Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,
E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua
"16" жовтня 2019 р. м. Житомир Справа № 906/684/19
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Сікорської Н.А.
секретар судового засідання: Макарчук В.І.
за участю прокурора: Дереча І.В.- службове посвідчення № 051563 від 29.11.2018
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Керівника Коростенської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Лугинської селищної ради
до Приватного підприємства "Продцентр-плюс"
про визнання недійсним договору поставки № 42 від 15.02.2019р.
Процесуальні дії по справі.
Керівник Коростенської місцевої прокуратури звернувся з позовом до суду в інтересах держави в особі Лугинської селищної ради про визнання недійсним договору поставки №42 від 15.02.2019, укладеного між Лугинською селищною радою та Приватним підприємством "Продцентр - плюс" про закупівлю продуктів харчування та припинення зобов'язання за договором на майбутнє.
Ухвалою від 10.07.2019 господарський суд відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 06.08.2019.
Ухвалою від 06.08.2019 суд ухвалив продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів та відклав підготовче засідання на 17.09.2019 .
02.09.2019 на адресу суду від Коростенської місцевої прокуратури надійшли додаткові пояснення (а.с. 54-56).
Ухвалою від 17.09.2019 суд закрив підготовче засідання та призначив справу № 906/368/19 до розгляду по суті. Призначив судове засідання на 10.10.2019.
23.09.2019 прокурор подав до суду письмові пояснення по справі (а.с.85-86).
Ухвалою від 10.10.2019 суд оголосив перерву до 16.10.2019.
Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.
Позовні вимоги прокурор мотивував порушенням ст. ст. 656, 669 Цивільного Кодексу, ст. ст. 179,180 Господарського Кодексу України, ст. ст. 1, 2, 3, 4 Закону України "Про публічні закупівлі", п. 1 розділу ІІ Порядку визначення предмету закупівлі, затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 17.03.2016, № 454.
Прокурор зазначив, що в порушення ч. 4 ст. 180 ГК України, ні у договорі, ні у додатках до нього не визначено предмет договору. Накладна є первинним фінансовим документом, підтверджує факт передачі товару (виконання правочину) та не є частиною договору або окремою угодою до нього. Сторони також не домовились щодо ціни договору. В договорі не вказана ціна за одиницю товару, а лише зазначено загальна сума договору.
В порушення вимог ЦК та ГК України, у договорі поставки № 42 від 15.02.2019 сторони не визначити конкретне найменування та кількість продукції, що свідчить що сторони не домовились у повному обсязі щодо такої істотної умови як предмет договору.
Обґрунтовуючи позовні вимоги прокурор вказав, що при укладені спірного договору сторонами допущено порушення положень статті 638 Цивільного кодексу України та статей 180, 189, 266 Господарського кодексу України, оскільки договір не містить таких істотних умов, як предмет та ціна договору.
Крім цього, прокурор вважає, що при укладені договору були порушені положення Закону України "Про публічні закупівлі", якими встановлені правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади, зокрема, не дотримано, визначених статтею 3 принципів закупівель, а саме: принципу максимальної економії та ефективності, а також принципу недискримінації учасників. Зокрема, всупереч вимогам статті 4 ЗУ "Про публічні закупівлі" Лугинською селищною радою не оприлюднено додаток до річного плану закупівель, у якому предметом закупівлі визначено продукти харчування.
На підставі викладених обставин прокурор вважає договір поставки № 42 від 15.02.2019 недійсним.
В судовому засідані прокурор підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та письмових поясненнях.
Позивач повноважного представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив. Про час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення ( а.с. 91).
Обґрунтовуючи підстави звернення до суду в інтересах держави в особі позивача прокурор вказує, що правовідносини, пов'язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) укладення договору про закупівлю товарів, робіт і послуг, на підставі якого ці кошти витрачаються, не відповідає суспільним інтересам.
У даному випадку, виконання зобов'язань за договором, укладеного з порушенням законодавства у сфері публічних закупівель, може призвести до нераціонального та неефективного використання державних коштів, що не відповідатиме меті Закону України "Про публічні закупівлі" та принципам, за якими мають здійснюватися публічні закупівлі, закріпленими в статті З даного Закону.
У даному випадку Лугинська селищна рада (позивач) у відповіді від 10.07.2019 № 567 на повідомлення прокурора, надісланого у порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", висловила свою позицію щодо предмету спору, відповідно до якої договір поставки між селищною радою та ПП "Процент-плюс" від 15.02.2019 року № 42 вважає укладеним без порушення законодавства.
Згідно з ч.5 ст.16 Закону України "Про місцеве самоврядування і Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Вказує, що укладення оспорюваного договору поставки продуктів харчування за бюджетні кошти № 42 від 15.02.2019 всупереч норм Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України "Про публічні закупівлі", Порядку визначення предмету закупівлі, затвердженого наказом Мінекономрозвитку від 17.03.2016 №454, є прямим порушенням законності в бюджетній системі, яке сприяє розвитку інфляційних процесів у країні, підриває довіру громадян і наносить вагомий матеріальний і моральний збиток, що не може не відобразитись на державних інтересах та авторитеті держави, а також порушує інтереси держави в особі органу місцевого самоврядування, як розпорядника державних коштів, який в межах здійснення покладених на нього функцій зобов'язаний забезпечувати ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів.
Враховуючи, що Лугинською селищною радою, як головним розпорядником бюджетних коштів, який здійснює управління ними у межах встановлених йому бюджетних повноважень, як замовником публічних закупівель продуктів харчування для дітей, а також як стороною у спірному договорі про закупівлі за бюджетні кошти, не вжито відповідних заходів до поновлення порушених інтересів держави, тому позов до суду подано прокурором.
Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив. Про час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення ( а.с. 90).
Відповідач, в порядку ст. 165 ГПК України, письмового відзиву на позовну заяву не надав.
Відповідно до ч.9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи, що явка учасників справи судом не визнавалась обов'язковою, суд вважає за можливе вирішити справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ст. 42 ГПК України, учасники справи, серед іншого, мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
В ході розгляду справи господарським судом Житомирської області, у відповідності до п. 4 ч. 5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.
В судовому засіданні від 16.10.2019 судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення суду.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
15.02.2019 між ПП "Продцентр-плюс" (постачальник, відповідач ) та Лугинською селищною радою (покупець, позивач) укладено договір поставки № 42 (а.с. 23-24).
Згідно п.1.1 договору постачальник зобов'язується передати у власність покупця продукти харчування (надалі товар), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити їх на умовах даного договору.
Найменування, асортимент, кількість та ціна товару, що є предметом договору, визначаються у накладних, які оформлюються та підписуються сторонами при прийомі-передачі кожної партії товару. Усі накладні є складовими частинами цього Договору в частині визначення ціни, асортименту, найменування та кількості товару (п.1.2. договору).
Відповідно до п. 3.1. договору, ціна товару зазначається у накладній, узгоджується між сторонами в момент його поставки. Ціна рахується узгодженою після підписання накладної уповноваженою особою покупця.
За умовами п. 3.2. договору, загальна сума договору складає 48500,00 грн, зазначених в накладних, якими оформляється прийом-передача товару, поставленого на підставі даного договору.
Пунктом 5.1 договору сторони погодили, що оплата товару проводиться шляхом перерахування грошей на р/рахунок постачальника, або готівкою в національній валюті України, після отримання товару.
Строк оплати становить 10 календарних днів (п. 5.2 договору).
Згідно п.10.1, договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2019 (п. 10.1. договору).
На виконання умов укладеного договору відповідач поставив позивачу товар на загальну суму 34255,09 грн, що підтверджується видатковими накладними, що містяться в матеріалах справи (а.с. 60-78).
Згідно інформації управління Державної казначейської служби України у Лугинському районі Житомирської області, наданої 03.09.2019 за № 02-08/250, відповідно до п.п 2.2 Наказу МФУ від 02.03.2012 № 309 Лугинською ОТГ в управлінні 19.02.2019 зареєстровано, зокрема, договір поставки від 15.02.2019 № 42 та профінансовано на суму 32615,40 грн (а.с. 97).
Прокурор вважає, що вказаний договір підлягає визнанню недійсними, оскільки при його укладенні сторони не визначили конкретного найменування та кількості продукції, що вказує на те, що сторони не домовились у повному обсязі щодо такої істотної умови як предмет договору.
Зсилаючись на норми статей 180,189 ГК України прокурор також вказує, що сторони в спірному договорі не домовились щодо такої істотної умови договору як ціна, оскільки в договорі не вказана ціна за одиницю товару, а лише зазначено загальну суму.
Спірний договір також вважає недійсним з тих підстав, що в порушення норм ЗУ "Про публічні закупівлі" здійснено закупівлю за бюджетні кошти без проведення електронної процедури закупівлі.
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Статтею 15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Способи захисту права встановлені статтею 16 ЦК України та статтею 20 ГК України.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору в даній справі є вимога про визнання недійсним договору поставки № 42 від 15.02.2019, укладеного між ПП "Продцентр-плюс" (постачальник, відповідач ) та Лугинською селищною радою з підстав недотримання сторонами істотних умов договору та недотриманням під час укладення договору вимог ЗУ "Про публічні закупівлі".
Оскільки, однією із сторін в оспорюваному договорі є орган місцевого самоврядування, то вирішуючи спір у даній справі, також, необхідно застосовувати положення Закону України "Про публічні закупівлі", який визначає правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.
Частиною 1 ст. 712 ЦК України встановлено, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі, договору поставки товару для державних потреб
Відповідно до ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (ст. 656 ЦК України).
Відповідно до ст. 266 ГК України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.
Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.
Згідно ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно зі ст. ст. 179, 180 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами-юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Частиною 7 статті 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Так, при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості.
За ст. 669 ЦК України кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Умова щодо кількості товару може бути погоджена шляхом встановлення у договорі купівлі-продажу порядку визначення цієї кількості.
Як передбачено ч. 5 ст. 259 ГК України, складовою частиною національної системи класифікації є національні класифікатори. Національні класифікатори та процедури їх розроблення затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері економічного розвитку.
Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України № 454 від 17.03.2016 "Про затвердження Порядку визначення предмета закупівлі" затверджено Порядок визначення предмета закупівлі.
Відповідно до п. 1 розділу І вказаного вище наказу, цей Порядок установлює спосіб визначення замовником предмета закупівлі відповідно до положень Закону України "Про публічні закупівлі" (далі - Закон).
Пунктом 1 розділу ІІ визначено, що предмет закупівлі товарів і послуг визначається замовником згідно з пунктами 17 і 32 частини першої статті 1 Закону та на основі Державного класифікатора продукції та послуг ДК 016:2010, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 11 жовтня 2010 року N 457, за показником п'ятого знака із зазначенням у дужках предмета закупівлі відповідно до показників третьої - п'ятої цифр основного словника національного класифікатора України ДК 021:2015 "Єдиний закупівельний словник", затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 23 грудня 2015 року N 1749, а також конкретної назви товару чи послуги.
Предмет закупівлі товарів і послуг визначається замовником згідно з пунктами 17 і 32 частини першої статті 1 Закону та на основі національного класифікатора України ДК 021:2015 "Єдиний закупівельний словник", затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 23 грудня 2015 року N 1749 (далі - Єдиний закупівельний словник), за показником четвертої цифри основного словника із зазначенням у дужках конкретної назви товару чи послуги.
Замовник може визначити окремі частини предмета закупівлі (лоти) за показниками шостого - десятого знаків Державного класифікатора продукції та послуг ДК 016:2010, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 11 жовтня 2010 року N 457, із зазначенням у дужках предмета закупівлі відповідно до показників четвертої - восьмої цифр Єдиного закупівельного словника, а також за обсягом, номенклатурою та місцем поставки товарів, виконання робіт або надання послуг.
При цьому замовник може визначити окремі частини предмета закупівлі (лоти) за показниками четвертої - восьмої цифр Єдиного закупівельного словника, а також за обсягом, номенклатурою та місцем поставки товарів, виконання робіт або надання послуг.
Відповідно до положень частини 1 статті 2 Закону України "Про публічні закупівлі" цей Закон застосовується: до замовників, за умови, що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 200 тисяч гривень, а робіт - 1,5 мільйона гривень; до замовників, які здійснюють діяльність в окремих сферах господарювання, за умови, що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 1 мільйон гривень, а робіт - 5 мільйонів гривень.
Під час здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг, вартість яких є меншою за вартість, що встановлена в абзацах другому і третьому цієї частини, замовники повинні дотримуватися принципів здійснення публічних закупівель, установлених цим Законом, та можуть використовувати електронну систему закупівель з метою відбору постачальника товару (товарів), надавача послуги (послуг) та виконавця робіт для укладення договору.
У разі здійснення закупівель товарів, робіт і послуг без використання електронної системи закупівель, за умови, що вартість предмета закупівлі дорівнює або перевищує 50 тисяч гривень та є меншою за вартість, що встановлена в абзацах другому і третьому цієї частини, замовники обов'язково оприлюднюють звіт про укладені договори в системі електронних закупівель відповідно до статті 10 цього Закону.
Статтею 4 Закону України "Про публічні закупівлі" передбачено, що закупівля здійснюється відповідно до річного плану. Річний план, додаток до річного плану та зміни до них безоплатно оприлюднюються на веб-порталі Уповноваженого органу з питань закупівель протягом п'яти днів з дня їх затвердження.
У пунктах 3, 4, 6, 7 форми річного плану закупівель, затвердженої наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 22.03.2016 № 490 "Про затвердження форм документів у сфері публічних закупівель" зазначається: конкретна назва предмета закупівлі; коди та назви відповідних класифікаторів предмета закупівлі (за наявності); розмір бюджетного призначення за кошторисом або очікувана вартість предмета закупівлі; процедура закупівлі.
Як вбачається з спірного договору № 42 від 15.02.2019 сторони у п. 1.2 визначили, що постачальник зобов'язується передати у власність покупця продукти харчування (надалі товар), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити їх на умовах даного договору.
Найменування, асортимент, кількість та ціна товару, що є предметом договору, визначаються у накладних, які оформлюються та підписуються сторонами при прийомі-передачі кожної партії товару Усі накладні є складовими частинами цього Договору в частині визначення ціни, асортименту, найменування та кількості товару (п.1.2. договору)
З наведених пунктів договору видно, що сторони при здійсненні закупівлі у спірному договорі не визначили конкретний предмет закупівлі на підставі Національного класифікатора України "Єдиний закупівельний словник" ДК 021:2015 - найменування та кількість продукції.
Суд також звертає увагу, що у договорі сторони погодили, що найменування, асортимент, кількість та ціна товару, що є предметом договору, визначаються у накладних, тобто у первинних документах.
Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Відповідно до статті 9 вказаного вище Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Таким чином, накладні містять інформацію про отримання/передачу товарів і по суті підтверджують саме передачу товару у конкретній кількості та на визначену ціну.
Накладні, як первинні документи, підтверджують саме належне виконання договірних зобов'язань та не можуть доводити погодження сторонами господарського договору таких істотних умов договору як предмет та ціна на момент його укладення.
Отже, укладений між позивачем та відповідачем договір поставки не містить всіх необхідних істотних умов.
Водночас, суд зазначає, що укладення між позивачем та відповідачем спірного договору на поставку продукції за відсутності визначеного конкретного предмета закупівлі суперечить вимогам ст. 2, 3 Закону України "Про публічні закупівлі", п. 1 розділу II Порядку визначення предмету закупівлі, затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 17.03.2016 №454.
Одночасно, позивач як розпорядник бюджетних коштів, порушив вимоги законодавства, що регулює порядок проведення публічних закупівель, а саме, здійснив закупівлю без використання електронної системи закупівель.
Крім того, позивачм, в порушення вимог ЗУ "Про публічні закупівлі" на веб-порталі Уповноваженого органу з питань закупівль (www.prozzoro.gov.ua) не оприлюднено своєчасно додаток до річного плану, у якому предметом закупівлі визначено продукти харчування та не оприлюднено в порядку ст. 10 ЗУ "Про публічні закупівлі" звіт про укладені договори в системі електронних закупівель
У статті 3 ЗУ "Про публічні закупівлі" визначено, що закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників; об'єктивна та неупереджена оцінка тендерних пропозицій; запобігання корупційним діям і зловживанням.
Таким чином, укладення Лугинською селищною радою спірного договору на поставку продукції за відсутності визначеного конкретного предмета закупівлі та без оприлюднення додатку до плану закупівлі на 2019 рік суперечить вимогам ст. 2, 3, 4 Закону України "Про публічні закупівлі", п.1 розділу II Порядку визначення предмету закупівлі, затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 17.03.2016 №454.
Зазначені вище порушення під час укладення спірного договору свідчать про недотримання сторонами принципів максимальної економії та ефективності, відкритості та прозорості на всіх стадіях закупівель, а також недискримінації учасників.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Частиною 1 ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.
Враховуючи, що спірний договір поставки № 42 від15.02.2019 укладений з порушенням вимог чинного законодавства, вимоги прокурора про визнання такого договору недійсним є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Згідно із ч. 2, 3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку про задоволення позову.
В порядку ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на Лугинську селищну раду (позивача) та відповідача в рівних частинах, оскільки відповідальність за укладення договору несуть обидві його сторони, а безпосередньо спір виник внаслідок неправильних дій обох сторін договору.
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
1. Позов задовольнити.
2. Визнати недійсним договір поставки №42 від 15.02.2019, укладений між Лугинською селищною радою (11301, Житомирська обл, смт. Лугини, вул. Михайла Грушевського, 2А, код ЄДРПОУ 04346114) та Приватним підприємством "Продцентр - плюс" (11500, Житомирська область, м. Коростень, вул. Грушевського, 35, кв. 15, код ЄДРПОУ 37677991)
3. Стягнути з Лугинської селищної ради (11301, Житомирська обл, смт. Лугини, вул. Михайла Грушевського, 2А, код ЄДРПОУ 04346114) на користь прокуратури Житомирської області (10008, м. Житомир, вул. Святослава Ріхтера, 11, код ЄДРПОУ 02909950)
960,50 грн. судового збору.
4. Стягнути з Приватного підприємства "Продцентр - плюс" (11500, Житомирська область, м. Коростень, вул. Грушевського, 35, кв. 15, код ЄДРПОУ 37677991) на користь прокуратури Житомирської області (10008, м. Житомир, вул. Святослава Ріхтера, 11, код ЄДРПОУ 02909950)
960,50 грн. судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 24.10.19
Суддя Сікорська Н.А.
Віддрукувати:
1- до справи
2- Коростенська місцева прокуратура ( 11500, м. Коросотень, вул. Героїв Чорнобиля,10) ( рек. з пов)
3- позивачу - Лугинська селищна рада ( рек. з пов)
4- відповідачу - ПП " Продцентр - плюс"( рек. з пов)
5- Прокуратура Житомирської області ( рек. з пов.)