проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"22" жовтня 2019 р. Справа № 917/896/19
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Білецька А.М., суддя Медуниця О.Є., суддя Чернота Л.Ф.
секретар судового засідання Казакова О.В.
за участю представників:
позивача - Бірюков С.В., ордер на надання правової допомоги Серія ДП №494/034 від 22.10.2019; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 1927 від 17.11.08
відповідача - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного підприємства "Богдан Мід", м. Кременчук, Полтавська область ( вх. № 2838 П/3) на рішення Господарського суду Полтавської області від 06.08.2019 у справі № 917/896/19
за позовом Приватного підприємства "Метал Трейдінг", м. Дніпро,
до Приватного підприємства "Богдан Мід", м. Кременчук, Полтавська область
про стягнення грошових коштів
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 06.08.2019 у справі № 917/896/19 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Приватного підприємства "Богдан Мід", м. Кременчук, Полтавська область на користь Приватного підприємства "Метал Трейдінг", м. Дніпро грошові кошти в сумі 43 252, 00 грн. - основний борг, 127,98 грн. - 3 % річних та 1 857,04 грн. судового збору.
Відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення в частині стягнення з Приватного підприємства "Богдан Мід" на користь Приватного підприємства "Метал Трейдінг" грошових коштів в сумі 43 252,00 грн. основного боргу, 127,98 грн. - 3 % річних та 1857,04 грн. судового збору скасувати. У задоволенні позову Приватного підприємства "Метал Трейдінг" до Приватного підприємства "Богдан Мід" про стягнення коштів відмовити.
Апеляційна скарга мотивована наступними обставинами:
- відповідач стверджує, що позивач на даний час не виконав свої зобов'язання з поставки товару на суму зазначеної в специфікації, а отже відповідач вважає, що строк проведення остаточного розрахунку не настав, оскільки за умовами специфікації протягом календарних 20 днів підлягає оплаті весь товар, визначений в специфікації ;
- відповідач посилається на порушення позивачем податкового законодавства, оскільки податкова накладна ПП "Метал Трейдінг" на постачання товару не складена, а також на відсутність рахунку № 178 від 05.04.2019;
- відповідач стверджує, що частина поставленого товару не відповідає замовленій якості, про що складено акт та повідомлено телефонним зв'язком заявника, в зв'язку з чим вважає, що ПП "Метал Трейдінг" мав провести коригування кількісних та вартісних показників;
- відповідач вважає лист ПП "Богдан Мід" про гарантію оплати заборгованості від 01.06.2019 неналежним доказом у справі, так як у листі не співпадає сума боргу і відсутні посилання на підстави виникнення боргу.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.09.2019 у справі № 917/896/19 сформовано колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Білецька А.М., суддя Гребенюк Н.В., суддя Медуниця О.Є.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.09.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача та встановлено позивачу строк для надання відзиву на апеляційну скаргу.
Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому з доводами апеляційної скарги не погоджується, вважає рішення законним та обґрунтованим, прийнятим у відповідності до норм матеріального та процесуального права, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги у повному обсязі.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 30.09.2019 призначено справу до розгляду на 22.10.2019.
У зв'язку з перебуванням у відпустці судді Гребенюк Н.В., на підставі розпоряджень керівника апарату суду від 21.10.2019 та згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя (доповідач) Білецька А.М., суддя Медуниця О.Є., суддя Чернота Л.Ф.
Відповідач наданим йому процесуальним правом не скористався та в призначене судове засідання 21.10.2019 не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про судовий розгляд справи, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази.
Частиною 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах “Ryabykh v.Russia” від 24.07.2003 року, “Svitlana Naumenko v. Ukraine” від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
“Розумність” строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі “G. B. проти Франції”), тощо. Отже, поняття “розумний строк” є оціночним, суб'єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.
Точкою відліку часу розгляду справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.
Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").
З огляду на викладене та зважаючи, що на думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів достатніх для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, враховуючи, що учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, явка представників сторін у судове засідання не була визнана судом обов'язковою, судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутністю представника відповідача за наявними матеріалами.
Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дійшла до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення.
Звертаючись до господарського суду, позивач зазначив про те, що 05.04.2019 року Приватне підприємство "Богдан Мід" (відповідач) отримав від Приватного підприємства "Метал Трейдінг" (позивач) товари (круг 20 мм ст. 3 (ндл. 1.5 - 3.0) відповідно до видаткової накладної № 178 від 05.04.2019 р. згідно до умов специфікації № 01 від 02.04.2019 року.
05.04.2019 року було виставлено рахунок на оплату № 178 на суму 164 551,20 грн. Відповідач провів оплату рахунку частково, що підтверджується платіжними дорученнями: № 3505 від 09.04.2019 року на суму 50 000,00 грн., № 3529 від 19.04.2019 року на суму 50 000,00 грн. та № 3534 від 22.04.2019 року на суму 21299,20 грн.
Згідно специфікації № 01 від 02.04.2019 року умовами оплати є покупець проводить оплату у розмірі 100 000,00 грн. за фактом поставки товару. Остаточний розрахунок покупець проводить протягом 20 календарних днів з моменту поставки товару.
Отже, за даними позивача, відповідачем не сплачено товар на суму 43 252,00 грн.
Позивач також посилається на лист(вих. 03/05/19-2 від 03.05.2019), яким відповідач гарантує оплату заборгованості провести до 01.06.2019 року, а також направлену ПП "Богдан Мід" претензію (вих. 23/01-01 від 23.04.2019) про сплату заборгованості в розмірі 43252,00 грн.
Оскільки відповідачем оплата заборгованості не проведена, у зв'язку з чим позивач звернувся до господарського суду за захистом своїх прав з вимогою про стягнення з відповідача 43 252,00 грн. основного боргу, 1 494,27 грн. пені та 127,98 грн. 3% річних.
Вирішуючи даний господарський спір, суд першої інстанції виходив з обставин, за якими встановив, що між сторонами було укладено договір купівлі-продажу у спрощений спосіб. Суд дослідив надані до матеріалів справи специфікацію № 1 від 02.04.2019, рахунок на оплату № 178 від 05.04.2019, акт звірки, платіжне доручення № 3505 від 09.04.2019, платіжне доручення № 3529 від 19.04.2019, платіжне доручення № 3534 від 22.04.2019, видаткову накладну № 178 від 05.04.2019 та встановив відповідність їх вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" та відсутність у них будь-яких істотних недоліків про господарську операцію між сторонами. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача грошових коштів в розмірі 43 252,00 грн. є обґрунтованими, доведеними та підлягають задоволенню.
Разом з цим, суд першої інстанції дійшов висновку, що нарахування пені в розмірі 1 494,27 грн., є необґрунтованим, оскільки сторонами пеня обумовлена не була, то застовосувати її до відповідача у суду відсутні підстави, а 3% річних в розмірі 127,98 грн. є обґрунтованими, доведеними та підлягають задоволенню на підставі ст. 625 ЦК України.
Повторно переглядаючи справу, здійснивши оцінку обставинам справи та правомірності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права до даних правовідносин, колегія суддів погоджується з висновками, викладеними в рішенні суду, виходячи з наступного.
Предметом даного господарського спору є матеріально-правова вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла за товар, поставлений відповідачу на підставі умов сертифікації № 01 від 02.04.2019 р. по рахунку № 178 від 05.04.2019 р. та видаткової накладної № 178 від 05.04.2019.
Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами у справі підписано специфікацію № 1 від 02.04.2019 року на поставку товару - круг 20 мм ст. 3 (ндл. 1.5 - 3.0), лист 14 мм ст. 3 на загальну суму 262 485,00 грн. Відповідно до умов специфікації покупець проводить оплату у розмірі 100 000,00 грн. за фактом поставки товару. Остаточний розрахунок покупець проводить протягом 20 календарних днів з моменту поставки товару.
З матеріалів справи вбачається, що позивач поставив відповідачеві товар (круг 20 мм ст. 3 (ндл. 1.5 - 3.0) на загальну суму 164 551,20 грн., що підтверджується видатковою накладною № 178 від 05.04.2019.
Позивач виставив відповідачеві рахунок на оплату № 178 на суму 164 551,20 грн.
Відповідач провів оплату рахунку частково, що підтверджується платіжними дорученнями: № 3505 від 09.04.2019 року на суму 50 000,00 грн., № 3529 від 19.04.2019 року на суму 50 000,00 грн. та № 3534 від 22.04.2019 року на суму 21299,20 грн.
Враховуючи викладені обставини, колегія суддів вважає, що дії сторін у даному випадку (передача продавцем товару покупцю за видатковими накладними та прийняття цього товару покупцем) свідчать про виникнення між ними правовідносин купівлі-продажу товару у спрощений спосіб, що узгоджується з нормами чинного законодавства.
Так, відповідно до ст.ст. 202, 205, 207 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, зокрема, двох або багатостороннім правочином (договором) є погоджена дія двох або більше сторін. Правочин може вчинятись усно або в письмовій формі, сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, якщо він підписаний сторонами.
Правочин до якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків ( ч. 2 ст. 205 ЦК України).
Відповідно до положень ст. ст. 174-175, 181, 193 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно ч. 1 ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь - якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Здійснив аналіз наданих до матеріалів справи специфікації № 1 від 02.04.2019, видаткової накладної № 178 від 05.04.2019, колегія суддів зазначає про те, що вони відповідають вимогам частини 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та мають всі передбачені обов'язкові реквізити первинних документів, зокрема: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис постачальника та отримувача, а також скріпленими з боку відповідача (отримувача) його власною печаткою.
Таким чином, вивчення наявних у справі документів дає підстави вважати, що наданими позивачем належним чином засвідченими копіями первинних документів підтверджується факт передачі відповідачу товару на загальну суму 164 551,20 грн., що свідчить про схвалення відповідачем даної господарської операції.
Отже, сторони підтвердили свій намір щодо встановлення між ними господарських правовідносин, відповідно до яких позивач, як продавець, зобов'язався поставити продукцію, а відповідач, як покупець, її прийняти та сплатити. Дані відносини обумовлені конкретними строками виконання зобов'язань з оплати поставленого товару, визначеного специфікацією № 1 від 02.04.2019, а саме: протягом 20 календарних днів з моменту поставки товару.
В силу ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно ч.1 та ч.2 ст.692 ЦК України на покупця покладено обов'язок оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується.
При цьому, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і, яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.
Оскільки сторонами укладено договір поставки у спрощений спосіб, з урахуванням ст.692 ЦК України, відповідач як покупець був зобов'язаний оплатити вартість товару після прийняття від позивача та відповідно до умов укладеної між сторонами специфікації № 1 від 02.04.2019.
Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 198 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк, зважаючи на встановлені господарським судом обставини прийняття відповідачем товару за видатковою накладною № 178 від 05.04.2019 на суму 164 551,20 грн., часткову оплату товару на суму 121 299,20 грн., колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про визнання вимоги позивача про стягнення з відповідача 43 252,00 грн. заборгованості обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.
Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що позивач не виконав свої зобов'язання з поставки товару на суму зазначеної в специфікації, а отже строк проведення остаточного розрахунку не настав, колегія суддів відхиляє, оскільки підписана між сторонами специфікація узгоджує обсяги та вартість продукції, що підлягала поставці, та не містить жодних умов щодо строків поставки. До того ж, в матеріалах справи відсутні будь-які заявки, інші документи, які містять вимогу відповідача щодо поставки всього обсягу товару. Разом з цим, факт проведення відповідачем часткової оплати з посиланням на рахунок № 178 від 05.04.2019 свідчить про узгодження поставки саме того обсягу продукції, який був поставлений позивачем.
Посилання відповідача на те, що частина поставленого товару не відповідає замовленій якості, про що складено акт приймання-передачі продукції (товарів) за кількістю та якістю № 08/04 від 08.04.2019, колегія суддів відхиляє, оскільки даний акт складено в односторонньому порядку та без дотримання Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю.
Доводи відповідача про порушення позивачем податкового законодавства в зв'язку з тим, що податкова накладна ПП "Метал Трейдінг" на постачання товару не складена, є безпідставними, оскільки порушення податкового законодавства не є підставою для невиконання відповідачем господарського зобов'язання з оплати товару, поставленого позивачем, факт отримання якого відповідачем жодним доказом не спростовано.
Посилання відповідача на відсутність рахунку № 178 від 05.04.2019 є безпідставними, оскільки копія даного рахунку знаходиться в матеріалах справи, платіжні доручення про часткову сплату товару відповідачем також містять посилання на даний рахунок, в свою чергу відсутність рахунків, а також доказів їх виставлення не звільняє відповідача від обов'язку з оплати поставленого товару.
Таким чином, наведені відповідачем в апеляційній скарзі доводи не мають належного документального та матеріального обґрунтування, в зв'язку з чим відхиляються колегією суддів, як безпідставні.
Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Враховуючи наведене вище, судова колегія дійшла висновку, що рішення Господарського суду Полтавської області від 06.08.2019 у справі № 917/869/19 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.
Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на відповідача.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 269, 270, 275, 277, 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -
Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Богдан Мід", м. Кременчук, Полтавська область на рішення Господарського суду Полтавської області від 06.08.2019 у справі № 917/896/19 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Полтавської області від 06.08.2019 у справі № 917/896/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені статтями 287-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено та підписано 24.10.2019.
Головуючий суддя А.М. Білецька
Суддя О.Є. Медуниця
Суддя Л.Ф. Чернота