23 жовтня 2019 року ЛуцькСправа № 140/2543/19
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Лозовського О.А.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Луцької міської ради Волинської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася з позовом до Департаменту соціальної політики Луцької міської ради (далі - Департамент, відповідач) про визнання протиправною відмови в наданні статусу члена сім'ї померлого учасника бойових дій - інваліда війни, на якого поширюються чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; зобов'язання надати статус члена сім'ї померлого учасника бойових дій - інваліда війни, на якого поширюються чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 26.07.2019 Департаментом прийнято рішення про відмову у наданні статусу особи, на яку поширюється чинність абзацу восьмого пункту першого статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3551-ХІІ (далі - Закон №3551-ХІІ).
Позивач не погоджується із прийнятим рішенням, оскільки вважає, що на неї поширюється чинність абзацу восьмого пункту 1 статті 10 Закону №3551-ХІІ у зв'язку із тим, що вона є членом сім'ї загиблого батька, смерть якого наступила внаслідок поранень, отриманих під час захисту Батьківщини, тому просить позов задовольнити.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 23.08.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за цим позовом та ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін суддею одноособово (а. с. 1).
В поданому до суду відзиві від 11.09.2019 №11.2-8.5/4219 відповідач позов не визнав та просить відмовити в його задоволенні з тих підстав, що чинність норм Закону №3551-ХІІ на позивача не поширюється. Зазначає, що ОСОБА_1 18.07.2019 звернулася до Департаменту із заявою та необхідним пакетом документів про надання їй статусу члена сім'ї загиблого, відповідно до Закону №3551-XII, який визначає правовий статус ветеранів війни та осіб на яких він поширюється, а також визначає гарантії їх соціального захисту. Згідно пункту 4 статті 10 Закону №3551-XII його дія поширюється на дітей померлих учасників бойових дій, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти у закладах професійної (професійно-технічної). Фахової передвищої та вищої освіти, до закінчення цих закладів освіти, але не довше ніж до досягнення ними 23 років.
Звертає увагу, що позивачка помилково вважає, що для отримання статусу підпадає під дію абзацу 8 пункту першого статті 10 Закону №3551-XII, де мова йде про те, що сім'ї військовослужбовців (резервістів, військовозобов'язаних) визначених служб, органів та інших військових формувань, а також сім'ї працівників підприємств, установ, організацій, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції та загинули (пропали безвісти), померли внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів. Батько позивачки помер не під час перебування на службі. Крім того, з огляду на подані документи, позивачка претендує на отримання статусу особи, на яку поширюється чинність Закону №3551-XII та посвідчення з написом «Посвідчення члена сім'ї загиблого» на підставі абзацу 1 пункту 1 статті 10 Закону №3551-XIL. Також зазначає, що у абзаці шістнадцятому пункту 1 статті 10 Закону №3551-ХІІ визначено перелік осіб, які належать до членів сімей загиблих (тих, які пропали безвісти) та не визначено коло осіб, які належать до членів сім'ї померлих.
При розгляді та вивчені поданих ОСОБА_1 документів, Департаментом встановлено, що вона не має права на отримання «Посвідчення члена сім'ї загиблого», як член сім'ї ОСОБА_2 , який помер у зв'язку із захворюванням, пов'язаним із захистом Батьківщини, тому просить в задоволенні позову відмовити повністю.
У відповіді на відзив від 13.09.2019 вх.№15006 позивач підтримала свої обгрунтування, викладені в позовній заяві. Крім того, зазначила, що є особою з інвалідністю 2 групи з дитинства. ЇЇ батько ОСОБА_2 , був призваний на військову службу по мобілізації 04.05.2015 на підставі указу Президента України від 15.01.2015 №15/2015 «Про часткову мобілізацію», брав безпосередню участь в антитерористичній операції та помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно витягу з протоколу №213 від 27.05.2019 засідання військово-лікарської комісії Західного регіону по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, встановлено: захворювання і причина смерті ОСОБА_2 , так, пов'язані із захистом Батьківщини. Відповідно статті 4 Закону №3551-XII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.
Зазначає, що згідно абзацу 8 пункту першого статті 10 Закону №3551-XII, чинність цього Закону поширюється на сім'ї військовослужбовців (резервістів, військовозобов'язаних), які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, та загинули (пропали безвісти), померли внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, а також сім'ї працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися до забезпечення проведення антитерористичної операції та загинули (пропали безвісти), померли внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних під час забезпечення проведення антитерористичної операції безпосередньо в районах тау період її проведення. Батько позивачки помер внаслідок захворювання, пов'язаного з безпосереднім перебуванням на фронті, що підтверджується протоколом №213 від 27.05.2019. Звертає увагу, що безпосереднє місце смерті в зоні антитерористичної операції внаслідок захворювання, набутого в такій зоні, не передбачено нормою абзацу 8 пункту 1 статті 10 Закону №3551-ХІІ. У абзаці 16 пункту 1 зазначеної статті Закону №3551-XII визначено, що до членів сімей загиблих (тих, які пропали безвісти) військовослужбовців, партизанів та інших осіб, зазначених у цій статті, належать, серед інших: діти, які не мають (і не мали) своїх сімей; діти, які мають свої сім'ї, але стали інвалідами до досягнення повноліття. Категорія «інші особи» у наведеному абзаці відсилає до всього переліку осіб, зазначеного у статті 10, в тому числі і в абзацу 8 п. 1 зазначеної статті.
У відповідності до абзацу 5 пункту 2 Порядку №740, статус особи, на яку поширюється чинність Закону, згідно з цим Порядком надається сім 'ям військовослужбовців (резервістів, військовозобов 'язаних) і працівників Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, військовослужбовців військових прокуратур, поліцейських, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців, працівників МВС, Управління державної охорони, Держспецзв'язку, ДСНС, ДПтС, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, та загинули (пропали безвісти), померли внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення.
З урахуванням наведених норм чинного законодавства України, вважає, що на неї поширюється чинність абзацу першого пункту 1 статті 10 Закону №3551-XII як таку, що має право на отримання «Посвідчення члена сім'ї загиблого», оскільки належить до членів сім'ї (дитина, особа з інвалідністю до досягнення повноліття) померлого військовослужбовця ОСОБА_2 , смерть якого настала внаслідок поранення, одержаного під час захисту Батьківщини, відтак, відповідач протиправно відмовив мені у видачі зазначеного посвідчення.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.
Судом встановлено, що 18.07.2019 ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявою та пакетом документів щодо встановлення їйстатусу особи, на яку поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Згідно витягу з протоколу засідання комісії щодо розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу учасника війни відповідно до пункту 11 статті 9 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пунктів 8, 9 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», члена сім'ї загиблого (померлого) відповідно до підпунктів 1, 3 статті 10 Закону України «Про жертви нацистських переслідувань» №7 від 26.07.2019 Департамент відмовив позивачу в статусі особи на яку поширюється чинність абзацу 8 пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (а. с. 22-23).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до абзацу першого пункту 1 статті 10 Закону №3551-ХІІ чинність цього Закону поширюється на: сім'ї військовослужбовців, партизанів, підпільників, учасників бойових дій на території інших держав, прирівняних до них осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), а також внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів.
Згідно із абзацом шістнадцятим пункту 1 статті 10 Закону № 3551-ХІІ до членів сімей загиблих (тих, які пропали безвісти) військовослужбовців, партизанів та інших осіб, зазначених у цій статті, належать: утриманці загиблого або того, хто пропав безвісти, яким у зв'язку з цим виплачується пенсія; батьки; один з подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні; діти, які не мають (і не мали) своїх сімей; діти, які мають свої сім'ї, але стали особами з інвалідністю до досягнення повноліття; діти, обоє з батьків яких загинули або пропали безвісти.
Аналіз вказаних положень Закону № 3551-ХІІ дає підстави дійти таких висновків про те, що чинність Закону №3551-ХІІ поширюється на сім'ї: військовослужбовців; партизанів; підпільників; учасників бойових дій на території інших держав; прирівняних до них осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону.
Крім того, до членів сімей загиблих (тих, які пропали безвісти) військовослужбовців, партизанів та інших осіб, зазначених у цій статті, належать, зокрема: діти, які не мають (і не мали) своїх сімей; діти, які мають свої сім'ї, але стали особами з інвалідністю до досягнення повноліття.
При цьому, відповідний статус надається зазначеним в абзаці шістнадцятому пункту 1 статті 10 Закону №3551-ХІІ особам у разі загибелі (смерті) внаслідок: поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків); захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів.
Як убачається із матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є особою з інвалідністю ІІ групи з дитинства, що підтверджується копіями паспорта громадянина України (а. с. 7), посвідчення серії НОМЕР_1 від 30.05.2013 (а. с. 9), довідкою до акта огляду медико-соціальною комісією серії НОМЕР_2 (а. с. 10).
Крім того, позивачка є дочкою ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження (повторне) серії НОМЕР_3 від 19.10.2009 (а. с. 11).
Як вбачається із витягу з наказу командира військової частини - польова пошта НОМЕР_4 (по стройовій частині) від 16.01.2016 №16, батько позивачки ОСОБА_2 був призваний на військову службу під час мобілізації на особливий період 04.05.2015 на підставі Указу Президента України від 15.01.2015 №15/2015 «Про часткову мобілізацію» (а. с. 17). Брав безпосередню участь в антитерористичній операції в періоди з 15.07.2015 по 23.07.2015, з 27.07.2015 по 04.08.2015, з 24.08.2015 по 15.09.2015, з 08.10.2015 по 19.10.2015, що підтверджується довідкою про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності (а. с. 20). Визнаний «непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку» на підставі ст. ст. 38а, 136, 64в гр. II наказу МО України № 402 - 2008 (а. с.18).
Згідно витягу з протоколу засідання Військово-лікарської комісії Західного регіону по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв №585 від 14.07.2016, ОСОБА_2 встановлено діагноз: «Дилятаційна кардіоміопатія. Відносна недостатність мітрального та трикуспідального клапанів. Фіксовані тромби (два) лівого шлуночка. Постійна форма миготливої аритмії, тахісистолічний варіант. Правобічний гідроторакс. СН ПІ. Вторинний лімфостаз обох нижніх кінцівок без порушення функцій кровообігу. Міжхребцевий остеохондроз, деформуючий спондильоз першої стадії поперекового відділу хребта з незначним порушенням функції хребта. Хронічний гастрит без порушенням інкреторної функції, нестійка ремісія». Захворювання ОСОБА_2 так, пов'язане з захистом Батьківщини (а. с. 18).
25.12.2015 ОСОБА_2 видано посвідчення учасника бойових дій (а. с.12), 20.07.2016 - посвідчення інваліда війни І групи (а. с. 15).
ІНФОРМАЦІЯ_1 батько позивачки помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 від 05.08.2016 (а. с. 19).
Згідно витягу з протоколу засідання Військово-лікарської комісії Західного регіону по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв №213 від 27.05.2019, встановлено, що захворювання громадянина ОСОБА_2 , 1973 року народження, підтверджене витягом з протоколу засідання ВЛК Західного регіону (протокол № 585 від 14.07.2016), «Дилятаційної кардіоміопатії. Відносна недостатність мітрального та трикуспідального клапанів...», яке в подальшому згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 , виданого 05.08.2016 виконавчим комітетом Затурцівської сільської ради Локачинського району Волинської області, та лікарського свідоцтва про смерть №12 від 04.08.2016, виданого Затурцівською амбулаторією загальної практики сімейної медицини Локачинського району, послужило причиною смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , - захворювання і причина смерті, так, пов'язані із захистом Батьківщини (а. с. 21).
Відповідно до пункту 21.2 глави 21 розділу ІІ Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за №1109/15800 (з наступними змінами та доповненнями, у редакції, чинній на момент складення протоколу засідання Військово-лікарської комісії Західного регіону по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця №585 від 14.07.2016), причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у військовослужбовців, які проходять військову службу, військовозобов'язаних і резервістів, призваних військовими комісаріатами на навчальні (перевірочні) збори, при медичному огляді вирішують позаштатні постійно діючі госпітальні, гарнізонні ВЛК і ЛЛК та за потреби - штатні ВЛК.
Згідно із підпунктом «а» пункту 21.5 глави 21 розділу ІІ цього ж Положення постанови ВЛК про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях: «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини» - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане під час захисту Батьківщини або виконання обов'язків військової служби під час служби у складі діючої армії і флоту у роки Громадянської війни, Великої Вітчизняної війни та війни з Японією (Другої світової війни), участі у бойових діях з розмінування боєприпасів часів Великої Вітчизняної війни (Другої світової війни), а також при безпосередній охороні державного кордону чи суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні у складі прикордонного наряду, екіпажу корабля (катера), екіпажу літака (вертольота) або під час проведення оперативно-розшукових заходів, або здійснення самостійно чи в складі підрозділу відбиття збройного нападу чи вторгнення на територію України військових груп і злочинних угруповань.
Отже, суд бере до уваги як належний доказ протокол засідання Військово-лікарської комісії Західного регіону по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв №213 від 27.05.2019, яким встановлено причинний зв'язок поранення, захворювання та смерті батька позивача - ОСОБА_2 , що пов'язане із захистом Батьківщини.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення
Згідно із пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На думку суду, відповідач не довів правомірність оскаржуваного в даній адміністративній справі рішення, з огляду на таке.
Відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», військовий обов'язок - це Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов'язок включає: приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактам) та призов на військову службу; проходження військової служби, виконання військового обов'язку в запасі. Щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, які приписані до призовних дільниць: військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави. Відповідно до Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
З посиланням на дані норми Закону та Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу», позивач зазначає, що її батько помер внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, тобто за час проходження військової служби, шо підтверджується медичними документами, відтак, вона як дочка такого військовослужбовця має право на встановлення їй статусу особи, на яку поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та на відповідні пільги, які надаються вказаним Законом члену сім'ї загиблого військовослужбовця.
Згідно частини другої статті 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», сфера дії цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти. Посвідчення видається відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.1993 №379 «Про посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти підчас проходження військової служби».
Факт надання вказаних документів позивачем разом із заявою до відповідача, встановлено судом в ході судового розгляду справи.
Відповідно статті 4 Закону №3551-XII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.
Згідно з абзацом восьмим пункту першого статті 10 Закону №3551-XII, чинність цього Закону поширюється на сім'ї військовослужбовців (резервістів, військовозобов'язаних) та працівників Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовців військових прокуратур, осіб рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейських, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців, працівників Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, та загинули (пропали безвісти), померли внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, а також сім'ї працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися до забезпечення проведення антитерористичної операції та загинули (пропали безвісти), померли внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних під час забезпечення проведення антитерористичної операції безпосередньо в районах та у період її проведення.
У абзаці 16 пункту 1 зазначеної статті Закону №3551-XII визначено, що до членів сімей загиблих (тих, які пропали безвісти) військовослужбовців, партизанів та інших осіб, зазначених у цій статті, належать: утриманці загиблого або того, хто пропав безвісти, яким у зв'язку з цим виплачується пенсія; батьки; один з подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні; діти, які не мають (і не мали) своїх сімей; діти, які мають свої сім'ї, але стали інвалідами до досягнення повноліття; діти, обоє з батьків яких загинули або пропали безвісти;
Процедуру надання статусу особи, на яку поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», деяким категоріям осіб врегульовано Порядком надання статусу особи, на яку поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», деяким категоріям осіб, затвердженим постановою Кабінету міністрів України від 23.09.2015 №740 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Порядок №740).
У відповідності до абзацу п'ятого пункту 2 Порядку №740, статус особи, на яку поширюється чинність Закону, згідно з цим Порядком надається сім'ям військовослужбовців (резервістів, військовозобов'язаних) і працівників Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, військовослужбовців військових прокуратур, поліцейських, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців, працівників МВС, Управління державної охорони, Держспецзвязку, ДСНС, ДПтС, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, та загинули (пропали безвісти), померли внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення.
До членів сімей загиблих, померлих (тих, що пропали безвісти) осіб, зазначених у пункті 2 цього Порядку, належать, зокрема: діти, які не мають (і не мали) своїх сімей; діти, які мають свої сім'ї, але стали особами з інвалідністю до досягнення повноліття (пункт 3 Порядку №740).
За змістом підпункту четвертого пункту четвертого Порядку №740, підставами для надання статусу особи, на яку поширюється чинність Закону, для осіб, зазначених в абзаці 5 пункту 2 цього Порядку є: свідоцтво про смерть (копія) або повідомлення про загибель особи; документи про безпосередню участь особи, яка захищала незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України та брала безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, та загинула (пропала безвісти), померла внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, або документи про безпосереднє залучення до забезпечення проведення антитерористичної операції особи, яка загинула (пропала безвісти), померла внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних під час забезпечення проведення антитерористичної операції безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення; постанова штатної військово-лікарської комісії відповідного військового формування.
У відповідності до пункту п'ятого Порядку, для встановлення статусу особи, на яку поширюється чинність Закону, членам сімей загиблих, померлих (тих, що пропали безвісти) осіб, зазначених у пункті 2 цього Порядку, необхідно подати органу праці та соціального захисту населення заяву і документи, передбачені пунктом 4 цього Порядку.
Рішення про встановлення статусу особи, на яку поширюється чинність Закону, приймається органами праці та соціального захисту населення за зареєстрованим місцем проживання у місячний строк з дати подання документів. Відсутність документів, визначених пунктом 4 цього Порядку, та їх недостовірність є підставою для відмови в наданні статусу особи, на яку поширюється чинність Закону (пункт 6 Порядку №740).
Крім того, пунктом сьомим згаданого Порядку №740 визначено, що посвідчення з написом «Посвідчення члена сім'ї загиблого» видається відповідно до Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 №302.
Водночас, суд враховує, що в преамбулі Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» вказано, що цей Закон відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
В силу приписів підпункту 3 пункту 1 статті 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), дія цього Закону поширюється на військовозобов'язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і членів їх сімей.
У відповідності до пункту десятого статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовці та члени їх сімей, які мають право на пільги, гарантії та компенсації відповідно до цього Закону, користуються пільгами, гарантіями та компенсаціями, встановленими для громадян України законами та іншими нормативно-правовими актами, а також рішеннями органів місцевого самоврядування. Якщо такі особи одночасно мають право на отримання однієї і тієї ж пільги, гарантії чи компенсації з кількох підстав, то їм надається за їх вибором пільга, гарантія чи компенсація тільки з однієї підстави, крім випадків, передбачених законами. Пунктом 13 вказаної статті Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що особам, які мають право на пільги, гарантії та компенсації, передбачені цим Законом, видаються посвідчення. Форма та порядок видачі посвідчень встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини другої статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», члени сім'ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
На думку суду, Департамент помилково покликається на абзац шістнадцятий пункту першого статті 10 Закону №3551-XII як на правову підставу для відмови у наданні статусу особи, на яку поширюється чинність Закону №3551-XII, оскільки зазначеною нормою визначено перелік членів сімей (до яких відносяться діти, які мають свої сім'ї, але стали особами з інвалідністю до досягнення повноліття) не лише загиблих (тих, які пропали безвісти) військовослужбовців, партизанів, а й інших осіб, зазначених у цій статті.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про визнання протиправною відмови відповідача у встановленні їй статусу підлягають до задоволення.
Статтею 13 «Право на ефективний засіб юридичного захисту» Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
У відповідності до пункту другого частини другої статті 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Водночас слід зазначити, що застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
У постанові Верховного Суду України від 24.11.2015 в справі № 816/1229/14, поміж іншого, вказано, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Отож, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що на позивача ОСОБА_1 поширюється чинність абзацу першого пункту 1 статті 10 Закону №3551-ХІІ, як на таку, що належить до членів сім'ї (дитина, особа з інвалідністю до досягнення повноліття) померлого військовослужбовця ОСОБА_2 , смерть якого настала внаслідок поранення, одержаного під час захисту Батьківщини, відтак, відповідач протиправно відмовив позивачу у наданні статусу особи, на яку поширюється Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Керуючись статтями 243-246, 262 КАС України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною відмову Департаменту соціальної політики Луцької міської ради Волинської області в наданні ОСОБА_1 статусу члена сім'ї померлого учасника бойових дій - інваліда війни, на якого поширюються чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Зобов'язати Департамент соціальної політики Луцької міської ради Волинської області (43025, Волинська область, місто Луцьк, проспект Волі, будинок 4-а, ідентифікаційний код 03191963) надати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , індивідуальний податковий номер НОМЕР_6 ) статус члена сім'ї померлого учасника бойових дій - інваліда війни, на якого поширюються чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд.
Суддя О.А. Лозовський