Постанова
Іменем України
22 жовтня 2019 року
м. Київ
провадження №22-ц/824/12657/2019
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Мазурик О.Ф. (суддя-доповідач),
суддів: Кравець В.А., Махлай Л.Д.,
за участю секретаря: Ратушного А.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_14,
на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва про заміну сторони стягувача
в складі судді Притули Н.Г.
від 23 травня 2019 року
у справі №761/14392/19 Шевченківського районного суду м. Києва
за заявою ОСОБА_1
про заміну сторони стягувача,
заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство Комерційний «Експобанк», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Барський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області,
В березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва із заявою про заміну сторони стягувача у виконавчому провадженні.
В обґрунтування заяви вказував, що в провадженні суду перебувала справа за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Експобанк» (далі - ПАТ КБ «Експобанк», Банк) до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за результатами розгляду якої судом ухвалено рішення та стягнуто на користь Банку заборгованість в сумі 249 118,44 грн та судові витрати в сумі 1920,00 грн. На виконання рішення суду видано виконавчий лист, який звернуто до примусового виконання.
19 лютого 2019 року між ПАТ КБ «Експобанк» та ТОВ «ФК «Горизонт» укладено договір відступлення прав вимоги, за умовами якого до останнього перейшло право вимоги за кредитними договорами, в тому числі за договором укладеним між Банком та ОСОБА_2 . В подальшому, а саме 04.03.2019, між ТОВ «ФК «Горизонт» та ОСОБА_1 укладено договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, за умовами якого до останнього перейшло право вимоги до ОСОБА_2 .
За вказаних обставин, просив замінити стягувача з ПАТ Кб «Експобанк» на ОСОБА_1
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 23 травня 2019 року в задоволенні заяви відмовлено.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій зазначив, що ухвала суду є незаконною та необґрунтованою, постановлена з порушенням норм процесуального права, без повного з'ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення питання заміни стягувача у виконавчому провадженні.
В обгрунтування апеляційної скарги посилався на те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність в матеріалах справи доказів виконання ОСОБА_1 умов договору відступлення права вимоги. Судом не взято до уваги, що до заяви долучено Додаток №2 до договору, а саме підписаний сторонами договору Акт прийому-передачі прав вимоги, який свідчить про виконання заявником умов договору та переходу до нього права вимоги.
За наведених обставин просив скасувати ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 23 травня 2019 року та ухвалити нове судове рішення, яким заяву задовольнити у повному обсязі.
Учасники справи своїм правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористалися.
Заявник ОСОБА_1 , належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив.
Заінтересовані особи: ПАТ КБ «Експобанк» та Барський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання своїх представників не направили, причини неявки суду не повідомили.
Боржники ОСОБА_2 , ОСОБА_3 належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися, причини неявки суду не повідомили.
Відповідно до ч. 3 ст. 442 ЦПК України неявка учасників справи не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційного оскарження, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що заявником не надано доказів виконання умов договору про відступлення права вимоги, у зв'язку з чим дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви про заміну сторони стягувача.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його неправильним з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 02 вересня 2009 року Відкрите акціонерне товариство «Комерційний банк «Експобанк» (далі - ВАТ «КБ «Експобанк»), правонаступником якого є ПАТ КБ «Експобанк», звернулося до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про солідарне стягнення заборгованості в сумі 249 118,44 грн за Договором кредиту і забезпечення №124/2007 USD, укладеним 28.12.2007 між ВАТ «КБ «Експобанк» та ОСОБА_2
29 березня 2010 року Шевченківським районним судом м. Києва ухвалено заочне рішення, яким солідарно стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ВАТ «КБ «Експобанк» заборгованість в сумі 249 118,44 грн та судові витрати в розмірі 1920,00 грн.
На виконання рішення суду 06 жовтня 2010 року Шевченківським районним судом м. Києва видано виконавчий лист №2-3852/10.
22 жовтня 2010 року державним виконавцем Відділу ДВС Барського РУЮ Лєбєдєвичем В.В. відкрито виконавче провадження №22186708 з примусового виконання виконавчого листа №2-3852/10 від 06.10.2010.
На підставі постанови Правління Національного банку України від 24.09.2014 №597 «Про віднесення «ПАТ КБ «Експобанк» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 25.09.2014 №97 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ КБ «Експобанк», згідно з яким 25.09.2014 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ КБ «Експобанк».
Відповідно до положень Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фондом гарантування вкладів фізичних осіб організовано проведення відкритих торгів (голландського аукціону) з продажу прав вимоги за кредитними договорами, в тому числі за кредитним договором, укладеним з ОСОБА_2 .
Згідно з Протоколом електронного аукціону №UA-EA-2018-12-29-000006-b кредитного портфелю АТ КБ «Експобанк» від 29.01.2019, що складається з прав вимоги за кредитним договорами, переможцем електронних торгів є ТОВ «ФК «Горизонт».
19 лютого 2019 року між ПАТ КБ «Експобанк» (первісний кредитор) та ТОВ «ФК «Горизонт» (новий кредитор) укладено Договір №54 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, за умовами якого до первісний кредитор відступив новому кредитору права вимоги Банку до позичальників, в тому числі до ОСОБА_2 .
В подальшому, 04 березня 2019 року між ТОВ «ФК «Горизонт» (первісний кредитор) та ОСОБА_1 (новий кредитор) укладено Договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги №13/19, згідно з яким останній набув право вимоги за зобов'язаннями ОСОБА_2
07 березня 2019 року ОСОБА_1 надіслав ОСОБА_2 повідомлення про відступлення прав вимоги за Договором кредиту і забезпечення №124/2007 USD, укладеним 28.12.2007.
19 березня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про заміну сторони стягувача у виконавчому провадженні.
Наведені фактичні обставини свідчать, що на стадії виконання рішення суду, яким з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 солідарно стягнуто заборгованість за кредитним договором, до ОСОБА_1 перейшло право вимоги за кредитним договором, укладеним між ВАТ «КБ «Експобанк» та ОСОБА_2
Отже, ОСОБА_1 є новим кредитором (стягувачем) ОСОБА_2 та ОСОБА_3
Порядок заміни стягувача законодавцем визначено в статті 442 ЦПК України.
Разом з тим, відмовляючи в задоволенні заяви про заміну сторони стягувача суд першої інстанції, вдавшись в оцінку виконання умов договору відступлення права вимоги, не врахував, що у відповідності до вимог статті 204 ЦПК України дійсність договору презюмується.
Так, положеннями ст. 204 ЦПК України закріплено презумпцію правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
Таким чином, у разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за цим договором, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки підлягають виконанню.
Матеріали справи не містять доказів, що укладений між ТОВ «ФК «Горизонт» та ОСОБА_1 , у визначеному законом порядку визнано недійсним.
Ураховуючи викладене, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні заяви про заміну стягувача з підстав невиконання умов договору відступлення права вимоги.
За вказаних обставин, колегія суддів вважає, що питання про заміну сторони стягувача судом першої інстанції вирішено з порушенням норм процесуального права, без повного та всебічного з'ясування обставин справи, що в силу ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування ухвали суду.
Вирішуючи заяву ОСОБА_1 про заміну сторони стягувача, колегія суддів виходить з наступного.
Як зазначалось вище, 04.03.2019 між між ТОВ «ФК «Горизонт» (первісний кредитор) та ОСОБА_1 (новий кредитор) укладено Договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги №13/19.
Пунктом 1.1. Договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги №13/19 від 04.03.2019 передбачено, що первісний кредитор відступив новому кредитору право вимоги до боржників, що належить первісному кредитору на підставі кредитних договорів, а новий кредитор зобов'язується прийняти право вимоги та перерахувати первісному кредитору кошти в сумі ціни відступлення, що передбачена в п. 5.1. цього Договору.
На виконання умов Договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги №13/19 від 04.03.2019 в цей же день складено Акт прийому-передачі, за яким первісним кредитором ТОВ «ФК «Горизонт» передано новому кредитору документи, в тому числі за Договором кредиту і забезпечення №124/2007 USD, укладеним 28.12.2007 між ВАТ «КБ «Експобанк» та ОСОБА_2 , а саме: Додаток №1 до Договору кредиту і забезпечення №124/2007 USD, укладеним 28.12.2007; Договір поруки від 28.12.2007, укладений з Товариством з обмеженою відповідальністю «АВТОБІЗНЕС»; Договір поруки від 28.12.2007, укладений з ОСОБА_13 ; Договір поруки від 28.12.2007, укладений з ОСОБА_3 ; Витяг про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна №16411214 від 08.01.2008; Витяг про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (реєстрація змін) №21479995 від 28.10.2008; Витяг про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна №53304229 від 01.09.2017; кредитна справа 1 том.
З наведеного слідує, що в матеріальних правовідносинах ОСОБА_1 є правонаступником ТОВ «ФК «Горизонт», який в свою чергу був правонаступником ПАТ КБ «Експобанк».
Частиною 1 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою.
Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом (ч. 2 ст. 512 ЦК України).
У відповідності до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.
За приписами ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.
Як зазначено в ч. 5 ст. 442 ЦПК України положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
Таким чином, за змістом положень статті 512 ЦК України, статті 442 ЦПК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття кредитора в зобов'язанні він замінюється його правонаступником.
Виходячи із наведених положень закону, зокрема пунктів 1, 2 частини першої статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином чи правонаступництва на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора. Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі відступлення права вимоги.
У зв'язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв'язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до частини п'ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», статті 442 ЦПК України за заявою заінтересованої сторони зобов'язання, якою є правонаступник, що отримав від первісного кредитора всі права та обов'язки в зобов'язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.
Виходячи зі змісту статей 512, 514 ЦК України, статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», з урахуванням положень статті 442 ЦПК України, заміна кредитора у зобов'язанні можлива з підстав відступлення права вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.
Отже, підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов'язків вибулої сторони в цих правовідносинах.
Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін. Зміна кредитора у зобов'язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов'язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин.
Отже, звернення правонаступника первісного кредитора із заявою про надання йому статусу сторони виконавчого провадження відповідає змісту ст. 512, 514 ЦК України та ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження».
Окрім того, норма статті 442 ЦПК України має імперативний характер, оскільки в ній прямо визначено правило поведінки, а саме: замінити сторону виконавчого провадження, а не замінювати сторону виконавчого провадження лише у відкритому виконавчому провадженні чи за інших обставин.
Таким чином, заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу. Без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно із Законом України «Про виконавче провадження».
Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 15 травня 2019 року по справі №370/2464/17.
За приписами статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Крім того, слід зазначити, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна система дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення.
Обов'язковість виконання рішення суду, яке набрало законної сили, закріплено в ст. 129-1 Конституції України, ст. 18 ЦПК України, ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів».
Ураховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про задоволення заяви ОСОБА_1 про заміну сторони стягувача.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
На підставі викладеного та керуючись ст. 268, 374, 376, 383, 384, 389 ЦПК України,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_14 , - задовольнити.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 23 травня 2019 року - скасувати.
Заяву ОСОБА_1 про заміну сторони стягувача, заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство Комерційний «Експобанк», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Барський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, - задовольнити.
Замінити стягувача Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Експобанк» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Дмитрівська, 18/24; код ЄДРПОУ: 09322299) на його правонаступника ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер платника податків: НОМЕР_1 ) у виконавчому провадженні №22186708 з примусового виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 29 березня 2010 року у справі №2-3852/10.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до цього суду.
Повний текст постанови складено 22 жовтня 2019 року.
Головуючий О.Ф. Мазурик
Судді В.А. Кравець
Л.Д. Махлай