вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
15.10.2019м. ДніпроСправа № 904/2515/19
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Рудь І.А., за участю секретаря судового засідання Броян А.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
За первісним позовом Акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії - Газопромислового управління "Полтавагазвидобування", м. Полтава
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автопромтрейд", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області
про стягнення штрафу та пені у загальній сумі 594 541 грн. 75 коп. за договором поставки двигунів внутрішнього згорання в асортименті (закупівля товару за власні кошти) від 31.05.2018 № 675/18
та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автопромтрейд", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області
до Акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії - Газопромислового управління "Полтавагазвидобування", м. Полтава
про стягнення пені та 3% річних у загальній сумі 6 596 грн. 45 коп. за договором поставки двигунів внутрішнього згорання в асортименті (закупівля товару за власні кошти) від 31.05.2018 № 675/18
Представники:
від позивача (відповідача за зустрічним позовом): Єжова Н.О., дов. № 2-426д від 28.12.2018, адвокат;
від відповідача (позивача за зустрічним позовом): Гусакова О.Б., ордер серія ДП № 2201/040 від 03.07.2019, адвокат.
Акціонерне товариство "Укргазвидобування" в особі філії - Газопромислового управління "Полтавагазвидобування" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автопромтрейд" заборгованість в сумі 594 541 грн. 75 коп., з яких: 408 572 грн. 47 коп. - пеня, 185 969 грн. 28 коп. - штраф, відповідно до умов договору поставки двигунів внутрішнього згорання в асортименті (закупівля товару за власні кошти) від 31.05.2018 № 675/18.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за спірним договором в частині своєчасної поставки товару позивачу. Позивач зазначає, що згідно умов договору відповідач стверджував, що товар належить йому на праві власності і жодним чином не вказував на те, що товар, який підлягає поставці за договором, буде придбано ним у майбутньому.
Ухвалою господарського суду від 19.06.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні на 16.07.2019.
12.07.2019 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог заперечує, зазначає, що повідомляв позивача про затримку поставки товару імпортного виробництва та просив продовжити строк поставки, однак відповіді від позивача не отримав. Крім того, відповідач наголошує, що про наявність у нього товару у договорі не згадується. До того ж, відповідач вважає, що нараховані штрафні санкції є надмірно великими та взагалі одночасне їх стягнення за одне і те саме порушення договору суперечить ст. 61 Конституції України. Також позивачем неправильно виконано розрахунок штрафних санкцій. Відповідач просив у позові відмовити повністю, а у разі задоволення позову - застосувати зменшення розміру штрафних санкцій удвічі.
12.07.2019 на адресу суду надійшла зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Автопромтрейд", в якій воно просило стягнути з Акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії - Газопромислового управління "Полтавагазвидобування" заборгованість в сумі 7 064 грн. 60 коп., з яких: 766 грн. 33 коп. - пеня, 6 298 грн. 27 коп. - 3% річних, відповідно до умов договору поставки двигунів внутрішнього згорання в асортименті (закупівля товару за власні кошти) від 31.05.2018 № 675/18, а також покласти на відповідача за зустрічним позовом витрати позивача на правничу допомогу у розмірі 15 000 грн. 00 коп.
Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем за зустрічним позовом зобов'язань за спірним договором в частині своєчасної оплати поставленого позивачем за зустрічним позовом товару.
Ухвалою господарського суду від 16.07.2019 підготовче засідання відкладене на 06.08.2019, у зв'язку із необхідністю надання сторонами витребуваних судом документів.
Ухвалою господарського суду від 17.07.2019 зустрічну позовну заяву прийнято для спільного розгляду з первісним позовом; розгляд зустрічного позову призначено разом з первісним у засіданні 06.08.2019.
16.07.2019 позивач за первісним позовом подав до суду пояснення, в яких зазначає, що не надав відповіді на лист відповідача про продовження строку поставки товару, оскільки згідно умов договору відповідач стверджував, що товар належить йому на праві власності і жодним чином не вказував на те, що товар, який підлягає поставці за договором, буде придбано ним у майбутньому. Крім того, в силу положень ст. 617 Цивільного кодексу України, відповідач не звільняється від відповідальності за порушення зобов”язання щодо своєчасної поставки товару.
30.07.2019 позивач (відповідач за зустрічним позовом) подав до суду відповідь на відзив на первісну позовну заяву, в якій зазначає, що посилання відповідача на те, що виникли труднощі на митному контролі і збільшення ціни на товар в іншого постачальника, не є підставами для звільнення його від відповідальності. Крім того, укладаючи договір, в якому зазначено, що товар, який є його предметом, належить відповідачу на праві власності, останній підтверджував, що товар є у нього в наявності, що надає йому право розпоряджатися ним. Позивач зауважує, що одночасне нарахування пені та штрафу узгоджено сторонами в договорі, що не суперечить ст. 61 Конституції України і нормам чинного законодавства. До того ж, оскільки відповідач повинен був поставити товар у повному обсязі у строк до 01.07.2018, та не виконав цього зобов”язання, з 02.07.2018 позивач почав здійснювати нарахування штрафних санкцій. Також позивач вважає, що понесені відповідачем витрати на професійну правничу допомогу не підтверджені належними доказами.
30.07.2019 відповідач за зустрічним позовом подав до суду відзив на зустрічну позовну заяву, в якому зазначає, що розрахунок пені та 3% річних здійснений позивачем неправильно, у зв”язку з чим надав контррозрахунок. Крім того, вважає, що понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу не підтверджені належними доказами. Таким чином, відповідач за зустрічним позовом просив суд відмовити у задоволенні зустрічних позовних вимог в частині витрат на правничу допомогу у розмірі 15 000 грн. 00 коп.
06.08.2019 позивач за зустрічним позовом подав до суду акт виконаних робіт № 1 від 04.07.2019 за договором про надання правової допомоги № 61 від 03.07.2019.
Ухвалою господарського суду від 06.08.2019 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів; оголошено перерву у підготовчому засіданні до 12.09.2019.
12.09.2019 відповідач за первісним позовом подав до суду заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначає, що не вказував у договорі, що товар є у нього в наявності. Витрати на професійну правничу допомогу підтверджені належними доказами та повинні бути задоволені у повному обсязі, оскільки справа є складною, потребувала додаткового вивчення нормативної бази, підготовки процесуальних документів, взяття участі у судових засіданнях. Акт виконаних робіт та детальний опис будуть надані пізніше, оскільки є передчасними.
12.09.2019 позивач за зустрічним позовом подав до суду пояснення щодо витрат на професійну правничу допомогу, а також заяву про зменшення позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача пеню у розмірі 715 грн. 51 коп. та 3% річних у розмірі 5 880 грн. 94 коп.
Ухвалою господарського суду від 12.09.2019 закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті; оголошено перерву у судовому засіданні до 15.10.2019.
У судовому засіданні 15.10.2019 представник позивача за первісним позовом позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити; представник відповідача за первісним позовом просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву; представник позивача за зустрічним позовом позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у зустрічній позовній заяві, просив зустрічний позов задовольнити, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог; представник відповідача за зустрічним позовом просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю з підстав, викладених у відзиві на зустрічну позовну заяву.
В порядку ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -
31.05.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Автопромтрейд" (постачальник) та Публічним акціонерним товариством "Укргазвидобування", яке надалі перейменоване в Акціонерне товариство "Укргазвидобування", в особі філії - Газопромислового управління "Полтавагазвидобування" (покупець) укладено договір поставки двигунів внутрішнього згорання в асортименті (закупівля товару за власні кошти) № 675/18 (далі - договір).
Згідно з п. 1.1. договору постачальник зобов”язується поставити покупцеві товар, зазначений у Специфікації, що додається до договору і є його невід”ємною частиною, а покупець - прийняти та оплатити такий товар.
За п. 1.2. договору найменування/асортимент товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю товару та загальна вартість товару вказується у Специфікації.
Пунктом 1.3. договору передбачено, що постачальник гарантує, що товар, який є предметом договору, належить йому на праві власності або іншому речовому праві, що надає право розпоряджатись товаром, є новим і не був у використанні, не перебуває під забороною відчуження, арештом, не є предметом застави та іншим засобом забезпечення виконання зобов”язань перед будь-якими фізичними або юридичними особами, державними органами і державою, а також є предметом будь-якого іншого обтяження чи обмеження, передбаченого чинним законодавством України.
За п. 4.1. договору розрахунки проводяться шляхом оплати покупцем після пред”явлення постачальником рахунка на оплату товару та підписаного сторонами акту приймання-передачі товару або видаткової накладної, шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника, з урахуванням ПДВ, на умовах, зазначених у Специфікації.
До рахунку додаються підписаний уповноваженими представниками сторін акт приймання-передачі товару або видаткова накладна (п. 4.2. договору).
Відповідно до п. 5.1. договору строк поставки, умови та місце поставки товару, інформація про вантажовідправників і вантажоодержувачів вказується у Специфікації до договору.
Згідно з п. 5.2. договору обсяг поставки товару (кожної партії товару) визначається в рознарядках покупця та узгоджується до поставки товару. Відвантаження товару проводиться тільки після отримання постачальником рознарядки. Відвантаження товару без рознарядки забороняється. Рознарядка постачальнику може направлятись покупцем в електронному вигляді на електронну адресу постачальника, вказану в розділі ХІV договору.
Пунктом 5.3. договору передбачено, що датою поставки товару є дата підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі товару або видаткової накладної. Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з дати підписання сторонами акту приймання-передачі товару або видаткової накладної.
За п. 5.6. договору постачальник надає на адресу покупця такі документи: товаросупровідні документи (товарно-транспортна накладна); сертифікат якості та/або паспорт виробника (на вибір покупця); відвантажувальна специфікація (акт завантаження) або пакувальний лист (за вимогою покупця); сертифікат походження (за вимогою покупця); сертифікат відповідності (за вимогою покупця); інвойс (для нерезидента); інші документи, на вимогу покупця, у разі проведення митного оформлення товару покупцем.
Відповідно до пп. 5.7.2. п. 5.7. договору постачальник зобов”язаний надати покупцю додатково до документів, зазначених у п. 5.6. договору, такі документи: при здійсненні перевезення товару автотранспортом - для резидента: оригінал акту приймання-передачі товару або видаткової накладної, другий примірник товарно-транспортної накладної та копію товарно-транспортної накладної, для нерезидента - оригінал акту приймання-передачі товару та міжнародної автомобільної накладної (СМR).
Згідно з п. 5.8. договору якщо постачальник відповідно до умов поставки самостійно здійснює митне оформлення товару, він зобов”язаний надати копії документів, вказаних у п. 5.7. (для нерезидента) та оформлену відповідно до вимог чинного законодавства України митну декларацію (МД). Товарно-транспортна накладна при перевезенні товару автотранспортом повинна бути оформлена відповідно до Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, чинних на день складання товарно-транспортної накладної. Відправлення вказаних документів здійснюється постачальником протягом 2-х робочих днів з дати поставки, нарочним або рекомендованим листом кур”єрською поштою, але в будь-якому разі не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем поставки.
За пп. 6.1.1. п. 6.1. договору покупець зобов”язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений товар.
У свою чергу, постачальник, згідно з пп. 6.4.1. п. 6.4. договору, має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за поставлений товар.
Відповідно до пп. 6.3.1. п. 6.3. договору постачальник зобов”язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим договором та Специфікацією.
Згідно з п. 7.11. договору у разі невиконання постачальником взятих на себе зобов”язань з поставки товару у строки, зазначені у Специфікації до договору, останній сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару.
Відповідно до п. 7.12. договору за порушення строків оплати покупець сплачує на користь постачальника пеню у розмірі 0,001% від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін (за наявності) і діє до повного виконання сторонами зобов”язань (п. 10.1. договору).
Специфікацією № 1 від 31.05.2018 до договору сторони узгодили найменування товару, його кількість, ціну, загальну вартість, умови та строк поставки, умови і строки оплати.
Так, товаром є двигуни внутрішнього згорання в асортименті у кількості 31 штука.
Згідно з п. 1 Специфікації № 1 загальна вартість товару складає 8 011 320 грн. 00 коп., у т.ч. ПДВ 1 335 220 грн. 00 коп.
За п. 2 Специфікації № 1 умови поставки товару - DDP - станція (склад) призначення:
- для вхідного контролю - ГПУ "Полтавагазвидобування", 36008, м. Полтава, вул. Європейська, 173;
- далі на склад за адресою: 36008, м. Полтава, вул. Європейська, 156, АТЦ ГПУ "Полтавагазвидобування", (для розвантаження).
Пунктом 3 Специфікації № 1 передбачений строк поставки товару - протягом 30 календарних днів після підписання договору.
Відповідно до п. 4 Специфікації № 1 умови та строки оплати: оплата по факту поставки товару протягом 30 календарних днів з дати постачання.
Лист-рознарядка за № 9-6966 від 12.06.2018 щодо поставки товару надісланий відповідачу за первісним позовом засобами електронного зв”язку та поштовим відправленням 13.06.2018 і отриманий ним 26.06.2018 (а.с. 24, 25).
Враховуючи умови п. 3 Специфікації № 1 від 31.05.2018 до договору, відповідач за первісним позовом повинен був поставити товар до 30.06.2018 включно.
Однак товар частково був поставлений відповідачем за первісним позовом з порушенням строку, визначеного умовами п. 3 Специфікації № 1 від 31.05.2018, а саме:
- двигун ЯМЗ-238Д в зборі з навісним обладнанням 238Д-1000187 - 19.06.2018 поставлено 1 штуку, 03.07.2018 - 2 штуки;
- двигун ЯМЗ-238М в зборі з навісним обладнанням 238М2-1000188 - 19.06.2018 поставлено 1 штуку, 03.07.2018 - 4 штуки;
- двигун ЯМЗ-236М в зборі з навісним обладнанням 236М2-1000186 - 19.06.2018 поставлено 1 штуку, 03.07.2018 - 1 штуки;
- двигун КАМАЗ-740 в зборі з навісним обладнанням 740.1000400 - 27.06.2018 поставлено 1 штуку;
- двигун ГАЗ-66 в зборі з навісним обладнанням 66-1000400 - 19.06.2018 поставлено 6 штук;
- двигун ГАЗ-53 в зборі з навісним обладнанням 511-1000402 - 03.07.2018 поставлено 1 штуку;
- двигун ЗІЛ-130 в зборі з навісним обладнанням 508-1000400-61 - 19.06.2018 поставлено 2 штуки, 20.08.2018 - 4 штуки;
- двигун ЯМЗ-238ДЕ в зборі з навісним обладнанням 238ДЕ2-1000187 - 19.06.2018 поставлено 1 штуку;
- двигун СМД-62 в зборі з навісним обладнанням СДМ-62 - 28.01.2019 поставлено 1 штуку;
- двигун Д-245 в зборі з навісним обладнанням Д245-06 - 19.06.2018 поставлено 1 штуку;
- двигуни серії WP 7 WP 7 - 28.01.2019 - поставлено 1 штуку;
- двигуни серії WP 10 WP 10 - 28.01.2019 - поставлено 3 штуки, що підтверджується підписаними сторонами актами приймання-передачі товару від 19.06.2018 на суму 2 576 712 грн. 00 коп., від 27.06.2018 на суму 351 480 грн. 00 коп., від 03.07.2018 на суму 2 426 424 грн. 00 коп., від 20.08.2018 на суму 581 760 грн. 00 коп., від 28.01.2019 на суму 2 074 944 грн. 00 коп. (т. 1, а.с. 28-32).
Листом за № 220618-1 від 22.06.2018 відповідач за первісним позовом повідомив позивача про те, що виникла затримка на митному контролі двигунів виробництва Російської Федерації, у зв”язку з чим просив подовжити термін постачання цих двигунів до 20.07.2018. Також в листі було зазначено про товар китайського виробництва, відносно якого відбулось підвищення ціни від виробника на 35%, тому строк постачання збільшився від 50-70 днів. У зв”язку з цим ТОВ "Автопромтрейд" запропонувало виключити зі Специфікації № 1 товар за п. 11 та п. 12, або збільшити термін його постачання на 70 робочих днів, або замінити двигуни китайського виробництва на аналогічні за технічними якостями двигуни виробництва ЯМЗ з терміном постачання від 5 до 20 робочих днів з дня погодження цього пункту (т. 1, а.с. 26, 27).
Однак позивач за первісним позовом зазначає, що відповідач гарантував, що товар, на момент укладення договору, є у нього в наявності.
З метою досудового врегулювання спору, позивач за первісним позовом надіслав відповідачу претензію за № 004.1.12-406 від 11.01.2019 щодо сплати пені та штрафу (т. 1, а.с. 34-36).
Листом за № 140219-1 від 14.02.2019 відповідач запропонував зменшити штрафні санкції, враховуючи раніше надіслане повідомлення про труднощі, які виникли з поставкою товару (т. 1, а.с. 37-39).
Однак Акціонерне товариство "Укргазвидобування" в особі філії - Газопромислового управління "Полтавагазвидобування" звернулось з позовом до суду та на підставі п. 7.11. договору нарахувало та просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автопромтрейд" пеню у розмірі 408 572 грн. 47 коп. за період з 02.07.2018 по 30.12.2018 та штраф у розмірі 185 969 грн. 28 коп., обґрунтовуючи це несвоєчасною поставкою товару.
У свою чергу, Товариство з обмеженою відповідальністю "Автопромтрейд" звернулось до господарського суду із зустрічним позовом, в якому, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просило стягнути з Акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії - Газопромислового управління "Полтавагазвидобування" пеню у розмірі 715 грн. 51 коп. за загальний період з 20.07.2018 по 13.03.2019 на підставі п. 7.12. договору та 3% річних у розмірі 5 880 грн. 94 коп. за загальний період з 20.07.2018 по 13.03.2019, посилаючись на положення ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, за кожним актом окремо (від 19.06.2018, від 03.07.2018, від 28.01.2019).
Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Акціонерним товариством "Укргазвидобування" в особі філії - Газопромислового управління "Полтавагазвидобування" зобов'язань за спірним договором в частині своєчасної оплати поставленого товару.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення первісного позову, а також про задоволення зустрічного позову у повному обсязі з огляду на нижченаведене.
Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі договору поставки, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов"язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов"язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов"язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Статтею 663 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:
1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;
2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За змістом ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання.
За приписами ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання).
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, відповідач за первісним позовом поставив позивачу товар у повному обсязі, але частково з порушенням встановленого п. 3 Специфікації № 1 від 31.05.2018 до договору строку.
За ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Згідно з п. 7.11. договору у разі невиконання постачальником взятих на себе зобов”язань з поставки товару у строки, зазначені у Специфікації до договору, останній сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару.
Перевіркою виконаного позивачем за первісним позовом розрахунку пені та штрафу порушень чинного законодавства і умов договору судом не встановлено.
За встановлених обставин, відповідач за первісним позовом неналежним чином виконав свої договірні зобов'язання, чим порушив умови укладеного із позивачем договору та вищевказані приписи чинного законодавства, тому первісні позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 408 572 грн. 47 коп. - пені, 185 969 грн. 28 коп. - штрафу є обґрунтованими.
Доводи відповідача за первісним позовом про те, що одночасне стягнення штрафу та пені за одне і те саме порушення договору суперечить ст. 61 Конституції України суд вважає безпідставними, оскільки можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України. В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень щодо передбачення умовами договору одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 13.07.2012 №01-06/908/2012 "Про доповнення інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 №01-06/249 "Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів").
12.07.2019 відповідач за первісним позовом подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив зменшити розмір штрафних санкцій удвічі, вважаючи їх надмірно великими.
Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Зі змісту наведених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню з відповідача, суд повинен об'єктивно оцінити майновий стан сторін, співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема із розміром збитків кредитора, а також чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини неналежного виконання або невиконання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов'язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов'язання) і захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання.
Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб'єкта господарської діяльності.
Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.
Суд наголошує, що вказане питання вирішується з урахуванням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Отже, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
Аналогічний висновок щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, викладений також у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 22.04.2019 у справі № 925/1549/17, від 30.05.2019 у справі № 916/2268/18, від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18.
В аспекті права на справедливий суд, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд звертає увагу на наступні обставини та вважає за необхідне використати надане національним законодавством України право суду на зменшення розміру штрафних санкцій.
Надаючи оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, враховуючи інтереси обох сторін, виходячи із загальних засад, встановлених у ст. 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, беручи до уваги повне виконання відповідачем за первісним позовом зобов”язань щодо поставки товару, а також неподання позивачем будь-яких доказів понесення ним збитків чи додаткових витрат внаслідок допущеного відповідачем порушення, суд дійшов висновку про можливість застосування приписів ст. 233 Господарського кодексу України, ст. 551 Цивільного кодексу України до спірних правовідносин та вважає за необхідне зменшити суму пені та штрафу, які підлягають до стягнення з відповідача за первісним позовом на 30%, а саме: пеня до 286 000 грн. 73 коп., штраф до 130 178 грн. 50 коп.
Таке зменшення розміру штрафних санкцій суд вважає розумним та оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків як для позивача за первісним позовом, так і для відповідача за первісним позовом.
Крім того, суд зазначає, що штрафні санкції спрямовані на спонукання сторони, винної у порушенні зобов'язання, до його виконання та дотримання в подальшому, а не засіб безпідставного збагачення.
Щодо зустрічних позовних вимог суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов"язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання.
За ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання).
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач за зустрічним позовом у повному обсязі розрахувався за поставлений товар, однак частково з простроченням, а саме: акт приймання-передачі товару від 19.06.2018 (строк оплати 19.07.2018) оплатив 26.07.2018; акт приймання-передачі товару від 27.06.2018 (строк оплати 27.07.2018) - 26.07.2018; акт приймання-передачі товару від 03.07.2018 (строк оплати 02.08.2018) - 16.08.2018; акт приймання-передачі товару від 20.08.2018 (строк оплати 19.09.2018) - 21.09.2018; акт приймання-передачі товару від 28.01.2019 (строк оплати 27.02.2019) - 14.03.2019 (т. 1, а.с. 137-141).
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст. 548 Цивільного кодексу України).
Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або iнше майно, якi боржник повинен передати кредиторовi у разi порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у вiдсотках вiд суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).
За ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
За п. 7.12. договору за порушення строків оплати покупець сплачує на користь постачальника пеню у розмірі 0,001% від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Перевіркою виконаного позивачем за зустрічним позовом розрахунку пені порушень чинного законодавства і умов договору судом не встановлено.
Згідно положень ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіркою виконаного позивачем за зустрічним позовом розрахунку 3% річних порушень чинного законодавства і умов договору судом не встановлено.
За встановлених обставин, відповідач за зустрічним позовом неналежним чином виконав свої договірні зобов'язання, чим порушив умови укладеного із позивачем договору та вищевказані приписи чинного законодавства, тому зустрічні позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 715 грн. 51 коп. - пені, 5 880 грн. 94 коп. - 3% річних є обґрунтованими.
Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).
За приписами ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Враховуючи викладене, первісний позов підлягає частковому задоволенню, а зустрічний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача за первісним позовом зі сплати судового збору покладаються на відповідача за первісним позовом; судові витрати позивача за зустрічним позовом зі сплати судового збору покладаються на відповідача за зустрічним позовом.
Крім того, позивач за зустрічним позовом (відповідач за первісним позовом) просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 грн. 00 коп.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно з ч. 3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
За приписами ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивач за зустрічним позовом надав суду: договір про надання правової допомоги № 61 від 03.07.2019, укладений між ТОВ "Автопромтрейд" та адвокатом Гусаковою Оксаною Борисівною (розмір гонорару складає не більше 15 000 грн. 00 коп.), за яким на адвоката покладаються обов”язки із захисту інтересів позивача за зустрічним позовом, так і відповідача за первісним позовом у справі № 904/2515/19; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ДП № 3585 від 25.01.2018; ордер серія ДП № 2201/040 від 03.07.2019; квитанцію до прибуткового касового ордера № 53 від 03.07.2019 на суму 15 000 грн. 00 коп.; видатковий касовий ордер від 03.07.2019 на суму 15 000 грн. 00 коп.; акт виконаних робіт № 1 від 04.07.2019 на суму 15 000 грн. 00 коп.
Згідно з ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому, судом враховано, що принцип “розумного обґрунтування” розміру оплати юридичної допомоги набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати - обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка тощо.
Таким чином, витрати позивача за зустрічним позовом (відповідача за первісним позовом) на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 грн. 00 коп. покладаються на відповідача за зустрічним позовом.
Доводи відповідача за зустрічним позовом щодо відсутності належних доказів на підтвердження понесених позивачем за зустрічним позовом (відповідачем за первісним позовом) витрат на професійну правничу допомогу спростовуються вищенаведеними доказами.
Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 126, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Первісний позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автопромтрейд" (50005, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Каховська, 23, код ЄДРПОУ 36607326) на користь Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28, код ЄДРПОУ 30019775) в особі філії - Газопромислового управління "Полтавагазвидобування" (36008, м. Полтава, вул. Європейська, 173, код ЄДРПОУ ВП: 00153100) 286 000 грн. 73 коп. (двісті вісімдесят шість тисяч грн. 73 коп.) пені, 130 178 грн. 50 коп. (сто тридцять тисяч сто сімдесят вісім грн. 50 коп.) штрафу та 8 918 грн. 13 коп. (вісім тисяч дев”ятсот вісімнадцять грн. 13 коп.) витрат зі сплати судового збору.
У решті первісного позову відмовити.
Зустрічний позов задовольнити повністю.
Стягнути з Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28, код ЄДРПОУ 30019775) в особі філії - Газопромислового управління "Полтавагазвидобування" (36008, м. Полтава, вул. Європейська, 173, код ЄДРПОУ ВП: 00153100) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Автопромтрейд" (50005, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Каховська, 23, код ЄДРПОУ 36607326) 715 грн. 51 коп. (сімсот п”ятнадцять грн. 51 коп.) пені, 5 880 грн. 94 коп. (п”ять тисяч вісімсот вісімдесят грн. 94 коп.) 3% річних, 1 921 грн. 00 коп. (одна тисяча дев"ятсот двадцять одна грн. 00 коп.) витрат зі сплати судового збору та 15 000 грн. 00 коп. (п”ятнадцять тисяч грн. 00 коп.) витрат на професійну правничу допомогу.
Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області.
Повне рішення складено 24.10.2019
Суддя І.А. Рудь