Постанова
Іменем України
16 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 551/1058/16-ц
провадження № 61-39521св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - Шишацька селищна рада Шишацького району Полтавської області,
відповідач - ОСОБА_1 ,
третя особа - орган опіки та піклування в особі Шишацької районної державної адміністрації,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 30 листопада 2017 року у складі судді Колоса Ю. А. та постанову Апеляційного суду Полтавської області від 31 травня 2018 року у складі колегії суддів: Пікуля В. П., Лобова О. А., Панченка О. О.,
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У жовтні 2016 року Шишацька селищна рада Шишацького району Полтавської області (далі - Шишацька селищна рада) звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 про визнання договору найму службового житла таким, що припинив свою дію внаслідок закінчення строку, на який його укладено, виселення та зобов'язання сплатити заборгованість із оплати комунальних послуг.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовувала тим, що рішенням Виконавчого комітету Шишацької селищної ради від 28 лютого 2013 року № 10 «Про включення до числа службових жилих приміщень квартири АДРЕСА_1 квартиру включено в перелік службового житла. Рішенням двадцять другої сесії другого скликання Шишацької селищної ради від 15 березня 2013 року квартиру прийнято на баланс Шишацької селищної ради. На підставі рішення Виконавчого комітету Шишацької селищної ради від 28 лютого 2018 року № 8 «Про надання службового житла та видачу спеціального ордера» квартира надана прокурору прокуратури Шишацького району Полтавської області ОСОБА_1 як службове житло. Цього ж дня з останнім укладений договір найму службового житла № 8-01/13, у якому зазначено, що він діє з 28 лютого 2013 року до перебування наймача на займаній посаді і працевлаштуванні в Шишицькій районній прокуратурі. Згідно з наказом прокурора Полтавської області від 29 липня 2016 року № 311к ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора Зіньківського відділу Миргородської місцевої прокуратури. 29 серпня 2016 року за вих. № 641 Шишацькою селищною радою на адресу ОСОБА_1 направлений лист із вимого звільнити службове житло, проте відповідач відмовився у добровільному порядку звільнити квартиру посилаючись на відсутність у нього іншого житла.
Посилаючись на викладене, Шишацька селищна рада, з урахуванням уточнених вимог, просила визнати договір найму службового житла від 28 лютого 2018 року № 8-01/13 таким, що припинив свою дію внаслідок закінчення строку, на який його укладено, виселити ОСОБА_1 із займаної ним квартири АДРЕСА_1 , без надання іншого жилого приміщення та зобов'язати ОСОБА_1 сплатити до відповідних установ (організацій) заборгованість із оплати комунальних послуг.
У січні 2017 ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до Шишацької селищної ради, третя особа - орган опіки та піклування в особі Шишацької районної державної адміністрації, про визнання незаконним та скасування рішення, визнання права власності на житлове приміщення.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що включення вказаної квартири до числа службових жилих приміщень є незаконним, оскільки суперечить статті 118 ЖК України та пункту 3.5 Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ним в Українській РСР, затвердженого Постановою Ради Міністрів Української РСР від 04 лютого 1988 року № 37. Його звільнення з посади прокурора прокуратури Шишицького району пов'язане з її ліквідацією, а тому, відповідно до статті 125 ЖК УРСР він не може бути виселений з квартири без надання іншого житлового приміщення. Крім того, Шишацька селищна рада всупереч вимогам чинного законодавства не надала йому дозволу на приватизацію займаної квартири, чим порушила його права, як особи, яка постраждала внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.
Посилаючись на викладене, позивач просив визнати незаконним і скасувати рішення Виконавчого комітету Шишацької селищної ради від 28 лютого 2013 року № 10 «Про включення до числа службових жилих приміщень квартири АДРЕСА_1 та визнати за ним право власності на вказане житлове приміщення.
Рішенням Шишацького районного суду Полтавської області від 30 листопада 2017 року позов Шишацької селищної ради задоволено частково. Договір найму службового житла від 28 лютого 2013 року № 8-01/13, укладений між Шишацькою селищною радою (наймодавцем) та працівником прокуратури Шишацького району ОСОБА_1 (наймачем), визнано таким, що припинив свою дію внаслідок закінчення строку, на який його укладено. Виселено ОСОБА_1 із займаної квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення. У задоволенні іншої частини первісного позову відмовлено.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Вирішуючи спір між сторонами, суд першої інстанції виходив із того, що пунктом 35 Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській PCP, затвердженого Постановою Ради Міністрів Української РСР від 04 лютого 1988 року № 37 (далі - Положення) визначено категорії осіб, яких не може бути виселено без надання іншого жилого приміщення. Аналогічні категорії осіб встановлено статтею 125 ЖК України. Проте ОСОБА_1 не належать до жодної з визначених категорій осіб. Службова квартира перебуває у комунальній власності та на баланс органів прокуратури не передавалась. Спірна квартира має статус службового жилого приміщення і надавалась відповідачу у зв'язку з ліквідацією прокуратури Шишацького району не підтверджуються доказами та юридичного значення не має, оскільки відповідач звільнений з органів прокуратури взагалі. Спірна квартира має статус службового жилого приміщення і надавалась відповідачу у зв'язку з роботою на території Шишацького району Полтавської області, а отже, підстави користування службовим жилим приміщенням перестали існувати.
Постановою Апеляційного суду Полтавської області від 31 травня 2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції виходив із того, що рішення Виконавчого комітету Шишацької селищної ради від 28 лютого 2013 року № 10 прийняте у межах повноважень та на підставі вимог законодавства, а тому відсутні підстави вважати це рішення незаконним. При цьому статус службового житлового приміщення зі спірної квартири не знімався, а отже, посилання ОСОБА_1 на норми законодавства, що регулюють загальний порядок приватизації державного житлового фонду, не беручи до уваги спеціальне законодавства у зв'язку зі статусом квартири, як службового житла, є безпідставними.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У липні 2018 року ОСОБА_1 подав до Верховного Судукасаційну скаргу на рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 30 листопада 2017 рокута постанову Апеляційного суду Полтавської області від 31 травня 2018 року, в якій просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову Шишацької селищної ради, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Вказує на те, що за умови дотримання ним вимог Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень гуртожитках у приватизації займаного ними житла. Такого суб'єкта розпорядника визначення статусу житла службового «селищна рада» у законодавстві не визначено. Він має трудовий стаж, який складає 10,5 років. Із моменту ліквідації прокуратури Шишацького району дійсно закінчився договір найму житла, водночас припинення його перебування на посаді прокурора прокуратури Шишацького району пов'язане з тим, що відповідно до пункту з Прикінцевих положень, чинного Закону України «Про прокуратуру», визнано такою що втратила чинність із 15 грудня 2015 року стаття 13 попереднього Закону України «Про прокуратуру» щодо функціонування в системі органів прокуратури міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратур. Будь-якого відношення його подальше звільнення з Миргородської місцевої прокуратури немає, так як виходить за межі судового розгляду, a правовий конфлікт між ним та Шишацькою селищною радою виник із моменту ліквідації Шишацької районної прокуратури, як обставиною закінчення договору користування житлом.
У листопаді 2018 року Шишацька селищна радаподала відзив на касаційну скаргу у якій зазначено, що посилання заявника на положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення порядку надання органами опіки та піклування дозволів на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дітей» є абсолютно недоречними, оскільки стосуються прав і обов'язків саме батьків, а не органів місцевого самоврядування.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 05 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
За змістом частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Позиція Верховного Суду
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій відповідають вимогам статей ЦПК України щодо законності та обґрунтованості.
Судом встановлено, що рішенням Шишацького районного суду Полтавської області від 14 лютого 2013 року у цивільній справі № 551/90/13-ц у власність територіальної громади Шишацької селищної ради Шишацького району Полтавської області передано квартиру № 4 на вул. Леніна, 82 у селищі Шишаки Шишацького району Полтавської області .
Рішенням Виконавчого комітету Шишацької селищної ради від 28 лютого 2013 року № 8 «Про надання службового житла та видачу спеціального ордера» вказана квартира надана прокурору прокуратури Шишацького району Полтавської області Денису Б. І. як службове житло.
На підставі цього рішення із ОСОБА_1 , 28 лютого 2013 року укладений договір найму службового житла № 8-01/13 на строк перебування наймача на займаній посаді і працевлаштуванні в Шишацькій районній прокуратурі (пункт 7.1 договору).
Відповідно до листа Миргородської місцевої прокуратури від 15 серпня 2016 року № 01/121-3990-вих.16 убачається, що ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора Зіньківського відділу Миргородської місцевої прокуратури та з органів прокуратури наказом прокурора Полтавської області від 29 липня 2016 року № 311к.
Як вбачається із листа прокуратури Полтавської області від 23 березня 2017 року № 11-1867-17 наказом прокурора області від 29 липня 2016 року № 311к ОСОБА_1 звільнено з органів прокуратури з посади прокурора Зіньківського відділу Миргородської місцевої прокуратури за грубе порушення вимог Закону України «Про прокуратуру», Присяги працівника прокуратури України, правил прокурорської етики, вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури.
Нормативно-правове обґрунтування
Відповідно до статті 47 Конституції Україникожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі закону за рішенням суду.
Відповідно до статті 124 ЖК УРСРробітники і службовці, що припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією, а також громадяни, які виключені з членів колгоспу або вийшли з колгоспу за власним бажанням, підлягають виселенню з службового жилого приміщення з усіма особами, які з ними проживають, без надання іншого жилого приміщення.
За правилами пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 125 Української РСР без надання іншого жилого приміщення у випадках, зазначених у статті 124 цього Кодексу, не може бути виселено: осіб, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації, що надали їм службове жиле приміщення, не менш як десять років; осіб, звільнених у зв'язку з ліквідацією підприємства, установи, організації або за скороченням чисельності чи штату працівників; пенсіонерів по старості, персональних пенсіонерів; членів сім'ї померлого працівника, якому було надано службове жиле приміщення; інвалідів праці I і II груп, інвалідів I і II груп з числа військовослужбовців і прирівняних до них осіб та осіб рядового і начальницького складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Установивши, що ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора Прокуратури Шишацького району Полтавської області і переведено на посаду прокурора Зіньківського відділу Миргородської місцевої прокуратури, а із 29 липня 2016 року трудові відносини з Прокуратурою Полтавської області припинено, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про задоволення вимог Шишацької селищної ради у частині виселення ОСОБА_1 із займаної ним квартири АДРЕСА_1 , оскільки це житло надане Виконавчим комітетом Шишацької селищної ради лише на період перебування ОСОБА_1 на займаній посаді і працевлаштуванні в Шишацькій районній прокуратурі.
Твердження заявника про те, що будь-якого відношення його подальше звільнення з Миргородської місцевої прокуратури до розгляду цієї справи немає, так як виходить за межі судового розгляду, a правовий конфлікт між ним та Шишацькою селищною радою виник із моменту ліквідації Шишацької районної прокуратури, як обставиною закінчення договору користування житлом, є безпідставними, оскільки виселення відповідача із займаного ним службового приміщення не пов'язане із ліквідацією Прокуратури Шишацького району Полтавської області, а пов'язане із звільненням ОСОБА_1 із органу прокуратури, до якого він переведений після ліквідації попереднього органу прокуратури.
Доводи заявника про те, що за умови дотримання ним вимог Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень гуртожитках у приватизації займаного ними житла, є безпідставними, оскільки питання приватизації цієї квартири не є предметом позову Шишацької селищної ради. Крім того, згідно з пунктом 2 статті 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» квартири (кімнати, будинки), віднесені у встановленому порядку до числа службових, не підлягають приватизації.
Верховний Суд розглянув справу в межах доводів, наведених заявником у касаційній скарзі; враховуючи правомірний правовий результат вирішення спору судами першої та апеляційної інстанцій, підстав вийти за межі розгляду справи судом касаційної інстанції не встановлено.
Інші доводи касаційної скарги є аналогічними тим доводами, які були викладені в апеляційній скарзі та перевірялися судом апеляційної інстанції під час апеляційного розгляду цього спору.
Таким чином, Верховний Суд доходить висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи заявника, при цьому Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).
Суди першої й апеляційної інстанцій забезпечили повний та всебічний розгляд справи на основі наданих сторонами доказів, оскаржувані рішення відповідають нормам матеріального та процесуального права.
Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, арішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.
Керуючись статтями 400, 401, 402, 409, 410 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 30 листопада 2017 рокута постанову Апеляційного суду Полтавської області від 31 травня 2018 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: О. В. Ступак
І. Ю. Гулейков
Г. І. Усик