№ 33/824/3808/2019 Суддя 1 інстанції - Щебуняєва Л.Л.
21 жовтня 2019 року суддя Київського апеляційного суду Ковальська В.В., за участю особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 , розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Шевченківського районного суду м. Києва від 28 серпня 2019 року про визнання винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Республіки Молдова який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , -
Постановою судді Шевченківського районного суду від 28 серпня 2019 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 гривень 00 копійок, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Згідно з постановою судді, 03 серпня 2019 року о 10 годині 50 хвилин ОСОБА_3 керував автомобілем марки «SkodaFABIA», державний номерний знак НОМЕР_1 , по вул. Дорогожицькій, 6б в м. Києві, з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: блідість шкіри обличчя, тремтіння пальців рук, зіниці очей не реагують на світло. Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння, у встановленому законом порядку, відмовився в присутності двох свідків. Таким чином, ОСОБА_3 своїми діями порушив п. 2.5. ПДР за що передбачено відповідальність відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати постанову судді Шевченківського районного суду м. Києва від 28 серпня 2019 року та повернути протокол про адміністративне правопорушення відповідному правоохоронному органу для належного оформлення в частині пояснень свідків, або, якщо суд вважатиме за можливе, - звільнити його від відповідальності, обмежившись попередженням згідно і на підставі ст. 22 КУпАП.
При цьому апелянт, посилаючись на те, що він не має посвідчення водія, вказує, що він не міг бути підданим стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами.
Щодо обставин справи апелянт пояснює, що він відмовився від проведення огляду під тиском з боку поліцейського, який користуючись тим, що ОСОБА_3 не знає української мови та місцевого законодавства, залякував його постановкою на наркологічний облік і іншим.
Апелянт стверджує, що він не перебував у стані наркотичного сп'яніння, але боявся, що детальний аналіз в лікарні виявить наявність у крові залишків будь-яких небажаних речовин, оскільки за день до події він курив кальян з деякими сумішами, невідомими йому у повній мірі.
Суд, на думку апелянта, не вправі був притягувати його до відповідальності на підставі пояснень свідків, які викладені на однотипних бланках, є нікчемними та суперечливими.
Також апелянт заперечує те, що він був зупинений працівниками поліції, оскільки моменту зупинки немає на відеозапису, а стверджує, що стояв біля припаркованого автомобіля та чекав дівчину.
Окрім того, ОСОБА_3 вважає, що осудне йому правопорушення не має великої суспільної шкідливості, не завдало шкоди держаним та громадським інтересам або безпосередньо громадянам та наслідки його відсутні, а тому змушений просити суд апеляційної інстанції звільнити його від адміністративної відповідальності на підставі ст. 22 КУпАП, обмежившись усним зауваженням або повернути справу для належного оформлення в частині показань свідків.
Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_1 , який підтримав апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, виходячи з таких підстав.
Висновок, викладений у постанові судді Шевченківського районного суду м. Києва від 28 серпня 2019 року про винність ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується наведеними у постанові доказами: даними протоколу про адміністративне правопорушення, схемою місця ДТП (а.с.1), поясненнями ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та відеозаписом в нагрудної камери працівника поліції.
Доводи апеляції про те, що він зазнав тиску з боку поліцейських спростовуються відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, з якого убачається, що ОСОБА_3 вільно та безперешкодно спілкувався з працівниками поліції щодо обставин зупинки транспортного засобу та проведення огляду на стан наркотичного сп'яніння, не вказував на незнання української мови.
З відеозапису з нагрудної камери поліцейського убачається, що поліцейський роз'яснив ОСОБА_1 порядок проведення огляду на стан сп'яніння, а також роз'яснив наслідки відмови від проведення такого огляду відповідно до санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, проте і після такого роз'яснення ОСОБА_3 відмовився від проведення огляду.
Твердження апелянта про те, що він не перебував у стані наркотичного сп'яніння, не може бути взятим до уваги, оскільки відповідно до вимог п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому законом порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин, незалежно від того, чи перебував у стані сп'яніння або під впливом токсичних речовин.
Доводи апеляції про те, що працівники поліції не зупиняли його під час керування транспортним засобом є неспроможними, оскільки спростовуються копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії НК № 557933 від 03.08.2019, з якої убачається, що ОСОБА_3 був підданий штрафу за керування транспортним засобом «Skoda FABIA», державний номерний знак НОМЕР_1 , по вул. Дорогожицькій, 6б в м. Києві 03 серпня 2019 року о 10.50, не маючи при собі посвідчення водія відповідної категорії (а.с. 4).
Вказаною постановою про накладення штрафу також спростовуються доводи апеляції про те, що ОСОБА_3 взагалі не має посвідчення водія, оскільки відповідно до постанови водій не мав такого посвідчення лише в момент зупинки його працівниками поліції 03 серпня 2019 року, а тому посилання апелянта на те, що суд не вправі був позбавляти його права керування транспортними засобами є безпідставним.
Суддя апеляційного суду не приймає до уваги доводи апеляції щодо неспроможності письмових пояснень свідків, оскільки такі пояснення узгоджуються як між собою, так і з іншими доказами та об'єктивно підтверджуються відеозаписом з нагрудної камери поліцейського.
Насамкінець, суддя апеляційного суду не може погодитись з твердженням апелянта про невелику суспільну небезпеку вчиненого правопорушення з огляду на обставини його вчинення та пояснень ОСОБА_1 щодо причин, з яких він відмовився від проведення огляду на стан наркотичного сп'яніння.
За таких обставин суддя апеляційного суду не вбачає підстав для скасування постанови судді Шевченківського районного суду м. Києва 28 серпня 2019 року щодо ОСОБА_1 та повернення протоколу про адміністративне правопорушення відповідному правоохоронному органу для належного оформлення чи звільнення апелянта від адміністративної відповідальності на підставі ст. 22 КУпАП.
На підставі наведеного та керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Постанову судді Шевченківського районного суду м. Києва 28 серпня 2019 року про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.
Постанова судді апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя Київського апеляційного суду В.В. Ковальська