іменем України
17.10.2019 Справа № 905/1472/19
Суддя - Говорун О.В.
Секретар - Коновалова А.І.
Позивач - Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця".
Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Збагачувальна фабрика «Свято-Варваринська».
Про стягнення штрафу у розмірі 21720грн.
Справу розглянуто в порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання.
Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Збагачувальна фабрика "Свято-Варваринська" про стягнення штрафу у розмірі 21720грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем невірно вказано у накладній масу вантажу, що є підставою для нарахування відповідачу штрафу.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 19.08.2019 розгляд справи визначено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
Учасники розгляду справи були повідомлені належним чином про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.
11.09.2019 представником відповідача подано відзив на позов, у якому відповідач заперечує щодо заявлених позовних вимог, з посиланням на відсутність його вини як вантажовідправника, оскільки було вірно вказано усі дані маси у залізничній накладній №48258388 від 08.02.2019. Крім того, згідно з Правилами видачі вантажів, перевірка маси вантажу на станції призначення повинна була провадиться, як правило, тим саме способом, яким цю масу визначено на станції відправлення. Способу проведення перевірки маси вантажу в комерційному акті не зазначено.
Також, відповідач подав заяву про зменшення розміру штрафу, в якій просить зменшити розмір штрафу за невірно вказану у накладній масу вантажу до одної провізної плати - 4344грн.
20.09.2019 представником позивача подано відповідь на відзив, у якому представник позивача зазначає, що доводи викладені у відзиві є необґрунтованими та просить задовольнити заявлені вимоги у повному обсязі.
Суд, дослідивши письмові докази у справі, встановив наступні факти та відповідні ним правовідносини.
08.02.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "Збагачувальна фабрика «Свято-Варваринська» (вантажовідправник), зі станції Удачна Донецької залізниці на станцію Запоріжжя - Ліве Придніпровської залізниці, відвантажило на адресу ПрАТ «Запоріжкокс», (вантажоодержувач) за залізничною накладною №48258388, у вагоні №53518825, вантаж - концентрат вугільний кам'яне, навал. При оформленні залізничної накладної №48258388, у вагоні №53518825 відповідачем вказано масу вантажу: нетто - 67400кг, тара - 21700кг. Завантаження вантажу у вагон здійснювалось засобами відправника. Маса визначена на електронних вагах (150т) (а.с.10).
При проходженні вагону №53518825 станції Чаплине - Придніпровської залізниці, було здійснено контрольну перевірку маси вантажу, під час якої було виявлено невідповідність фактичної маси вантажу у вищезазначеному вагоні з масою вантажу, яка зазначена вантажовідправником у накладній №48258388.
Невідповідність фактичної маси вантажу з масою вантажу, яка зазначена у накладній, засвідчено комерційним актом №454201/7 складеним 10.02.2019, в розділі "Д" якого зазначено: "На підставі акту загальної форми №21 ст. Чаплине від 10.02.2019 вагон було подано на контрольне зважування. При зважуванні на справних 150-ти тонних вагонних вагах станції Чаплине зав.№1465 (держ.повірка 19.12.2018) виявилось: брутто 86200 кг, тара з документу 21700 кг, нетто 64500 кг, що менше документу на 2900 кг. Згідно документу значиться: концентрат вугільний. Вантаж марковано катком-ущільнювачем і поперечними смугами 1,5-2м. Вага визначена відправником на вагонних вагах (150т) заводський ВВЭТ-150№071201300 ВВЭТ- 150 №088. Брутто не вказано, нетто 67400 кг, тара з документа 21700 кг. Фактично виявлено: навантаження в вагоні на рівні бортів. Вантаж марковано поперечними смугами, без виїмок та поглиблень. Двері люка зачинено, течі вантажу немає. При повторному зважуванні вага вагону підтвердилась. Вантаж, якого бракує в вагоні вміститися міг. Зав. вантажним двором по штатному розкладу відсутній» (а.с.11 зворотна сторона).
Крім того, відомості щодо розходження в масі вантажу визначеної відправником між масою вантажу визначеного залізницею після контрольного зважування, міститься в акті загальної форми №15 від 10.02.2019, складеного станцією Чаплине Придніпровської залізниці (а.с.14).
Згідно технічного паспорту засобу ваговимірювальної техніки (далі - ЗВВТ) - вагонних ваг, тип тензометричні, заводський №1465, міжповірочний інтервал ЗВВТ становить 1 раз на 6 місяців, інтервал між оглядами-перевірками - 1 раз на 3 місяці. 19.09.2018 була проведена державна повірка зазначених ваг, 13.12.2018 - огляд-перевірка (а.с.16-17).
Факт зважування та розходження у масі вантажу підтверджується і випискою з книги обліку контрольних зважувань та перевірки кількості вантажу у вагонах по ст.Чаплине, відповідно до якої маса вантажу у вагоні менша ніж зазначена у накладній на 2900кг. (а.с.15).
На станції призначення (ст.Запоріжжя - Ліве Придніпровської залізниці) був заповнений розділ "Є" комерційного акту №454201/7/248 від 10.02.2019, відповідно до якого, під час перевірки вантажу різниці між комерційним актом, складеним на станції Чаплине Придніпровської залізниці не виявлено, навантаження відповідає провізному документу (а.с.12 зворотній бік).
Відповідно до ч.1 ст. 909 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та ч.1 ст.307 Господарського кодексу України (далі - ГК України), за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Згідно з ч.2 ст. 908 ЦК України та ч. 5 ст. 307 ГК України, умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Статтею 37 Статуту залізниць України (далі - Статут) встановлено, що під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.24 Статуту, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
Згідно з ч.1 ст.129 Статуту, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Відповідно до ст.122 Статуту, за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
Згідно з абз.2 п.2.6 Правил оформлення перевізних документів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. № 644 (далі - Правила № 644), маса вантажу вважається правильною, якщо різниця між фактично виявленою масою і зазначеною в перевізних документах не перевищує 0,2%.
Пунктом 5.5. Правил № 644 закріплено, що якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.
Частиною 1 статті 118 Статуту встановлено, що за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.
Позивачем, за неправильно зазначену у залізничній накладній №48258388 масу вантажу у вагоні №53518825 нарахований штраф відповідачу в розмірі 21720грн. Судом встановлено, що розмір суми штрафу відповідає вимогам ст.ст. 118, 122 Статуту.
Щодо заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру штрафу, суд зазначає наступне.
В обґрунтування заяви відповідач посилається на те, що нарахований позивачем розмір штрафу є неадекватним самому правопорушенню, непомірно великим у порівнянні із вартістю послуг перевезень, застосування такого розміру не відповідає цілям та принципам правосуддя, порушення є незначним та не завдало збитків позивачу, у зв'язку з чим просить зменшити розмір штрафу до одної провізної плати.
Згідно з ч.1 ст.233 ГК України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.09.2019 у справі №910/16925/18.
Встановлення розміру штрафу за невірно зазначену масу вантажу Статутом залізниць України, а не договором, не позбавляє суд права зменшити розмір нарахованого штрафу, за наявності підстав передбачених законодавством. Крім того, Статут залізниць України не передбачає прямої заборони щодо зменшення розміру штрафу за зазначене порушення. Статут залізниць України в цьому випадку неможливо застосовувати як спеціальний нормативно-правовий акт, оскільки Статутом взагалі не врегульоване питання зменшення розміру штрафу на відміну від законів - Цивільного та Господарського кодексів, які мають вищу юридичну силу порівняно із Статутом залізниць України, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України.
Позивач не довів ані настання, ані обґрунтовану можливість настання будь-яких негативних наслідків від вчиненого відповідачем порушення.
Відсутність можливості зменшення розміру штрафу, передбаченого законодавством, та його стягнення без врахування судом конкретних обставин справи, зокрема, характеру вчиненого порушення, негативних наслідків, в тому числі і можливих, та співмірності між вчиненим порушенням та такими наслідками, може призвести до ситуації коли за різні по характеру та наслідкам порушення судом може бути стягнений один і той саме розмір штрафу, що, в свою чергу, не сприятиме виконанню завдання господарського судочинства щодо справедливого вирішення справи судом.
Приймаючи до уваги вищенаведені обставини, з огляду на те, що допущене відповідачем порушення не спричинило збитків для залізниці та іншим учасникам господарських відносин, а також враховуючи, що фактична маса вантажу виявилась меншою за масу вантажу, яка зазначена в накладній, що, в свою чергу, не створювало небезпеку на залізничному транспорті, то суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу до 1 провізної плати до 4344грн.
Такий розмір штрафу, на думку суду, є справедливим та співмірним вчиненому порушенню відповідачем, оскільки становить 100% від суми нарахованої позивачем за перевезення залізницею вантажу у вагоні в якому невірно зазначену масу вантажу, а також враховуючи і те, що провізна плата за перевезення в цьому вагоні була розрахована виходячи з більшої ніж фактично виявленої маси вантажу у вагоні.
Згідно з ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу.
За таких обставин, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково.
Відповідно до ст.129 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 129, 236-238 ГПК України, господарський суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Збагачувальна фабрика «Свято-Варваринська» (85333, Донецька область, Покровський район, с.Сергіївка, пров. Верхній, б.44, ідентифікаційний код юридичної особи - 36975983) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м.Київ, вул. Тверська, 5, ідентифікаційний код юридичної особи - 40075815) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (49038, м.Дніпро, пр.Дмитра Яворницького, б.108, код ЄДРПОУ ВП - 40081237) суму штрафу за невіро зазначену масу вантажу у розмірі 4344 (чотири тисячі триста сорок чотири) грн та витрати з оплати судового збору в сумі 1921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) грн.
В задоволенні інших вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається в порядку встановленому ст. 257 ГПК України, з урахуванням п.п.17.5) п.п.17 п.1 Розділу ХІ Перехідні положення ГПК України, протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 22.10.2019.
Суддя О.В. Говорун