Ухвала
23 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 686/26015/18
провадження № 61-18640ск19
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Грушицького А. І., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 квітня 2019 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 26 вересня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів,
05 листопада 2018 року ОСОБА_1 , звертаючись до суду з вказаним позовом та уточнивши вимоги, зазначала, що від сумісного проживання з відповідачем мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 вересня 2004 року із ОСОБА_2 на її користь стягнуто аліменти на утримання сина у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 21 червня 2004 року і до повноліття дитини. Рішення суду виконується в примусовому порядку. Відповідач аліменти сплачує не в повному обсязі, доходи приховує, має заборгованість станом на 01 жовтня 2018 року у сумі 22 369,16 грн.
Тому позивач просила стягнути пеню за прострочення сплати аліментів у сумі 89 993,78 грн відповідно до наданих розрахунків.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 квітня 2019 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 пеню за несвоєчасну сплату аліментів у сумі 45 000 грн за період з 18 травня 2017 року по 05 листопада 2018 року на користь ОСОБА_1 В решті позову відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 26 вересня 2019 року рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 квітня 2019 року змінено і зменшено розмір стягнутих з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пені за прострочення сплати аліментів до 2 413,50 грн і судових витрат до 208,03 грн.В решті рішення суду залишено без змін.
15 жовтня 2019 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 квітня 2019 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 26 вересня 2019 року в указаній вище справі.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Предметом спору в цій справі єстягнення з відповідача на користь позивача пені за прострочення сплати аліментів, ціна позову у даній справі становить 89 993,78 грн, яка станом на 01 січня 2019 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 921 х 100 = 192 100).
Доводів щодо наявності підстав для відкриття касаційного провадження у справі відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, заявником не наведено.
Наведене повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (далі - Суд) згідно з якою умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії)).
Суд вказує, що важко погодитись з тим, що Верховний Суд, у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволяло йому відфільтровувати справи, що надходять на розгляд до нього, зобов'язаний враховувати помилки, яких припустилися суди нижчої інстанції при визначенні того, чи надавати доступ до нього. Ухвалення іншого рішення могло б суттєво завадити роботі Верховного Суду і унеможливило б виконання Верховним Судом своєї особливої ролі. У практиці Суду вже підтверджувалося, що повноваження Верховного Суду визначати свою юрисдикцію не можуть обмежуватися у такий спосіб (п. 122 рішення у справі «Zubac v. Croatia» (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадків не встановлено, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини шостої, частиною дев'ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 квітня 2019 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 26 вересня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Суддя А. І. Грушицький