Справа № 417/9098/19
Провадження № 2/417/384/19
Іменем україни
"23" жовтня 2019 р. смт Марківка
Марківський районний суд Луганської області в складі:
головуючого судді - Дідоренко А.Е.
за участю секретаря - Колеснік В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в с.Марківка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим будинком,-
встановив:
22.08.2019 року позивач звернувся до Марківського районного суду Луганської області з позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим будинком.
Ухвалою Марківського районного суду Луганської області від 09.09.2019 року вищезазначена позовна заява була прийнята до розгляду та призначена в підготовче судове засідання.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що йому на праві приватної власності належить житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом серії ННВ №695689, виданим державним нотаріусом Марківської державної нотаріальної контори від 28.03.2018 року, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 29.03.2018 року, індексний номер витягу 118980095 та технічним паспортом, виготовленим Марківським РБТІ станом на 09.01.2018.
Відповідно довідки, виданої Марківською селищною радою Марківського району Луганської області №58 від 14.08.2019 за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованим значиться відповідач ОСОБА_2 , але там не проживає. Фактично відповідач у вищевказаному житловому будинку ніколи не проживав, а був лише формально зареєстрованим. Особисті речі відповідача в житловому будинку відсутні, він має інше постійне місце проживання, що свідчить про відсутність інтересу відповідача до вказаного житла. Позивачу відомо, що відповідач весь час мешкає в Росії. Інформацією про більш конкретну адресу його місця проживання не володіє.
Реєстрація ОСОБА_2 на даний час створює для позивача, як власника майна певні труднощі, пов'язані з реалізацією своїх прав.
Представник позивача ОСОБА_3 та позивач в судове засідання не з'явилися, до судового розгляду справи надали заяви про розгляд справи без їх участі, на задоволенні позовних вимог наполягали (а.с.31,44).
Відповідач в судові засідання не з'явився, про день, час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, причин неявки суду не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності не надав, заперечень на позов не надав (а.с.29,41-42).
Відповідно до ч. 6 ст. 128 ЦПК України, судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобовязані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів звязку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
Згідно ч.3 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобовязані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не зявилися в судове засідання без поважних причин.
Згідно ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України особа, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Враховуючи, що сторони не скористалися правом брати участь у судовому засіданні, суд розглядає цивільну справу за наявними у справі матеріалами.
Суд, розглянувши цивільну справу в межах заявлених позовних вимог, об'єктивно оцінивши докази, які містяться в матеріалах справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, та підтверджується наявними у справі доказами і не заперечується сторонами, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом серії ННВ №695689, виданим державним нотаріусом Марківської державної нотаріальної контори від 28.03.2018 року, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 29.03.2018 року, індексний номер витягу 118980095 та технічним паспортом, виготовленим Марківським РБТІ станом на 09.01.2018 (а.с.7-12).
Відповідно до довідки, виданої виконкомом Бондарівської сільської ради Марківського району Луганської області №58 від 14.08.2019 року, громадянин ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , але не проживає (а.с.14).
Факт не проживання з 11.10.2018 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 , підтверджуються актом, складеним депутатом Бондарівської сільської ради Марківського району Луганської області Каплею Л.І., та свідками, які посвідчили своїм підписом в зазначеному акті депутата - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 (а.с.16).
Способи захисту права власності передбачені нормами ст. ст. 16, 391 ЦК України.
У відповідності до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Статтею 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналась 17 липня 1997 року відповідно до Закону від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, № 4, № 7 та № 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст.ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України). Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння.
Права власника житлового будинку визначені ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сімї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.
Згідно зі ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Отже судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 відсутній, не є власником вищевказаного будинку, а тому втратив право користування цим будинком.
Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим будинком є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивачем відповідно квитанції №1694-3275-4246-2504 від 22.08.2019 сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн., який просить стягнути з відповідача.
Керуючись ст.ст. 4, 5, 11, 81 280, 281 ЦПК України, суд-
ухвалив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим будинком,- задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Бондарівка Марківського району Луганської області таким, що втратив право користування житловим будинком АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп. на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 .
Із урахуванням пункту 15.5 Перехідних положень ЦПК України (в редакції, яка набрала чинності 15.12.2017 року) рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Луганського апеляційного суду через Марківський районний суд протягом тридцяти днів з дня з дня складання цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя А.Е. Дідоренко