Ухвала
23 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 745/237/19
провадження № 61-18745ск19
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Грушицького А. І., розглянувши касаційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на постанову Чернігівського апеляційного суду від 25 вересня 2019 року у справі за позовом акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У березні 2019 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з останнього на свою користь заборгованість за кредитним договором № б/н від 21 серпня 2012 в розмірі 119 031,98 грн та 1 921 грн судових витрат.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що між банком та ОСОБА_2 21 серпня 2012 був укладений договір № б/н, за яким відповідач отримав кредит у розмірі 5 600 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами банку становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Свої зобов'язання за договором банк виконав у повному обсязі, проте ОСОБА_1 належним чином не виконував взяті на себе зобов'язання, у зв'язку з чим станом на 26 лютого 2019 року утворилась заборгованість в загальній сумі 119 031,98 грн, що складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 53 066,44 грн, заборгованості за простроченим тілом кредиту в сумі 27 622,99 грн, заборгованості за нарахованими відсотками 0 грн, 31 941,64 грн пені за прострочене зобов'язання, 256,53 грн пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн, 500 грн штраф (фіксована частина), 5 644,38 грн штраф (процентна складова), яку банк просив стягнути з відповідача.
Рішенням Сосницького районного суду Чернігівської області від 24 травня 2019 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 21 серпня 2012 року в розмірі 86 833,81 грн, що складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 53 066,44 грн, заборгованості за простроченим тілом кредиту в сумі 27 622,99 грн, штрафів відповідно до пункту 2.1.1.7.6. Умов та Правил надання банківських послуг в сумі 500 грн (фіксована частина), 5 644,38 грн (процентна складова), а також судовий збір в сумі 1 401,37 грн.
Постановою Чернігівського апеляційного суду від 25 вересня 2019 року рішення Сосницького районного суду Чернігівської області від 24 травня 2019 року скасовано, у задоволенні позову про стягнення заборгованості відмовлено. Вирішено питання судових витрат.
17 жовтня 2019 року Крилова О. Л . , яка діє від імені АТ КБ «ПриватБанк», за допомогою засобів поштового зв'язку звернулася із касаційною скаргою до Верховного Суду на постанову Чернігівського апеляційного суду від 25 вересня 2019 року в указаній вище справі.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Ціна позову у даній справі становить 119 031,98 грн, яка станом на 01 січня 2019 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 921 х 100 = 192 100).
Обгрунтовуючи наявність підстав для відкриття касаційного провадження заявник покликається на підпункти «а», «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, зокрема вказує, що судами проігнорована усталена судова практика, чим порушено формування єдиної правозастосовчої практики, а також дана справа має виняткове значення для заявника.
Посилання АТ КБ «ПриватБанк» у касаційній скарзі на те, що справа має виняткове значення для банку не є достатніми для застосування пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Враховуючи, що розмір заборгованості за кредитним договором становить 119 031,98 грн, доводи щодо виняткового значення справи для банку не є достатньо обґрунтованими.
Доводи щодо порушення судом апеляційної інстанцій, внаслідок ухвалення оскаржуваного рішення, формування єдиної правозастосовчої практики не дають підстав для відкриття касаційного провадження у справі відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, оскільки заявником не наведено даних щодо фундаментального значення цього питання.
Наведене повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (далі - Суд) згідно з якою умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії)).
Суд вказує, що важко погодитись з тим, що Верховний Суд, у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволяло йому відфільтровувати справи, що надходять на розгляд до нього, зобов'язаний враховувати помилки, яких припустилися суди нижчої інстанції при визначенні того, чи надавати доступ до нього. Ухвалення іншого рішення могло б суттєво завадити роботі Верховного Суду і унеможливило б виконання Верховним Судом своєї особливої ролі. У практиці Суду вже підтверджувалося, що повноваження Верховного Суду визначати свою юрисдикцію не можуть обмежуватися у такий спосіб (п. 122 рішення у справі «Zubac v. Croatia» (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадків не встановлено, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини шостої, частиною дев'ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на постанову Чернігівського апеляційного суду від 25 вересня 2019 року у справі за позовом акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Суддя А. І. Грушицький