Справа № 947/23840/19
Провадження № 2-з/947/1285/19
23.10.2019 року
Київський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого - судді Калініченко Л.В.
за участю секретаря Кирикової Н.Ю.
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м. Одесі в порядку загального позовного провадження заяву представника позивача Одеської міської ради про забезпечення позову по цивільній справі №947/23840/19 за позовною заявою Одеської міської ради до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Юридичний департамент Одеської міської ради, про витребування майна,
01 жовтня 2019 року до Київського районного суду міста Одеси надійшла позовна заява Одеської міської ради до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Юридичний департамент Одеської міської ради, про витребування майна, в якій позивач просить суд:
- витребувати у ОСОБА_1 на користь територіальної громади міста Одеси у особі Одеської міської ради земельну ділянку, загальною площею 0,234 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110136900:45:008:0032, цільове призначення: для будівництва та обслуговування жилого будинку господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1282812151101;
- витребувати у ОСОБА_1 на користь територіальної громади міста Одеси у особі Одеської міської ради земельну ділянку, загальною площею 0,2 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 5110136900:45:008:0031, цільове призначення: для будівництва та обслуговування жилого будинку господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1286545851101;
- встановити порядок виконання рішення суду, а саме, що дане рішення суду є підставою для державної реєстрації права власності на вищезазначені земельні ділянки за територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської міської ради;
- стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача витрати зі сплати судового збору.
Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Калініченко Л.В.
Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 15.10.2019 року прийнято вказану заяву до розгляду, відкрито провадження по справі в порядку загального позовного провадження, призначено дату, час і місце проведення підготовчого судового засідання.
22 жовтня 2019 року до суду надійшла заява від представника позивача Одеської міської ради про забезпечення позову по справі, шляхом:
- накладення арешту на земельну ділянку, загальною площею 0,234 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110136900:45:008:0032, цільове призначення: для будівництва та обслуговування жилого будинку господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1282812151101;
- встановити заборонам органам державної реєстрації прав, державним реєстраторам, у тому числі нотаріусам вчиняти реєстраційні дії, у тому числі будь-які дії, пов'язані з державною реєстрацією прав та обтяжень на земельну ділянку, загальною площею 0,234 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110136900:45:008:0032, цільове призначення: для будівництва та обслуговування жилого будинку господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1282812151101;
- накладення арешту на земельну ділянку, загальною площею 0,2 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 5110136900:45:008:0031, цільове призначення: для будівництва та обслуговування жилого будинку господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1286545851101;
- встановити заборонам органам державної реєстрації прав, державним реєстраторам, у тому числі нотаріусам вчиняти реєстраційні дії, у тому числі будь-які дії, пов'язані з державною реєстрацією прав та обтяжень на земельну ділянку, загальною площею 0,2 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 5110136900:45:008:0031, цільове призначення: для будівництва та обслуговування жилого будинку господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1286545851101.
В обґрунтування заяви, представник послався на те, що Одеська міська рада звернулась до суду з позовом про витребування вказаних земельних ділянок від відповідача по справі.
Позивач стверджує, що ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 на підставі п'яти постанов Київського районного суду м. Одеси, які були постановлені судом в один день - 19.04.2007 року, отримали у власність за рішеннями суду земельні ділянки, кадастровий номер:5110136900:45:008:0003, 5110136900:45:008:0009,5110136900:45:008:0005,5110136900:45:008:0006,5110136900:45:008:0007, які в подальшому неодноразово відчужувались за договорами купівлі-продажу та дарування.
Так, земельні ділянки, загальними площами по 0,1 га, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , кадастрові номери: НОМЕР_1 :45 НОМЕР_2 008: НОМЕР_3 та НОМЕР_1 :45:008: НОМЕР_4 , були відчужені ОСОБА_4 за договорами дарування від 28.06.2007 року та від 24.07.2007 року - ОСОБА_8
Пізніше, ОСОБА_8 відчужив вищевказані земельні ділянки за договорами купівлі-продажу від 26.11.2007 року ОСОБА_9 О ОСОБА_10 .
В свою чергу, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 земельні ділянки, що розташовані за вищевказаними адресами, за кадастровими номерами: 5110136900:45 НОМЕР_5 , 5110136900: НОМЕР_6 , 5110136900:45 НОМЕР_7 , відчужили ОСОБА_11 за договорами купівлі-продажу, укладеними в один день - 27.05.2008 року.
ОСОБА_11 за договорами купівлі-продажу, які також були укладені в один день - 07.10.2008 року, відчужив усі п'ять земельних ділянок ОСОБА_12 .
За апеляційними скаргами заступника прокурора Одеської області вищевказані постанови Київського районного суду м. Одеси від 19.04.2007 року стосовно п'яти спірних земельних ділянках скасовано (постановами Одеського апеляційного адміністративного суду від13.12.2010 року, від 03.11.2010 року, від01.02.2011 року,від 16.03.2011 року, від 24.05.2012 року).
Крім цього, на підставі вищезазначеного, прокуратурою Одеської області ініційовано звернення до суду в інтересах держави в особі Одеської міської ради звідповідними позовами про визнання недійсними договорів та витребування п'яти спірних земельних ділянок у ОСОБА_12 .
Рішенням Київського районного суду від 26.05.2014 року у цивільній справі №520/7194/13-ц у задоволенні позовної заяви прокуратури Одеської області відмовлено в повному обсязі.
Однак, рішенням апеляційного суду Одеської області від 23.12.2014 року у цивільній справі № 520/7194/13-ц, що залишено в силі постановою Верховного Суду України від 29.03.2017 року, задоволено апеляційну скаргу прокуратури Одеської області та задоволено позов прокуратури м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради про визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок від 27.05.2008 року, що укладені між ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_11 ; визнано недійсними державні акти на право власності на п'ять земельних ділянок, що були видані на ім'я ОСОБА_13 Також вищевказаним рішенням суду витребувано у ОСОБА_12 п'ять спірних земельних ділянок на користь територіальної громади в особі Одеської міської ради.
Однак, незважаючи на це, у період часу між ухваленням рішення Київським районним судом м. Одеси від 26.05.2014 року та рішення апеляційним судом Одеської області від 23.12.2014 року у цивільній справі № 520/7194/13-ц, ОСОБА_12 здійснила відчуження п'яти земельних ділянок на користь ОСОБА_1 шляхом укладання договорів купівлі-продажу від 28.11.2014 року (серія та номер: 1781, 1780, 1787, 1788, 1782), посвідченими приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Божемовською Н.В.
У зв'язку з вищевикладеним, оскільки під час розгляду судом справи №520/7194/13-ц, вказане нерухоме майно відчужено ОСОБА_12 на користь ОСОБА_1 на підставі договорів купівлі-продажу, то ці факти безпосередньо унеможливили виконання рішення апеляційного суду Одеської області від 23.12.2014 у справі № 520/7194/13-ц, залишеного в силі постановою Верховного Суду України від 29.03.2017, яким задоволено апеляційну скаргу прокуратури Одеської області та позов першого заступника прокурора м. Одеси.
07.06.2017 року прокуратура Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради звернулась до Київського районного суду м. Одеси з позовними заявами до ОСОБА_1 про витребування п'яти спірних земельних ділянок з чужого незаконного володіння.
Рішеннями Київського районного суду м. Одеси від 12.12.2017 року у цивільних справах №520/6562/17,№520/6560/17, №520/6559/17,№520/6561/17, №520/6563/17, у задоволені позовних вимог прокуратури відмовлено з підстав відсутності предмету спору, оскільки в процесі розгляду справ відбулось об'єднання земельних ділянок за кадастровими номерами: 5110136900:45:008 НОМЕР_8 , 5110136900:45 НОМЕР_9 , 5110136900:45:008:0005 в одну земельну ділянку, загальною площею 0,2340 га, за кадастровим номером 5110136900:45:008:0032, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та земельних ділянок за кадастровими номерами 5110136900:45:008:0003 та 5110136900:45:008:0009 в одну земельну ділянку, загальною площею 0,2 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 та роз'яснено право позивачів на звернення до суду за захистом свої порушених прав з аналогічним позовом, але щодо об'єднаних земельних ділянок.
Таким чином, представник позивача зазначає, що впродовж останніх десяти років, як Одеською міською радою, так і іншими органами вживаються заходи щодо повернення у судовому порядку земельних ділянок комунальної власності, які вибули поза волею власника - територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради у власність останньої, однак третіми особами та теперішнім власником - ОСОБА_1 проводяться дії, які унеможливлювали відновлення порушених прав, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом.
Також представник позивача зазначив, що існує ймовірність, що до закінчення розгляду цивільної справи за вказаною позовною заявою по суті, нерухоме майно, яке у разі задоволення позовної заяви підлягає витребуванню на користь територіальної громади м. Одеси, може бути в черговий раз відчужено, що ускладнить або зробить неможливим виконання рішення суду у даній справі, а тому Одеська міська рада вважає за необхідне забезпечити позов шляхом накладення арешту на спірні земельні ділянки.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.152 ЦПК України, заява про забезпечення позову подається: зокрема після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.
Згідно з ч.1 ст.153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).
Оглянувши вказану заяву, судом встановлено її відповідність вимогам статті 151 ЦПК України, а відтак заява підлягає негайному розгляду в судовому засіданні без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч.1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Частиною 1 статті 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується зокрема: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору.
У відповідності до ч.2 ст. 149 ЦПК України, суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.
Відповідно до ч.2 ст.149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з ч.3 ст.149 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв'язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.
Пленум Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року у п.4 роз'яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.
Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Так, перевіряючи надану до суду заяву та додані до неї документі вбачається, що між сторонами по справі виник спір стосовно нерухомого майна:
- земельної ділянки, загальною площею 0,234 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110136900:45:008:0032, цільове призначення: для будівництва та обслуговування жилого будинку господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1282812151101;
- земельної ділянки, загальною площею 0,2 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 5110136900:45:008:0031, цільове призначення: для будівництва та обслуговування жилого будинку господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1286545851101.
Вказані земельні ділянки на праві власності зареєстровані за відповідачем по справі - ОСОБА_1 , що підтверджується інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна за №178925637 від 28.08.2019 року та за №178925230 від 28.08.2019 року.
Позивач вважаючи, що вказані земельні ділянки фактично є власністю територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради, які незаконно вибули з її власності, просить суд витребувати їх з володіння ОСОБА_1 .
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, саме пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (стаття 89 ЦПК України).
Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 22.12.2006 року „Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.
При розгляді заяви про забезпечення позову, суд враховує практику Європейського суду з прав людини. Так, згідно п. 43 Рішення по справі "Шмалько проти України" право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на до доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Крім того, відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові № 6 -605 цс16 від 25.05.2016 року, винесеної за результатами перегляду рішення Апеляційного суду м. Києва та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Разом з тим, суд враховує, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Відповідно ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Для належної реалізації завдань цивільного судочинства слугує зокрема те, що відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення є обов'язковим до виконання на всій території України. Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи може буде захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.
Крім того судом враховується, що у відповідності до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року № ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Таким чином, Держава Україна несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
На це вказується, зокрема, і у пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року №15-рп/2004 у справі №1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.
Крім того, Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
На підставі вищевикладеного, дослідивши матеріали справи, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв'язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; з урахуванням встановленого спору між сторонами по справі, суд дійшов висновку, що вимоги про забезпечення позову шляхом накладення арешту та встановлення заборони щодо спірного об'єкту нерухомого майна, є обґрунтованими, законними та співрозмірними із заявленими позовними вимогами, а невжиття заходів забезпечення позову може зробити неможливим виконання рішення суду у випадку його постановлення на користь позивача, оскільки спірні об'єкти нерухомості, які належить на праві власності відповідачеві, належність чого оспорюється позивачем, до розгляду спору по суті можуть бути відчужені на користь третіх осіб, а відтак й порушить права позивача на судовий захист та останньому для відновлення прав необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а забезпечення позову навпаки виступають запорукою виконання можливого рішення суду.
При цьому суд зазначає, що вжиття заходів забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ'я сторін, оскільки мета забезпечення позову - це негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання рішення, а також перешкоджання завдання шкоди позивачу.
У відповідності до ч.1-3 ст. 154 ЦПК України, суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову.
Суд зобов'язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо:
1) позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або
2) суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.
З наданих до суду документів, вбачається, що позивачем в цій справі є територіальна громада міста Одеси в особі Одеської міської ради, яка є юридичною особою, зареєстрованою на території України, у зв'язку з чим у суду відсутні сумніви, що майновий стан позивача або її дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, у зв'язку з чим, судом вказане питання одночасно з вирішенням питання щодо забезпечення позову не вирішується.
Керуючись ст. ст. 149-153, 354, п.15.5 розділу ХІІІ Перехідні положення, ЦПК України, суд,
Заяву представника позивача Одеської міської ради про забезпечення позову - задовольнити.
Вжити заходи забезпечення позову по цивільній справі №947/23840/19 за позовною заявою Одеської міської ради до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Юридичний департамент Одеської міської ради, про витребування майна, а саме:
- Накласти арешт на земельну ділянку, загальною площею 0,234 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110136900:45:008:0032, цільове призначення: для будівництва та обслуговування жилого будинку господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1282812151101, яка належить на праві власності за ОСОБА_14 .
- Встановити заборонам органам державної реєстрації прав, державним реєстраторам, у тому числі нотаріусам вчиняти реєстраційні дії, у тому числі будь-які дії, пов'язані з державною реєстрацією прав та обтяжень на земельну ділянку, загальною площею 0,234 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110136900:45:008:0032, цільове призначення: для будівництва та обслуговування жилого будинку господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1282812151101, яка належить на праві власності за ОСОБА_14 .
- Накласти арешт на земельну ділянку, загальною площею 0,2 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 5110136900:45:008:0031, цільове призначення: для будівництва та обслуговування жилого будинку господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1286545851101, яка належить на праві власності за ОСОБА_14 .
- Встановити заборонам органам державної реєстрації прав, державним реєстраторам, у тому числі нотаріусам вчиняти реєстраційні дії, у тому числі будь-які дії, пов'язані з державною реєстрацією прав та обтяжень на земельну ділянку, загальною площею 0,2 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 5110136900:45:008:0031, цільове призначення: для будівництва та обслуговування жилого будинку господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1286545851101, яка належить на праві власності за ОСОБА_14 .
Копію ухвали направити для виконання до Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради (65000, м. Одеса, вул. Черняхівського, 6).
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Оскарження ухвали не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Головуючий Калініченко Л. В.