24 жовтня 2019 року ЛуцькСправа № 140/2617/19
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Денисюка Р.С.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідач) про визнання бездіяльності протиправною щодо не виплати індексації грошового забезпечення з 01.07.2015 по 30.11.2018 та зобов'язання нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби з 01.07.2015 по 30.11.2018.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 02.09.2019 прийнято дану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, відповідно до приписів статей 12, 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем в порушення норм Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» в період з 01.07.2015 по 30.11.2018 не нараховувалася та не виплачувалася позивачу індексація грошового забезпечення, а за результатами розгляду заяви про здійснення таких виплат, листом від 19.08.2019 ОСОБА_1 повідомлено, що виплата індексації грошового забезпечення в період з липня 2015 року по листопад 2018 року не проводилась, у зв'язку з відсутністю бюджетних асигнувань.
Позивач вважає бездіяльність відповідача щодо не виплати індексації грошового забезпечення протиправною, такою, що порушує його права та просить зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за вказаний період.
Відповідач у відзиві на позов заперечує проти заявлених позовних вимог, вважає їх безпідставним та такими, що не підлягають до задоволення з тих підстав, що у зв'язку зі зміною законодавства щодо порядку індексації грошових доходів населення відповідно до абзацу 2 пункту 9 Прикінцевих положень Закону України “Про державний бюджет України на 2015 рік”, норми та положення Закону України “Про індексацію грошових доходів населення” застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування. Тому з урахуванням джерела коштів на проведення індексації у межах фінансових ресурсів та за відсутності бюджетних надходжень, Луцьким прикордонним загоном ПРУ ДПС України, як бюджетною установою, нарахування та виплата індексації за вказаний період не здійснювалась. З наведених підстав просив у задоволенні позову відмовити повністю.
Дослідивши письмові докази, а також пояснення, викладені учасниками справи у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Луцькому прикордонному загоні ПРУ ДПС України з 20.01.2014 по 01.08.2019, що підтверджується витягами з наказів від 20.01.2014 № 12-ОС1 та від 01.08.2019 № 408-ос.
Наказом начальника 6 Прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України (про особовий склад) від 01.08.2019 № 408-ос підполковника ОСОБА_1 , заступника начальника відділу зв'язку та інформаційних систем штабу, звільненого з військової служби в запас наказом від 27.06.2019 № 210-ос за підпунктом «а» (у зв'язку з закінченням строку контракту) відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» виключено зі списків особового складу і всіх видів забезпечення.
З довідки про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з липня 2015 року по серпень 2019 року, слідує, що з липня по листопад 2015 року індексація не нараховувалась та не виплачувалась. При цьому, в листопаді 2015 року нараховано та виплачено індексації в сумі 970,75 грн., в яку входить виплата індексації за січень 2015 року в сумі 24,36 грн., за лютий 2015 року в сумі 129,11 грн., за березень 2015 року в сумі 170,52 грн., за квітень 2015 року в сумі 244,82 грн., за травень 2015 року в сумі 401,94 грн., у грудні 2015 року нарахована і виплачена індексація грошового забезпечення за червень 2015 року в сумі 629,71 грн.; у грудні 2018 року нараховано та виплачено індексації в сумі 71,08 грн. також проведена виплата індексації з січня 2019 року по липень 2019 року.
Отже, судом встановлено, що під час проходження позивачем військової служби індексація його грошового забезпечення за період з 01.07.2015 по 30.11.2018 не нараховувалась та не виплачувалась. Вказане підтверджується довідками відповідача та особистими картками грошового забезпечення позивача (а.с. 33-39).
На звернення позивача щодо виплати індексації грошового забезпечення за період з 2015 року по 2019 рік, листом від 19.08.2019 № 11/9342 відповідач надіслав особисті картки грошового забезпечення за 2015-2019 роки та довідку про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення.
Відповідно до довідки головного бухгалтера-начальника фінансово-економічного відділу в кошторисних призначеннях Державної прикордонної служби України видатки були передбачені у 2015 році з січня по червень включно (нарахування та виплата за вказаний період здійснювалась у листопаді-грудні 2015 року). Починаючи з липня 2015 року та до грудня 2018 року, видатки на виплату індексації не передбачені, у зв'язку з цим нарахування та виплата індексації не здійснювалась.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтями 1, 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» соціальний захист військовослужбовців це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Статтями 1, 2, 4, 5, 6 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено, що індексація грошових доходів населення це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії, стипендії, оплата праці (грошове забезпечення).
Індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
У разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, основною метою індексації грошових доходів населення є забезпечення достатнього життєвого рівня населення України за рахунок відшкодування подорожчання споживчих товарів і послуг.
При цьому, проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Відповідно до пункту 1-1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 (далі - Порядок № 1078) підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 р. N 491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".
Пунктом 4 Порядку № 1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.
У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства.
Відповідно до пункту 5 Порядку № 1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
Отже, на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов'язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації, при цьому базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації слід вважати підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання його складових, які не мають разового характеру.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації.
Згідно з пунктом 6 Порядку № 1078, виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню: 1) підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів; 2) підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговість його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході.
Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік (вказана норма застосовується із 01.12.2015).
Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Суд звертає увагу, що, відповідно до вимог законодавства, проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковим для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Суд звертає увагу на те, що Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядком № 1078 визначено джерело коштів на проведення індексації. Разом з тим, виплата індексації не ставиться, вищевказаними нормативно-правовими актами, у залежність від надходження коштів до власника підприємства, установи, організації. В Законі йдеться про фінансові ресурси бюджетів всіх рівнів.
Як вбачається з листа відповідача, відповідач не здійснив нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.07.2015 по 30.11.2018, чим вчинив протиправну бездіяльність.
Оскільки індексація грошового забезпечення не була проведена у встановлений статтею 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» строк, тому є необхідність зобов'язати відповідача провести нарахування та виплату індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.07.2015 по 30.11.2018.
При цьому суд зазначає, що не проведення та невиплата позивачу індексації грошового забезпечення є обмеженням його Конституційних прав відповідачем, що є незаконним.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На думку суду, відповідач не довів відсутність у період з липня 2015 року по листопад 2018 року відповідних асигнувань для проведення індексації грошового забезпечення позивача; не надав суду доказів на підтвердження вжиття ним відповідних заходів для збільшення асигнувань (звернень до керівних органів тощо).
Суд не приймає до уваги твердження відповідача про відсутність коштів для виплати індексації, оскільки відсутність бюджетного фінансування для проведення індексації, не впливає на обов'язок відповідача її нараховувати та виплачувати.
Таким чином, вказані відповідачем обставини не позбавляють його обов'язку провести індексацію грошового забезпечення позивача у встановленому законом порядку.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України» від 08.11.2005 зазначено, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п.23 рішення).
У зв'язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Таким чином, ненарахування та невиплата позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.07.2015 по 30.11.2018 є порушенням вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» і Порядку № 1078 та порушує права позивача.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
Як вбачається з матеріалів справи за подання даного позову позивач сплатив судовий збір в розмірі 768,40 грн. згідно з квитанцією від 28.08.2019 № 46.
Згідно із пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України “Про судовий збір” від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Отже, питання про повернення судового збору, сплаченого за подання даного адміністративного позову може бути вирішено за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду відповідно до статті 7 Закону України “Про судовий збір”.
Керуючись статтями 244-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 липня 2015 року по 30 листопада 2018 року.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 липня 2015 року по 30 листопада 2018 року.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ).
Відповідач: Луцький прикордонний загін (військова частина 9971) Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України (43005, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Стрілецька, 6, код ЄДРПОУ 14321661).
Суддя Р.С. Денисюк