15 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 456/3940/16-ц
провадження № 61-32931 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 30 червня 2016 року в складі судді Янко Б. Я. та на ухвалу апеляційного суду Лльвівської області від 27 червня 2017 року в складі колегії суддів Павлишина О. Ф., Мікуш Ю. Р., Приколоти Т. І.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження ідеальною часткою в праві спільної часткової власності та просила зобов'язати відповідача:
- не чинити їй перешкоди в здійсненні права користування частиною будинку АДРЕСА_1 (далі - будинок), а саме зазначеними в технічному паспорті: кімнатою № 1-8, площею 10,3 м2, кімнатою № 1-9, площею 11,3 м2, підвальними приміщеннями № І, ІІ, ІІІ та сходами, які розміщені в кімнаті 1-5, шляхом демонтажу самовільно влаштованої відповідачем перегородки;
- звільнити вказані кімнати шляхом виселення з них ОСОБА_2 і вселення позивача.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначала, що ухвалою Народного суду м. Стрия Львівської області від 03 листопада 1970 року затверджено мирову угоду між ОСОБА_3 (її тіткою) та ОСОБА_4 про реальний розподіл будинку, за умовами якої ОСОБА_3 в будинку виділено кімнати 1-1, 1-2, приміщення № 1-8 площею 5 м2, частину приміщення № 1-10 площею 1,1 м2, приміщення № 1-9, частину веранди № 1-7 площею 4,7 м2, підвальні приміщення № І, ІІ, ІІІ, сходи, а також по Ѕ частині сараю літ. «б», прибудови, вбиральні та паркана.
У липні 1998 року позивач отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом на Ѕ частину будинку, що належала ОСОБА_3 , а ОСОБА_2 на підставі договору дарування частини будинку від 17 лютого 2006 року набула право власності на іншу Ѕ частину житлового будинку, що належала ОСОБА_4
Указувала, що відповідач самовільно зайняла належні ОСОБА_1 приміщення житлового будинку, чим чинить перешкоди у користуванні її нерухомим майном і порушує її права як співвласника будинку.
Окрім того, ОСОБА_2 у грудні 2012 року самовільно збудувала перегородку між приміщеннями, № 1-7 площею 3,9 м2 та № 1 площею 2,1 м2, чим також порушила права позивача на користування своєю власністю.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 30 червня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції виходив із недоведеності позовних вимог, оскільки позивач не надала належних і допустимих доказів на підтвердження того, що саме спірними приміщеннями має право користуватися ОСОБА_1 .
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 27 червня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 30 червня 2016 року залишено без змін.
Апеляційний суд виходив із того, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи та дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, а доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У липні 2017 року ОСОБА_1 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на вказані судові рішення.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ 01 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження в даній справі.
На виконання вимог підпункту 4 пункту 1 розділу XIII ЦПК України в редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» дана справа передана до Верховного Суду.
Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) визначено, що судом касаційної інстанції в цивільних справах є Верховний Суд.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.
Заперечення на касаційну скаргу
Заперечення на дану касаційну скаргу від інших учасників справи до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ не надходили.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що рішенням Народного суду м. Стрия Львівської області від 23 червня 1970 року розірвано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 і виділено кожному з них по Ѕ частині домолодіння № АДРЕСА_1 .
Ухвалою Народного суду м. Стрия Львівської області від 03 листопада 1970 року затверджено мирову угоду між ОСОБА_3 (тіткою позивача) та ОСОБА_4 про реальний розподіл будинку, за умовами якої ОСОБА_3 в спірному будинку виділено кімнати 1-1, 1-2, приміщення № 1-8 площею 5 м2, частину приміщення № 1-10 площею 1,1 м2, приміщення № 1-9, частину веранди № 1-7 площею 4,7 м2, підвальні приміщення № І, ІІ, ІІІ, сходи, а також по Ѕ частині сараю літ. «б», прибудови, вбиральні та паркана.
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 06 липня 1998 року, посвідченого державним нотаріусом Стрийської державної нотаріальної контори Чернилевською М.М., спадкоємцем Ѕ зазначеного майна після смерті ОСОБА_3 є ОСОБА_1 .
Згідно з договором дарування частини будинку від 17 лютого 2006 року, посвідченого державним нотаріусом Стрийської державної нотаріальної контори та зареєстрованого в реєстрі за № 1-806, ОСОБА_4 подарував ОСОБА_2 Ѕ частину указаного домоволодіння.
У зазначених свідоцтві про право на спадщину та договорі дарування не зазначено, з чого саме складається Ѕ частина спадкового майна після смерті ОСОБА_3 та Ѕ частина майна, подарованого ОСОБА_4 ОСОБА_2 .
У суді апеляційної інстанції ОСОБА_2 визнала, що перегородку між приміщеннями № 1-7 і № 1 вона збудувала самовільно в грудні 2012 року.
Р еальн ий розподіл спірного домоволодіння між сторонами після його перепланування та перебудови не здійснювався.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржувані судові рішення відповідають зазначеним вимогам закону.
Відповідно до частини другої статті 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчиняти нею дії, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Згідно з частиною четвертою статті 358 ЦК України якщо договір між співвласниками про порядок володіння та користування спільним майном відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності посвідчений нотаріально, він є обов'язковим і для особи, яка придбає згодом частку в праві спільної часткової власності на це майно.
Статтею 60 ЦПК України в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами ті іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суди першої та апеляційної інстанцій, установивши недоведеність позивачем факту наявності в неї права власності на майно, щодо якого вона просить усунути перешкоди в користуванні, дійшли правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення даного позову.
Посилання позивача в касаційній скарзі на існування затведженої судом у 1970 році мирової угоди, відповідно до якої визначено порядок розподілу приміщень будинку між співвласниками, не заслуговують на увагу, оскільки судами встановлено й не заперечується сторонами, що після затвердження даної угоди в будинку були здійснені перепланування та добудови, право власності на які в установленому законом порядку не зареєстроване.
Інші доводи касаційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки зводяться до переоцінки встановлених судами обставин, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться за межами повноважень касаційного суду.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE , № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність передбачених частиною третьою статті 401 ЦПК Українипідстав для залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваного судового рішення - без змін.
Керуючись статтями 389, 400, 401 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 30 червня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Лльвівської області від 27 червня 2017 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: Н. О. Антоненко
В. І. Журавель
М. М. Русинчук