м. Вінниця
22 жовтня 2019 р. Справа № 120/2538/19-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Богоноса М.Б.,
за участю:
секретаря судового засідання: Дмитрука В.В.
представника позивача: ОСОБА_1
представника відповідача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: ОСОБА_5
до: Управління соціального захисту населення Жмеринської районної державної адміністрації Вінницької області
про: визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити дії
В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_5 до Управління соціального захисту населення Жмеринської районної державної адміністрації Вінницької області про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити дії.
Відповідачем подано до суду тотожні за змістом заяви від 18.10.2019 року та 21.10.2019 року про залишення адміністративного позову без розгляду на підставі п. 7 ч. 1 ст. 240 КАС України. Заяви мотивовані тим, що ухвалою від 12.08.2019 року відкрито провадження у цій справі за позовною заявою, що не відповідає вимогам ст. 160 КАС України. Зокрема, на думку відповідача, при зверненні до суду ОСОБА_5 у позовній заяві не вказав ідентифікаційний код Управління соціального захисту населення Жмеринської районної державної адміністрації Вінницької області та не зазначив відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору чим порушив вимоги п. 2, 6 ч. 5 ст. 160 КАС України.
У судовому засіданні 22.10.2019 року представник відповідача вимоги заяв про залишення адміністративного позову без розгляду підтримав.
Представник позивача у судовому засіданні 22.10.2019 року заперечила проти задоволення заяв. В обґрунтування підстав заперечень зіслалася на те, що суд ухвалою від 12.08.2019 року залишав позовну заяву без руху та вказав в ухвалі на виявлені недоліки позову. Позивачем недоліки позовної заяви усунуто, внаслідок чого ухвалою від 09.09.2019 року відкрито провадження у справі.
Надавши оцінку аргументам заяви відповідача про залишення позову без розгляду, суд дійшов висновку, що у її задоволенню слід відмовити із наступних мотивів.
Обґрунтовуючи заяву про залишення позовної заяви без розгляду, відповідач зіслався на норму п. 7 ч. 1 ст. 240 КАС України та зазначив, що провадження у справі відкрито за позовною заявою, що не відповідає вимогам ст. 160 КАС України. Нормою процесуального закону на яку посилається відповідач передбачено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо провадження в адміністративній справі було відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вимогам статей 160, 161, 172 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у строк, встановлений судом.
Однак, відповідачем при мотивуванні заяви не враховано, що відповідно до ч. 13 ст. 171 КАС України, суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Лише у тому випадку якщо провадження в адміністративній справі було відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вимогам статей 160, 161, 172 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у строк, встановлений судом в ухвалі про залишення позовної заяви без руху, постановленій після відкриття провадження у справі, суд на підставі норми п. 7 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду.
Відтак відповідачем залишено поза увагою те, що згідно норм ч. 13 ст. 171 та п. 7 ч. 1 ст. 240 КАС України, навіть у випадку виявлення недоліків позовної заяви після відкриття провадження у справі, такі недоліки не можуть бути прямою підставою для залишення позовної заяви без розгляду, оскільки у такому випадку позов підлягає залишенню без руху і тільки у разі не усунення вказаних в ухвалі суду недоліків, наслідком є залишення позовної заяви без розгляду.
Щодо недоліків позовної заяви на які зіслався відповідач, то на його думку, при зверненні до суду ОСОБА_5 у позовній заяві не вказав ідентифікаційний код Управління соціального захисту населення Жмеринської районної державної адміністрації Вінницької області та не зазначив відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору чим порушив вимоги п. 2, 6 ч. 5 ст. 160 КАС України.
Однак суд критично оцінює наведені відповідачем аргументи враховуючи, що положенням ч. 5 ст. 5 КАС України, яка гарантує право на судовий захист, передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи норми Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог до позовної заяви, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише і фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист.
Зокрема, у рішенні від 04 грудня 1995 року у справі "Беллет проти Франції" Європейський суд з прав людини зазначив, що ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
У рішенні від 13 січня 2000 року у справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" та у рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції.
Отже, виходячи з норм Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України, а також з норм міжнародного права, залишення без розгляду адміністративного позову з формальних підстав унеможливить доступ позивача до правосуддя для повного захисту своїх прав та інтересів шляхом судового розгляду справи.
Недоліки позову на які зіслався відповідач (відсутність ідентифікаційний код відповідача та не зазначення відомостей про вжиття заходів досудового врегулювання спору) на думку суду носять формальний характер, оскільки інформація про ідентифікаційний код юридичної особи є загальнодоступною, а вжиття заходів досудового врегулювання спору у справі яка розглядається законом не передбачено. Тому не зазначення коду юридичної особи як і відсутність відомостей про вжиття заходів досудового врегулювання спору не було перешкодою для відкриття провадження у справі.
Щодо тих недоліків позову які на переконання суду носили суттєвий характер, то ухвалою від 12.08.2019 року позовна заява ОСОБА_5 залишалася без руху та позивачу надавався строк для усунення недоліків зазначених в мотивувальній частині ухвали суду. Позивач недоліки позову усунув 20.08.2019 року, що і стало підставою для постановлення ухвали від 09.09.2019 року про відкриття провадження в адміністративній справі.
Отже, посилання відповідача на п. 7 ч. 1 ст. 240 КАС України як на підставу для залишення позовної заяви без розгляду є необґрунтованими та безпідставними, а тому клопотання у формі заяв про залишення позовної заяви без розгляду задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 240, 241, 248, 256, КАС України, суд
У задоволенні клопотання представника Управління соціального захисту населення Жмеринської районної державної адміністрації Вінницької області про залишення без розгляду позовної заяви у справі № 120/2538/19-а відмовити.
Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Богоніс Михайло Богданович