15 жовтня 2019 року
м. Київ
Справа № 910/11212/18
Провадження № 12-54гс19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Уркевича В. Ю.,
суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Власова Ю. Л., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський Банк Розвитку»,
відповідач - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чигрін Андрій Олегович,
треті особи, які не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ,
розглянула в порядку спрощеного позовного провадження справу № 910/11212/18 за позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Банк Розвитку» до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чигріна Андрія Олеговича, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , про визнання протиправними та скасування рішень і зобов'язання вчинити дії за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Банк Розвитку» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17 січня 2019 року (головуючий суддя Дикунська С. Я., судді Мальченко А. О., Жук Г. А.) й ухвалу Господарського суду міста Києва від 22 жовтня 2018 року (суддя Сташків Р. Б.) та
Короткий зміст позовних вимог
1. У серпні 2018 року Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський Банк Розвитку» (далі - ПАТ «ВБР») звернулося до господарського суду з позовом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чигріна А. О.
(далі - приватний нотаріус), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 та
ОСОБА_2 , про визнання протиправними та скасування: запису приватного нотаріуса, індексний номер рішення 23406371 від 05 серпня 2015 року 09:30:24, щодо припинення іпотеки; запису приватного нотаріуса, індексний номер рішення 23406754 від 05 серпня 2015 року 09:39:14, щодо припинення обтяження та зобов'язання приватного нотаріуса або іншого нотаріуса (державного реєстратора) поновити державну реєстрацію обтяження речового права на підставі договору іпотеки № ZXR019521.124356.004 від 29 квітня 2013 року відносно нерухомого майна, а саме: житлового будинку, загальною площею
125,2 кв. м, житлова площа 82,4 кв. м та земельної ділянки, кадастровий номер 3210600000:048:2195, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
2. На обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що на забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_1 за кредитним договором від 29 квітня 2013 року між ПАТ «ВБР» та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки, посвідчений 29 квітня 2013 року приватним нотаріусом за реєстровим № 3399 (далі - договір іпотеки), предмет іпотеки - нерухоме майно (житловий будинок і земельна ділянка), належне іпотекодацю на праві власності. Приватним нотаріусом внесено відповідні записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки та про реєстрацію обтяження згідно з договором іпотеки.
3. Однак після запровадження Фондом гарантування вкладів фізичних осіб процедури ліквідації банку (позивача) банком виявлено, що 05 серпня 2015 року приватним нотаріусом внесено зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо нерухомого майна, яке є предметом іпотеки, а саме: внесено записи про припинення іпотеки і про припинення обтяження. Як наслідок, ОСОБА_1 відчужила нерухоме майно, що є предметом іпотеки, ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу від 05 серпня 2015 року.
4. Позовні вимоги обґрунтовані протиправним зняттям обтяження та відчуженням наданого банку в іпотеку нерухомого майна.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
5. Господарський суд міста Києва ухвалою від 22 жовтня 2018 року, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 17 січня 2019 року, закрив провадження у справі № 910/11212/18, зазначивши, що цей спір відноситься до юрисдикції адміністративного суду.
6. Мотивуючи рішення, суди зазначили, що позивач обґрунтовує заявлені вимоги порушенням приватним нотаріусом при здійсненні ним повноважень державного реєстратора норм Законів України «Про нотаріат», «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, що призвело до неправомірного припинення іпотеки та зняття приватним нотаріусом накладеної на підставі договору іпотеки заборони, що, у свою чергу, у зв'язку зі зняттям заборон з майна дозволило його відчужити шляхом укладення третіми особами цивільно-правового договору.
7. Суди зазначили, що позивач не обґрунтовує заявлені вимоги порушенням третіми особами або відповідачем його права власності на спірне майно, і спір про право власності на предмет іпотеки між сторонами цього спору відсутній. Відповідач (нотаріус) не є суб'єктом, який порушив права позивача у цивільних або господарських правовідносинах, натомість предметом спору є дії відповідача (нотаріуса) як державного реєстратора, тобто як суб'єкта владних повноважень, під час вчинення записів про припинення іпотеки і про припинення обтяження у межах та у спосіб, встановлені законом.
Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог
8. У лютому 2019 року до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ПАТ «ВБР» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17 січня 2019 року та ухвалу Господарського суду міста Києва від 22 жовтня 2018 року, в якій позивач просив оскаржувані судові рішення скасувати та направити справу № 910/11212/18 на новий розгляд до суду першої інстанції.
Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції
9. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою
від 27 березня 2019 року поновив скаржнику строк на касаційне оскарження, відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ПАТ «ВБР», призначив розгляд справи у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, витребував матеріали справи № 910/11212/18 з Господарського суду міста Києва та надав учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
10. 04 квітня 2019 року Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою передав цю справу разом з касаційною скаргою ПАТ «ВБР» на розгляд Великої Палати Верховного Суду з огляду на те, що підставою оскарження судових рішень є порушення судами правил предметної та суб'єктної юрисдикції.
11. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 15 квітня 2019 року прийняла та призначила цю справу до розгляду.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
12. ПАТ «ВБР» у скарзі, зокрема, посилається на пункт 6 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України та на пункт 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України та наголошує, що предметом позову є вчинення реєстраційних дій щодо відновлення відомостей про іпотекодержателя та особу обтяжувача за ПАТ «ВБР», відповідно характер спірних правовідносин пов'язаний з реалізацією позивачем майнових прав, а з урахуванням суб'єктного складу позов підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
13. Також скаржник посилається на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постановах від 14 березня 2018 року у справі № 396/2550/17 (провадження № 11-112апп18), від 21 березня 2018 року у справі № 802/1792/17-а (провадження № 11-109апп18), від 17 квітня 2018 року у справі № 815/6956/15 (провадження № 11-192апп18), від 11 грудня 2018 року у справі № 826/12968/17 (провадження № 11-851апп18), та на постанову Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08 травня 2018 року у справі № 826/1001/15. При цьому ПАТ «ВБР» вказує, що в цих рішеннях суд зазначив, що якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.
14. Інші учасники справи своєї позиції у справі письмово не висловили.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
15. Вирішуючи питання щодо визначення юрисдикції, в межах якої має розглядатися ця справа, Велика Палата Верховного Суду виходить з таких міркувань.
16. Позовними вимогами у цій справі є визнання протиправними та скасування записів щодо припинення іпотеки та обтяження, внесених державним реєстратором - приватним нотаріусом до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо нерухомого майна, яке є предметом іпотеки за договором іпотеки від 29 квітня 2013 року № ZXR019521.124356.004.
17. Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що ця справа не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства з огляду на таке.
18. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
19. Відповідно до частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
20. Господарський процесуальний кодекс України також установлює, що господарські суди розглядають справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці (пункт 6 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України).
21. Відповідно до пункту 13 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України до юрисдикції господарських судів належать справи у спорах щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами.
22. У той же час позивач зазначає, що незаконні дії державного реєстратора (нотаріуса) призвели до втрати ПАТ «ВБР» нерухомого майна, яке є предметом іпотеки, що забезпечувало виконання зобов'язань за кредитним договором
від 29 квітня 2013 року № ZXR019521.124356.004, укладеним між позивачем та ОСОБА_1
23. За правилами частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
24. Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
25. Відповідно до пункту 10 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
26. Згідно із частиною першою статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Таким чином, визнання незаконними рішень суб'єкта владних повноважень може бути способом захисту цивільного права або інтересу.
27. Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає в наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів характер, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.
28. Така правова позиція відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постановах від 14 березня 2018 року у справі № 396/2550/17 (провадження № 11-112апп18), від 21 березня 2018 року у справі № 802/1792/17-а (провадження № 11-109апп18), від 17 квітня 2018 року у справі № 815/6956/15 (провадження № 11-192апп18), від 11 грудня 2018 року у справі № 826/12968/17 (провадження № 11-851апп18), та висновкам постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08 травня 2018 року у справі № 826/1001/15. Велика Палата Верховного Суду не вбачає правових підстав для відступу від цих висновків.
29. На підставі внесених державним реєстратором - приватним нотаріусом записів про припинення іпотеки і про припинення обтяження щодо нерухомого майна, яке є предметом іпотеки, ОСОБА_1 відчужила заставлене нерухоме майно ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу від 05 серпня 2015 року.
30. За таких обставин спір про визнання протиправними та скасування рішень, прийнятих державним реєстратором - приватним нотаріусом, пов'язаний з порушенням прав позивача на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, іншою особою.
31. Спір про скасування рішення або запису про державну реєстрацію прав чи обтяжень у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за іншою особою є приватноправовим і має розглядатися як спір, що пов'язаний з порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно цією особою. Належним відповідачем у такій справі є особа, щодо якої прийнято рішення або вчинений запис про державну реєстрацію прав чи обтяжень. Участь державного реєстратора як співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушенні прав) у спорі не змінює його цивільно-правового характеру.
32. З урахуванням наведеного Велика Палата Верховного Суду вважає, що спір про скасування рішення, запису про припинення іпотеки та обтяження на нерухоме майно, яке перебуває в іпотеці за договором іпотеки, має розглядатися як спір, пов'язаний з порушенням цивільних прав ПАТ «ВБР» на спірний об'єкт нерухомості.
33. Звідси, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що цей спір пред'явлено з метою захисту інтересів позивача у спірних правовідносинах, що виникли за участю фізичних осіб - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , та які регулюються нормами цивільного права.
34. Незважаючи на правильність рішення судів попередніх інстанцій про закриття провадження у справі, вони необґрунтовано зазначили про вирішення цього спору в порядку адміністративного судочинства. Адже цей спір є спором про право цивільне, незважаючи на участь у ньому державного реєстратора. Під час вирішення такого спору з'ясуванню підлягають обставини щодо підстав набуття права власності на об'єкт нерухомого майна фізичною особою, у зв'язку із чим зазначені вимоги є приватноправовими та підлягають розгляду за правилами Цивільного процесуального кодексу України.
35. Така правова позиція відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у її постанові від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (провадження № 11-377апп18), від 23 січня 2019 року у справі № 911/1681/18 (провадження № 12-295гс18) під час розгляду спорів у подібних правовідносинах, відступати від яких Велика Палата Верховного Суду не вбачає правових підстав.
36. У той же час Велика Палата Верховного Суду зауважує, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2018 року у справі № 826/12968/17 (провадження № 11-851апп18) та постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08 травня 2018 року у справі № 826/1001/15, в яких зазначено, що в подібних правовідносинах щодо оскарження реєстраційних дій, у тому числі щодо майна (предмет іпотеки та право власності на земельну ділянку), спір у справах не є публічно-правовим, серед іншого вказується, що відповідний спір має вирішуватися за правилами Господарського процесуального кодексу України з огляду на суб'єктний склад учасників судового процесу. Звідси, посилання скаржника на ці судові рішення щодо юрисдикції відповідних справ є необґрунтованим з огляду на участь в спірних правовідносинах у цій справі фізичних осіб.
37. Враховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що касаційну скаргу ПАТ «ВБР» слід задовольнити частково, рішення судів першої та апеляційної інстанцій - змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
38. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
39. Згідно з положеннями статті 311 Господарського процесуального кодексу України підставами для зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
40. З огляду на викладене касаційна скарга ПАТ «ВБР» підлягає задоволенню частково. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій слід змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови.
Щодо судових витрат
41. Відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
42. За змістом пункту 1 частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України у разі відмови в позові судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на позивача.
43. Зважаючи на висновок Великої Палати Верховного Суду про зміну мотивувальної частини судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і залишення без змін резолютивної частини цих рішень, якими в задоволенні позову ПАТ «ВБР» відмовлено, судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 300-302, 308, 311, 314-317 Господарського процесуального кодексу України, Велика Палата Верховного Суду
1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Банк Розвитку» задовольнити частково.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 17 січня 2019 року та ухвалу Господарського суду міста Києва від 22 жовтня 2018 року у справі
№ 910/11212/18 змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови.
3. В іншій частині постанову Північного апеляційного господарського суду
від 17 січня 2019 року та ухвалу Господарського суду міста Києва від 22 жовтня 2018 року у справі № 910/11212/18 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В. Ю. Уркевич
Судді: Н. О. Антонюк В. С. Князєв
Т. О. Анцупова Л. М. Лобойко
С. В. Бакуліна Н. П. Лященко
Ю. Л. Власов О. Б. Прокопенко
В. І. Данішевська Л. І. Рогач
Ж. М. Єленіна О. М. Ситнік
О. С. Золотніков