Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,
E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua
про закриття провадження у справі
"21" жовтня 2019 р. м. Житомир Справа № 906/762/19
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді: Соловей Л.А. ,
при секретарі судового засідання Пеньківській О.В.,
розглянувши справу за позовом: Акціонерного товариства "Укрпошта" в особі Житомирської дирекції Акціонерного товариства "Укрпошта" (м.Житомир)
до: ОСОБА_1 (м.Житомир)
про стягнення 44694,58 грн,
за участю представників стоірн:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився;
Акціонерне товариство "Укрпошта" в особі Житомирської дирекції Акціонерного товариства "Укрпошта" звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з фізичної особи ОСОБА_1 44694,58грн заборгованості, що виникла на підставі договору оренди нерухомого майна №599 від 15.08.18, з яких: 37229,51грн основного боргу, 5851,29грн пені, 1117,98грн інфляційних та 495,80грн 3% річних.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору оренди нерухомого майна від 15.08.18 в частині сплати орендних платежів.
Ухвалою від 27.08.19, зокрема, позовну заяву прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження, відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 23.09.19 об 11:00.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 23.09.19 відкладено підготовче засідання на 21.10.19
21.10.19 через канцелярію суду від позивача надійшла заява від 24.09.19 №11/63 про залишення позовної заяви у справі №906/762/19 без розгляду та повернення 1921,00грн судового збору, сплаченого згідно з платіжним дорученням №6313 від 10.07.19.
Однак до початку засідання від позивача надійшла інша заява від 21.10.19, у якій представник останнього відкликає раніше подану заяву про залишення позову без розгляду, а також просить суд розглядати справу без його участі.
Враховуючи право учасника справи розпоряджається своїми правами щодо своїх заяв на власний розсуд, а також той факт, що заявник відкликає свою заяву, суд дійшов висновку не розглядати вищевказану заяву представника позивача.
Розглянувши в судовому засіданні матеріали справи, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.4 ГПК України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно із ч.1 ст.20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: 1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, к р і м п р а в о ч и н і в , с т о р о н о ю я к и х є ф і з и ч н а о с о б а, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
У вирішенні питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір - господарським, слід виходити з визначень, наведених у статті 3 Господарського кодексу України. Зокрема, відповідно до ч.1 вказаної статті, під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Приписами ч.1, 2 ст.55 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб'єктами господарювання є: 1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; 2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Як вбачається з матеріалів справи, між Публічним акціонерним товариством "Укрпошта" в особі Житомирської дирекції Публічного акціонерного товариства "Укрпошта" та ОСОБА_1 укладено договір оренди нерухомості №599, за умовами якого орендодавець передає, а орендар бере в строкове платне користування нерухомість, що розташована в м.Житомирі на 1 поверсі 9-ти поверхового будинку по АДРЕСА_2 , загальною площею 18,7м.кв (в т.ч. з урахуванням розміру коефіцієнту використання громадських площ (а.с.9-12).
Судом встановлено, що ОСОБА_1 не зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності.
Згідно із частиною першою статті 128 ГК України громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.
Обґрунтовуючи підстави звернення з позовом саме до господарського суду, Акціонерне товариство "Укрпошта" посилається на те, що метою використання орендованого приміщення було розміщення об'єкта для торгівлі непродовольчими товарами, тому між сторонами склались господарські зобов'язання, відповідно, позивач має право на стягнення з відповідача коштів у розмірі орендної плати за користування орендованим майном.
Відповідно до ч.1 ст.79 ГПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Зокрема, факт укладання договору оренди нерухомості №599 від 15.08.18, метою використання якого є розміщення об'єкта для торгівлі, не є беззаперечним свідченням того, що відповідне приміщення використовується відповідачем саме у господарській (підприємницькій) діяльності.
Отже, для встановлення факту користування відповідачем орендованим приміщенням з метою здійснення господарської діяльності, суд має насамперед з'ясувати суб'єктний склад сторін у даних правовідносинах, перевірити, чи підтверджується належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами факт використання відповідачем орендованого майна з метою реалізації господарської компетенції, здійснення прав та обов'язків у сфері торгівлі.
Разом з тим, матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 використовувала орендоване приміщення для здійснення підприємницької діяльності.
Натомість, відповідач, яка була присутня у судовому засіданні 23.09.19, підтвердила, що ніколи не була зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності та акцентувала увагу на тому, що у спірних правовідносинах діяла саме як фізична особа, а не як підприємець, оскільки на момент укладення договору оренди перебувала в трудових відносинах з іншим підприємством, в подальшому, після укладення договору оренди не приступила до його виконання - орендоване приміщення не використовувала.
Таким чином, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, судом не встановлено існування між позивачем та відповідачем саме господарських правовідносин за договором оренди нерухомості №599 від 15.08.18, що давало б можливість стверджувати про приналежність даного спору до господарської юрисдикції.
Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач у спірних правовідносинах діяв саме як фізична особа, докази використання позивачем орендованого приміщення у господарській діяльності матеріали справи не містять, суд дійшов висновку, що даний спір не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Частиною 2 ст.231 ГПК України передбачено, що якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.
Суд роз'яснює позивачу, що даний спір належить до підвідомчості суду загальної юрисдикції.
Відповідно до ч.4 ст.231 ГПК України, про закриття провадження у справі, суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл судових витрат між сторонами, повернення судового збору з бюджету.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
За вказаних обставин сплачена при поданні позову сума судового збору може бути повернута позивачу ухвалою суду в разі звернення його до суду з відповідним клопотанням.
Керуючись ст.ст. 231, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
Закрити провадження у справі №906/762/19 на підставі п.1 ч.1 ст.231 ГПК України.
Ухвала набирає законної сили відповідно до ст.235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Соловей Л.А.
Друк:
1- в справу
2,3- позивачу (рек. з повід)
4- відповідачу (рек. з повід)