вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"09" жовтня 2019 р. Справа№ 910/1865/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Разіної Т.І.
суддів: Тарасенко К.В.
Михальської Ю.Б.
Секретар судового засідання: Майданевич Г.А.
За участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 09.10.2019.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2019 у справі № 910/1865/19 (суддя Пукшин Л.Г., м. Київ, повний текст рішення складено 24.06.2019)
за позовом приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал", м. Київ
до 1) Київської міської ради, м. Київ
2) Національного університету харчових технологій, м. Київ
про скасування рішення та державного акту на право постійного користування земельною ділянкою
У лютому 2019 року приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради та Національного університету харчових технологій про скасування рішення та державного акту на право постійного користування земельною ділянкою.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що на підставі п. 7 рішення Київради № 411/571 від 24.04.2003 та рішення Київради № 1608/44441 від 27.12.2007 Національному університету харчових технологій (надалі - відповідач-2) видано державний акт серії ЯЯ № 9880283 на право постійного користування земельною ділянкою площею 0,7272 га на вул. Володимирській, 72-74 та вул. Тарасівській, 9. Так, приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (надалі - позивач) зазначає, що на земельній ділянці площею 0,03 га по вул. Володимирській, 72-74 розміщене майно (артезіанська свердловина № 507), яке перебуває у володінні та користуванні позивача. Позивач вважає, що діяльність у межах вищезазначеної зони має обмеження, що унеможливлює використання земельної ділянки для будівництва, як визначено у рішеннях Київської міської ради (надалі відповідач-1) № 1608/44441 від 27.12.2007 та № 411/571 від 24.04.2003, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з вимогами про скасування вищевказаних рішень відповідача-1 та акту серії ЯЯ № 9880283.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.06.2019 у справі № 910/1865/19 (суддя Пукшин Л.Г., м. Київ, повний текст рішення складено 24.06.2019) у позові відмовлено повністю.
Судове рішення мотивовано тим, що позивачем не доведено підстав для скасування рішень Київської міської ради № 411/571 від 24.04.2003 та № 1608/4441 від 27.12.2017, якими відповідачу-2, зокрема, було надано право постійного користування земельною ділянкою, відтак місцевий господарський суд прийшов до висновку про відсутність будь-яких порушень чинного законодавства з боку Київської міської ради під час прийняття останньою рішень "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею" № 411/571 від 24.04.2003 та "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею" № 1608/4441 від 27.12.2007, які були винесені в сфері реалізацій повноважень відповідача-1 щодо розпорядження земельними ділянками.
Не погодившись із вказаним рішенням, приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
В апеляційній скарзі, приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" зазначає, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.
Скаржник зазначає, що на земельній ділянці площею 0,7272 га по вул. Володимирській 72-74 та Тарасівській, 9 у Голосіївському районі м. Києва, яка на підставі п. 7 рішення Київської ради № 411/571 від 24.04.2003 та рішення Київради № 1608/4441 від 27.12.2007 передана Національному університету харчових технологій та на яку видано державний акт серії ЯЯ № 9880283 на право постійного користування, розміщується артезіанська свердловина № 507.
Разом з тим, на переконання скаржника, місцевий господарський суд, не взяв до уваги бездіяльність відповідача-2 та переклав на позивача обов'язки, що визначені рішенням Київради № 411/571 від 24.04.2003, які є обов'язковими до виконання саме відповідачу-2, як користувача відповідної земельної ділянки, а також вирішив, що останній не зобов'язаний доводити вжиття ним заходів щодо виконання рішення Київради № 411/571 від 24.04.2003.
Щодо строку позовної давності скаржник зазначає, що своєчасно звертався до адміністративного суду для захисту відповідних прав та інтересів, а про необхідність звернення саме до господарського суду дізнався з постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №2а-8868/11/2670. Таким чином, скаржник вважає, що перебіг строку розпочався саме з прийняття вищевказаної постанови.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.07.2019 у справі № 910/1865/19 відкрито апеляційне провадження у даній справі; розгляд апеляційної скарги приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2019 у справі № 910/1865/19 призначено на 03.09.2019.
15.08.2019 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від Національного університету харчових технологій надійшов відзив на апеляційну скаргу по справі № 910/1865/19, відповідно до якого останній просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2019, оскільки скаржником не надано будь-яких доказів, які б підтверджували факт порушення відповідачем-2 законодавства, щодо використання земельної ділянки, на якій розміщена артезіанська свердловина, зокрема, факт використання відповідачем-2 належних йому земельних ділянок не за цільовим призначенням чи здійснення останнім забудови на місці артезіанської свердловини.
30.08.2019 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" надійшли пояснення у справі № 910/1865/19, згідно з якими, скаржник зазначає, зокрема, що обов'язок виконання вимог рішення Київради № 411/571 від 24.04.2003 покладено саме на відповідача-2, а останнім не було вчинено жодних заходів, спрямованих на виконання в частині вимог позивача щодо ліквідації існуючої артезіанської свердловини та будівництва нової за кошти відповідача-2.
03.09.2019 оголошено перерву у справі до 24.09.2019.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2019 у справі № 910/1865/19 апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2019 у справі № 910/1865/19 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Разіної Т.І., суддів Михальської Ю.Б., Тарасенко К.В.; розгляд апеляційної скарги приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2019 у справі № 910/1865/19 призначено на 09.10.2019.
09.10.2019 в судовому засіданні представник скаржника підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити з підстав викладених у ній, а оскаржуване рішення - скасувати.
Представник відповідача-1 в судовому засіданні 09.10.2019 заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2019 у справі № 910/1865/19 - без змін.
Також, в судовому засіданні 09.10.2019 представник відповідача-2 простив залишити апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та у поясненнях стосовно неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, встановила наступне.
Так, 01 грудня 2006 року між Київською міською державною адміністрацією (Уповноважений) та відкритим акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал", перейменованого на публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал", яке в свою чергу перейменовано на приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (Користувач) укладено Договір на володіння та користування майном територіальної громади міста Києва (в новій редакції Угоди про передачу в управління відкритому акціонерному товариству "Акціонерна компанія "Київводоканал" майна, що є комунальною власністю територіальної громади м. Києва, укладеної 20.11.2003) на підставі рішення Київради "Про передачу майна в управління відкритому акціонерному товариству "Акціонерна компанія "Київводоканал" № 55/1489 від 02.10.2001 та розпорядження Київської міської державної адміністрації "Про передачу майна в управління відкритому акціонерному товариству "Акціонерна компанія "Київводоканал" № 2325 від 27.12.2002.
Отже, предметом вищевказаного договору є врегулювання правовідносин щодо майна, яке не увійшло до статутного фонду відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал», перебуває на балансі ВАТ АК "Київводоканал" та є власністю територіальної громади м. Києва, та іншого майна, яке у подальшому буде передаватись у володіння та користування ВАТ АК "Київводоканал" згідно з рішеннями Київської міської ради та розпорядженнями Київської міської державної адміністрації.
Пунктом 1 договору, передбачано, що Уповноважений зобов'язується не відчужувати та не передавати у володіння чи користування іншим особам, а Користувач зобов'язується належним чином використовувати та обслуговувати майно згідно з Переліком, що знаходиться на балансі Користувача та не підлягає приватизації.
Згідно з пунктами 2.1.1-2.1.4 договору Користувач зобов'язався використовувати майно відповідно до його технологічного призначення і умов договору для виконання загальноміських програм розвитку водопостачання та водовідведення міста Києва; здійснювати ефективні дії щодо експлуатації, відновлення, збереження, поліпшення майна; забезпечувати надійність водопостачання та водовідведення; нести повну відповідальність за збереження, експлуатацію, реконструкцію та ремонт майна тощо.
Відповідно до Витягу з переліку майна комунальної власності територіальної громади м. Києва, яке передане у володіння та користування ВАТ АК "Київводоканал", вбачається, що станом на 01.04.2008 до переліку майна, яке на підставі договору передано у володіння та користування ПрАТ "АК "Київводоканал", увійшла артезіанська свердловина № 507, розташована по вул. Володимирській, 72-74.
Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджено матеріалами справи, до моменту укладення вищезазначеного договору, Київською міською радою було прийнято рішення № 411/571 від 24.04.2003 "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею", яким вирішено, зокрема:
- затвердити проект відведення земельних ділянок Національному університету харчових технологій для експлуатації та обслуговування адміністративних, учбових і лабораторних корпусів, їдальні, майстерень та господарських будівель і споруд на вул. Володимирській, 62-74, і на вул. Тарасівській, 5-9 у Голосіївському районі м. Києва;
- оформити Національному університету харчових технологій, за умови виконання п. 7.1 цього рішення, право постійного користування земельною ділянкою площею 3,33 га для експлуатації та обслуговування адміністративних, учбових і лабораторних корпусів, їдальні, майстерень та господарських будівель і споруд на вул. Володимирській, 62-74 та на вул. Тарасівській, 5-9 у Голосіївському районі м. Києва;
- надати Національному університету харчових технологій, за умови виконання п. 7.1 цього рішення, в постійне користування земельні ділянки загальною площею 0,47 га для експлуатації та обслуговування адміністративних, учбових і лабораторних корпусів, їдальні, майстерень та господарських будівель і споруд на вул. Володимирській, 62-74 та на вул. Тарасівській, 5-9 у Голосіївському районі м. Києва за рахунок земель міської забудови;
- визнати такими, що втратили чинність, рішення виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 21.08.72 N 1312 "Про закріплення існуючої території за Київським технологічним інститутом харчової промисловості та додатковий відвод земельної ділянки під поширення території інституту", від 01.10.73 N 1552 "Про дозвіл Київському технологічному інституту харчової промисловості на будівництво учбово-лабораторного корпусу" та від 15.11.76 N 1315/22 "Про додаткове відведення земельної ділянки на передачу з балансу на баланс житлового будинку Київському технологічному інституту харчової промисловості Міністерства вищої і середньої спеціальної освіти УРСР".
Відповідно до пункту 7.1. рішення № 411/571 від 24.04.2003 "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею" передбачено, що Національний університет харчових технологій зобов'язаний:
7.1.1. Виконувати обов'язки землекористувача відповідно до вимог ст. 96 Земельного кодексу України.
7.1.2. У місячний термін замовити у Головному управлінні земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) документи, що посвідчують право користування земельними ділянками.
7.1.3. Майново-правові питання вирішувати в установленому порядку.
7.1.4. У разі необхідності проведення реконструкції чи нового будівництва питання оформлення дозвільної та проектно-кошторисної документації вирішувати в порядку, визначеному нормативами забудови м. Києва.
7.1.5. Забезпечити вільний доступ для прокладання нових, ремонту та експлуатації існуючих інженерних мереж та споруд, розміщених у межах земельних ділянок.
7.1.6. Питання пайової участі вирішити відповідно до рішення Київради від 27.02.2003 N 271/431 "Про пайову участь (внески) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва".
7.1.7. Виконати вимоги, викладені в листах Державного управління екології та природних ресурсів в м. Києві від 24.04.2002 N 08-8-14/2213, державного комунального об'єднання водопровідно-каналізаційного господарства "Київводоканал" від 05.05.2000 N 1/918, Старокиївської районної державної адміністрації м. Києва від 01.08.2001 N 01/38-1850.
Також, рішенням № 1608/4441 від 27.12.2007 "Про надання Національному університету харчових технологій земельної ділянки для будівництва навчально - адміністративного корпусу та торговельно-офісного центру з підземним паркінгом та майданчиком для паркування на вул. Володимирській, 72-74 та вул. Тарасівській, 9 у Голосіївському районі м. Києва" Київрада вирішила:
- затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки Національному університету харчових технологій для будівництва навчально-адміністративного корпусу та торговельно-офісного центру з підземним паркінгом та майданчиком для паркування на вул. Володимирській, 72-74 та вул. Тарасівській, 9 у Голосіївському районі м. Києва;
- надати Національному університету харчових технологій, за умови виконання пункту 3 цього рішення, у постійне користування земельну ділянку загальною площею 0,73 га для будівництва навчально-адміністративного корпусу та торговельно-офісного центру з підземним паркінгом та майданчиком для паркування на вул. Володимирській, 72-74 та вул. Тарасівській, 9 у Голосіївському районі м. Києва за рахунок частини земель, наданих згідно з рішенням Київської міської ради № 411/571 від 24.04.2003, право користування якою посвідчено державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.
Отже, на підставі вищевказаних рішень Київради Національному університету харчових технологій було видано відповідні акти на право постійного користування земельною ділянкою від 27.10.2003 та від 14.05.2008.
На переконання позивача, в наслідок прийняття рішення Київради від 27.12.2007 № 1608/4441 фактично було змінено цільове призначення земельної ділянки по вул. Володимирській, 72-74 та передбачено на ній будівництво навчально-адміністративного корпусу та торговельно-офісного центру з підземним паркінгом та майданчиком для паркування, що свідчить про порушення норм чинного законодавства, оскільки діяльність в межах зони, на якій знаходиться артезіанська свердловина № 507, має певні обмеження, що унеможливлює її використання для будівництва.
Таким чином, ПрАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал", на яке покладено обов'язок зі збереження та забезпечення належної експлуатації артезіанської свердловини № 507, розміщеної на земельній ділянці по вул. Володимирській, 72-74, звернулось з даним позовом до суду про скасування п. 7 рішення від 24.04.2003р. №411/571 "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею", рішення від 27.12.2007р. №1608/4441 "Про надання Національному університету харчових технологій земельної ділянки для будівництва навчально-адміністративного корпусу та торговельно-офісного центру з підземним паркінгом та майданчиком для паркування на вул. Володимирській, 72-74 та вул. Тарасівській, 9 у Голосіївському районі м. Києва" та державного акту серії ЯЯ № 9880283 на право постійного користування земельною ділянкою площею 0,7272 га на вул. Володимирській, 72-74 та вул. Тарасівській, 9 у Голосіївському районі м. Києва.
Згідно з ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст. 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Статтею 2 Земельного кодексу України передбачено, що до земельних відносин належать відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.
Приписами статті 83 Земельного кодексу України закріплено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Частиною 5 статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Згідно до положень статті 6 Закону України "Про столицю України місто-герой Київ" місцеве самоврядування у м. Києві здійснюється територіальною громадою міста, в тому числі, через Київську міську раду.
Відповідно до ст. 9 Земельного кодексу України до повноважень Київської міської ради віднесено право розпорядження землями територіальної громади міста, зокрема, визначено право територіальної громади міста передавати земельні ділянки відповідної територіальної громади у користування (пункт а), в) статті 9, частина 1 статті 122 Земельного кодексу України).
Розпорядження землями комунальної власності м. Києва, в тому числі надання земельних ділянок у власність чи у користування, у відповідності до ст. 9 Земельного кодексу України, Закону України "Про місцеве самоврядування" відноситься до виключних повноважень Київської міської ради як колегіального органу.
Згідно з ч. 1 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Приписами ч. 5 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.
Отже, єдиною підставою набуття права власності чи права користування земельними ділянками комунальної власності в м. Києві для громадян та юридичних осіб є відповідне рішення Київської міської ради.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Частиною 1 статті 123 Земельного кодексу України визначено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання).
Таким чином, підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.
Згідно з ч. 6 ст. 123 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.
Так, пунктом 7 рішення Київської міської ради № 411/571 від 24.04.2003 було вирішено затвердити проект відведення земельних ділянок Національному університету харчових технологій для експлуатації та обслуговування адміністративних, учбових і лабораторних корпусів, їдальні, майстерень та господарських будівель і споруд на вул. Володимирській, 62 - 74, і на вул. Тарасівській, 5 - 9 у Голосіївському районі м. Києва, а також оформити Національному університету харчових технологій, право постійного користування земельною ділянкою площею 3,33 га для експлуатації та обслуговування адміністративних, учбових і лабораторних корпусів, їдальні, майстерень та господарських будівель і споруд на вул. Володимирській, 62 - 74 та на вул. Тарасівській, 5 - 9 у Голосіївському районі м. Києва за рахунок земель, відведених відповідно до рішень виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 21.08.1972 № 1312 "Про закріплення існуючої території за Київським технологічним інститутом харчової промисловості та додатковий відвод земельної ділянки під поширення території інституту", від 01.10.1973 № 1552 "Про дозвіл Київському технологічному інституту харчової промисловості на будівництво учбово-лабораторного корпусу" та від 15.11.1976 № 1315/22 "Про додаткове відведення земельної ділянки на передачу з балансу на баланс житлового будинку Київському технологічному інституту харчової промисловості Міністерства вищої і середньої спеціальної освіти УРСР".
Разом з тим, вищевказаним рішенням вирішено надати Національному університету харчових технологій в постійне користування земельні ділянки загальною площею 0,47 га для експлуатації та обслуговування адміністративних, учбових і лабораторних корпусів, їдальні, майстерень та господарських будівель і споруд на вул. Володимирській, 62 - 74 та на вул. Тарасівській, 5 - 9 у Голосіївському районі м. Києва за рахунок земель міської забудови та визнати такими, що втратили чинність, рішення виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 21.08.1972 № 1312 "Про закріплення існуючої території за Київським технологічним інститутом харчової промисловості та додатковий відвод земельної ділянки під поширення території інституту", від 01.10.1973 № 1552 "Про дозвіл Київському технологічному інституту харчової промисловості на будівництво учбово-лабораторного корпусу" та від 15.11.1976 № 1315/22 "Про додаткове відведення земельної ділянки на передачу з балансу на баланс житлового будинку Київському технологічному інституту харчової промисловості Міністерства вищої і середньої спеціальної освіти УРСР".
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання рішення № 411/571 Національному університету харчових технологій 27.10.2003 було видано державний акт на право постійного користування землею, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування за № 79-4-00070.
У зв'язку зі зміною цільового призначення частини земельної ділянки, Національним університетом харчових технологій було розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки. При цьому, земельна ділянка Національному університету харчових технологій для будівництва навчально-адміністративного корпусу та торговельно- офісного центру з підземним паркінгом та майданчиком для паркування на вул. Володимирській, 72 - 74 та вул. Тарасівській, 9 у Голосіївському районі м. Києва, відводиться за рахунок земель наданих Національному університету харчових технологій.
Місцевим господарським судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 27.12.2007 рішенням Київської міської ради № 1608/4441 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки Національному університету харчових технологій для будівництва навчально - адміністративного корпусу та торговельно-офісного центру з підземним паркінгом та майданчиком для паркування на вул. Володимирській, 72 - 74 та вул. Тарасівській, 9 у Голосіївському районі м. Києва та надати Національному університету харчових технологій, за умови виконання пункту 3 цього рішення, у постійне користування земельну ділянку загальною площею 0.73 га для будівництва, навчально-адміністративного корпусу та торговельно-офісного центру з підземним паркінгом та майданчиком для пар кування на вул. Володимирській, 72 - 74 та вул . Тарасівській , 9 у Голосіївському районі м. Києва за рахунок частини земель, наданих згідно з рішенням Київської міської ради від 24.04.2003 №411/571, право користування якою посвідчено державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.
Пунктом 3 рішення № 1608/4441 зобов'язано Національний університет харчових технологій виконати вимоги, викладені в листах Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища, Київської міської санепідемстанції. Державного управління охорони навколишнього природного середовища в м. Києві, Державної служби з питань національної культурної спадщини від 08.08.2007 № 22-2005/35.
Отже, з урахуванням вищевикладеного, в 2007 році відбулось лише виділення відповідачу-2 земельної ділянки загальною площею 0,7272 га за рахунок земельних ділянок, які були раніше надано Національному університету харчових технологій в постійне користування на підставі рішень Ради від 21.08.1972 № 1312, від 01.10.1973 № 1552, від 15.11.1976 № 1315/22 та від 24.04.2003 № 411/571.
Як встановлено місцевим господарським судом, право постійного користування земельними ділянками площею 0,7272 га та площею 3,0744 га було оформлено двома новими актами на право постійного користування земельною ділянкою серія ЯЯ№9880283 та серія ЯЯ№9880281 від 14.05.2008.
Разом з тим, позивач зазначає щодо протиправності вилучення спірної земельної ділянки, на якій знаходиться артезіанська свердловина № 507, з користування позивача, без виконання його вимог, викладених у листі від 05.05.2000р. №1/918, та з огляду на зміну цільового призначення земельної ділянки по вул. Володимирській 72-74.
З матеріалів справи вбачається, що артезіанська свердловина № 507 будувалася за програмою ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС, віднесена до об'єктів цивільної оборони та призначена для забезпечення резервного водопостачання населення, розташованого на прилеглій до свердловини території. При цьому, жодних дозволів чи погоджень на виділення або відведення земельної ділянки під будівництво вищевказаної свердловини у матеріалах справи відсутні.
Приписами частини 2 статті 3 Водного кодексу України визначено, що до водного фонду України належать, зокрема, підземні води та джерела.
Згідно з ч. 1 ст. 58 Земельного кодексу України та ст. 4 Водного кодексу України до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами; землі зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.
Отже, до земель водного фонду України відносяться землі, на яких хоча й не розташовані об'єкти водного фонду, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню і належній експлуатації водного фонду, виконують певні захисні функції.
Згідно зі ст. 113 Земельного кодексу України зони санітарної охорони створюються навколо об'єктів, де є підземні та відкриті джерела водопостачання, водозабірні та водоочисні споруди, водоводи, об'єкти оздоровчого призначення та інші, для їх санітарно - епідеміологічної захищеності.
У межах зон санітарної охорони забороняється діяльність, яка може призвести до завдання шкоди підземним та відкритим джерелам водопостачання, водозабірним і водоочисним спорудам, водоводам, об'єктам оздоровчого призначення, навколо яких вони створені.
Відповідно до п. 7.1.7. рішення № 411/571 від 24.04.2003 на відповідача-2 був покладений обов'язок щодо виконання вимог, викладених у листах Державного управління екології та природних ресурсів в м. Києві від 24.04.2002 N 08-8-14/2213, Державного комунального об'єднання водопровідно-каналізаційного господарства "Київводоканал" від 05.05.2000 N 1/918, Старокиївської районної державної адміністрації м. Києва від 01.08.2001 N 01/38-1850.
Судом першої інстанції встановлено, що станом на момент розгляду спору, вищевказаний пункт рішення № 411/571 від 24.04.2003 останнім не виконаний, компенсації витрат на будівництво нової артезіанської свердловини та проведення робіт по тампонуванню не здійснено.
При цьому, відповідач-2 зазначає, що Національний університет харчових технологій в період з 2003 року та по теперішній час не відмовляється від виконання умов, передбачених п. 7.1.7. рішення № 411/571 від 24.04.2003, проте, не має можливості здійснити це самостійно без участі без позивача.
З матеріалів справи вбачається, що позивач не заперечував щодо оформлення права користування Національним університетом харчових технологій земельною ділянкою, на якій розташована артезіанська свердловина, а також не заперечував щодо її ліквідації за умови компенсації витрат на їх будівництво та проведення робіт по тампонуванню, що підтверджується листом № 1/918 від 05.05.2000 (а.с. 107, т.1).
Разом з тим, жодних доказів звернення позивача з листами (вимогами) до Університету щодо вказаного питання матеріли справи не містять, не надано також позивачем і жодних відомостей, які б свідчити про те, що ним вчинялись дії щодо визначення обсягу, строків та вартості робіт по будівництву нової артезіанської свердловини.
Окрім того, в матеріалах справи також відсутні докази, які б підтверджували факт порушення відповідачем-2 законодавства щодо використання земельної ділянки, на якій розміщена артезіанська свердловина, зокрема, факт використання відповідачем-2 належних йому земельних ділянок не за цільовим призначенням чи здійснення останнім забудови на місці артезіанської свердловини.
Статтею 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Згідно з ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.
Приписами статті 4 Господарського процесуального кодексу України визначено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 8 Конституції України охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об'єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.
В Рішенні Конституційного Суду України № 18-рп/2004 від 01.12.2004 вказано, що види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права" як правило не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними.
Для розуміння поняття "охоронюваний законом інтерес" важливо врахувати й те, що конфлікт інтересів притаманний не тільки правовим і не правовим інтересам, а й конгломерату власне законних, охоронюваних законом і правом інтересів.
Поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв'язку7 з поняттям "права" треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних та колективних потреб, які не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.
Статтею 41 Конституції України передбачено, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону.
З урахуванням вищезазначеного, суд першої інстанції приходить до вірного висновку щодо відсутності будь-яких порушень чинного законодавства з боку Київської міської ради під час прийняття останньою рішень "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею" від 24.04.2003 №411/571 та "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею" від 27.12.2007р. №1608/4441, які були винесені в сфері реалізацій повноважень відповідача-1 щодо розпорядження земельними ділянками.
Частиною третьою статті 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту (стаття 16 ЦК України). Власник земельної ділянки, права якого порушено, може вимагати відшкодування завданої цим моральної шкоди (частина третя статті 386 ЦК України).
Однак, позивачем не доведено підстав для скасування рішень Київської міської ради №411/571 від 24.04.2003 та №1608/4441 від 27.12.2007, якими відповідачу-2, зокрема, було надано право постійного користування земельною ділянкою, вимоги позивача про скасування державного акту серії ЯЯ №9880283 на право постійного користування земельною ділянкою площею 0,7272 га на вул. Володимирській, 72-74 та вул . Тарасівській , 9 у Голосіївському районі м. Києва також визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Разом з тим, місцевим господарським судом встановлено, що з метою виконання обов'язку зі збереження та забезпечення належної експлуатації артезіанської свердловини № 507, розміщеної на земельній ділянці по вул. Володимирській, 72-74, ПрАТ "АК "Київводоканал" зверталося до адміністративного суду з позовом до Київради про скасування п. 7 рішення Київради від 24.04.2003 № 411/571 та рішення Київради від 27.12.2007 № 1608/4441.
Так, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.11.2010, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.02.2011, позивачу було відмовлено в поновленні пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та позовну заяву залишено без розгляду.
Однак, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24.05.2011 ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.11.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.02.2011 скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Разом з тим, 16 січня 2019 року постановою Великої Палати Верховного Суду провадження у справі № 2а-8868/11/2670 було закрито з підстав непідсудності вирішення відповідного спору за правилами адміністративного судочинства.
У пункті 31 вищевказаної постанови Велика Палата Верховного Суду зазначила, що оскільки спірні правовідносини пов'язані із захистом порушеного права користування земельною ділянкою, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що цей спір не є публічно-правовим і з огляду на суб'єктний склад сторін він має вирішуватися за правилами господарського судочинства.
Таким чином, за доводами позивача, визначення Великою Палатою Верховного Суду належної підсудності, стало підставою для звернення з позовом до господарського суду та для переривання строку позовної давності.
Однак, відповідно до п. 4.2.2. постанови Пленуму Верховного суду України від 29 травня 2013 року № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" зазначено, що за змістом частини другої статті 264 ЦК України переривання перебігу позовної давності шляхом пред'явлення позову матиме місце у разі не будь-якого подання позову, а здійсненого з додержанням вимог процесуального закону, зокрема, статей 54, 56, 57 ГПК. Тому якщо господарським судом у прийнятті позовної заяви відмовлено (стаття 62 ГПК) або її повернуто (стаття 63 названого Кодексу), то перебіг позовної давності не переривається. Так само не перериває цього перебігу подання позову з порушенням правил підвідомчості справ.
Відтак, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що позивачем не доведено, а в матеріалах справи відсутні докази щодо поважності причин пропуску позовної давності.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст..256 Цивільного кодексу України). Статтею 257 Цивільного кодексу України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (стаття 261 Цивільного кодексу України).
Пунктами 3 та 4 статті 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України від 01.12.2004 N 18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Отже, з урахуванням вищевикладеного, суд першої інстанції надав правову оцінку перебігу строку позовної давності, а також можливості застосування наслідків її спливу та дійшов до вірного висновку, що строк позовної давності, як спосіб захисту саме порушеного права, при вирішенні даного спору застосуванню не підлягає.
Статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що Господарським судом міста Києва при ухваленні оскаржуваного рішення правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, повно з'ясовано та доведено обставини, що мають значення для справи, зроблені висновки відповідають дійсним обставинам справи.
Щодо доводів наведених у апеляційній скарзі, то слід зазначити наступне.
Скаржником не надано жодних доказів, які підтверджували факт порушення Національним університетом харчових технологій законодавства щодо використання земельної ділянки, на якій розміщена артезіанська свердловина, зокрема факт використання відповідачем-2 належних йому земельних ділянок не за цільовим призначенням чи здійснення останнім забудови на місці артезіанської свердловини.
Окрім того, скаржником не доведено порушення відповідачем-2 вимог рішення Київради № 411/571 від 24.04.2003 та рішення Київради № 1608/4441 від 27.12.2007 щодо компенсації витрат на будівництво нової артезіанської свердловини та проведення робіт по тампонуванню.
Отже, як вбачається зі змісту апеляційної скарги, остання не містить доказів, які свідчили б про спростування висновків суду першої інстанції, щодо оцінки поданих сторонами доказів та про невідповідність їх фактичним обставинам справи.
Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів встановила, що у даному випадку позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції. Таким чином, апеляційні вимоги приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, підстав для зміни чи скасування оскарженого рішення у даній справі колегія суддів не вбачає.
Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст. 129 ГПК України та покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 8, 11, 74, 129, 240, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодесу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2019 у справі № 910/1865/19 залишити без змін, а апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" - без задоволення.
2. Справу повернути до суду першої інстанції.
3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст судового рішення складено та підписано - 23.10.2019.
Головуючий суддя Т.І. Разіна
Судді К.В. Тарасенко
Ю.Б. Михальська