16.10.2019 року Справа № 904/71/19
м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 65, зал засідань 511
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Широбокової Л.П. (доповідач),
суддів Кузнецової І.Л., Кощеєва І.М.
секретар судового засідання: Грачов А.С.,
представники сторін:
від прокуратури: Спиридонова Є. О., посвідчення №036674 від 11.12.2015, прокурор відділу;
від позивача: Житна В.В., довіреність №4-0.62-116/62-19 від 10.05.2019, представник;
від відповідача-2: Меженна О.В., ордер серії ДП №91/000045 від 24.06.2019, адвокат;
від відповідача-1: представник не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Маркова Дмитра Олександровича на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.05.2019 у справі №904/71/19 (суддя Суховаров А.В., повне рішення складено 31.05.2019)
за позовом Заступника керівника Павлоградської місцевої прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області , м. Дніпро
до відповідача-1- Петропавлівської районної державної адміністрації, смт Петропавлівка Дніпропетровської області
до відповідача-2 - Фізичної особи-підприємця Маркова Дмитра Олександровича, м.Першотравенськ Дніпропетровської області
про скасування розпорядження, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та її повернення
1. Короткий зміст позовних вимог та рішення суду.
У січні 2019 року Заступник керівника Павлоградської місцевої прокуратури Дніпропетровської області звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (надалі позивач) з позовом до Петропавлівської районної державної адміністрації (надалі відповідач-1) та Фізичної особи-підприємця Маркова Дмитра Олександровича (надалі відповідач-2) та просив:
- визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Петропавлівської районної державної адміністрації "Про надання громадянину Маркову Д.О. дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для надання в оренду на території Дмитрівської сільської ради" №Р-509/0/350-15 від 24.12.2015 року;
- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 4,8385 га, кадастровий номер 1223881500:02:001:1023, розташованої на території Дмитрівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, укладений 29.01.2016 року між Петропавлівською районною державною адміністрацією та Фізичною особою-підприємцем Марковим Дмитром Олександровичем, зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 10.03.2016 за номером 13649275.
- зобов'язати Фізичну особу-підприємця Маркова Дмитра Олександровича повернути державі в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області земельну ділянку загальною площею 4,8385 га, кадастровий номер 1223881500:02:001:1023, орієнтовною ринковою вартістю 1425500,00 грн, на території Дмитрівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому фізична особа-підприємець Марков Дмитро Олександрович одержав її в оренду.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідач-1 без належних на те повноважень здійснив розпорядження землями державного резервного фонду, та передав їх в оренду відповідачу-2 строком на 30 років. Стверджує, що спірна земельна ділянка не відноситься до земель невитребуваних паїв, як зазначено в оскаржуваному розпорядженні районної державної адміністрації, та не підлягала розпаюванню, а з 01.01.2013 року повноваження щодо розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів належать виключно Головному управлінню Держгеокадастру у Дніпропетровській області, що є підставою для визнання розпорядження №Р-509/0/350-15 від 24.12.2015 незаконним, та як наслідок визнання недійсним договір оренди земельної ділянки від 29.01.2016 та повернення цієї земельної ділянки державі в особі повноважного органу. Необхідність представництва прокурором інтересів держави в суді обгрунтовує необхідністю захисту права власності держави на землю, задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання законності передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення в оренду, яке проведене з порушенням вимог чинного законодавства.
Позивач підтримав вимоги прокурора, погодився з його доводами і просив позов задовольнити.
Відповідачі проти вимог заперечували, посилаючись на те, що спірна земельна ділянка відноситься до земель невитребуваних паїв та право щодо розпорядження цією земельною ділянкою належить саме Петропавлівській районній державній адміністрації, яка законно передала її в оренду ФОП Маркову Д.О. , відповідач-2 подав також заяву про застосування позовної давності, та просив в позові відмовити.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 21.05.2019 у справі №904/71/19 (суддя Суховаров А.В.) позов задоволено повністю: визнано незаконним та скасовано розпорядження голови Петропавлівської районної державної адміністрації "Про надання громадянину Маркову Д.О. дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для надання в оренду на території Дмитрівської сільської ради" №Р-509/0/350-15 від 24.12.2015 року; визнано недійсним договір оренди земельної ділянки площею 4,8385 га, кадастровий номер 1223881500:02:001:1023, розташованої на території Дмитрівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, укладений 29.01.2016 року між Петропавлівською районною державною адміністрацією та Фізичною особою-підприємцем Марковим Дмитром Олександровичем, зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 10.03.2016 за номером 13649275; зобов'язано Фізичну особу-підприємця Маркова Дмитра Олександровича повернути державі в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області земельну ділянку загальною площею 4,8385 га, кадастровий номер 1223881500:02:001:1023, орієнтовною ринковою вартістю 1 425 500,00 грн, на території Дмитрівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому фізична особа-підприємець Марков Дмитро Олександрович одержав її в оренду, шляхом підписання відповідного акту приймання-передачі землі; стягнуто з Петропавлівської районної державної адміністрації на користь прокуратури Дніпропетровської області 2643,00 грн - витрат по сплаті судового збору; стягнуто з Фізичної особи-підприємця Маркова Дмитра Олександровича на користь прокуратури Дніпропетровської області 2643,00 грн - витрат по сплаті судового збору.
2. Доводи апеляційної скарги і відзивів на неї.
Відповідач-2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість судового рішення, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, неповне з'ясування обставин справи, просив рішення суду скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Доводи апеляційної скарги:
- згідно п. 1 розпорядження №Р-309/0/350-15 від 24.12.2015 року земельна ділянка з кадастровим номером 1223881500:02:001:1023 відноситься до невитребуваних паїв на території Дмитрівської сільської ради, про що було вказаним розпорядженням затверджено технічну документацію із землеустрою та передано відповідачу-2 в оренду саме як землі невитребуваних паїв, а прокурор спотворив текст вказаного розпорядження, чим вводить суд в оману:
- вважає, що прокуратурою не надано належних доказів, які б свідчили про те, що спірна земельна ділянка відноситься до резервного фонду, посилається на положення Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», відповідно до ст. 5, 13 якого право розпорядження цими землями було надано державним районним адміністраціям - відносно земель за межами населених пунктів;
- вважає, що вказані обставини підтверджується розпорядженням голови Петропавлівської райдержадміністрації №79 від 20.03.2000, яким погоджено «Схему поділу земель колективної власності на земельні частки (паї) КСП ім. Чкалова», а 19.04.2000 року рішенням №101-17/ХХ111 Дмитрівська сільська рада надала дозвіл на обмін земельними ділянками колективної власності КСП ім. Чкалова та резервного фонду;
- вважає незаконним проведення перевірки дотримання земельного законодавства та складання в результаті її проведення акту перевірки вимог земельного законодавства №193-ДК/245/АП/09/01/-17 від 31.08.2017 на підставі листа Павлоградської місцевої прокуратури №101/1942-17 від 13.07.2017, а не на підставі винесеної прокурором постанови, оскільки перевірку проведено в межах кримінального провадження, але на даний час не існує вироку суду, тому всі твердження позивача з цього приводу є тільки припущеннями, та безпідставно взяті судом до уваги;
- щодо вимог прокурора про визнання недійсним договору оренди та зобов'язання повернути земельну ділянку, зазначає, що не зважаючи на непроведення нормативно грошової оцінки спірної земельної ділянки, Петропавлівською РДА визначено розмір орендної плати, виходячи з вартості земельної ділянки та з урахуванням положень Податкового кодексу України, яким регламентовано визначення орендної плати з урахуванням нормативно грошової оцінки одного гектара сільськогосподарських угідь та коефіцієнта індексації, а тому з огляду на узгодження сторонами всіх істотних умов договору оренди ФОП Марков Д.О. не вбачає підстав для визнання спірного договору недійсним;
- суд безпідставно не застосував до спірних відносин позовну давність, про що ним було зроблено заяву в суді першої інстанції, оскільки, на його думку про поділ цих ділянок та присвоєння їм кадастрових номерів Держгеокадастру було відомо ще в 2006 році, коли земельна ділянка площею 102,672 га була поділена на 22 земельні ділянки, яким присвоєно окремі кадастрові номери;
- суд не врахував відсутність підстав для представництва інтересів держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, вказаний орган має весь обсяг повноважень для захисту інтересів держави в суді та цілий юридичний відділ, який не вжив жодних заходів для звернення до суду. Також вказує, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати своїх обов'язків; ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 05.08.2019 (головуючий суддя - Широбокова Л.П., судді Кузнецова І.Л., Кощеєв І.М.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Маркова Дмитра Олександровича на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.05.2019 у справі №904/71/19. В судовому засіданні оголошувалася перерва з 23.09.2019 до 16.10.2019.
Прокурор у відзиві на апеляційну скаргу не погоджується з доводами апелянта, вважає рішення суду законним та обгрунтованим. Вказує, що оспорюване розпорядження Петропавлівської районної державної адміністрації прийняте з порушенням норм чинного законодавства, а тому підлягає скасуванню, оскільки спірна земельна ділянка сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту належить до земель державного резервного фонду Дмитрівської сільської ради Петропавлівського району, а не до невитребуваних (невизначених) земельних часток (паїв), отже повноваження щодо розпорядження останньою, на підставі статті 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" та на підставі частини 3 статті 122 Земельного кодексу України, у Петропавлівської районної державної адміністрації відсутні. Оспорюваний договір, укладений між ФОП Марковим Д.О. та Петропавлівською районною державною адміністрацією, має бути визнаний недійсним також з підстав, встановлених в статтях 203, 215 Цивільного кодексу України, оскільки орендну плату за користування земельною ділянкою визначено без проведення їх нормативної грошової оцінки, що є порушенням вимог статей 6,15 Закону України "Про оренду землі", статей 13, 18 Закону України "Про оцінку земель". При цьому прокурор вважає, що позовна давність за його вимогами має обраховуватися з 24.12.2015, коли було прийняте оскаржуване розпорядження відповідача-1, а відтак не є такою, що спливла.
Відповідач-1 в судове засідання не з'явився, відзив на апеляційну скаргу не надав, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Позивач у наданому відзиві також вважає рішення суду першої інстанції законним, просить залишити його без змін, з тих же підстав, що і прокурор.
Обставини справи, встановлені апеляційним судом.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення прокурора та представників Позивача і Відповідача-2, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд встановив наступне.
У 1997 році Дніпропетровською філією Інституту землеустрою виготовлено науково-технічну документацію по роздержавленню земель та виготовленню державних актів на право колективної власності на землю та право постійного користування землею КСП ім. Чкалова Петропавлівського району Дніпропетровської області, відповідно до якої за КСП ім. Чкалова закріплено на праві постійного користування 263,7 га земель з державного резервного фонду.
Рішенням Дмитрівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області від 14.05.1997 затверджено науково-технічну документацію згідно протоколу зборів КСП ім. Чкалова від 30 квітня 1997р. №2 (п.1) та передано у колективну власність КСП ім. Чкалова 5537,8 га земель, з них в населених пунктах 6.8 га; в постійне користування 616,2 га, із них за рахунок державного резервного фонду 263,7 га водного фонду 55,4 га, лісового фонду 135,3 га.
На підставі вказаного рішення КСП ім. Чкалова видано Державний акт на право постійного користування землею серії І-ДП №004503 від 21.05.1997.
Відповідно до плану зовнішніх меж, який міститься у вказаному державному акті, земельна ділянка площею 616,2 га, яка передається у постійне користування КСП ім. Чкалова, розташована в межах масиву земель державного резервного фонду позначеного під номером 2.
У 2000 році Дніпропетровською філією Інституту землеустрою виготовлено науково-технічну документацію по підготовці документів, що посвідчують право власності або право користування землею, зі Схемою поділу земель колективної власності на земельні частки (паї) КСП ім. Чкалова Петропавлівського району Дніпропетровської області.
За інформацією прокуратури у 2002 році КСП ім. Чкалова припинило свою діяльність. За кодом ЄДРПОУ 03742481, який вбачається на печатці КСП, дані про підприємство відсутні в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. За запитом прокуратури Петропавлівська районна Петропавлівською районною державною адміністрацією надана відповідь (№462/0/349-18 від 19.03.2018), що реєстраційна справа КСП ім. Чкалова у відділі державної реєстрації Петропавлівської райдержадміністрації відсутня.
Як вбачається з договору оренди землі від 03.03.2006, технічної документації 2008 щодо надання земельної ділянки в оренду із земель запасу Дмитрівської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва приватному підприємцю Маркову О.Я. та довідки Петропавлівського районного відділу земельних ресурсів №7/09-302 від 08.02.2008 (а.с.53 т.1) земельна ділянка площею 102,672 га, до складу якої входить спірна земельна ділянка кадастровий номер 1223881500:02:001:1023, була передана в оренду Маркову О.Я. за рахунок невитребуваних паїв (пай №1005). Земельна ділянка площею 102,672 га поділена на 22 земельні ділянки, які були обліковані як нерозподілені (не витребувані) земельні частки (паї).
Вказані обставини встановлені судовими рішеннями у справі №904/583/18 за участю тих самих сторін.
В подальшому за заявою іншої особи - Маркова Дмитра Олександровича , розпорядженням голови Петропавлівської районної державної адміністрації №Р-509/0/350-15 від 24.12.2015, надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для надання в оренду Маркову Дмитру Олександровичу земельної ділянки № 1023 площею 4,8385 га ріллі кадастровий номер 1223881500:02:001:1023 з невитребуваних паїв на території Дмитрівської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області.
Цим розпорядженням затверджено ФОП Маркову Дмитру Олександровичу технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки № 1023 площею 4,8385 га з невитребуваних паїв на території Дмитрівської ради; надано ФОП Маркову Дмитру Олександровичу в оренду строком на 30 років земельну ділянку, кадастровий номер 1223881500:02:001:1023, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з земель невитребуваних паїв на території Дмитрівської сільської ради; встановлено розмір орендної плати 4% від грошової оцінки земельної ділянки.
На підставі вказаного розпорядження №Р-509/0/350-15 від 24.12.2015 між Петропавлівською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області (Орендодавець, відповідач-1) та Фізичною особою-підприємцем Марковим Дмитром Олександровичем (Орендар, відповідач-2) укладено договір оренди земельної ділянки від 29.01.2016, за умовами пп. 2.1.-3.2. якого Орендодавець надав, а Орендар - прийняв в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, а саме для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (землі невитребуваних паїв), яка знаходиться на території Дмитрівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області. В оренду передана земельна ділянка загальною площею: 4,8385 га - ріллі; кадастровий номер земельної ділянки: 1223881500:02:001:1023.
Пунктами 4.1.,4.2. договору оренди земельної ділянки сторони погодили, що договір укладено на 30 років. Термін оренди та площу орендованої земельної ділянки може бути зменшено у разі отримання власниками невитребуваних паїв державних актів на право власності на земельні ділянки (за письмовим повідомленням Орендодавця).
Визначено в п. 5.1. договору, що орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі (в національній валюті України - гривня). Орендна плата на рік встановлюється відповідно до ст.ст. 272, 288 Податкового кодексу України та становить 4% від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі в Петропавлівському районі. Розмір орендної плати становить 5 473,83 гривні за рік.
Відповідно до пунктів 6.1.-6.2. договору оренди земельної ділянки, земельна ділянка передається в оренду із земель невитребуваних паїв на території Дмитрівської сільської ради. Цільове призначення земельної ділянки: за КВЦПЗ - код 01.01.: - для товарного сільськогосподарського виробництва.
Посилаючись на порушення компетенції щодо розпорядження державними землями, прокурор вказує, що у 2002 році КСП "ім. Чкалова" припинило свою діяльність, після чого земельна ділянка, до складу якої входить спірна земельна ділянка, поділена на 22 земельні ділянки, яка в подальшому Петропавлівською районною державною адміністрацію без достатніх повноважень у 2013 році передана в оренду ПП Маркову О.Я. , а у 2016 році в оренду ФОП Маркову О.Д. як нерозподілені земельні частки, в той час як останні відносяться до земель резервного фонду, а тому на підставі приписів ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України повноваження щодо передачі їх в оренду належить виключно центральному органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальним органам, в зв'язку з чим договір оренди також підлягає визнанню недійсним, а земельна ділянка - поверненню державі, що і стало підставою цього позову.
Застосоване законодавство та висновки апеляційного суду.
Оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням обставин справи в їх сукупності, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на таке.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Отже, з'ясуванню судом підлягає той факт, чи є обставини конкретної справи тим виключним випадком, який є підставою для звернення прокурора з відповідним позовом.
Насамперед, випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття "інтерес держави". "Інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.
Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначено Законом України "Про прокуратуру". Зокрема, за змістом статті 1 зазначеного Закону прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.
Виходячи зі змісту частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох "виключних" випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.
При цьому захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.219 у справі №587/430/16-ц зазначено: «п. 69. Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах».
Крім того, наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абзаци перший, другий і третій частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).
Як вбачається з матеріалів справи, прокурор в обґрунтування позову послався на статтю 23 Закону України "Про прокуратуру" та вказав, що підставою для представництва інтересів держави прокурором у цій справі є необхідність захисту права власності держави на землю, задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання законності передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення в оренду, яке проведене з порушенням вимог чинного законодавства.
За твердженням прокурора позивач у справі - орган, уповноважений державою на здійснення відповідних функцій у спірних відносинах - Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, дізнавшись під час проведення перевірки дотримання вимог земельного законодавства про неправомірність розпорядження Петропавлівською РДА спірною земельною ділянкою будь-яких заходів щодо її повернення протягом трьох років не вчинив, тому прокурор звернувся із позовом в інтересах зазначеного органу на підставі ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України "Про прокуратуру". При цьому на виконання вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор надіслав позивачу повідомлення про пред'явлення позову в інтересах держави, що підтверджується листом від 13.07.2017 за №101/1942-17, та позивач проти цього не заперечив.
Відповідно до ч. 5 ст. 162 ГПК України у разі пред'явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.
Не виконання вимог, викладених в тому числі у зазначеній статті, має наслідком залишення позовної заяви без руху відповідно до ч.1 ст. 174 ГПК України.
Крім того, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи також у разі, зокрема, відсутності підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави або звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи (п.4 ч.5 ст. 174 ГПК України).
Отже, вирішення питання в даному випадку законності звернення прокурора з позовом вирішується судом на стадії відкриття провадження у справі.
Як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції подана позовна заява була прийнята до розгляду ухвалою суду від 14.01.2019. Таким чином, суд дійшов висновку про правомірність звернення прокурора із даним позовом в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області.
Виходячи з того, що прокурором у справі вчинені дії відповідно до ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та повідомлено позивача про представництво інтересів держави, про що надіслано листа, наявна необхідність захисту інтересів держави, що полягає у забезпеченні відновлення економічних та майнових інтересів держави, колегія суддів вважає звернення прокурора із даним позовом правомірним, а доводи апеляційної скарги в цій частині апеляційним судом відхиляються.
Суть спору полягає в тому, що прокурор стверджує, що спірна земельна ділянка є державною та відноситься до земель резервного фонду, а Фізична особа-підприємець Марков Д.О. наполягає на віднесенні спірної земельної ділянки саме до невитребуваних паїв на території Дмитрівської сільської ради.
Організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками визначено в Законі України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" від 05.06.2003 №899-IV (із змінами і доповненнями).
Згідно зі статтею 3 даного Закону, підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації.
Нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження (ст. 13 вказаного вище Закону).
Відповідно до п. 12 Порядку організації робіт та методика розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.02.2004 №122, нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки передаються в розпорядження сільських, селищних, міських рад чи райдержадміністрацій з метою надання їх в оренду.
Згідно частин 10, 11 ст. 25 Земельного кодексу України, органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у процесі приватизації створюють резервний фонд земель за погодженням його місця розташування з особами, зазначеними в частині першій цієї статті у розмірі до 15 відсотків площі усіх сільськогосподарських угідь, які були у постійному користуванні відповідних підприємств, установ та організацій. Резервний фонд земель перебуває у державній або комунальній власності і призначається для подальшого перерозподілу та використання за цільовим призначенням.
Судом встановлено, що КСП "ім. Чкалова" було надано землю у власність в кількості 5537,8 га земель та в постійне користування 616,2 га, з них землі державного резервного фонду (263, 7 га), лісового фонду (135,3 га), природоохоронного фонду (161, 8 га) та водного фонду (55,4 га).
З плану зовнішніх меж до Державного акту на право постійного користування землею №004503 від 21.05.1997 вбачається, що спірна земельна ділянка входить до земель резервного фонду.
В п. 1.5. пояснювальної записка до науково-технічної документації по роздержавленню земель і виготовленню державних актів на право колективної власності на землю і право постійного користування землею КСП ім. Чкалова Петропавлівського району Дніпропетровської області вказано, що в постійне користування закріпляється резервний фонд.
Рішенням Дмитрівської сільської ради від 19.04.2000 №101-17/ХХІІІ проведено обмін земельними ділянками колективної власності і резервного фонду, який був врахований при розробці Схеми поділу земель колективної власності на земельні частки (паї) КСП ім. Чкалова Петропавлівського району Дніпропетровської області, яка складається з 4 карт.
Спірна земельна ділянка знаходиться у нижній правій частині загальної карти білого кольору і позначена номерами 57,3 та 26,8 з написом "Резервний фонд";
Обмін земельними ділянками колективної власності на схемі поділу земель колективної власності відображено наступним чином: земельні ділянки, які були в колективній власності - №89,8, №32,9 і №56,9 (розташовані у верхній лівій частині загальної карти), обміняні на землі резервного фонду з номерами 106,7, 72,9 та балку невизначеної площі (розташовані у нижній правій частині загальної карти);
Обмін земель колективної власності на земельні ділянки резервного фонду площами 26,8 га та 57,3 га не відображений в картографічних матеріалах Схеми поділу земель колективної власності, розроблених у 2000 році, тому доводи апелянта щодо обміну цих земельних ділянок на ділянки невитребувних паїв не підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до пункту 5 Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 08.08.1995 №720/95 в разі паювання земель відповідною районною державною адміністрацією громадянам видаються сертифікати на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка та проводиться їх реєстрація.
Згідно пояснювальної записки до науково-технічної документації по підготовці документів, що посвідчують право власності або користування землею, Схеми поділу земель колективної власності на земельні частки (паї) КСП ім. Чкалова Петропавлівського району Дніпропетровської області 2000 року в КСП було розпайовано 3301,0 га орних земель і видано 967 сертифікатів членам колективного господарства.
Петропавлівський районний відділ земельних ресурсів в листі №7/09-309 та №7/09-310 від 08.02.2008 вказав, що земельна ділянка площею 102,672 га ріллі враховується у землях запасу Дмитрівської сільської ради.
За встановлених обставин апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що спірна земельна ділянка відноситься саме до земель резервного фонду, що перебувають в державній власності.
Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про оренду землі", орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України цим та іншими законами України і договором оренди землі.
Згідно ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Відповідно до пункту 3, 4 ст. 122 Земельного кодексу України, районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для:
Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Таким чином, Розпорядження голови Петропавлівської районної державної адміністрації №Р-509/0/350-15 від 24.12.2015, на підставі яких в подальшому укладений і оспорюваний договір оренди, прийняті з перевищенням повноважень, оскільки Петропавлівська районна державна адміністрація розпорядилась земельною ділянкою сільськогосподарського призначення, яка не була віднесена до нерозподілених (невитребуваних) земельних ділянок.
За таких обставин суд першої інстанції правомірно задовольнив вимоги прокурора в цій частині з огляду на положення п. 10 ч. 2 ст. 16 та, 21 ЦК України.
Підстави недійсності правочинів визначені в ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, та відповідно до п.п.1, 2, 3, 4, 5 ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Зважаючи на те, що необхідною підставою укладення договору оренди земельної ділянки, яка перебуває у державній власності, є наявність відповідного рішення Центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин чи його територіальних органів, укладення договору оренди земельної ділянки за відсутності такого рішення, особою, яка не має повноважень щодо розпорядження землями вказаної категорії, є порушенням вимог законодавства, наслідком чого є визнання договору недійсним.
Також відповідно до частини першої статті 15 Закону України "Про оренду землі" однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.
Орендна плата відповідно до статті 21 Закону України "Про оренду землі" - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може бути меншою за розмір земельного податку, що встановлюється Законом України "Про оплату за землю", та перевищувати 10% їх нормативної грошової оцінки.
Частиною першою пункту 289.1 статті 289 ПК України і частиною першою статті 13 Закону України "Про оцінку земель" передбачено, що для визначення розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності обов'язково проводиться та використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, яка являє собою капіталізований рентний дохід (дохід, який можна отримати із землі як фактора виробництва залежно від якості та місця розташування земельної ділянки), визначений за встановленими та затвердженими нормативами (стаття 1 Закону України "Про оцінку земель").
З наведеного слідує, що розмір орендної плати для земель державної та комунальної власності є нормативно врегульованим і не може визначатися на розсуд сторін.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що не заперечується відповідачами, нормативно-грошова оцінка земельних ділянок сільськогосподарського призначення, що перебувають в оренді ФОП Маркова Д.О. , до складу яких входить і земельна ділянка з кадастровим номером 1223881500:02:001:1023, не проводилась, технічна документація не затверджувалась та рішення про затвердження нормативно грошової оцінки не приймалось.
Вказане є самостійною підставою для визнання договору недійсним, оскільки розмір орендної плати визначено з порушенням вище наведених положень чинного законодавства.
Згідно ч.1 ст.216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
З огляду на те, що ФОП Марков Д.О. є стороною договору оренди земельної ділянки, який судом визнано недійсним, та враховуючи правові наслідки недійсності правочину, позовні вимоги щодо зобов'язання ФОП Маркова Д.О. повернути спірну земельну ділянку правомірно задоволені судом першої інстанції.
Враховуючи норми ст.ст.256, 257, 261 і 267 Цивільного кодексу України судом першої інстанції правильно встановлено, що позов було подано в межах строку позовної давності - три роки, з огляду на те, що спірне розпорядження було прийнято 24.12.2015, а договір оренди земельної ділянки був укладений 29.01.2016, прокурор звернувся до суду 22.12.2018, та доводи апелянта, що позовна давність повинна обраховуватися з 2006 році, коли земельна ділянка площею 102,672 га була поділена на 22 земельні ділянки, яким присвоєно окремі кадастрові номери, є безпідставними, оскільки прокурором оскаржуються саме розпорядження від 24.12.2015 та договір від 29.01.2016, строк давності щодо яких прокурором не пропущено.
Відповідно до ч. 5 ст. 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Як вбачається з тексту оспорюваного рішення, воно містить встановлення фактичних обставин справи, які підтверджені доказами; надана оцінка позиції як Позивача, так і Відповідача, в тому числі щодо заявлених клопотань; наведені норми права, які підлягають застосуванню до спірних відносин та висновки суду щодо предмета спору.
Згідно з ч. 1 ст. 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 № 475/97-ВР). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов'язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.
У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006).
Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі суд дійшов висновку, що апелянту надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Таким чином, судова колегія апеляційного суду вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, а оскаржуване рішення таким, що відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, тому підстави, передбачені ст. 277 ГПК України для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області у даній справі відсутні.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на апелянта.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 282, 287, 288 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Маркова Дмитра Олександровича на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.05.2019 у справі №904/71/19 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.05.2019 у справі №904/71/19 залишити без змін.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта - Фізичну особу-підприємця Маркова Дмитра Олександровича.
Поновити дію рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.05.2019 у справі №904/71/19.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів з дня складання повної постанови в порядку, встановленому ст. ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 24 жовтня 2019 року.
Головуючий суддя Л.П. Широбокова
Суддя І.М. Кощеєв
Суддя І.Л. Кузнецова