24 жовтня 2019 року ЛуцькСправа № 140/2593/19
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Ксензюка А.Я.,
розглянувши в порядку письмового провадження матеріали адміністративної справи за позовом Дочірнього підприємства «Ексіма Плюс» до Головного управління ДФС у Волинській області, Головного управління Державної казначейської служби у Волинській області про визнання бездіяльності протиправною, стягнення заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість та пені,
Дочірнє підприємство «Ексіма Плюс» (далі - ДП «Ексіма Плюс», позивач) звернулося в суд з позовом до Головного управління ДФС у Волинській області (далі - ГУ ДФС у Волинській області, відповідач1), Головного управління Державної казначейської служби у Волинській області (далі -- ГУ ДКС України у Волинській області, відповідач2) про визнання протиправною бездіяльність ГУ ДФС у Волинській області в частині неподання органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку про відшкодування з Державного бюджету України суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2014 року в розмірі 234127,00 грн.; стягнення з Державного бюджету України через ГУ ДКС України у Волинській області заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість за серпень 2014 року в розмірі 234127,00 грн. та пені в розмірі 49643,76 грн.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та на підставі частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
12 вересня 2019 року до суду надійшов відзив представника відповідача на позовну заяву до якого додано клопотання про залишення позовної заяви в частині позовних вимог про стягнення пені без розгляду.
Клопотання обґрунтовано тим, що відповідно до пункту 102.5 статті 102 Податкового кодексу України, заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.
За визначеннями, наведеними у підпунктах 14.1.18 та 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника; пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми грошових зобов'язань у встановлених цим Кодексом випадках та не сплачена у встановлені законодавством строки.
Тобто пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення повернення бюджетного відшкодування до тих пір роки не буде відшкодовано кошти.
Наведене свідчить про те, що позовна вимога про стягнення пені на суму несвоєчасно відшкодованого податку на додану вартість з Державного бюджету України може бути заявлена в межах строку, встановленого пунктом 102.5 статті 102 Податкового кодексу України для подання заяви про відшкодування надміру сплачених грошових зобов'язань , тобто протягом 1095 днів.
Таким чином, оскільки на думку позивача бюджетне відшкодування за серпень 2014 року набуло статуту заборгованості із 05 квітня 2016 року, а звернення до суду про стягнення пені відбулось 23 серпня 2019 року, то позивачем пропущено строк передбачений статтею 102 Податкового кодексу України, а відтак позовна заява в частині стягнення пені підлягає залишенню без розгляду.
В поданій до суду відповіді на відзиви від 19 вересня 2019 року представник позивача заперечив проти клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, які обґрунтовано тим, після прийняття остаточного судового рішення по справі №803/50/15-а (04 вересня 2018 року) позивач звернувся до відповідача1 із заявою, в якій просило подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок про відшкодування з бюджету на рахунок ДП «Ексіма Плюс» 234127,00 грн. Відповідь на вказану заяву надана ГУ ДФС у Волинській області листом від 20 грудня 2018 року №23305/10-03-20-10-01. Відтак, позивач про порушення свого права дізнався 20 грудня 2018 року.
Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого клопотання, при цьому судом враховано наступне.
Відповідно до приписів статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів; для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Наслідки пропуску строку на звернення до адміністративного суду визначено статтею 123 КАС України, так згідно з частиною третьою цієї норми, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Предметом спірних правопорушень є стягнення пені на суму бюджетної заборгованості з податку на додану вартість.
Відповідно до пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України, суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.
Вказана норма в імперативному порядку встановлює відповідальність держави перед платником податків щодо невиконання обов'язку по відшкодуванню податку на додану вартість. Відповідальність встановлено у формі пені, що нараховується протягом всього періоду невідшкодування включаючи день погашення такої заборгованості.
Відтак на спірні правопорушення не поширюються приписи пункту 102.5 статті 102 Податкового кодексу України, якими врегульовано строк подання заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування.
Водночас Податковий кодекс України не містить норм, якими встановлено строк на реалізацію платником податків свого права на отримання сум пені за невиконання державою зобов'язання по відшкодуванню податку на додану вартість.
Також до спірних правовідносин не може бути застосовано положення частини другої статті 122 КАС України, якими встановлено шестимісячний строк на звернення до адміністративного суду.
Невиконання державою обов'язку щодо відшкодування платнику податків податку на додану вартість у встановлені законом строки є триваючим правопорушенням і за умови, що чинним законодавством не визначено строки притягнення до відповідальності за таке порушення, воно може бути припинено лише фактом повного виконання.
Така ж позиція викладена у постанові Верховного суду у справі №820/3537/17 від 24 квітня 2018 року.
Враховуючи наведе, у задоволенні клопотання представника відповідача - Головного управління ДФС у Волинській області про залишення позовної заяви без розгляду в частині позовних вимог слід відмовити.
Керуючись статтями 240, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні клопотання Головного управління ДФС у Волинській області Відмовити про залишення позовної заяви без розгляду в частині позовних вимог відмовити.
Копію ухвали направити учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена окремо від рішення суду.
Суддя А.Я. Ксензюк