Ухвала
іменем України
18 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 199/8589/18
провадження № 51-5091 ск 19
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:
головуючогоОСОБА_1 ,
суддівОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув в судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 19 червня 2019 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 06 вересня 2019 року.
Обставини справи
1. Зазначеним вироком, залишеним без змін апеляційним судом
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 ,
засуджено за частиною 2 статті 345 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки. На підставі статей 96-1, 96-2 КК конфісковано у власність держави знаряддя вчинення злочину - газовий балончик «Кобра-1М».
2. За обставин, встановлених судом та детально наведених у вироку, ОСОБА_4 23 серпня 2018 року приблизно о 21:28 умисно заподіяв працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень, у зв'язку з виконанням ним службових обов'язків, здійснивши через відчинені двері виприск речовини із газового балону «Кобра-1М» в обличчя поліцейського взводу № 2 роти № 3 батальйону № 3 капрала поліції ОСОБА_5 , яка прибула на виклик ОСОБА_6 у складі екіпажу «Легіон 115», внаслідок чого потерпілій спричинено тілесні ушкодження у вигляді хімічного опіку слизових рогівок обох очей 1-2-го ступеню, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що мають незначні скороминущі наслідки.
Доводи касаційної скарги
3. У касаційній скарзі засуджений,не оспорюючи доведеності винуватості й правильності кваліфікації його дій, просить змінити судові рішення щодо нього та застосувати положення статті 75 КК з покладенням обов'язків, передбачених статтею 76 цього Кодексу, посилаючись при цьому, на невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
Оцінка суду
4. Перевіривши доводи касаційної скарги, дослідивши додані до неї копії судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з огляду на таке.
5. Доводи касаційної скарги засудженого про суворість призначеного йому покарання та необхідність застосування положень статей 75, 76 КК є необґрунтованими. Ці доводи зводяться до того, що суди надали таку оцінку обставинам вчинення злочину, індивідуальним рисам особи засудженого та іншим обставинам справи, з якою не згоден засуджений.
6. Відповідно до статей 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують і обтяжують.
7. Згідно долученої копії вироку місцевого суду, ОСОБА_4 призначено покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки. Вказаний вид та розмір покарання в повному обсязі відповідає зазначеним вище вимогам закону та є наближеним до нижчої межі санкції. При обранні такої міри і розміру покарання суд першої інстанції врахував, що злочин вчинений останнім є злочином середньої тяжкості, в тому числі врахував особу обвинуваченого, який раніше не судимий, розлучений, є батьком двох неповнолітніх дітей, офіційно працевлаштований слюсарем у КП «Дніпроводоканал», на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, за місцем проживання характеризується задовільно.
8. Судом також було враховано думки прокурора та потерпілої, які просили призначити покарання засудженому у виді обмеження волі та досудову доповідь органу пробації, відповідно до якої виправлення ОСОБА_4 без позбавлення або обмеження волі на певний строк може становити небезпеку для суспільства. Обставин, які пом'якшують покарання судом не встановлено. Обставиною, відповідно, яка обтяжує покарання, судом визнано вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.
9. Проаналізувавши рішення районного суду, апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції в частині призначення ОСОБА_4 покарання та не знайшов при цьому підстав для призначення більш м'якого покарання. Апеляційний суд надав вичерпні відповіді на усі доводи апеляційної скарги, які аналогічні доводам касаційної скарги. Із такими висновками судів погоджується і колегія суддів.
10. Крім того, відповідно до частини 1 статті 379 КПК, суд має право за власною ініціативою або за заявою учасника кримінального провадження чи іншої заінтересованої особи виправити допущені в судовому рішенні цього суду описки. Засудженим у касаційній скарзі не зазначено, яким чином допущена описка істотно перешкодила чи могла перешкодити суду апеляційної інстанції постановити законну та обґрунтовану ухвалу. Рішення апеляційного суду належним чином мотивоване з посиланням на обставини справи і відповідає вимогам статті 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
11. У даному провадженні, як видно з наданих копій судових рішень, не встановлено обставин, які би давали підстави вважати, що покарання засудженому призначено з порушенням визначених у законі загальних засад.
З огляду на викладене, касаційна скарга засудженого та додані до неї матеріали не дають підстав для її задоволення, а тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
На підставі викладеного та керуючись пунктом 2 частини 2 статті 428 КПК, Суд, постановив:
Відмовити у відкритті провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 19 червня 2019 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 06 вересня 2019 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3