вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"21" жовтня 2019 р. Справа№ 925/599/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Майданевича А.Г.
суддів: Суліма В.В.
Коротун О.М.
секретар судового засідання: Вайнер Є.І.
за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 21.10.2019
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Етекс"
на рішення Господарського суду Черкаської області від 08.07.2019 (повне рішення складено 10.07.2019)
у справі № 925/599/19 (суддя - Чевгуз О.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфлот",
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Етекс"
про стягнення 304 389,38 грн.,-
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерфлот" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Етекс" (далі - відповідач) про стягнення збитків у розмірі 304389,38 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на те, що ним на виконання умов договору №01/06/17 від 01.06.2017 була надана відповідачу сировина та відповідна тара для пакування виготовленої відповідачем продукції, проте відповідач використавши лише частину тари (банки алюмінієві та гофроящики), залишок позивачу не повернув, чим порушив умови договору сторін. У зв'язку з цим, позивач просить відшкодувати йому вартість неповернутої відповідачем тари для продукції у вигляді збитків у розмірі 304389,38 грн.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 08.07.2019 позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Етекс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфлот" 302 974,32 грн. боргу та 4 553,73 грн. витрат на сплату судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що, оскільки відповідач не надав суду належних доказів на підтвердження факту використання ним допоміжних матеріалів у повному обсязі відповідно до договору №01/06/17 від 01.06.2017, тому право позивача на залишки наданих допоміжних матеріалів у заявленій позивачем кількості є доведеним.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфа-Етекс" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Черкаської області від 08.07.2019 скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.
Апелянт вказує, що накладні та акти надані ТОВ "Альфа-Етекс" за період з жовтня по листопад 2017 містять посилання на договір від 01.07.2017, однак фактично вказані накладні та акти складені відповідно до договору від 01.06.2017, що судом першої інстанції не було спростовано.
Скаржник стверджує, що ТОВ "Інтерфлот" вимог про повернення залишку давальницької сировини та матеріалів ТОВ "Альфа-Етекс" не виставляло. При цьому, вимога позивача №1 від 24.04.2019 не містить посилання на повернення залишку давальницької сировини та матеріалів, а містить вимогу про сплату завданих збитків, що, на думку відповідача, суперечить статтям 530, 532 Цивільного кодексу України.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
В свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги, позивач у своєму відзиві, наданому до суду 12.09.2019, зазначає, що рішення суду прийнято при повному з'ясуванні обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, без їх порушення, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає і рішення слід залишити без змін. Крім того, позивач вказує, що, оскільки відповідач надав акти за жовтень та листопад 2017, які стосуються договору 01/07/2017 від 01.07.2017, тому вказані акти не можуть бути належними доказами договору 01/06/2017 від 01.06.2017.
Узагальнені доводи заперечення Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Етекс" на відзив на апеляційну скаргу
09.10.2019 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду Товариством з обмеженою відповідальністю "Альфа-Етекс" подано заперечення на відзив, в яких відповідач зазначає, що банки та гофроящики, які були отримані позивачем від відповідача по накладній на передачу давальницької сировини від 03.06.2017, придатні для виробництва виключно для консервів "м'ясо криля натуральне № 1, 100 гр.ТМ "Аквамарин", а не для виробництва інших видів консервів.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.08.2019 справу № 925/599/19 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Зубець Л.П., Дідиченко М.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.08.2019 у справі №925/599/19 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Етекс" на рішення Господарського суду еркаської області від 08.07.2019 залишено без руху.
21.08.2019 Товариством з обмеженою відповідальністю "Альфа-Етекс" подано заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додано дублікат квитанції № 0.0.1442218785.1 від 20.08.2019 про сплату судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 6 848 грн. 76 коп.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.08.2019, у зв'язку з перебуванням судді Дідиченко М.А. у відпустці, визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Ткаченко Б.О., Зубець Л.П.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.08.2019 прийнято справу №925/599/19 до провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Етекс" на рішення Господарського суду Черкаської області від 08.07.2019 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Ткаченко Б.О., Зубець Л.П. Поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Альфа-Етекс" пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Черкаської області від 08.07.2019 у справі № 925/599/19, відкрито апеляційне провадження та справу призначено до розгляду на 30.09.2019.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.09.2019, у зв'язку з перебуванням судді Ткаченко Б.О. на лікарняному, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Зубець Л.П., Сулім В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.09.2019 прийнято справу №925/599/19 до провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Етекс" на рішення Господарського суду Черкаської області від 08.07.2019 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Зубець Л.П., Сулім В.В. та відкладено розгляд справи на 21.10.2019.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.10.2019, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Сулім В.В., Коротун О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2019 прийнято справу №925/599/19 до провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Етекс" на рішення Господарського суду Черкаської області від 08.07.2019 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Сулім В.В., Коротун О.М.
Позиції учасників справи
Представник відповідача у судовому засіданні апеляційної інстанції 21.10.2019 підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову у задоволенні позову повністю.
Представник позивача у судовому засіданні апеляційної інстанції 21.10.2019 заперечував проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
01.06.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерфлот" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Альфа-Етекс" (виконавець) укладений договір №01/06/17 (т. 1; а.с. 10-13) (далі - договір).
Відповідно до пункту 1.1 договору виконавець у порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язується виконати роботу на власний ризик (далі - робота) по виготовленню на виробничих площах виконавця або орендованих ним площах із матеріалу та сировини замовника (банка консервна алюмінієва, жестяна, гофротара, етикетка, томатна паста, різні види мор. риби тощо) консерви (далі - продукція), і передати готову продукцію замовнику. Замовник на умовах, визначених цим договором, зобов'язується виготовлену продукцію прийняти та оплатити виконані виконавцем роботи.
Згідно з пунктом 1.5 договору право власності на сировину, її залишки і відходи належить замовнику.
Пунктом 1.6 договору передбачено, що сторони домовились, що виробничий період, на протязі якого здійснюється виконання робіт з виготовлення продукції, становить календарний місяць або інший строк, який вказується у специфікаціях, що є невід'ємною частиною договору.
Сторони у пункті 2.3.4 договору встановили, що виконавець зобов'язується надати замовнику по завершенню виробничого періоду, але не пізніше десятого числа місяця, наступного за звітним, наступні звіти: акт прийому-передачі готової продукції; звіт про рух готової продукції за виробничий період (місяць); звіт використання сировини за видами виготовленої готової продукції за виробничий період (місяць); звіт по використанню матеріалів за видами виготовленої готової продукції за виробничий період (місяць); звіт про рух давальницької сировини за виробничий період (місяць); звіт про рух давальницьких матеріалів за виробничий період (місяць).
Виконавець зобов'язується надати замовнику наступні документи на кожну партію продукції: акт виконаних робіт за виробничий період (місяць) із додатком відповідної податкової накладної; декларацію виробника про якість консервів; видаткову накладну (пункт 2.3.5 договору).
Відповідно до пункту 5.2 договору виконавець несе відповідальність за збереження переданої йому давальницької сировини, інших матеріалів для виготовлення продукції з моменту прийому давальницької сировини, матеріалів та до моменту передачі готової продукції, залишків матеріалів замовнику або третім особам, визначених замовником.
Договір вступає в силу з моменту підписання та діє до 31.12.2017 (пункт 6.4 договору).
24.04.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерфлот" звернулось до відповідача з вимогою №1 про проведення оплати на користь позивача завданих збитків у розмірі вартості невикористаних матеріалів (т. 1; а.с. 47-48). Вказана вимога залишена відповідачем без уваги.
Звертаючись з позовними вимогами, позивач вказав, що відповідач своїх зобов'язань щодо повернення невикористаних допоміжних матеріалів позивачу в натурі не виконав та вартість цих матеріалів не відшкодував, у зв'язку з чим, позивач просив стягнути з відповідача збитки у розмірі 304 389,38 грн.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України та статті 173 Господарського кодексу України в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з частиною 1 статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Так, договір, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерфлот" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Альфа-Етекс", за своєю правовою природою відноситься до договорів підряду.
Частинами 1-2 статті 837 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Якщо робота виконується частково або в повному обсязі з матеріалу замовника, підрядник відповідає за неправильне використання цього матеріалу. Підрядник зобов'язаний надати замовникові звіт про використання матеріалу та повернути його залишок. Якщо робота виконується з матеріалу замовника, у договорі підряду мають бути встановлені норми витрат матеріалу, строки повернення його залишку та основних відходів, а також відповідальність підрядника за невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків (частини 1-2 статті 840 Цивільного кодексу України).
Як вказувалось вище, пунктом 1.5 договору встановлено, що право власності на сировину, її залишки і відходи належить замовнику.
Сторони у пункту 5.2 договору визначили, що виконавець несе відповідальність за збереження переданої йому давальницької сировини, інших матеріалів для виготовлення продукції з моменту прийому давальницької сировини, матеріалів та до моменту передачі готової продукції, залишків матеріалів замовнику або третім особам, визначених замовником.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв без зауважень давальницьку сировину та допоміжні матеріали, а саме банку алюмінієву 73*32,5 в комплекті з кришкою в кількості 179 346,00 штук та гофроящик ТК-23 В білий 309*154*95 в кількості 8 640,00 штук, що підтверджується накладною на передачу давальницької сировини від 03.06.2017. Вказана обставина відповідачем не заперечуються.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідач поставив позивачу відповідно до договору 01/06/17 готову продукцію, вказана обставина підтверджується наступними актами надання послуг з переробки: №3 від 27.06.2017 у кількості 4080 одиниць; №4 від 28.06.2017 у кількості 16008 одиниць; № 5 від 30.06.2017 у кількості 600 одиниць; № 6 від 05.07.2017 у кількості 40 008 одиниць; № 7 від 07.07.2017 у кількості 59 304 одиниці (т. 1; а.с. 18, 22, 26, 30, 34).
Також, поставка відповідачем готової продукції підтверджується товарно-транспортними накладними: №51 від 27.06.2017; №52 від 28.06.2017; №53 від 30.06.2017; №54 від 05.07.2017; №57 від 18.07.2017 (т. 1; а.с. 20-21; 24-25; 28-29; 32-33; 36-37).
Таким чином, місцевим господарським судом встановлено, що відповідачем на підставі вищевказаних актів надання послуг з переробки була поставлена позивачу готова продукція, з розрахунку використання ним банок алюмінієвих у кількості 120 000,00 штук (4080+16008+600+40008+59304=120 000) та гофроящиків у кількості 4 989 штук (170+667+1667+2460+25=4 989).
Отже, з огляду на вищевказане, у відповідача залишились невикористаними 59 346,00 одиниць банок алюмінієвих (179 346,00-120 000,00=59 346,00) та 3 651,00 одиниць гофроящиків (8640,00-4989,00=3651,00).
Заперечуючи проти позову відповідач вказав у відзиві на позовну заяву, що використав допоміжні матеріали на 100%, на підтвердження чого подав до суду копії накладних приймання-передачі готової продукції, актів надання послуг з переробки та товарно-транспортних накладних (т. 1; а.с. 59-73).
Проте, дослідивши подані відповідачем копії накладних та актів приймання-передачі, суд першої інстанції встановив, що вказані документи стосуються договору №01/07/2017 від 01.07.2017, а не договору 01/06/17 від 01.06.2017. Тобто, вказані документи не можуть бути належними доказами, оскільки не стосуються предмету спору у даній справі.
Згідно з частинами 1-4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.
Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 Господарського процесуального кодексу України).
Будь-які подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що право позивача на залишки наданих ним допоміжних матеріалів у заявленій позивачем кількості є доведеними, оскільки відповідач не надав ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції належних та допустимих доказів на підтвердження факту використання ним наданих позивачем відповідно до договору №01/06/17 від 01.06.2017 допоміжних матеріалів у повному обсязі.
Частиною 5 статті 226 Господарського кодексу України передбачено, що у разі невиконання зобов'язання про передачу їй індивідуально визначеної речі (речей, визначених родовими ознаками) управнена сторона має право вимагати відібрання цієї речі (речей) у зобов'язаної сторони або вимагати відшкодування останньою збитків.
З матеріалів справи вбачається, що вартість однієї одиниці товару за найменуванням "банка харчова алюмінієва 73*32,5 в комплекті з кришкою" становить (784118,36 грн/181440 штук) 5,186 грн., що підтверджується видатковою накладною №647 від 22.05.2017 (т. 1; а.с. 42).
Вартість однієї одиниці товару за найменуванням "гофроящик ТК-23 В білий 309*154*95 мм" становить 2,00 грн., що підтверджується накладною №КлН_00252103 від 17.05.2017 (т. 1; а.с. 43).
Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню вартість невикористаних допоміжних матеріалів на загальну суму 302 974,32 грн., що складається з: 295 896,32 грн. за "банка алюмінієва 73*32,5 в комплекті з кришкою" у кількості 57057 штук за ціною 5,186 грн за одиницю; 7 078,00 грн. за "гофроящик ТК-23 В білий 309*154*95 мм" у кількості 3539 одиниць за ціною 2,00 грн за одиницю.
З огляду на вказане вище, Господарський суд Черкаської області дійшов обґрунтованого висновку про наявність достатніх правових підстав для задоволення позовних вимог у розмірі 302 974,32 грн.
Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
На переконання колегії суддів, місцевий господарський суд правильно зазначив, що, оскільки права та охоронювані законом інтереси позивача, за захистом яких той звернувся до суду, порушено відповідачем, то позовні вимоги про стягнення 304 389,38 грн. підлягають задоволенню частково.
Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.
У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).
Апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.
Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.
Таким чином, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Етекс" на рішення Господарського суду Черкаської області від 08.07.2019 у справі № 925/599/19 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду Черкаської області від 08.07.2019 у справі № 925/599/19 слід залишити без змін.
З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Етекс" на рішення Господарського суду Черкаської області від 08.07.2019 у справі № 925/599/19 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 08.07.2019 у справі №925/599/19 залишити без змін.
3. Судові витрати за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфа-Етекс".
4. Матеріали справи №925/599/19 повернути до Господарського суду Черкаської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до статей 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 23.10.2019.
Головуючий суддя А.Г. Майданевич
Судді В.В. Сулім
О.М. Коротун