Дата документу 15.10.2019 Справа № 337/5631/15-ц
ЄУН 337/5631/15-ц Головуючий у 1 інстанції Котляр А.М.
Провадження №22ц/807/2873/19 Суддя-доповідач: Поляков О.З.
15 жовтня 2019 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:
головуючого: Полякова О.З.,
суддів: Кухаря С.В.,
Кочеткової І.В.
при секретарі: Путій Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 24 листопада 2015 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -
У вересні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки.
В обґрунтування свої вимог зазначав, що 25 грудня 2014 року він передав у борг ОСОБА_3 за договором позики грошову суму у розмірі 81300 грн., яку остання зобов'язалась повернути у строк до 01 вересня 2015 року.
В забезпечення виконання зобов'язання за договором позики ОСОБА_3 за договором іпотеки нерухомого майна від 25.12.2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Салтан В.В. за реєстровим номером 3328, було передано позивачу в іпотеку нежитлове приміщення №74 першого поверху в літ. А-9, загальною площею 89,6 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
На підставі вказаного договору іпотеки приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Салтан В.В. 25 грудня 2014 року було проведено реєстрацію іпотеки та реєстрацію обтяження.
Відповідно до положень п.п. 1.2.1., 1.2.2. Договору іпотеки іпотекою забезпечується виконання відповідачем зобов'язань за договором позики в частині сплати в строк до 01.09.2015 року коштів у сумі 81300 грн.
Згідно із п. 2.1.1. Договору іпотеки ОСОБА_2 надано право у разі невиконання або неналежного виконання відповідачем зобов'язань за Основним договором задовольнити свої вимоги за рахунок предмету іпотеки в повному обсязі переважно перед іншими кредиторами.
Пунктами 4.1., 4.2. Договору іпотеки визначено: звернення стягнення здійснюється Іпотекодержателем у випадках, зазначених в п.п.2.1.1., 2.1.2. цього Договору іпотеки; у разі порушення Іпотекодавцем будь-якого зобов'язання за цим Договором або будь-якого іншого зобов'язання, що забезпечено іпотекою за цим Договором;
З огляду на те, що в порушення свої вимог відповідач отриману у борг грошову суму не повернула, ОСОБА_2 просив суд в рахунок погашення заборгованості у розмірі 81300 грн. за договором позики від 25 грудня 2014 року, укладеним між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 звернути стягнення на предмет іпотеки - належне ОСОБА_3 на праві власності нежитлове приміщення №74 першого поверху в літ. А-9, загальною площею 89,6 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої ЗУ «Про виконавче провадження», за початковою ціною у розмірі 510 512,00 гривень, в рахунок погашення заборгованості у розмірі 510512 грн. З вартості предмета іпотеки ОСОБА_2 .
Заочним рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 24 листопада 2015 року позов задоволено.
В рахунок погашення заборгованості у розмірі 81300 грн. за договором позики від 25 грудня 2014 року, укладеним між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , на користь ОСОБА_2 звернуто стягнення на предмет іпотеки, яке належить ОСОБА_3 на праві власності нежитлове приміщення №74 першого поверху в літ. А-9, загальною площею 89,6 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», за початковою ціною предмета іпотеки для реалізації у розмірі 510512 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позовні вимоги ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
На вказане рішення, ОСОБА_1 , особа, яка не приймала участь у справі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи подала апеляційну скаргу. Просила скасувати заочне рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 24 листопада 2015 року та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 .
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що їй, на праві власності належить нежитлове приміщення №74 першого поверху в літ. А-9, загальною площею 89,6 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . З моменту придбання вказаного об'єкту ,а саме з 2004 року нею не здійснювалося ніяких правочинів щодо відчуження, або передачі на інших умовах права власності чи користування ним будь-яким способом.
ОСОБА_1 зазначає, що нежитлове приміщення, вибуло з володіння скаржниці на підставі підробленого рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 30 листопада по справі № 2/0825/136 за позовом ОСОБА_4 до неї про визнання договору купівлі-продажу вказаного приміщення дійсним. ОСОБА_4 , на якого 19 серпня 2013 року державним реєстратором Рябошапкою І.П. зареєстроване право власності на спірне приміщення помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а в подальшому, його паспортом користувалась невідома особа. Відповідно, реєстрація права власності на нежитлове приміщення була здійснена за заявою ОСОБА_5 на підставі довіреності за підписом особи, яка ІНФОРМАЦІЯ_1 померла. 20 серпня 2013 року ОСОБА_4 продає приміщення ОСОБА_3 за 35000 дол. США. Оскаржуваним заочним рішенням звернуто стягнення на нежитлове приміщення, яке насправді належить ОСОБА_1 , а в подальшому приміщення було реалізовано на торгах, та придбано ОСОБА_6 , та за час досудового розслідування було продано ОСОБА_7 та ОСОБА_8 Скаржниця зазначає, що все вищенаведене було встановлено постановою апеляційного суду Запорізької області від 30 липня 2019 року, якою задоволено її позов до ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , третя особа - ОСОБА_6 про витребування майна із чужого незаконного володіння.
13 вересня 2019 року від ОСОБА_2 , в порядку ст. 360 ЦПК України надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яку він вважає необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. Зазначає, що посилання скаржниці на постанову Запорізького апеляційного суду від 30 липня 2019 року є передчасними, та такими, що жодним чином не підтверджують доводів апеляційної скарги, оскільки на сьогоднішній день договір іпотеки та договір позики, на підставі яких були задоволенні його вимоги, є чинними. Крім того, договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, за яким право власності від ОСОБА_6 перейшло до ОСОБА_9 та ОСОБА_8 є правомірним, та ніким не оспорений. Просив залишити заочне рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 24 листопада 2015 року - без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
11 жовтня 2019 року від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив ОСОБА_2 Скаржниця зазначає, що Хортицьким ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області здійснюється досудове розслідування по кримінальному провадженню №12019080070001645 за фактом вчинення громадянами ОСОБА_7 та ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, а судове рішення, яким задоволено її позов до ОСОБА_9 , ОСОБА_8 про витребування майна перебуває у виконанні Хортицького ВДВС м. Запоріжжя ГТУКЮ у Запорізькій області. А отже, відповідно до чинного законодавства, відсутні підстави для визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними.
Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини справи, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин та інші.
Вказаним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.
За приписами ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).
Вищенаведені положення ст. 82 ЦПК України, також надійшли своє відображення у практиці Європейського суду з прав людини, згідно якої, одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (див. рішення Суду у справах: Sovtransavto Holding v. Ukraine, no. 48553/99, § 77, від 25.07.2002; Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02, §§ 42 та 60, від 22.11.2007).
Крім того в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салов проти України» в п.93 Суд зазначив, що Право на справедливий судовий розгляд, передбачене статтею 6 параграф 1 Конвенції (995 004), передбачає повагу до принципу верховенства права. Одним із основних аспектів принципу верховенства права є принцип правової певності, який передбачає, що коли рішення суду стало остаточним, воно не може бути піддано сумніву будь-яким іншим рішенням суду.
Так, під час апеляційного розгляду, колегією суддів було визначено, що постановою Запорізького апеляційного суду від 30 липня 2019 року (а.с. 132-134), під час перегляду рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 28 травня 2019 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_10 , ОСОБА_8 , третя особа - ОСОБА_6 про витребування майна із чужого незаконного володіння було встановлене наступне:
24 грудня 2003 року ОСОБА_1 на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу з ОСОБА_11 , придбала у власність квартиру АДРЕСА_2 , що підтверджується договором купівлі-продажу ВАА №421103 від 24.12.2003 року.
28 жовтня 2004 року рішенням Запорізької міської ради № 411/19 квартира була переведена в нежитловий фонд, у зв'язку з цим, 17 грудня 2004 року технічний паспорт на житлову квартиру анульований (погашений).
На підставі підробленої копії рішення суду від 30.11.2006 року за позовом ОСОБА_12 до ОСОБА_1 про визнання угоди дійсною та визнання права власності на нежитлове приміщення, позивач ОСОБА_1 була позбавлена права власності на спірне приміщення АДРЕСА_2 .
Договір купівлі-продажу між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 не укладалося, зазначений позов у провадження Хортицького районного суду м. Запоріжжя не надходив, що підтверджено листами голови Хортицького районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_13 на запити ОСОБА_1 : відповідь від 05.04.2018 року № 01-23/143/2018, відповідь від 05.04.2018 року № 01-23/144/2018, відповідь від 05.04.2018 року № 01-23/147/2018 та матеріалами оглянутої цивільної справи 2-136/06 за позовом ОСОБА_14 до ОСОБА_15 про розподіл майна.
ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , який народився в с. Кам'яне Вільнянського району (паспорт серії НОМЕР_1 ), помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у Комунальній установі «Василівська центральна районна лікарня» Василівського районної ради Запорізької області.
16 серпня 2013 року від імені померлого ОСОБА_4 видана довіреність ОСОБА_5 , засвідчена приватним нотаріусом Куропятниковою ТМ., який 19.08.2013р., діючи за довіреністю від імені померлого ОСОБА_4 зареєстрував право власності за померлим ОСОБА_4 , на підставі підробленої копії рішення Хортицього районного суду м. Запоріжжя від 30.11.2006 р.
Згідно договору купівлі - продажу від 20.08.2013 р., засвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_16 - ОСОБА_4 (померлий у 2009 році) продає приміщення, розташоване по АДРЕСА_3 , - ОСОБА_3 за 35000 доларів США.
25 грудня 2014р. ОСОБА_3 укладає договір позики у розмірі 5000 доларів США з ОСОБА_2 , на забезпечення зобов'язання укладено договір іпотеки спірного приміщення строком до 01.09.2015р.
Заочним рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 24.11.2015 року, по справі 2/337/2289/2015 року ЄУН 337/5631/15-ц задоволені позовні вимоги ОСОБА_2 та в рахунок погашення заборгованості за договором позики від 25.12.2014 року в розмірі 81300 грн. звернено стягнення на предмет іпотеки - на спірне приміщення, що належить ОСОБА_17 зазначене рішення набрало законної сили та було звернуто до примусового виконання.
В порядку виконання зазначеного рішення суду, відповідно до Акту про реалізацію предмета іпотеки від 27.12.2016 року внаслідок проведення електронних торгів, право власності на спірне приміщення набула ОСОБА_6 , яка сплатила його вартість у розмірі 322806,88 грн.
06 березня 2017 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 і ОСОБА_8 укладено договір купівлі-продажу , відповідно до умов якого ОСОБА_6 продала, а ОСОБА_7 та ОСОБА_8 придбали у власність спірне приміщення в рівних частках вартістю 433920 грн., зазначений договір 09.03.2017р. зареєстрований в реєстрі майнових прав.
З урахуванням пункту 9 статті 129 Конституції України обов'язковими є лише судові рішення, ухвалені згідно із законом.
Таким чином, вбачається, що ОСОБА_1 спірне нежитлове приміщення не відчужувала, а воно вибуло з її власності не з її волі, а на підставі неправомірного здійсненого запису про перехід права власності на померлу особу ОСОБА_4 на підставі судового рішення яке судом не ухвалювалось, та в подальшому було відчужено особою, яка не мала права на її відчуження.
З урахуванням вищенаведеного, оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню, оскільки ним звернуто стягнення з ОСОБА_3 на нежитлове приміщення, яке належить на праві власності ОСОБА_1 , та на сьогоднішній день витребувано на її користь з чужого незаконного володіння рішенням суду.
Статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Відповідно до статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно із частиною першою статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Частиною першою статті 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Також, з матеріалів справи вбачається, що Хортицьким ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області відкриті виконавчі провадження про витребування від ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , на користь ОСОБА_1 вказаного нежитлового приміщення (а.с. 175, 176).
Крім цього, з витягу про кримінальне провадження №12017080070000583 вбачається, що Хортицьким ВП Дніпровського ВП ГУНП Національної поліції в Запорізькій області здійснюється розслідування за заявою ОСОБА_1 щодо незаконного заволодіння чужим майном шляхом шахрайських дій (а.с. 177).
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про порушення оскаржуваним рішенням прав ОСОБА_1 , а отже визнання їх такими, що відповідно до ст. 16 ЦК України, підлягають захисту, шляхом скасування заочного рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 24 листопада 2015 року, та прийняттям нової постанови, про відмову у задоволенні позову.
Відповідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст.ст.368,374,376,381-384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Заочне рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 24 листопада 2015 року у цій справі - скасувати, прийняти нову постанову, за якою:
«Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки - залишити без задоволення.»
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повна постанова складена 23 жовтня 2019 року.
Головуючий:
Судді: