ОСОБА_1 помилково сплаченого при нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу від 17.08.2018 року збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що в свою чергу свідчить про протиправність таких дій.

Суд зазначає, що зважаючи на відсутність в органів Пенсійного фонду України, в силу незалежних від них обставин, можливості зробити самостійний і беззаперечний висновок про придбання позивачем житла вперше, а також на те, що такі обставини встановлені в ході розгляду адміністративної справи, прийняття судом рішення про зобов'язання сформувати та подати до відповідного органу Державної казначейської служби відповідне подання є єдиним способом відновлення прав позивача, ефективним механізмом захисту таких прав, який відповідатиме принципу верховенства права.

Таким чином, зважаючи на приписи ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає, що відповідач діяв поза межами повноважень та у спосіб, що визначених Конституцією та законами України, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), необґрунтовано, упереджено, недобросовісно, не розсудливо, без дотримання принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації.

Приймаючи до уваги викладене вище, виходячи з вимог, заявлених позивачем у даній справі, суд, з метою належного захисту прав позивача, на підставі ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне вийти за їх межі та визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з відмови у зверненні до Управління Державної казначейської служби у Печерському районі м. Києва з поданням про повернення ОСОБА_1 помилково сплаченого при нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу від 17.08.2018 року збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Суд також зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З системного аналізу вказаних норм ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України можна дійти висновку, що суд наділений повноваженнями щодо зобов'язання відповідача прийняти рішення на користь позивача.

Тобто, такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав свобод чи інтересів позивача і необхідність їх відновлення таким способом, який би гарантував повний захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечував його виконання та унеможливлював необхідність наступних звернень до суду.

Верховний Суд України у своєму рішенні від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15 вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Таким чином, враховуючи всі обставини встановлені під час розгляду даної справи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення вимоги позивача про зобов'язання Головне управління ПФУ в м. Києві (ЄДРПОУ 42098368, 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд.16) звернутися із поданням відповідно до вимог чинного законодавства України до Управління Державної казначейської служби у Печерському районі м. Києва щодо повернення ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 7194,20 (сім тисяч сто дев'яносто чотири грн. 00 коп.) гривень, сплаченого згідно з квитанцією № 20-766212 від 20.08.2018 р.

У відповідності до частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Оцінюючи подані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд прийшов до переконання про задоволення позовних вимог.

Згідно з ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, суд вважає за правильне присудити судові витрати у формі судового збору у розмірі 768, 40 грн. на користь позивача за рахунок Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з відмови у зверненні до Управління Державної казначейської служби у Печерському районі м. Києва з поданням про повернення ОСОБА_1 помилково сплаченого при нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу від 17.08.2018 року збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.

3. Зобов'язати Головне управління ПФУ в м. Києві (ЄДРПОУ 42098368, 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд.16) звернутися із поданням відповідно до вимог чинного законодавства України до Управління Державної казначейської служби у Печерському районі м. Києва щодо повернення ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 7194,20 (сім тисяч сто дев'яносто чотири грн. 00 коп.) гривень, сплаченого згідно з квитанцією № 20-766212 від 20.08.2018 р.

4. Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 42098368, 04053, м. Київ, вул.. Бульварно-Кудрявська, 16) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції Закону № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя І.М. Погрібніченко