61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua
іменем України
16.10.2019 Справа № 905/704/19
Господарський суд Донецької області у складі судді Бокової Ю.В.
при секретарі судового засідання Барбаш Д.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю “БУД ХОЛДИНГ” (65020, Одеська область, місто Одеса, вулиця Тираспольська, будинок 27/29, офіс 403А; код ЄДРПОУ 38016965)
до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю “Мединський і К” (84205, Донецька область, місто Дружківка, вулиця Енгельса, будинок 110; код ЄДРПОУ 32276975)
про стягнення 163 050,47 грн., з яких: основна заборгованість в сумі 101 615,50 грн., 32 596,32 грн. - пеня, 7 547,34 грн. - 3 % річних, 21 291,31 грн. - інфляційні втрати,-
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю “БУД ХОЛДИНГ” звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “Мединський і К” про стягнення заборгованості в сумі 125 679,21 грн., з яких: основний борг - 79 015,50 грн., пеня 24 570, 98 грн., 3% річних - 5454,60грн., інфляційні втрати - 16 638,13 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором №0060/17 (СИ) про надання послуг спецтехнікою, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 79 015,50 грн., що стало підставою для нарахування позивачем пені, 3% річних та інфляційних втрат.
Під час розгляду даної справи від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог б/н від 19.08.2019, в якій позивач просив стягнути з відповідача 163 050,47 грн., з яких: основна заборгованість в сумі 101 615,50 грн., 32 596,32 грн. - пеня, 7 547,34 грн. - 3 % річних, 21 291,31 грн. - інфляційні втрати, яка прийнята судом до розгляду. Відтак, судом остаточно розглядаються позовні вимоги, викладені у даній заяві.
Представник позивача під час розгляду даної справи підтримував позовні вимоги з урахуванням наданої заяви про збільшення позовних вимог.
Представник відповідача в жодне судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.
Оскільки відповідач своїм правом на подання відзиву по справі не скористався, в інший спосіб своєї позиції не довів, суд на підставі ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України вирішує справу за наявними матеріалами.
Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Як зазначено в ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а відсутність належним чином повідомлених представників сторін істотним чином не впливає на таку кваліфікацію і не перешкоджає розгляду справи.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши обставини спору, доводи учасників судового процесу суд, -
10.05.2017 між товариством з обмеженою відповідальністю “Мединський і К” (далі - замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю “БУД ХОЛДИНГ” (далі - виконавець) було укладено договір про надання послуг спецтехнікою № 0060/17 (СИ) (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого в порядку та на умовах, передбачених цим договором, виконавець зобов'язується за завданням замовника надати за допомогою автомобільної техніки (далі - техніка), а також послуги з її управління (далі - послуги), а замовник зобов'язується оплатити надані послуги.
Порядок, обсяги, терміни початку і закінчення надання послуг, вид і кількість техніки, необхідної для надання послуг, обумовлюється в кожному конкретному випадку окремо і вказуються в нарядах замовника (п. 1.4. договору).
Згідно п. 2.3. договору здача-приймання наданих виконавцем послуг оформляється щодекадно згідно акту надання послуг (додаток №1), на протязі 3 (трьох) робочих днів, наступних за звітними, оформленим на підставі документів перерахованих в п. 2.4. цього договору, підписаного уповноваженими представниками сторін і скріпленими печатками сторін.
Відповідно до п. 2.4. договору вартість послуг, які виконуються за договором, визначається відповідно до протоколу узгодження договірних цін (додаток № 2), що є невід'ємною частиною даного договору. Кількість перевезеного тоннажу технікою вказується в товаро-транспортних накладних і є підставою для нарахування оплати за договором. Оплата за послуги здійснюється за погодженням сторін на умовах передоплати, або в продовж 2 (двох) банківських днів з моменту виставлення акту надання послуг за звітний період (календарну декаду).
Послуги вважаються наданими після підписання уповноваженими представниками сторін акту наданих послуг (виконаних робіт), який складається виконавцем і направляється замовником разом з рахунком на оплату (п. 2.5. договору).
Згідно п. 2.6. договору розмір оплати за договором фіксується в актах про надані послуги і визначається сторонами по факту надання послуг за результатами кожного звітного періоду.
Акт про надані послуги в разі одноразового (разового) надання послуг підписується сторонами протягом 5 (п'яти) робочих днів після надання послуг. Замовник зобов'язаний оплатити виконавцю кошти в сумі, зазначеній в підписаному сторонами акті про надані послуги на підставі рахунку.
Пунктами 3.2.2., 3.2.3. передбачено, що замовник зобов'язаний оплачувати послуги, на умовах і в порядку, передбачених цим договором, та приймати від виконавця послуги за актом про надання послуги, які надаються згідно з цим договором у відповідність із заявками замовника.
Відповідно до п. 4.4. договору за недотримання термінів оплати зазначених у п. 2.4. договору замовник оплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла на момент прострочення, за кожен день прострочення.
Згідно п. 5.1. договору він набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2017, або до моменту припинення в разі його розірвання сторонами або в іншому порядку, передбаченому чинним законодавством, але в будь-якому випадку до моменту повного виконання сторонами вже прийнятих на себе зобов'язань до договору.
Вищезазначений договір підписано представниками сторін без зауважень, підписи скріплені печатками.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору № 0060/17 (СИ) про надання послуг спецтехнікою від 10.05.2017 позивачем було надано відповідачу послуги за допомогою автомобільної техніки, а також послуги з її управління за наступними актами надання послуг на загальну суму 303 840,50 грн., а саме:
1)№ 859 від 30.09.2017 року на суму 54 945,00 грн.;
2) № 1029 від 10.10.2017 року на суму 112 645,50 грн.;
3) № 1086 від 20.10.2017 року на суму 73 755,00 грн.;
4) № 1114 від 24.10.2017 року на суму 59 895,00 грн.;
5) № 1115 від 24.10.2017 на суму 2600,00 грн.
Згідно акту № 1 зарахування зустрічних однорідних вимог між ТОВ «БУД Холдинг» та ТОВ «Мединський і К» від 28.12.2017 було зараховано та погоджено сторонами, що заборгованість згідно акту наданих послуг № 1029 від 10.10.2017 зменшується на 104 880,00 грн. Таким чином, фактична заборгованість за актом наданих послуг № 1029 від 10.10.2017 починаючи з 28.12.2017 становила 7765,50 грн.
Оскільки грошові кошти, що підлягали сплаті відповідачем в обумовлений договором строк, на розрахунковий рахунок позивача не було перераховано, позивач звернувся до відповідача з претензією вих. № 31 від 22.08.2019. Як зазначено в претензії, позивач просив сплатити заборгованість за договором в сумі 210 514, 47 грн., з яких: 166 615,00 грн. - сума основного зобов'язання, 4204,79 грн. - 3% за користування чужими грошовими коштами, 28 291,15 грн. - сума пені за прострочення оплати товару, 11 403,53 грн. - інфляційні втрати.
У відповідь на вищевказану претензію відповідач листом від 03.10.2018 повідомив про визнання заборгованості (з урахуванням пені, 3% річних та інфляційних витрат) в сумі 187914,97 грн. та про готовність її погашення протягом трьох календарних місяців, починаючи з жовтня 2018.
Разом із тим, відповідач свої зобов'язання щодо погашення наявної суми заборгованості за договором виконана не в повному обсязі, у зв'язку з чим позивач звернувся із даним позовом до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Оцінюючи правомірність заявлених позовних вимог суд зазначає наступне.
Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у спонуканні відповідача до виконання грошових зобов'язань і застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення нарахованих 3% річних та інфляційних втрат.
Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ним, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договору.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України та ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.
Як встановлено ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України відносно обов'язковості договору для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Позивачем на підтвердження наявності заборгованості та неналежного виконання зобов'язань щодо своєчасності її погашення за договором № 0060/17 (СИ) від 10.05.2017 надано акт надання послуг № 859 від 30.09.2017 на суму 54 945,00 грн., акт надання послуг № 1029 від 10.10.2017 на суму 112 645,50 грн., акт надання послуг № 1086 від 20.10.2017 на суму 73 755,00 грн., акт надання послуг № 1114 від 24.10.2017 на суму 59895,00 грн., акт надання послуг №1115 від 24.10.2017 на суму 2600,00 грн., а також рахунки на оплату № 613 від 30.09.2017, № 660 від 10.10.2017, № 703 від 20.10.2017, № 727 від 24.10.2017, № 728 від 24.10.2017.
Згідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.
Стаття 230 Господарського кодексу України встановлює, що штрафні санкції це господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Як вже зазначалося, відповідно до п. 4.4. договору за недотримання термінів оплати зазначених у п. 2.4. договору замовник оплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла на момент прострочення, за кожен день прострочення.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Вказана стаття визначає відповідальність за порушення грошового зобов'язання та її приписи підлягають застосуванню у випадку прострочення боржником виконання грошового зобов'язання. Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру. Відповідно такі додаткові зобов'язання є заходами відповідальності за порушення основного зобов'язання, у тому числі, коли має місце прострочення виконання основного зобов'язання.
3% річних за своїми ознаками є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою є самостійним способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.
Відповідно до п.3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного суду України від 24.01.2018 по справі № 910/24266/16, відповідно до якої вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.
Відповідно до п.п. 4.1, 4.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права і інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. До вимог про стягнення сум процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність (стаття 257 названого Кодексу).
Тобто, всі вищевказані приписи застосовуються у разі наявності прострочення грошового зобов'язання боржника перед кредитором за невиконання (неналежне виконання) умов відповідного договору.
Позивач просив стягнути з відповідача заборгованість та нараховані пеню, 3% річних та інфляційні втрати за п'ятьма окремими актами надання послуг, а саме:
1) за актом № 859 від 30.09.2017 (рахунок на оплату № 613 від 30.09.2017 на суму 54 945,00 грн.).
Як зазначено позивачем у наданій ним заяві про збільшення позовних вимог б/н від 19.08.2019, відповідачем за вказаним актом було здійснено часткове погашення заборгованості 18.10.2017, 20.10.2017 та 23.10.2017, а повне погашення вказаної заборгованості відбулось 12.11.2018.
Разом із тим, згідно наявних в матеріалах справи банківських виписок (а.с. 67-82, 85) відповідачем було здійснено часткове погашення заборгованості за вказаним рахунком, а саме:
1) за рахунком № 613 від 30.09.2017: 20.10.2017 на суму 25 000,00 грн., 23.10.2017 на суму 21 910,00 грн.
2) за рахунком № 533 від 31.08.2017: 27.09.2017 на суму 46 165,00 грн., 29.09.2017 на суму 50 000,00 грн., 03.10.2017 на суму 60 000,00 грн., 05.10.2017 на суму 50 000,00 грн., 06.10.2017 на суму 20 000,00 грн., 09.10.2017 на суму 54 000,00 грн.
Згідно вказаних банківських виписок 18.10.2017 відповідачем за спірним договором було перераховано грошові кошти в сумі 12 000, 00 грн., призначення платежу: «оплата за вантажні перевезення згідно рахунку № 533 від 31.08.2017 та № 613 від 30.09.2017». Оскільки станом на 18.10.2017 за рахунком № 533 від 31.08.2017 була наявна заборгованість в сумі 3965,00 грн., а за рахунком № 613 від 30.09.2017 в сумі 8035,00 грн., заборгованість за рахунком № 613 від 30.09.2017 (актом № 859 від 30.09.2017) є погашеною з 23.10.2017.
Позивачем за несвоєчасне погашення заборгованості за вказаним актом нараховано пеню за період з 24.10.2017 по 24.04.2018 на суму 3450,06 грн., 3% річних за період з 24.10.2017 по 12.11.2018 на суму 715,15 грн. та інфляційні нарахування за період з листопада 2017 по жовтень 2018) на суму 2136,27 грн.
Суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині стягнення нарахованих пені, 3% річних та інфляційних втрат за актом № 859 (рахунок № 613 від 30.09.2017), оскільки остання є погашеною з 23.10.2017, тобто до визначеного позивачем періоду. Відтак, у позивача відсутні правові підстави для їх стягнення в судовому порядку.
2) за актом № 1029 від 10.10.2017 (рахунок на оплату № 660 від 10.10.2017 на суму 112 645,50 грн.)
Як вже зазначалося, актом № 1 зарахування зустрічних однорідних вимог між ТОВ «БУД ХОЛДИНГ» та ТОВ «Мединський і К» від 28.12.2017 було зараховано та погоджено сторонами, що заборгованість згідно акту наданих послуг № 1029 від 10.10.2017 на суму 112 645,50 грн. зменшується на 104 880,00 грн.
Таким чином, з 28.12.2017 заборгованість за вищезазначеним актом становила 7765,50 грн.
Також, як вбачається з матеріалів справи, 12.11.2018 відповідачем було здійснено погашення заборгованості на загальну суму 65 000,00 грн., призначення платежу «оплата згідно рахунку № 660 від 10.10.2017, № 473 від 31.07.2017».
Позивачем під час розгляду даної справи було надано пояснення по справі (а.с. 123-128), згідно яких позивач повідомив про неправильне зазначення відповідачем реквізитів рахунків на оплату під час погашення 12.11.2018 заборгованості за спірним договором в сумі 65 000,00 грн. Згідно пояснень позивача, перераховані 12.11.2018 ТОВ «Мединський і К» кошти були спрямовані ТОВ «БУД ХОЛДИНГ» на погашення боргу, який виник раніше. Оскільки ані договором, ані законом не встановлено черговість зарахування платежів у випадку часткового погашення заборгованості боржником перед кредитором, а також з огляду на визнане ТОВ «Мединський і К» зобов'язання зі сплати боргу за вищезазначеними актами надання послуг, ТОВ «БУД ХОЛДИНГ» здійснило зарахування цих платежів в рахунок погашення заборгованості в хронологічному порядку з дати виникнення останньої.
Таким чином, заборгованість за актом № 1029 від 10.10.2017 є погашеною з 12.11.2018.
Позивачем за несвоєчасне погашення заборгованості за вказаним актом нараховано пеню за період з 29.12.2017 по 29.06.2018 на суму 1279,07 грн., 3% річних за період з 29.12.2017 по 12.11.2018 на суму 203,61 грн. та інфляційні нарахування за період з січня 2018 по жовтень 2018) на суму 574,82 грн.
Перевіривши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" наданий позивачем розрахунок пені та інфляційних втрат за актом №1029 від 10.10.2017, господарський суд дійшов висновку, що він є арифметично та методологічно вірним.
Таким чином, за актом № 1029 від 10.10.2017 сума інфляційних втрат, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 574,82 грн., а сума пені, що підлягає стягненню - 1279,07 грн.
Перевіривши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" розрахунок 3% річних за визначений позивачем період, господарський суд дійшов висновку, що останній є методологічно та арифметично невірним, оскільки останнім помилково включено у розрахунок дату оплати суми основної заборгованості за договором (12.11.2018).
Згідно здійсненого судом розрахунку розмір 3 % річних, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за актом № 1029 від 10.10.2017 за період з 29.12.2017 по 11.11.2018 складає 202,97 грн.
3) за актом № 1086 від 20.10.2017 (рахунок на оплату № 703 від 20.10.2017 на суму 73 755,00 грн.)
Як вже зазначалося, згідно п. 2.4. договору передбачено здійснено оплати за послуги продовж 2 (двох) банківських днів з моменту виставлення акту надання послуг за звітний період (календарний декаду).
Тобто, у даному випадку оплата за актом повинна була бути здійснена до 24.10.2017 року включно (з урахуванням того, що першій та останній день строку (21.10.2017 та 22.10.2017) припадали на вихідний день (ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України).
Згідно наявних в матеріалах справи пояснень позивача (а.с. 123-128), надмірно перераховані 12.11.2018 відповідачем за рахунком №660 від 10.10.2017 року грошові кошти в сумі 34 634,50 грн. були спрямовані на погашення заборгованості за наступним актом надання послуг в хронологічному порядку - актом надання послуг № 1086 від 20.10.2017.
Таким чином, заборгованість за актом № 1086 від 20.10.2017 з 12.11.2018 складає 16 520,50 грн.
Відповідачем правової позиції по суті спору не висловлено, належних та допустимих доказів у розумінні норм ст.ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України, які б спростовували факт наявності заборгованості перед позивачем за вказаним актом, не представлено.
З урахуванням викладеного сума основної заборгованості за актом № 1086 від 20.10.2017, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 16 520,50 грн.
Позивачем за несвоєчасне погашення заборгованості за вказаним актом нараховано пеню за період з 25.10.2017 по 25.04.2018 на суму 11 277,44 грн., 3% річних за період з 25.10.2017 по 12.11.2018 в сумі 2327,83 грн. та інфляційні втрати за період з листопада 2017 по жовтень 2018 в сумі 6971,72 грн. на суму заборгованості 73 755,00 грн.; а також 3% річних за період з 13.11.2018 по 19.08.2019 в сумі 900,31 грн. та інфляційні втрати в сумі 2074,24 за період з листопада 2018 по липень 2019 на суму заборгованості 39 120,50 грн.
Перевіривши розрахунок пені, 3% річних та інфляційні втрати за визначені позивачем періоди, господарський суд дійшов висновку, що останній є методологічно та арифметично невірним, так як позивачем помилково зазначено заборгованість за актом № 1086 від 20.10.2017 в сумі 39 120,50 після 12.11.2018, оскільки, як встановлено судом, вона становить 16 520,50 грн.
Згідно здійсненого судом за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" перерахунку, сума 3 % річних, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за період з 25.10.2017 по 11.11.2018 становить 2321,77 грн., а за період з 12.11.2018 по 19.08.2019 становить 381,56 грн.
Згідно здійсненого судом за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" перерахунку, сума пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за період з 25.10.2017 по 25.04.2018 становить 11 277,44 грн., а за період з 13.11.2018 по 13.05.2019 становить 2957,40 грн.
Згідно здійсненого судом за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" перерахунку сума інфляційних втрат за актом № 1086 від 20.10.2017 за період з листопада 2017 по жовтень 2018, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 6971,72 грн., а за період з листопада 2018 по липень 2019, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 875,95 грн.
4) за актом № 1114 від 24.10.2017 (рахунок на оплату № 727 від 24.10.2017 на суму 59 895,00 грн.)
Як вже зазначалося, згідно п. 2.4. договору передбачено здійснено оплати за послуги продовж 2 (двох) банківських днів з моменту виставлення акту надання послуг за звітний період (календарний декаду).
Тобто, у даному випадку оплата за актом повинна була бути здійснена до 26.10.2017 року включно.
Разом із тим, на момент звернення до суду вказана заборгованість погашена не була.
Відповідачем правової позиції по суті спору не висловлено, належних та допустимих доказів у розумінні норм ст.ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України, які б спростовували факт наявності заборгованості перед позивачем за вказаним актом, не представлено.
З урахуванням викладеного сума основної заборгованості за актом № 1114 від 24.10.2017, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 59 895,00 грн.
Позивачем за несвоєчасне погашення заборгованості за вказаним актом нараховано пеню за період з 27.10.2017 по 27.04.2018 на суму 9187,81 грн., 3% річних за період з 27.10.2017 по 19.08.2019 в сумі 3258,97 грн. та інфляційні втрати за період з листопада 2017 по липень 2019 в сумі 9137,61 грн.
Перевіривши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат за актом № 1114 від 24.10.2017, господарський суд дійшов висновку, що останній є арифметично невірним. Так, згідно здійсненого судом розрахунку сума інфляційних втрат, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 8930,51 грн.
Перевіривши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" наданий позивачем розрахунок 3% річних за актом № 1114 від 24.10.2017, господарський суд дійшов висновку, що останній є арифметично невірним. Так, згідно здійсненого судом розрахунку сума 3% річних, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 3258,97 грн.
Перевіривши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" наданий позивачем розрахунок пені за актом №1114 від 24.10.2017, господарський суд дійшов висновку, що він є арифметично те методологічно вірним. Таким чином, за актом № 1114 від 10.10.2017 сума пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, складає 9187,81 грн.
5) за актом № 1115 від 24.10.2017 (рахунок на оплату № 728 від 24.10.2017 на суму 2600,00 грн.)
Як вже зазначалося, згідно п. 2.4. договору передбачено здійснено оплати за послуги продовж 2 (двох) банківських днів з моменту виставлення акту надання послуг за звітний період (календарний декаду).
Тобто, у даному випадку оплата за актом повинна була бути здійснена до 26.10.2017 року включно.
Разом із тим, на момент звернення до суду вказана заборгованість погашена не була.
Відповідачем правової позиції по суті спору не висловлено, належних та допустимих доказів у розумінні норм ст.ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України, які б спростовували факт наявності заборгованості перед позивачем за вказаним актом, не представлено.
З урахуванням викладеного сума основної заборгованості за актом № 1115 від 24.10.2017, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 2600,00 грн.
Позивачем за несвоєчасне погашення заборгованості за вказаним актом нараховано пеню за період з 27.10.2017 по 27.04.2018 на суму 398,83 грн., 3% річних за період з 27.10.2017 по 19.08.2019 в сумі 141,47 грн. та інфляційні втрати за період з листопада 2017 по липень 2019 в сумі 396,65 грн.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат за актом №1115 від 24.10.2017, господарський суд дійшов висновку, що він є арифметично те методологічно вірним. Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 398,83 грн., 3 % річних в сумі 141,47 грн. та інфляційних втрат в сумі 396,65 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Судовий збір відповідно до ст. ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 42, 46, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 126, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю “БУД ХОЛДИНГ” до товариства з обмеженою відповідальністю “Мединський і К” про стягнення 163 050,47 грн., з яких: основна заборгованість в сумі 101 615,50 грн., 32 596,32 грн. - пеня, 7 547,34 грн. - 3 % річних, 21 291,31 грн. - інфляційні втрати - задовольнити частково.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Мединський і К” (84205, Донецька область, місто Дружківка, вулиця Енгельса, будинок 110; код ЄДРПОУ 32276975) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “БУД ХОЛДИНГ” (65020, Одеська область, місто Одеса, вулиця Тираспольська, будинок 27/29, офіс 403А; код ЄДРПОУ 38016965) основну заборгованість в сумі 79 015,50 грн., 3% річних в сумі 6306,74 грн., інфляційні втрати в сумі 17 749,65 грн., пеню в сумі 25 100,55 грн., судовий збір в сумі 1922,59 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).
У судовому засіданні 16.10.2019 проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 22.10.2019
Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя Ю.В. Бокова