вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"22" жовтня 2019 р. Справа№ 910/11631/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Дикунської С.Я.
суддів: Мальченко А.О.
Жук Г.А.
секретар судового засідання Бовсуновська Ю.В.
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання
розглянувши матеріали справи за апеляційною скаргою Державної іпотечної установи
на ухвалу Господарського суду міста Києва
від 29.08.2019
за заявою Державної іпотечної установи
про забезпечення позову
у справі №910/11631/19 (суддя Трофименко Т.Ю.)
за позовом Державної іпотечної установи
до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра»
про визнання протиправними та скасування рішень
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.08.2019 у справі №910/11631/19 у задоволенні заяви Державної іпотечної установи про забезпечення позову відмовлено.
Не погоджуючись із згаданою ухвалою, Державна іпотечна установа оскаржила її в апеляційному порядку, просила скасувати, а заяву про забезпечення позову - задовольнити. В обґрунтування своїх вимог зазначила, що оскаржувана ухвала постановлена з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням вимог процесуального права. За твердженнями апелянта, не врахувавши встановленого пріоритету Державної іпотечної установи щодо звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, суд першої інстанції фактично проігнорував вказані обставини (звернення стягнення на предмет застави), чим порушив, зокрема, приписи Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», зокрема, ч. 3 ст. 51, якою встановлено, що майно банку, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для позачергового задоволення вимог заставодержателя. Заставодержатель має право звернути стягнення на заставлене майно у встановленому законодавством або договором застави порядку та отримати задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна за ціною, визначеною суб'єктом оціночної діяльності. На переконання апелянта, оскільки судом не враховано цих обставин справи, це призвело до невідповідного посилання суду на правові висновки Верховного Суду (постанова від 06.08.2019 у справі № 910/16477/18). Крім цього, майнові права (права вимоги за кредитними договорами), які безпідставно визначено для продажу Фондом, знаходяться в заставі Державної іпотечної установи, і нею заявлено вимоги про звернення стягнення на предмет застави, відповідно невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим ефективний захист порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких той звернувся з даним позовом до суду. З огляду на наведене та те, що в силу приписів ст. 51 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» майно банку, яке є предметом застави, хоч і включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для позачергового задоволення вимог заставодержателя, забезпечення позову у визначений заявником спосіб ніяким чином не перешкоджає та не позбавляє можливості Фонд проводити ліквідацію ПАТ «КБ «Надра», як і не призведе до накладення нових обтяжень чи обмежень на майно банку, оскільки майнові права (права вимоги за кредитними договорами), які безпідставно визначено для продажу Фондом вже є обтяженими, так як знаходяться в заставі Державної іпотечної установи. Неминучими, на думку апелянта, в разі не вжиття заходів забезпечення позову з огляду на дату проведення торгів відповідно до паспортів відкритих торгів, які містяться в матеріалах справи, наслідками реалізації майнових прав за кредитними договорами, зазначеними у оскаржуваних рішеннях Фонду, будуть недійсні правочини, адже саме позивач буде змушений звернутися до суду з позовними заявами до осіб, які придбали майно, що знаходиться у заставі Державної іпотечної установи, як наслідок призведе до додаткових витрат позивача щодо сплати судового збору та до недопустимого затягування ефективного захисту його порушених прав тощо.
Заперечуючи проти апеляційної скарги, відповідач та третя особа подали відзиви, в яких стверджували про безпідставність та необґрунтованість апеляційних вимог, просили не брати їх до уваги, відтак оскаржувану ухвалу як законну та обґрунтовану залишити без змін. Зокрема, третя особа зазначила, що реалізація активів ПАТ «КБ «Надра» Фондом є виконанням його основного завдання - виведення неплатоспроможного банку з ринку. В свою чергу зупинення дії рішень комітету Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та заборона вчинення дій із реалізації майнових прав за кредитними договорами за своєю суттю є забороною Фонду вчиняти дії, які він зобов'язаний здійснювати в силу прямих приписів законодавства. Вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії рішень Фонду та заборони вчиняти будь-які дії, пов'язані з продажем майнових права, на переконання третьої особи, за своєю суттю є накладенням обтяжень на проведення торгів щодо майна, що позбавляє Фонд можливості проводити процедуру ліквідації ПАТ «КБ «Надра», про що правомірно зазначено судом першої інстанції. Крім цього, спеціальним законодавством визначено імперативну процедуру та форму продажу права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами неплатоспроможного банку тощо.
За твердженнями відповідача у його відзиві на апеляційну скаргу, оскільки приписами Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлена заборона накладення обмежень на майно банку, який ліквідується, забезпечення позову шляхом заборони акредитованим майданчикам (біржам) вчиняти будь-які дії, пов'язані із реалізацією майнових прав та зупинення дії рішень Комітету Фонду за своєю суттю є накладенням обмежень щодо такого майна, яке позбавляє можливості Фонду проводити процедуру ліквідації ПАТ «КБ «Надра», адже забезпечення позову у справі таким способом опосередковано впливає на здійснення повноважень і самого Фонду тощо.
У наданих суду апеляційної інстанції відповідях на відзиви, позивач заперечив викладені у відзивах на апеляційну скаргу доводи відповідача та третьої особи.
В судове засідання апеляційної інстанції 22.10.2019 з'явились представники сторін та третьої особи, представники позивача надали пояснення, в яких підтримали свою апеляційну скаргу, просили її задовольнити за наведених в ній підстав, оскаржувану ухвалу скасувати, а заяву про забезпечення позову - задовольнити.
Представники відповідача та третьої особи в даному судовому засіданні надали пояснення, в яких заперечили доводи апеляційної скарги, просили не брати їх до уваги, оскаржувану ухвалу як законну та обґрунтовану залишити без змін з підстав, викладених у відзивах на апеляційну скаргу.
Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача. Третьої особи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглянувши наявні матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Як встановлено матеріалами справи, Державна іпотечна установа звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправними і скасування рішень комітету Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з питань консолідації, управління та продажу майна (активів) банків № 256 від 05.08.2019, № 261 від 07.08.2019, № 287 від 09.08.2019, № 308 від 14.08.2019.
Одночасно з позовом позивачем було подано заяву про забезпечення позову, в якій заявник просив:
- зупинити дію рішення комітету Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від № 256 від 05.08.2019;
- зупинити дію рішення комітету Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від № 261 від 07.08.2019;
- зупинити дію рішення комітету Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від № 287 від 09.08.2019;
- зупинити дію рішення комітету Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 308 від 14.08.2019;
- заборонити вчиняти будь-які дії, пов'язані з реалізацією майнових прав за кредитними договорами, зазначеними у рішеннях комітету Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 256 від 05.08.2019, № 261 від 07.08.2019, № 287 від 09.08.2019, № 308 від 14.08.2019, які перебувають в заставі Державної іпотечної установи, укладеними між ПАТ «КБ «Надра» та фізичними особами, наступним особам: ТОВ «Рецензійна палата», ТОВ «Професіонал», ТОВ «Е-Тендер», Товарна біржа «Центральна універсальна товарна біржа», Товарна біржа «Аукціоніст», Товарна біржа «Універсальна товарно-сировинна біржа», Товарна біржа «Іннекс», Товарна біржа «Біддінг Тайм», Товарна біржа «Земельна універсальна промислова біржа», ТОВ «ОСБП», ТОВ «Таб Юа», Українська міжрегіональна товарна біржа «Відродження», Товарна біржа Українська енергетична біржа», ТОВ «Закупівлі ЮА», Товарна біржа «Українська міжрегіональна спеціалізована», ТОВ «Ньютенд», Товарна біржа «Полонекс», ТОВ «Національна електронна біржа», ТОВ «Держзакупівлі.Онлайн», Товарна біржа «Катеринославська», ТОВ «Закупки.Пром.Уа», ТОВ науково-виробниче підприємство «Інформаційні технології», Товарна біржа Електронні Торгові Системи», ТОВ «Юкрейн Проперті Групп», Товарна біржа «Біржа.Онлайн», Приватне підприємство «Експертне Агентство», Українська Універсальна Біржа, Товарна біржа «Українська агропромислова», Товарна біржа «Київський інсайдерський фонд», ТОВ «Майтендер Україна», Товарна біржа «Товарно-сировинна біржа «Галконтракт», ТОВ «Сучасні електронні торгові системи», Товарна біржа «КМФБ», Товарна біржа «Перспектива-Коммодіті», ТОВ «Вер-Тас», ТОВ «КПМГ-Україна», ТОВ «Скомпані», ТОВ «Аверс Інвестментс» ТОВ «Укрінвестенергоконсалт», ТОВ «МТ-ТЕХ Відол».
В обґрунтування своїх вимог, позивач зазначив, що протягом серпня 2019 Державна іпотечна установа отримала листи ПАТ «КБ «Надра» № 05-8119 від 05.08.2019, № 05-8240 від 08.08.2019, № 05-9035 від 13.08.2019, та № 05-9094 від 14.08.2019 про рішення Комітету Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з питань консолідації, управління та продажу активів № 256 від 05.08.2019, № 261 від 07.08.2019, № 287 від 09.08.2019 та № 308 від 14.08.2019 (відповідно), якими визначено активи ПАТ «КБ «Надра», які підлягають продажу на відкритих торгах (аукціоні) та знаходяться у заставі Державної іпотечної установи.
Рішеннями комітету Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з питань консолідації, управління та продажу активів № 256 від 05.08.2019, № 261 від 07.08.2019, № 287 від 09.08.2019, № 308 від 14.08.2019 визначено активи ПАТ «КБ «Надра», які підлягають продажу на відкритих торгах (аукціоні) шляхом проведення відкритих торгів (аукціонів) із використанням електронної торгової системи для проведення електронного аукціону, що складається з автоматичного покрокового зниження початкової (стартової) ціни лоту, етапів подання закритих цінових пропозицій та цінової пропозиції, а саме права вимоги за кредитними договорами, які укладено з фізичними особами та знаходяться в заставі Державної іпотечної установи (далі - рішення).
За твердженнями позивача (заявника), реалізація цих активів, які знаходяться в заставі Державної іпотечної установи, призведе до порушення її інтересів, можливого порушення права власності третіх осіб, значно утруднить виконання рішення суду у разі задоволення позову, оскільки за відсутності заходів забезпечення, є вірогідність проведення торгів, право вимоги за кредитними договорами, що укладені з фізичними особами та знаходяться в заставі Державної іпотечної установи, буде реалізоване третім особам, що в майбутньому призведе до необхідності звертатися з новими позовами про визнання недійсними результатів прилюдних торгів та витребовування майна, як наслідок, для поновлення порушеного права необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
За приписами ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Положеннями ч. 1 ст. 137 ГПК України визначено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.
Рішенням Конституційного Суду України від 16.06.2011 № 5-рп/2011 у справі № 1-6/2011 встановлено, що судочинство охоплює, зокрема, інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких в подальшому гарантується виконання судових рішень.
Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.
Обов'язковим в силу приписів ч. 1 ст. 74 ГПК України є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення конкретного позову та на які така сторона посилається.
Обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, яка бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, що мають значення для справи.
Належними згідно ст. 76 ГПК України є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
В ході вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника про необхідність вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника про забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Разом з цим, за змістом ч. 7 ст. 137 ГПК України не допускається забезпечення позову у справах, відповідачем у яких є неплатоспроможний банк або Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, шляхом: накладення арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу; заборони відповідачу, його посадовим особам вчиняти певні дії.
Як встановлено матеріалами справи, 05.02.2015 Постановою Правління Національного банку України № 83 ПАТ «КБ «Надра» віднесено до категорії неплатоспроможних.
05.02.2015 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 26 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «КБ «Надра», згідно з яким з 06.02.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «КБ «Надра». Тимчасову адміністрацію в ПАТ «КБ «Надра» запроваджено строком на три місяці з 06.02.2015 по 05.05.2015 включно.
28.04.2016 виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення № 616 про продовження строків здійснення процедури ліквідації ПАТ «КБ «Надра» строком на два роки до 04.06.2018 включно. Водночас, відповідно до зазначеного рішення продовжено повноваження ліквідатора ПАТ «КБ «Надра».
03.11.2016 виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення № 2342 про продовження строків здійснення процедури ліквідації ПАТ «КБ «Надра» строком на два роки до 03 червня 2020 року включно. Зазначеним рішенням продовжено повноваження ліквідатора.
За змістом ст. 4 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. На виконання свого основного завдання Фонд у порядку, передбаченому цим Законом, здійснює процедуру виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організовує відчуження всіх або частини активів і зобов'язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку.
До повноважень виконавчої дирекції Фонду у сфері виведення неплатоспроможних банків з ринку входить визначення порядку та способів реалізації майна банку, що ліквідується (п. 14 ч. 5 ст. 12 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку приймає в управління майно (у тому числі кошти) банку, вживає заходів щодо забезпечення його збереження, формує ліквідаційну масу, виконує функції з управління та продає майно банку.
За приписами ч.ч. 1-8 ст. 51 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» виконавча дирекція Фонду затверджує заходи з передпродажної підготовки майна одного або кількох банків (майно, об'єднане у пули активів, цілісні майнові комплекси, пакети акцій тощо), ремонту основних засобів, добудови об'єктів незавершеного будівництва, реалізації девелоперських проектів (зокрема операцій з експлуатації нерухомості) на належних банку земельних ділянках із залученням інвестицій, вилучення з непридатного для експлуатації майна окремих деталей, вузлів, агрегатів тощо для подальшої реалізації.
Після затвердження виконавчою дирекцією Фонду результатів інвентаризації майна банку та формування ліквідаційної маси Фонд розпочинає передпродажну підготовку та реалізацію майна банку у порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами Фонду, за найвищою вартістю у найкоротший строк.
Фонд затверджує способи, порядок, склад та умови відчуження майна банку, включеного до ліквідаційної маси, у разі потреби організовує консолідований продаж майна кількох банків, що одночасно перебувають у процедурі ліквідації.
Фонду заборонено відчужувати майно банку до затвердження виконавчою дирекцією Фонду способу, порядку, складу та умов відчуження майна такого банку, крім випадків надання виконавчою дирекцією Фонду дозволу на реалізацію окремого майна з метою запобігання збиткам або ризикам його втрати чи пошкодження, а також у випадках, передбачених цим Законом.
З метою отримання доходу Фонд має право укладати договори про передачу окремого майна (активів) неплатоспроможного банку в оренду до реалізації цього майна в установленому порядку.
Майно (активи) банку або кількох банків (пули активів) може бути реалізоване у такий спосіб:
1) на відкритих торгах (аукціоні);
2) шляхом продажу безпосередньо юридичній або фізичній особі.
Продаж майна (активів) банку у спосіб, передбачений цією частиною, може проводитися в електронній формі (на електронних майданчиках).
Порядок реалізації майна банку під час проведення ліквідаційної процедури регламентується нормативно-правовими актами Фонду.
Виконавча дирекція Фонду приймає рішення про:
1) затвердження переліку майна банку, що не підлягає продажу;
2) об'єднання майна банку або кількох банків у пули та/або продаж окремих інвентарних об'єктів;
3) строки та заходи передпродажної підготовки майна;
4) затвердження умов відкритих торгів (у тому числі аукціонів, що проводяться за методами підвищення та/або зниження ціни і без обмеження мінімальної ціни продажу майна), зокрема розмірів гарантійного внеску, лота та кроку аукціону, порядку зниження ціни, встановлення або відмови від встановлення мінімальної ціни продажу;
5) обмеження загальної кількості відкритих торгів, на яких пропонуються до продажу одні й ті самі об'єкти або пули активів;
6) проведення відкритих торгів (аукціонів) уповноваженою особою Фонду або торговельним посередником, біржею тощо, у тому числі у разі продажу пулів активів, сформованих за рахунок майна кількох банків.
Інформація про вибраний спосіб та порядок продажу (умови, строки, порядок оплати, місце, початкова ціна тощо) майна банку або кількох банків оприлюднюється на офіційному веб-сайті Фонду та веб-сайті банку, майно якого продається.
Для проведення відкритих торгів на підставі договору може залучатися організатор торгів - юридична особа, яка відповідно до установчих документів має право проводити торги. Організатор торгів не повинен мати конфлікт інтересів з банком, майно якого продається.
Слід зазначити, що рішення комітету Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з питань консолідації, управління та продажу майна (активів) банків № 256 від 05.08.2019, № 261 від 07.08.2019, № 287 від 09.08.2019, № 308 від 14.08.2019, зупинити дію яких просив заявник, прийнято на підставі п. 14 ч. 5 ст. 12, ч. 7 ст. 51 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», рішення виконавчої дирекції № 963 від 18.04.2019 «Про утворення Комітету Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з питань консолідації, управління та продажу майна (активів) банків», зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 21.04.2019 за № 543/33505, Положення щодо організації продажу активів (майна) банків, що ліквідуються, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду № 388 від 24.03.2016, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 20.04.2016 за № 606/28736 та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 3117 від 20.07.2017 «Про реалізацію активів (майна) банків, що ліквідуються, шляхом проведення відкритих торгів (аукціонів) із використанням електронної торгової системи для проведення електронного аукціону, який складається з автоматичного покрокового зниження початкової (стартової) ціни лота, етапів подання закритих цінових пропозицій та цінової пропозиції», зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 14.08.2017 за № 999/30867.
У вищезгаданих рішеннях визначено активи, які підлягають продажу, порядок їх продажу, обов'язки Департаменту консолідованого продажу активів та посадових осіб Фонду гарантування вкладів фізичних осіб під час здійснення процедури реалізації таких активів.
Звернення до суду із заявою про забезпечення позову шляхом зупинення дії зазначених рішень Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та заборони акредитованим майданчикам вчиняти будь-які дії, пов'язані з реалізацією майнових прав за кредитними договорами, зазначеними у цих рішеннях комітету Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, фактично призводить до заборони Фонду гарантування вкладів фізичних осіб виконувати передбачені законом дії з реалізації майна ПАТ «КБ «Надра», який ліквідується.
Крім цього, хоча заява в частині заборони акредитованим майданчикам вчиняти будь-які дії, пов'язані з реалізацією майнових прав за кредитними договорами згідно рішень комітету Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 256 від 05.08.2019, № 261 від 07.08.2019, № 287 від 09.08.2019, № 308 від 14.08.2019, не стосується безпосередньо ПАТ «КБ «Надра» та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, проте процедура реалізації прав вимоги за кредитними договорами є складовою процедури ліквідації неплатоспроможного ПАТ «КБ «Надра», а тому забезпечення позову у справі таким способом опосередковано впливає на здійснення повноважень і самого Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Відповідно доводи заявника (апелянта) в цій частині не заслуговують на увагу як безпідставні та необґрунтовані .
Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з дня початку процедури ліквідації втрачають чинність публічні обтяження чи обмеження на розпорядження (у тому числі арешти) будь-яким майном (коштами) банку. Накладення нових обтяжень чи обмежень на майно банку не допускається.
Майном як особливим об'єктом згідно ч. 1 ст. 190 ЦК України вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.
Положеннями ч. 2 ст. 50 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що до ліквідаційної маси банку включаються будь-яке нерухоме та рухоме майно, кошти, майнові права та інші активи банку.
Оскільки приписами Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлена заборона накладення обмежень на майно банку, який ліквідується, забезпечення позову шляхом заборони акредитованим майданчикам (біржам) вчиняти будь-які дії, пов'язані із реалізацією майнових прав та зупинення дії рішень Комітету Фонду за своєю суттю є накладенням обмежень щодо такого майна, а саме прав вимог за кредитними договорами,що позбавляє можливості Фонду проводити процедуру ліквідації ПАТ «КБ «Надра»,забезпечення позову у справі таким способом опосередковано впливає на здійснення повноважень Фонду тощо. Відповідно доводи заявника (апелянта) в цій частині як безпідставні та необґрунтовані не заслуговують на увагу.
З огляду на наведене вище, апеляційний суд визнав обґрунтованими висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви Державної іпотечної установи про забезпечення позову, адже така є безпідставною та необґрунтованою.
Доводи апелянта (позивач) з приводу неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.
Крім цього, враховуючи приписи ч. 1 ст. 9 Конституції України та ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім цього, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим та апеляційним судами, інші доводи апелянта за текстом його апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.
За таких обставин, ухвала місцевого суду є законною, обґрунтованою обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування ухвали суду апеляційний господарський суд не знаходить. Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні (ухвалі) висновків.
Керуючись ст.ст. 255, 269-270, 275, 277, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Державної іпотечної установи залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.08.2019 у справі №910/11631/19 - без змін.
Матеріали оскарження у справі № 910/11631/19 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Повний текст постанови складено 24.10.2019
Головуючий суддя С.Я. Дикунська
Судді А.О. Мальченко
Г.А. Жук